Області україни

Площа становить 603 548 км².^[4] Населення, за оцінкою держслужби статистики, складає 41 588 354 особи станом на 1 січня 2021 року. Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі^[5]. Межує з Республікою Білорусь на півночі, Польщею, Словаччиною та Угорщиною — на заході, Румунією і Республікою Молдова — на південному заході, Російською Федерацією на сході й північному сході. На півдні й південному сході омивається Чорним та Азовським морями.

На сучасній території України відомі поселення багатьох археологічних культур, починаючи з доби палеоліту — мустьєрської, гребениківської, кукрецької, трипільської, середньостогівської, ямної, бойових сокир, чорноліської тощо. В античні часи на території України виникли державні утворення скіфів, давньогрецьких колоністів й готів, але відправним пунктом української державности й культури вважається Русь IX—XIII століть^[6]. Після монгольської навали її спадкоємцем стало Руське королівство XIII—XIV століття^[6], що згодом було поглинуте Великим князівством Литовським й Королівством Польским. У XVI столітті, після об'єднання обох держав у федеративну Річ Посполиту, землі колишнього королівства знову опинилися у межах одного державоутворення.

Формування новітньої української нації активізувалося під час Хмельниччини 1648—1657 років^[6][7], результатом якої стало утворення автономної козацької держави, Гетьманщини, або Війська Запорозького. Наступні десять років відомі як Руїна — період гетьманських міжусобиць, як наслідок — поділ козацької держави між Річчю Посполитою та Московським царством. Упродовж наступного століття землі Лівобережжя, що перейшли під юрисдикцію Москви, були поступово позбавлені автономії. Правобережжя й захід України, після трьох поділів Речі Посполитої та кількох російсько-турецьких війн, було розділене між Російською та Австрійською (згодом Австро-Угорською) імперіями.