Видатні українці

В історії українського народу є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою.

Серед них – видатні правителі могутньої Київської держави князь Володимир Великий та його син Ярослав Мудрий. Гетьман Богдан Хмельницький, творець та очільник Української козацької держави – Гетьманщини. Михайло Грушевський, видатний історик, під керівництвом якого Українська Центральна Рада розбудовувала Українську Народну Республіку у 1917-1918 рр.

Серед них – всесвітньо відомі науковці, винахідники, чиї ідеї вдосконалювали світ. Один із найкращих математиків світу Михайло Остроградський, дослідник проблем варіаційного числення, інтегрування алгебраїчних функцій. Перший президент Української академії наук Володимир Вернадський, основоположник геохімії, біогеохімії та радіології, автор теорії ноосфери. Авіаконструктор Ігор Сікорський, чиї гелікоптери першими в історії здійснили перельоти через Атлантику та Тихий океан.

Серед них – Тарас Шевченко, чия безсмертна поетична спадщина – одна з найбільших вершин людського духу; нащадки Шевченка – видатні українські поети ХХ століття Василь Стус, Ліна Костенко, які вражають нас творчим натхненням, громадянською мужністю, стали совістю українського народу.

Ви зможете перевірити знання про цих видатних українців за допомогою онлайн-вікторини. Але спочатку радимо прочитати інформаційні матеріали про три величні постаті нашої історії, чиї життя та творча спадщина є дуже актуальними (потрібними) для сьогодення.

князь Володимир Мономах

Володимир Мономах (1053-1125) був внуком великого князя київського Ярослава Мудрого, сином Всеволода Ярославовича та дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха Марії (її походження досі залишається дискусійним). До історії українського народу він увійшов як славетний борець за єдність Київської Русі – України, звитяжний переможець хижих половецьких ханів.

Після смерті свого батька Всеволода Ярославича, великого князя київського (1078-1093) Володимир Мономах, всупереч сподіванням правлячої верхівки Київської Русі-України, поступився київським престолом князю Святополку Ізяславичу, синові старшого Ярославича Ізяслава. Він вчинив так, додержуючись порядку заміщення княжих столів за родовим старійшинством, коли перевага віддавалася старшому в роді. А старшим серед онуків Ярослава був Святополк Ізяславович. Володимир Мономах залишився княжити в Чернігові. Але у 1094 році він віддав і Чернігівське князівство ще одному двоюрідному братові Олегу Святославичу. Олег був князем-ізгоєм через те, що його батько Святослав Ярославович помер раніше, ніж старший брат Ізяслав Ярославович. Для того, щоб повернути собі Чернігівське князівство, де правив батько, Олег приводив половецьку орду. За це він отримав у народі прізвисько Олег Гориславович.

У літопису «Повість временних літ» вчинок Володимира Мономаха, який добровільно виїхав з Чернігова до Переяслава, де колись княжив його батько Всеволод, пояснюється небажанням розпочинати криваві усобиці.

Переяславське князівство знаходилося на південно-східному кордоні Київської Русі – України та найбільш страждали від набігів половців. У 1094 році Володимир Мономах розпочав багатолітню боротьбу з половецькими ханами, які майже щорічно вдиралися на південні землі Русі-України. Він швидко досяг успіхів у війні з кочовиками, тому великий князь київський Святополк запропонував йому об'єднати сили. Володимиром Мономахом і Святополком було здійснено переможні походи до Половецької землі у 1103, 1107, 1109 і 1111 роках. Завдяки ним половецькі орди були відкинуті далеко від рубежів Русі, за Дон. Деякі історики вважають: половецькі міста Шарукань і Сугров, які Володимир Мономах взяв під час походу 1111 року, знаходилися на місці селищ Слов’янського району Донецької області (с. Богородичне, с. Сидорове).

У 1113 році в Києві помер Святополк Ізяславич. Невдоволені його політикою (потурання лихварям, спекуляції сіллю), городяни піднялися на повстання. Міське віче закликало Володимира Мономаха на великокнязівський престол. Після приходу до влади Володимир Мономах доповнив збірник законів «Руську правду» Статутом, за яким було визначено порядок нарахування процентів на борги (заборонено брати більше 20% річних за наданий борг та ін.).

Володимир Мономах був видатним мислителем свого часу. Його перу належить «Повчання дітям», де князь намагався передати свій досвід нащадкам, прагнучи, щоб вони стали мудрими правителями. Твір пронизаний турботою про рідну землю, у ньому відстоюється ідея міжкнязівського братства, автор створює образ князя-управителя державою і захисника рідної землі

Документальний фільм «Спроба Мономаха» (серія 20 циклу «Невідома Україна. Нариси нашої історії»):

Іван Пулюй

Видатний український науковець Іван Пулюй (1845–1918) народився в сім’ї Павла Пулюя, бургомістра містечку Гримайлів Королівства Галичини та Лодомерії Австрійської імперії (нині селище міського типу у Тернопільській області).

