Актуалізація чуттєвого досвіду учнів

. Слухання та обговорення притчі «Чому людина чинить зло?»

Підходить дитина до мудреця і питає:

-         Чому проти мене люди чинять зло? Адже я за короткий вік не зробила нікому нічого поганого.

-         Тому що вони зачаровані.

-         Чим?

-         Ілюзорним «Я», яким вони себе вважають.

-         Як же припинити зло?

-         Їм просто треба усвідомити, що «Я» не існує…

Запитання до учнів:

-         Яке зло може чинитися дітям з боку суспільства?

-         Якими можуть бути його причини?

-         Що треба зробити (змінити, сформувати) у соціумі, щоб проблеми дитинства звести нанівець?

Довге перебування в стані безпритульності сприяє формуванню особливої психології у дітей чи підлітків уже через два місяці. Вони збиваються в стада, де панують інстинкти виживання, егоїзму і самозбереження, взаємопідтримки власної групи, вороже ставлення до груп конкурентів, недовіра до дорослих і владних закладів. Малим дітям легше отримати милостиню, їм частіше подають дорослі. Виникає небажання дорослішати і виробляти нові психологічні навички нового вікового періоду, брати на себе відповідальність. Входження в існуюче суспільство (соціалізація) безпритульних дітей та підлітків або запізнюється, або відсутнє. Стає неможливим розвиток інших здібностей, якщо вони не працюють на самозахист та виживання на вулиці. Перехід в стан дорослих сприймається як катастрофа незахищеності і власної непотрібності нікому, сприяє депресіям чи самогубству.

Перебування в непристосованих для життя умовах (дахи, покинуті домівки та руїни, тунелі, теплотраси) сприяють як втратам гігієничних навичок, так і хворобам — шкіряним, паразитарним, інфекційним, венеричним.

Контингент безпритульних дітей та підлітків випадає з-під медичних оглядів, необхідних обстежень і щеплення від інфекційних хвороб.

     Вправа «Аукціон ідей»

-         Висловіть ваші ідеї щодо профілактики дитячої безпритульності й бездоглядності.

ДЗ    скласти «портрет» соціально здорового підлітка.

Дізнаєтеся більше про закони та правоохоронні органи України; проаналізуєте права, обов’язки і правову відповідальність неповнолітніх; знатимете, які є види правопорушень; навчитеся поводитися в разі затримання співробітниками правоохоронних органів 

Пригадайте

Які права має дитина відповідно до Конвенції ООН про права дитини?

Життя громадян регулюється певними правилами, нормами і законами.

Правила — це норми суспільного життя, що визначають дії людей, організацій, колективів у різних життєвих ситуаціях. Це, наприклад, правила спілкування, спортивних ігор, дорожнього руху, пожежної безпеки, поведінки в магазині, у транспорті, у школі.

Закони — це нормативно-правові документи, які регулюють найважливіші питання суспільного устрою, права і свободи громадян, структуру і організацію державної влади, закріплюють правове становище фізичних і юридичних осіб, відносини між ними.

Закони мають найвищу юридичну силу. Основний закон держави — Конституція України. Закони не повинні суперечити Конституції. Будь-які інші юридичні документи (Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, накази міністерств, документи органів місцевого самоврядування тощо) складаються на їхній основі й не повинні суперечити їм.

Закони ухвалює Верховна Рада України. А набирають чинності вони після підписання Президентом і опублікування в засобах масової інформації. Президент має право заборонити впровадження закону в дію — накласти на нього вето. Проте якщо 300 депутатів Верховної Ради повторно проголосують за прийняття закону, то вето Президента не діятиме.

Законність і правопорядок у країні забезпечують правоохоронні органи. У своїй діяльності вони керуються законодавством держави.

Як відомо, стан організму людини залежить від повітря, способу життя, якості продуктів харчування, а також питної води. Вода це найважливіший природний ресурс нашої планети. Без неї неможливий розвиток живої природи. Вона є найпростішим хімічним компонентом живої матерії, яка об’єднує усі організми, які населяють нашу планету. Вже давно вчені довели, що вода впливає на тривалість життя людини. Це не дивно, коли врахувати, що, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 90% людських хвороб спричинені вживанням неякісної води. В наш час питання якості питної води не втратило актуальності. 

