Серед численних православних ікон особливо шанованим є образ Богоматері «Троєручиця» з монастиря Хіландар у Греції. Назва образа пов’язана з історією його походження. Так, третя — срібна — рука на іконі з’явилася на знак подяки від св. Іоанна  Дамаскіна, коли за його молитвою Богородиця відновила йому втрачену руку. Ця ікона належить до найбільш поширених іконографічних типів зображення Богородиці — Одигітрія, або Провідниця. На іконах такого типу фігура Божої Матері представлена фронтально. На одній Її руці сидить Немовля Христос, іншою рукою Богоматір вказує на Нього, тим самим скеровуючи

увагу тих, хто молиться. Ікона написана темперою на дерев’яній дошці. Срібний оклад на ній з’явився приблизно наприкінці XIX ст.

Темперна ікона «Вишгородська Богоматір», більш відома за пізнішою назвою «Володимирська», і нині вражає

кожного, хто її бачить. Очі Богородиці  сповнені туги й передчуття майбутньої трагедії, що очікує Її Сина. Невідомий митець майстерно передав психологічну напругу, ніжність і душевне  тепло, хоча подібні за силою та глибиною почуттів образи були рідкістю  в тогочасному мистецтві Візантії.

На іконі, написаній на видовженій дошці у VII ст. в техніці енкаустики, зображено дві постаті — юнаків Сергія та Вакха. Вони тримають у  руках хрести мучеників.                                Їхні голови, як і голову Христа, зображеного між  ними, огортає умовне позначення сяйва — німб, що символізує святість. Цей образ відзначається високою майстерністю виконання.