Автор Коломієць Владислава
Намріяла собі щастя…
Намріяла собі літа,
Намріяла собі долю
З весняним вільготним вітром
Й ромашками – в чистім полі.
Намріяла собі щастя
Такого, як в кінороманах,
Намріяла і …забула,
Що то лише мрія-омана.
Життя – то вічна стихія,
Де щастя – піщинка у морі,
Щастить же комусь на світі,
Що має його він доволі.
А я його …сонно намріяла,
Повірила: так буває,
МабУть, в цьому світі щасливчиків
Доля сама обирає!
Автор Коломієць Владислава
Мелодія вечора
Літній вечір. Сяде сонце,
Теплий вітерець дмухне,
У прочинене віконце
Жмутик пахощів війне.
Пахощі ці пригорну я…
Мріять буду як маля,
Загорну у теплий коцик
Своє любе кошеня.
Вип’ю чаю теплого
З пахощами трав…
Соловей виспівує
На всі сім октам.
Де ще неймовірніші
Вечори знайти?
Лиш на Батьківщині,
Де вродився ти.
Автор Коломієць Владислава
Літо – на згадку
Я сьогодні намалюю літо Я розмалюю літо кольорами
І розфарбую його в різні кольори, Тепла і ніжності, любові і краси,
Де ясне сонечко до мене із привітом Щоб зігрівали барви вечорами,
Свої простягує ласкаві промінці. Коли наступлять люті холоди.
Де кожна квіточка яскрава і духмяна, Я літо в серці збережу казковим,
Де стрибунець вистрибує в траві, Щоб рік скоріш минув – і у душі
Де теплий вітерець, неначе дотик мами, З’явилось сонечко каскадом веселковим
Де мріям ще далеко до зими. І в душу сіяло щасливі промінці.
,