Ще у XVIII ст. людство перебувало в гармонії з природою, але вже наприкінці ХІХ ст. виник дисбаланс між діяльністю людства і навколишнім середовищем. Зараз обсяг допустимої дії на біосферу перебільшено у 8-10 разів. По суті, відбувається знищення біологічної й екологічної систем. Екологічної проблеми в чистому вигляді не існує. Вона завжди прямо чи опосередковано пов'язана з політикою, економікою, новими технологіями, урешті-решт, із загальною культурою людини та зі спілкуванням людства, з рівнем зрілості екологічного розуміння в нього. І якщо в нації в цілому й у кожного громадянина зокрема не буде сформоване відповідальне екологічне мислення, то про жодне рішення екологічної проблеми не може бути й мови. 

1980 – 1990 роки Організація Об’єднаних Націй оголосила десятиліттям питної води. Щороку 22 березня світова спільнота відзначає День води. Мета акції – домогтися забезпечення чистою водою всього населення земної кулі (а сьогодні більше 1 млрд. землян відчувають «водне» голодування). Для вирішеня цієї глобальної проблеми важливе значення має охорона оточуючого середовища.

 Класифікація води.

Фахівці нараховують понад 20 характеристик, за якими воду  повноправно зараховують до аномальних рідин.

   За ними воду розподіляють на:

Ø Колодязну воду;

Ø Воду з артезіанських свердловин;

Ø Власне джерельну воду.

Природа в джерельної води така ж, як у колодязної або артезіанської, так як вона надходить із підземного водоносного ґоризонту чи басейну. Така вода завжди свіжа і приємна на смак. Але джерела так же, як артезіанські свердловини й колодязі, піддаються забрудненню. Нині неможливо гарантувати незмінну якість джерельної води, так як вона залежить не тільки від сезонних обставин (ливні, паводки, ґрунтові води), але й від викидів розташованих поблизу промислових підприємств.

Широкою популярністю в містах користується бутильована вода: джерельна і мінеральна. Її можна придбати магазинах харчових продуктів, подекуди її привозять централізовано на спеціальному транспорті. Хімічний склад такої води постійно контролюється санітарною службою.

За іншою класифікацією воду поділяють на:

Ø Питну;

Ø Технічну;

Ø Лікувальну.

Технічною вважають ту воду, яку використовують у промисловості (крім приготування продуктів та страв) та в побуті для поливу городів, миття, прання тощо.

 В якості лікувальних використовують природні води, що містять значну кількість мінаральних солей, гази або деякі інші мікроелементи. 

Віктимна поведінка – це вчинки або дії людини, що так чи інакше провокують заподіяти йому  шкоду.

Віктимна поведінка - це заплутане і розмите поняття. Офіційна версія звучить так: схильність суб'єкта до поведінки, що підвищує шанси на вчинення злочину проти нього.

Дуже часто така поведінка є приводом і джерелом конфлікту.

Віктимна поведінка проявляється в певних ситуаціях. Людина починає вести себе зухвало, навіть не підозрюючи про те, що сама притягує до себе небезпеку. Характер небезпеки є поняттям абстрактним. Суть у тому, що різні люди сприймають її по-різному: одні починають боятися при появі навіть незначної небезпеки, інші – залишаються спокійними, навіть тоді, коли ситуація стає надзвичайно напруженою і серйозною.

Також варто відзначити, що хтось сам шукає небезпеку, а хтось усіляко її уникає. Стандартна поведінка одних осіб може здатися віктимною іншим людям.

Основи віктимної поведінки лежать у свідомості. Так чи інакше люди усвідомлюють, що їх модель поведінки суперечить якимось нормам. Також багато чітко розуміють і те, що рано чи пізно може статися велика біда.

Люди можуть свідомо чи несвідомо провокувати злочинця (потенційного злочинця) на вчинення протиправної дії. Спровокувати можна:

– словами або інтонацією висловлювань;

– жестами, діями, манерами поведінки;

– застосуванням сили.

