Протидія булінгу, домашньому насильству

ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА МОБІНГУ В ШКІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в учнівському середовищі. Зокрема, майже в кожному учнівському середовищі існує проблема мобінгу.

Проблема мобінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов’язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу. Мобінг — це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале “відторгнення” дитини більшістю членів класу чи групи. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття «мобінгу» (від англ. — натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості).

Види мобінгу:

• бойкот,

• причіпки,

• кепкування,

• дезінформація,

• спричинення шкоди здоров'ю,

• дрібні крадіжки або псування особистих речей.

Крім того, в залежності від походження, мобінг поділяють на вертикальний (боссинг) — від керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний — від колег або учнів.

Передумови мобінга з боку жертви:

• конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних рамок колективу, начальства);

• стиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність).

Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

• фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;

• особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;

• особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;

• страх перед школою;

• відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);

• хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення, дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.

• низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.

Наслідки мобінга

• неадекватне сприйняття власної індивідуальності – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;

• неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;

• тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;

• відхилення в поведінці – адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;

• формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;

• порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) - страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів).

Напрямки превентивної роботи:

• підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви мобінгу) в класі;

• підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі;

• формуйте в учнів навички самоконтролю, асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе;

• засуджуйте твердо й постійно деструктивну й антисоціальну поведінку учнів;

• використовуйте в роз’яснювальній профілактичній діяльності такий матеріал, що спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;

• заохочуйте учнів до позитивних зрушень в особистісному зростанні, тобто підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення.

Основні завдання соціально-педагогічної і корекційної роботи з жертвами шкільного насилля:

• створити психологічний комфорт для отримання жертвами мобінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;

• сформувати навички упевненої поведінки, розвинути впевненість в собі, позитивне самосприйняття;

• допомогти учням розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність;

• мінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом формування потреби у приналежності до групи;

• підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності;

• працюючи з колективом, в якому зафіксовано явище мобінгу, необхідно в напрямку зниження агресивності, формування толерантності, емпатійності в учнів з метою вторинної профілактики виникнення мобінгу.