Візитка

Професійний портрет

Анотація "Мій педагогічний досвід роботи"

Досвід роботи

керівника театрального гуртка

«Шарм»

Андріївської

Тетяни Вікторівни

Тема: «Розвиток особистості засобами театрального мистецтва»

Дата народження : 22.08.1976 р.

Освіта : середня спеціальна

Закінчила : Ржищівське педагогічне училище, 1996 р.

Категорія : спеціаліст, 11 тарифний розряд.

Стаж роботи : 25 років

Театр - слово грецького походження, воно означає місце, де проходять вистави.

Театральне мистецтво виникло дуже давно і розвивалося разом з життям людини.

Театр це школа життя! В ній вчаться грамоти та оволодівають іншими науками. В театрі вчаться бути сміливими, чесними, добрими.

Самодіяльний дитячий театр є одним із ефективних засобів виховання, що ґрунтується на активному задіянні емоційно-почуттєвої сфери особистості. Участь дітей у театральній діяльності сприяє засвоєнню ними загальнолюдських та національних цінностей, розширює можливості самопізнання, розвиває такі риси, як ініціативність, впевненість у своїх силах.

Видатний педагог Я.А. Каменський радив всебічно використовувати в школах театральні вистави, якими можна розвинути гостроту людського розуму сильніше, ніж будь-якими настановами чи всією силою дисципліни. Отже, беручи все це до уваги, хочу розповісти вам про свій педагогічний досвід роботи.

Театральний гурток "Шарм" - це така форма театрального мистецтва в якій поєднуються аматорські та професійні засади, це часточка театрального мистецтва, завданням якого є формування практичних акторських навичок. Основною метою роботи гуртка є виховання у дітей гуманістичних, загальнолюдських цінностей засобами театрального мистецтва.

Новизна програми полягає в тому, що вона передбачає цілий комплекс навчальних дисциплін, які розв’язують ряд творчих завдань: виховання художньої уяви , творчої ініціативи, емоційної гнучкості, високого рівня виконавської майстерності, культури мови.

Кожна дитина має можливість реалізувати себе у постановках п’єс драматичних творів.

Кожне заняття проходить в дружній теплій атмосфері. Діти люблять, коли граємо в театральні ігри та виконуємо театральні вправи - «Дзеркало», «Пластилін», «Крокодил» та ін., під час яких розвиваємо фантазію, мислення, увагу.

Під час занять імітуємо рухи казкових героїв, створюємо етюди, працюємо над дикцією, проводимо конкурси на краще вимовлення скоромовок, виразне читання віршів. А після веселих, пізнавальних екскурсій, гуртківці переповнені лише позитивними емоціями та спогадами на довгий час.

Театральний гурток "Шарм" користується популярністю серед учнівської молоді громади, доказом цього є постійна участь в центровських, міських святах, обласних конкурсах. За участь в обласних конкурсах «Казковий калейдоскоп», «Казкові оглядини» отримували грамоти за участь, диплом за ІІІ місце (2016 р.), ІІ місце (2021 р.) та стали переможцями глядацьких симпатій (2021 р.).

В гуртку передбачається вивчення акторської майстерності, сценічного руху, сценічної мови, пластики, розвиток фантазії та асоціативного мислення. Навчання в гуртку сприяє розвитку художнього смаку, творчої фантазії, вмінню самостійно працювати з текстом.

Робота з дітьми вимагає від педагога навчити дитину саму створювати необхідні їй умови для творчості, а це дуже важке завдання в роботі театрального педагога.

Відомо, що дитина в своїй психофізичній єдності, як і кожна людинає сама для себе інструментом. Матеріал же її особистої майстерності – власні вчинки. Тому для створення сприятливих умов для творчості слід насамперед привести в належну форму інструмент творчого розвитку, тобто особистий механізм.

Дуже часто у своїй роботі, я з дітками працюємо над українськими народними казками. Відтворюємо життя та культуру тих часів. Саме тому я працюю над темою «Роль українського фольклору у формуванні національної самосвідомості вихованців театрального гуртка».

«Свіжий вітер казки», як казав В.О. Сухомлинський, має велике значення в інтелектуальному, духовному розвитку дитини. Саме він будить дитячу уяву, збагачує мову. Казки, оповідання, легенди, з якими ознайомлюємось, допомагають розвинути пізнавальну діяльність вихованця, його мислення, впливаючи на його емоційно-чуттєву сферу. Герої казок – чи то мурашка, чи журавлиний ключ у небі, білокора береза, горобці, калюжа…, всі вони в дитячій уяві оживають.