Також різновидом віктимної поведінки є надмірне занурення в себе: людина не помічає, що відбувається навколо.

Початок підліткового віку збігається з початком статевого дозрівання. Це відбувається неодночасно. Придивись до своїх однолітків, і ти побачиш, що дехто має набагато доросліший вигляд, а хтось виглядає ще зовсім дитиною. Усе це нормально.

  Взагалі стосунки між людьми різної статі встановлюються з раннього дитинства і зазвичай проходять кілька етапів.

Дитинство.  Зовсім маленькі діти граються разом, потім вони починають надавати перевагу своїй статі: дівчатка граються з дівчатками, хлопчики – з хлопчиками.

Підлітковий вік. З початком статевого дозрівання усе змінюється. Дівчата і хлопці виявляють інтерес одне до одного, починають дружити, разом слухати музику, ходити в кіно. Спілкуються вони переважно групами – компаніями. Проводячи разом дозвілля, більше дізнаються одне про одного. Дівчата починають розуміти, якими вірними друзями можуть бути хлопці. Хлопці вчаться цінувати емоційну підтримку дівчат.

Юність. Хлопець чи дівчина відчуває симпатію до когось одного протилежної статі. Якщо вона взаємна, молоді люди мають схожі мрії, погляди та інтереси, між ними виникає емоційна близькість, яка з часом може перерости в глибоке й прекрасне почуття – кохання.

Зрілість. З досягненням біологічної і соціальної зрілості закохані можуть створити родину.

                                                        Складемо асоціативний кущ.

«Хлопчик чи дівчинка?» — перше запитання про тебе, щойно ти з’явився на світ, хоча твою стать було визначено набагато раніше — у момент зачаття.

Стать визначає, є людина чоловіком чи жінкою. Вона зумовлена структурою генів і є поняттям біологічним.

Від статі залежить будова статевих органів, можливість стати матір’ю чи батьком, а також деякі інші ознаки: пропорції тіла (зріст, ширина плечей, об’єм стегон), розподіл жирових тканин, кількість волосся на тілі й на обличчі, особливості статевого дозрівання, м’язова сила, витривалість, риси обличчя, тембр голосу і навіть міміка й хода.

1. Об’єднайтесь у дві групи: хлопці і дівчата.

2. Обидві групи записують відповіді на запитання:

• «Які переваги бути хлопцем?»

• «Які переваги бути дівчиною?»

3. Порівняйте відповіді хлопців і дівчат. Обговоріть, що у цих відповідях подібне, а що — відмінне.

Що таке гендер

Гендер (статева роль) — поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві.

Наприклад, жінкам зазвичай приписують такі риси характеру, як турботливість, поступливість, емоційність, а чоловікам — лідерство, стриманість.

Поведінка конкретної людини може відповідати прийнятій у суспільстві, а може, навпаки, вважатися характерною для протилежної статі. Так, чоловіки бувають мужніми і турботливими, а жінки — ніжними й енергійними. У цьому немає нічого поганого. Навпаки, вважається, що поєднання в одній людині традиційно чоловічих і жіночих рис характеру робить її повноцінною і надзвичайно дієздатною особистістю, яка обирає стиль поведінки залежно від конкретної ситуації, а не обмежується тим, що відведено для її статі.

Прочитайте наведені нижче факти. Поміркуйте, ознакою чого вони є: статі чи гендера? Який факт найбільше вас здивував?

                                                   Ознаки  статі:

з’являються самі по собі (без зовнішнього впливу);

є універсальними, не залежать від країни, культури, релігії (наприклад, тільки жінки народжують дітей);

ніколи не змінюються в історичному процесі;

властиві лише одній статі.

Ознаки гендера:

є культурною традицією;

суттєво відмінні в різних країнах і навіть в одній країні (залежно від населеного пункту чи соціального прошарку) ;

можуть змінюватися з часом;

властиві людям різної статі.

1. У Давньому Єгипті жінки вели родинний бізнес, а чоловіки займалися домашнім господарством.

2. Жінки народжують дітей, а чоловіки — ні.

3. У багатьох країнах жінкам платять за однакову роботу менше, ніж чоловікам.

