Першою станцією був Музей води. Старовинна водонапірна башта ліфтом опустила нас під землю - і ми потрапили у казковий атракціон, де головна героїня - вода в усіх можливих проявах і видах. Величезні акваріуми, гігантський унітаз, моделі артезіанської свердловини та каналізаційного колектора – все вміщається в одному музеї води. Башті понад 140 років. Пам'ятка архітектури та історії - головна "поїлиця" киян кількох поколінь. Недарма окрема частина експозиції присвячена історії водопостачання Києва. Крім цього, ми мали змогу побачити до чого призводить нераціональне використання води, власноруч побудувати земні шари, побувати у мильних бульбашках.

Наступною станцією було знайомство із відомою художницею Параскою Плиткою- Горицвіт — гуцульська художниця, фольклористка, етнографка, філософиня та фотографка. Вона жила усамітнено в карпатському селі Криворівня, і стала одним із культурних символів цього місця, та й всієї Гуцульщини. Однак широкому загалові мисткиня й досі мало відома. Параска створила власний мікрокосм, що існує на межі правди й вигадки, де реальне так тісно переплелося з містичним, що годі їх розділити. Її життя — тяжкий шлях випробувань, на якому Парасці вдалося не зрадити віри в людей, сповідувати філософію любові, і навчитися мандрувати, не виїжджаючи з села, завдяки творчості.