Я намагаюся, щоб це навколишнє життя йшло в душу дитини, залишилося в ній назавжди, щоб потім прорости чуйністю, добротою, дбайливістю, людяністю й відповідальністю. Бо казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.

Є багато казок, де головні герої сміливі люди, які не бояться вступати в боротьбу за щастя народу з надприродними злими силами. Вдумливе використання такого матеріалу допомагає виховувати у дітей сміливість, великодушність, повагу до людей, працьовитість, чесність, любов до свого народу. Крім народних казок, легенд широкого розповсюдження набули прислів’я, приказки, загадки, пісні. Ці зразки усної народної творчості мають великі виховні можливості. Вони використовуються з метою розвитку в учнів мислення, пам’яті, розумових здібностей, сприяють вивченню усної народної творчості.

Наприклад, найбільша таїна людського буття, найщиріших маминих почуттів переливалася в душу дитини через колискові пісні. Через мамину пісню дитина пізнає світ, знаходить знайомі предмети. На заняттях в театральному гуртку діти вчаться з відповідними почуттями проспівати колискову пісню, прочитати прислів’я, зіграти роль та зробити аналіз і дійти висновку.

Щоб дитина зіграла прекрасно ту чи іншу роль, мені потрібно розвивати внутрішню і зовнішню техніку акторської майстерності дитини. Тому наполегливо працюю над цим завданням. Внутрішня техніка акторської майстерності потребує створення необхідних внутрішніх (психічних) умов для природного й органічного зародження дії. Озброєння дитини внутрішньою технікою, пов’язане з вихованням у неї здібності викликати в собі правильне самопочуття, той внутрішній стан, при відсутності якого творчість неможлива.

Творчий стан складається з ряду взаємопов’язаних елементів і ланцюжків. Такими елементами є активна зосередженість (сценічна увага), вільне від напруження тіло (сценічна свобода), готовність і вміння діяти, що виникають на цій основі. Щоб зіграти ту чи іншу роль, учневі треба внутрішньо пережити той стан в якому перебуває його герой.

Також ще потрібно розвивати в дитині іншу здібність, яку можна назвати почуттям форми. До виховання цієї здібності й зводиться врешті виховання зовнішньої техніки.

У постійному взаємозв’язку та взаємопроникненні повинні знаходитися в учневі дві його важливі якості: почуття правди та почуття форми. Саме до цього і направлені наші сили. Об’єднати в учнях внутрішню й зовнішню техніку, в цьому і полягає одне з важливих завдань розвитку творчого потенціалу дитини.

Є люди, які гадають, що будь-який творчий пошук неодмінно повинен бути виразним і захоплюючим. Але це не так. Дуже часто буває, що людина творить цілком щиро і виявляє себе правдиво, але люди ставляться до цього стримано, оскільки думки і почуття творця не доходять до них.

Зовнішня техніка повинна надавати творчій діяльності виразність, яскравість, дохідливість. Щоб бути виразною, ефективною і плідною, творча діяльність повинна мати такі характеристики: прозорість і чіткість зовнішнього малюнка в руках і мові, простота і ясність форм вираження, точність кожної оцінки, узагальнення, рекомендації, їх практична викінченість. Це ті якості, якими визначається потенціал творчої діяльності учнів у цілому.

Однією з важливих ознак високого творчого потенціалу дитини є її здібність підкоряти свій творчий пошук , точно і яскраво відобразити його зміст. Народжується ця здібність в наслідок взаємодії внутрішньої і зовнішньої техніки самореалізації. Тобто коли учень певні почуття переживає внутрішньо і зможе з точністю їх показати, передати глядачеві.

Отже, ще одним важливим завданням моєї роботи у розвитку творчих здібностей школярів є озброєння їх методом роботи над роллю (це значить і над іншими життєвими проблемами). Сюди належить , по-перше, метод вивчення дійсності, який повинен знайти своє відображення у сценічному образі; по-друге, аналіз драматургічного матеріалу (аналіз ролі, ситуації); по-третє, метод акторської роботи на репетиціях, вдома і під час спектаклю. Все це разом має підготувати момент творчого перевтілення, тобто органічне народження сценічного образу.

Кожна дитина потребує до себе індивідуального підходу, пробудження і розвитку закладених у ній талантів, якщо ми мріємо сформувати творчу особистість.

У своїй роботі перевагу віддаю інтерактивним методам навчання. Я вважаю, якщо мені, як педагогу театральної майстерності у своїй роботі вдалося добитися від учнів природного творчого народження двох-трьох образів, то своє завдання у розкритті творчої індивідуальності учня, можу вважати вирішеним.