4. У підлітковому віці тембр голосу у хлопців змінюється («ламається»), а в дівчат — ні.

5. У деяких культурах чоловіки завжди готують їжу, а жінки ремонтують оселі.

6. У більшості країн традиційний одяг чоловіків — брюки, а в Шотландії — спідниця.

7. Раніше жінки носили тільки спідниці, а тепер часто вдягають брюки.

8. Жінки можуть годувати дітей груддю, а чоловіки — ні.

9. У багатьох країнах, якщо родині потрібна допомога, дівчатка частіше, ніж хлопчики, кидають школу.

10. У чоловіків ростуть борода і вуса, а в жінок — ні.

Уміння вчитися — це вміння розвивати свої здібності, уміння шукати способи дії в нових ситуаціях. Часто, коли ми говоримо про людину, яка вміє вчитися, то виникає образ учня, який читає товстезні книжки. Однак уміння вчитися — це не вміння читати. Що ж може робити учень, який уміє вчитися? Він наділений сміливістю та рішучістю і не зупиняється перед завданням, для вирішення якого в нього немає готових засобів, не чекає, щоб йому допомогли, не заявляє, що завдання нецікаве для нього, а шукає способи його вирішення.

Уміння вчитися передбачає активну діяльність, спрямовану на вирішення завдання.

Уміти вчитися — значить:

• не боятися складних завдань;

• уміти здійснювати цілеспрямований пошук;

• самостійно приймати рішення, виявляти власні проблеми, пов’язані з браком досвіду, знань, навичок, упевненості;

• регулювати власні переживання.

Той, хто вміє вчитися, знає про власне незнання. Це дуже важливо, тому що тільки в такому випадку він переходить до здобуття відсутніх умінь, знань, здібностей.

Отже, чого вчитися? По-перше, учитися знаходити (винаходити) новий спосіб дії, тобто діяти творчо. По-друге, учитися самостійно знаходити відсутню для вирішення завдання інформацію в будь-яких джерелах. По-третє, учитися вчити самого себе, тому що цього ніхто вас не може навчити, як можна було навчити читати, писати, рахувати.

Головними складовими вміння вчитися є:

1. Мотивація навчання: треба побачити сенс у тому, що ви будете робити, зрозуміти, що вам це потрібно, і захотіти це зробити.

2. Постановка навчального завдання, — запитати себе: «Чого я хочу навчитися? Які способи дій треба опанувати?».

3. Виконання навчального завдання: докласти зусилля, щоб знайти спосіб вирішення завдання, шукати необхідну інформацію, пробувати різні варіанти рішення, бути наполегливим.

4. Дії контролю: треба контролювати хід роботи над завданням, перевіряти свої попередні дії, спрямовані на виконання завдання. Коли щось не виходить, то поставити собі запитання «чому?», «що завадило мені досягнути своєї мети?».

5. Дія оцінки: слід оцінити успішність своїх дій з виконання завдання. Зробити висновок, чи досягнута мета.

Однак знайте, що треба пройти довгий шлях проб і помилок перед тим, як ви знайдете спосіб успішно вчитися. І це не простий шлях. Але по ньому треба йти.

Дізнаєтеся про складові духовного розвитку; значення духовних потреб для розвитку особистості; моральний розвиток особистості; навчитеся планувати майбутнє життя

Складові духовного розвитку

Підлітковий вік — важливий етап духовного розвитку. У цей період молодь формує особисту систему цінностей, моральні принципи, визначає життєву мету. На духовний розвиток впливає багато чинників.

Планування майбутнього

Чи потрібно планувати своє життя? Рано чи пізно ми всі запитуємо себе про це. Хтось намагається сам планувати життя, за когось це роблять близькі дорослі, а хтось живе сьогоденням.

Що ж таке планування майбутнього? Це складання переліку завдань і конкретних дій для їх досягнення. Планування майбутнього змушує людину постійно опановувати нове, набувати знання для реалізації задуманого. Планування — це своєрідні сходинки на вершину піраміди, яка називається «досягнення мети», або самореалізація

.ДЗ 1стор 60-62 Складові самореалізації

. 2Як ви розумієте висловлювання Василя Сухомлинського «Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п’ять років, учитись на людину треба все життя»? 

