Mastering arrays
Добре, кодові пригодники, збирайтеся. Зараз ми погрузимося в світ одновимірних масивів. Уявіть собі ряд скарбниць, кожна з них містить якусь магічну штукенцію(зілля, артефакт). Ці скарбниці - наші масиви, як ви зрозуміли, вони дуже універсальні.
Отже, що так одновимірні масиви? Вони схожі на такі дуууже надійні рюкзаки, які ви наповнюєте скарбами - числами, рядками, навіть маленькими драконами і, о магія, вони завжди з вами. Потрібно організувати купу даних? Масиви вам допоможуть.
Давайте розберемося, що таке масив?
Уявіть собі ряд пляшок з еліксирами на полиці. Кожна пляшка має мітку(індекс) та містить секретне зілля(значення). Ось і масив! Це колекція елементів, розташованих впорядковано. Ви оголошуєте їх за допомогою квадратних дужок, і кожен елемент має свій унікальний індекс(починаючи з НУЛЯ).
ЧОМУ ж люди використовують масиви?
Ефективність, друзі. Масиви дозволяють швидко отримати доступ до елементів, себто вам не потрібно шукати потрібне заклинання в книзі серед сотень таких:
Ви придбали нове зілля і з'явилась потреба додати його до вже нескінченних рядів інших? Не проблема, достатньо використати функцію .append, яка існує в Python:
А після цього, звичайно, вам потрібно перевірити: скільки ж тепер зіль ви маєте? Велп, тут вам допоможе функція len, яка вираховує довжину даного рядка:
Але будьте обережні! Як я зазначила раніше - масиви починають нумерувати з 0, так що перший індекс - це нуль, другий - один і так далі. Якщо ви вийдете за межі масиву, ви викличете демона "IndexError". Розумно обходьтеся з цим.