ВИКОНАЙТЕ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ТА НАДІШЛІТЬ ВІДПОВІДІ НА ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ 

krzh-inna1986@ukr.net  ВКАЗАВШИ ПІБ ТА ГРУПУ.

1. Предметом адміністративного права є:

А. суспільні відносини, що складаються у сфері соціального управління;

В. суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління;

С. суспільні відносини, що складаються у сфері публічного управління.

2. Назвіть вірну систему еволюційного розвитку адміністративного права:

А. поліцейське законодавство – поліцейське право – право управління – адміністративне право;

В. поліцейське право – поліцейське законодавство – право управління – адміністративне право;

С. право управління – поліцейське право – поліцейське законодавство – адміністративне право.

3. Не є методом регулювання адміністративно правових відносин:

А. метод координації;

В. метод субординації;

С. метод централізації.

4. Систему адміністративного права складають:

А. загальна, особлива та спеціальна частини;

В. загальна і особлива частини;

С. загальна частина.

5. До компонентів управлінської системи не входить:

А. керуючий вплив;

В. права і обов’язки сторін;

С. об’єкт управління.

6. Видом управління не є:

А. соціальне управління;

В. техногенне управління;

С. біологічне управління.

7. До соціального управління належить:

А. управління машинами;

В. управління тваринами;

С. управління людьми.

8. Видом соціального управління не є:

А. технократичне управління;

В. державне управління;

С. громадське управління.

9. Ознакою державного управління не є:

А. виконавчо-розпорядчий характер;

В. підзаконність;

С. диспозитивність.

10. Адміністративне право як навчальна дисципліна:

А. це система знань про адміністративно-правову галузь, науку і законодавство, що викладені в навчальних програмах, методичних матеріалах і навчальній літературі;

В. найчастіше розглядається як сукупність нормативно-правових актів, у яких знаходять зовнішнє вираження адміністративно-правові норми;

С. це система юридичних засобів (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб’єктів, способи реалізації норм), якими формуються сфера публічних інтересів суб’єктів суспільства, організується і забезпечується виконавчо-розпорядча діяльність публічної адміністрації відповідно до цих інтересів.

11. Адміністративне право належить до:

А. фундаментальних галузей права;

В. спеціальних галузей права;

С. комплексних галузей права.

12. Відносини, що становлять предмет адміністративного права характеризуються такими особливостями:

А. їх учасниками є громадяни;

В. вони виникають тільки в результаті управлінської (владної) діяльності;

С. їх учасником завжди є орган виконавчої влади.

13. Під методом адміністративно-правового регулювання слід розуміти:

А. сукупність прийомів (способів та засобів) впливу за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах;

В. форми державного управління за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах;

С. види діяльності органів виконавчої влади за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах.

14. Не є принципом публічного управління:

А. принцип демократизму;

В. принцип гуманізму;

С. принцип правової рівності сторін.

15. Метод субординації формує:

А. імперативне регулювання;

В. диспозитивне регулювання;

С. автономне регулювання.

16. Адміністративно-правова норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлюється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин:

А. що є механізмом правового регулювання;

В. що виникають змінюються і припиняються у сфері публічного управління;

С. що здатні посилити регулюючий вплив виконавчої влади.

17. Адміністративно-правові норми за галузевою належністю поділяються на:

А. забороняючи та дозвільні;

В. матеріальні та процесуальні;

С. постійні та тимчасові.

18. До особливостей адміністративно-правових відносин можна віднести:

А. те, що вони виникають у разі обов’язкової участі відповідного органу публічного управління;

В. те, що суперечки між їх суб’єктами вирішуються лише в адміністративному порядку;

С. те, що вони регулюються законами України.

19. Адміністративно-правові відносини залежно від виконуваних ними функцій поділяються на:

А. матеріальні та процесуальні;

В. регулятивні та правоохоронні;

С. вертикальні та горизонтальні.

20. Механізм адміністративно-правового регулювання:

А. це сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у процесі реалізації адміністративних зобов’язань публічної адміністрації;

В. це засоби індивідуалізації прав, обов'язків і міри відповідальності;

С. це вид правових відносин.

21. Необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин є:

А. правоздатність;

В. юридичні факти та правосуб’єктність;

С. дієздатність.

22. За ступенем загальності адміністративно-правову норму класифікують:

А. на загальні, міжгалузеві, галузеві, місцеві;

В. рекомендаційні, стимулюючі;

С. повноважні, заборонні.

23. До способів реалізації адміністративно-правових норм належить дії щодо права громадян на свободу думки і слова:

А. виконання;

В. використання;

С. одержання.

24. Адміністративно-правовими нормами регулюється:

А. обов’язок підприємства одержати ліцензію на право надання транспортних послуг;

В. звернення громадянина до державної нотаріальної контори з приводу відкриття спадщини;

С. подання урядом проекту закону „Про державний бюджет України”.

25. Не є способом реалізації норм адміністративного права:

А. дотримання;

В. забезпечення;

С. виконання.

26. Не є вимогою до застосування норм адміністративного права:

А. обґрунтованість;

В. узгодженість;

С. законність.

27. Основним способом систематизації норм адміністративного права є:

А. інкорпорація;

В. кодифікація;

С. консолідація.

28. Серед підзаконних актів вищу юридичну силу мають:

А. постанови;

В. укази;

С. накази.

29. З наведених норм до адміністративно-правових не відносяться:

А. ті, що закріплюють: форми управлінської діяльності;

В. ті, що закріплюють правила користування документами;

С. ті, що закріплюють реєстрацію підприємців.

30. Адміністративна дієздатність:

А. це здатність особи самостійно реалізовувати свої права і обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб виділяють повну, часткову та обмежену дієздатність;

В. здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права і нести юридичні обов'язки у галузі державного управління;

С. полягає у здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб — відповідальність адміністративного характеру.