Батьки хотіли бачити Івана священиком. Після завершення з відзнакою Тернопільської класичної гімназії юнак поступив на теологічний факультет Віденського університету. Не виключено, що вже тоді в нього з’явився грандіозний задум – перекласти й видати українською мовою Біблію. Захоплення філософією, математикою та фізикою привело Івана Пулюя на філософський факультет Віденського університету по кафедрі фізики і математики, де він навчався до 1872 року. По завершенню університету Іван Пулюй працював у фізичній лабораторії віденського професора фон Лянге та викладачем на кафедрі фізики, механіки й математики Військово-морської академії у м. Фіуме (нині – Рієка, Хорватія). Саме там проявляється його винахідницький талант: Пулюй сконструював прилад для вимірювання механічного еквіваленту теплоти, який отримав срібну медаль на Всесвітній виставці 1878 року в Парижі.

У 1875–77 роках Іван Пулюй стажувався в Фізичному інституті Страсбурзькому університеті під керівництвом німецького професора А.Кундта. Під час навчання він познайомився і потоваришував з іншим стажистом - сербом Ніколою Теслою. Вони разом виготовляли газорозрядні трубки для фізичних експериментів та захопилися вивченням явищ, які породжувалися електричним струмом у вакуумі. Для того, щоб проводити складні досліди з особливими скляними трубками, Іван Пулюй самостійно освоїв ремесло склодува. Вивчаючи явища в трубках, він вперше зумів описати видимі катодні промені.

За допомогою газоразрядного пристрою, що отримав назву «лампа Пулюя», Іван Пулюй зумів зробити чіткі знімки зламаної руки 13-річного хлопчика, руки своєї дочки із захованою під долонею шпилькою. І місце перелому, і шпилька відмінно проглядалися на отриманих зображеннях.

«Лампа Пулюя», випущена у 1881 році, стала прообразом майбутнього рентгенівського апарату. Винахід завоював срібну медаль на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі.

На жаль, перша стаття Пулюя про походження рентгенівських променів та їх фотографічну дію була подана до збірки «Доповіді Віденської академії наук» у лютому 1896 році. Буквально за місяць до цього німецький фізик В. Рентген, товариш І. Пулюя по стажуванню в Страсбурзі, опублікував свою роботу «Про новий тип променів». Відкриття німецького вченого виявилося раніше зареєстрованим, ніж відкриття українця Івана Пулюя. Так ікс-випромінювання (короткохвильове електромагнітне випромінювання) отримало назву рентгенівського.

Водночас дослідницька діяльність І. П. Пулюя отримала високу оцінку в науковому світі. Протягом 30-ті років він працював професором у Празькому політехнічному інституті, у 1889–90 рр. обирався його ректором.

Іван Пулюй був широкоосвіченою людиною. Він знав понад десять мов – сучасних європейських і давніх. Саме знання Пулюєм давньоєврейської мови спонукало видатного письменника та громадсько-політичного діяча Пантелеймона Куліша запропонувати науковцю долучитися до праці над перекладом українською тексту Біблії. Згодом до цих трудів приєднався класик української літератури Іван Нечуй-Левицький. У 1903 році Біблія українською мовою була видана у Відні.

Документальний фільм «Іван Пулюй» (серія циклу «Українці, що змінили світ»):

Василь Симоненко

85 років тому, 8 січня 1935 року, народився відомий український поет і журналіст, один із найбільш яскравих представників покоління українських «шістдесятників» Василь Симоненко.

За життя поета вийшла друком лише одна збірка – «Тиша і грім» (1962), але великої популярності набули самвидавні вірші Симоненка. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлював любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.). Олесь Гончар назвав Симоненка «витязем молодої української поезії». Василь Стус писав: «…На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».

У 1962 році Василь Симоненко разом із Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання жертв сталінських репресій на Лук'янівському та Києва, у Биківні, про що й зробив заяву до міської ради.

У вересні того ж року поет через непорозуміння потрапив у відділення міліції, де був побитий. 13 грудня 1963 року Василь Симоненко помер від раку нирок, що, ймовірно, розвинувся через побиття.

Більш детально про особисте життя В. Симоненко в документальному фільмі з циклу «Гра долі»: https://www.youtube.com/watch?v=9egb82pRqSA

***

Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зорі і на тихі води

Вже чорна ваша злоба не впаде. (читати далі)

Народ росте, і множиться, і діє

Без ваших нагаїв і палаша.

Під сонцем вічності древніє й молодіє

Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

24.12.1962

***

Там, у степу, схрестилися дороги,

Немов у герці дикому мечі,

І час неспинний, стиснувши остроги,

Над ними чвалить вранці і вночі. (читати далі)

Мовчать над ними голубі хорали,

У травах стежка свище, мов батіг.

О, скільки доль навіки розрубали

Мечі прадавніх схрещених доріг!

Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.

Твоя краса цвіте в моїх очах.

Але скажи: чи ти зі мною поруч

Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?

***

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза. (читати далі)

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста,

Найчистіша душа невразлива,

Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

***

Вона прийшла, непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів. (читати далі)

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти...

Прийшла любов непрохана й неждана

Ну як мені за нею не піти?

14.11.1956

Дорогі наші маленькі друзі!

Натисніть на картинку ліворуч і візьміть участь в онлайн-вікторині "Видатні українці".

Шановні учні!

Натисніть на картинку праворуч і перевірте свої знання про видатних державних і культурних діячів України за допомогою тестів