 дізнаєшся більше про харчові отруєння

що зробити, щоб уникнути отруєння

перша домедична допомога при ситмптомах отруєння 

«Хочеш бути здоровим - бігай, хочеш бути сильним - бігай, хочеш бути красивим - бігай, хочеш бути розумним -бігай».

Лише 8-10 хвилин зарядки в день вивіль­няють достатню кількість «гормонів росту», утворення яких припиняється після тридцяти років. 

Однак, однієї ранкової зарядки недостатньо для того, щоб людина одержала необхідне фізи­чне навантаження. Кожний учень повинен хоча б одну годину на день займатися фізичними вправами, спортом, бігати, ходити пішки.

На жаль, в Україні популярність активного руху людини значно нижча. Ми рідко можемо поба­чити людей, які б їхали на роботу чи навчання на велосипеді або на роликових ковзанах, спортивні майданчики і зали часто порожні. 

Фізичне благополуччя – добрий фізичний стан організму, у якому  злагоджено функціонують усі органи. Він легко пристосовується до змін довкілля, активно опирається хвороба

 дізнаєшся, шо таке оздоровчі системи

які традиційні та сучасні системи  існують

зможеш віикористовувати елементи оздоровчих систем

Поняття «система» є багатоплановим. Що стосується оздоровчих систем, то це системи теоретичних знань і практичних методів, які забезпечують збереження здоров’я та формування здорового способу життя. Такі системи почали з’являтися вперше вже в стародавніх цивілізаціях Єгипту, Греції, Китаю, Індії. 

Складові оздоровчих систем

Існує велика різноманітність оздоровчих систем, але їх усіх об’єднують деякі загальні складові (компоненти). До них належать:

• правильний режим праці та відпочинку;

• щоденна рухова активність;

• повноцінний нічний сон;

• раціональне харчування;

• відмова від шкідливих звичок;

• загартовування водою, повітрям і сонцем;

• оптимізм і вміння володіти емоціями;

• здатність протистояти стресам, розслаблятися й повноцінно відпочинок

Ти дізнаєшся, як визначати стан потерпілого, знатимеш, як надати допомогу принайпоширеніших ураженнях у ЦС, навчишся застосовувати засоби особистої безпеки

   Законодавство України  у  сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій  техногенного  та  природного  характеру  базується на  Конституції  України (254к/96-ВР) та складається із Закону «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»,  Закону України "Про  правовий  режим  надзвичайного стану" (1550-14), інших нормативно-правових актів.

        ПРАВА  ГРОМАДЯН

Громадяни України у сфері захисту населення і  територій  від

надзвичайних  ситуацій  техногенного та природного характеру мають

право на:

  отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та

природного  характеру,  що  виникли  або можуть виникнути,  та про

заходи необхідної безпеки;

  забезпечення та   використання   засобів    колективного і

індивідуального захисту,  які призначені для захисту населення від

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у  разі

їх виникнення;

  звернення до  місцевих  органів  виконавчої  влади та органів

ОБОВЯЗКИ ГРОМАДЯН

·        Громадяни  України  у  сфері захисту населення і територій від

надзвичайних  ситуацій  техногенного   та   природного   характеру

зобов'язані:

·              дотримуватися заходів безпеки,   не   допускати   порушень

виробничої дисципліни, вимог екологічної безпеки;

·         вивчати основні способи захисту  населення  і  територій  від

наслідків   надзвичайних   ситуацій   техногенного  та  природного

характеру,  надання першої медичної допомоги  потерпілим,  правила

користування засобами захисту;

  дотримуватися відповідних вимог у    разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру 

РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ

ст 20-22 засоби індивідуального захисту   (удосконалення навичок  безпечної поведінки уразі небезпечної ситуації)

ДЗ

ситуаційні завдання(скласти план евакуаціїї стор 21

На уроці ти дізнаєшся про ознаки надзвичайних ситуацій;   навчишся розрізняти види та рівні  надзвичайних ситуацій, умітимеш діяти за основними принципами порятунку людей