14 березня

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Цей день встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. 

Дата на пошанування українських добровольців – 14 березня – обрана  тому, що в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону.  

Добровольче формування - група осіб, які:

- ідентифікують свою українську національну чи громадянську належність, 

- мають об’єднуючі мету і завдання, 

-організовані за воєнізованою схемою (військове вітання, форма, символіка), мають ієрархію, дисципліну, займаються фізичною, військовою підготовкою тощо, 

-за формою наслідують національні історичні зразки, що залишили помітний слід в історії українського народу (козаки, Українські січові стрільці, інші національні збройні формування часів визвольної боротьби 1917–1921 рр. та Другої світової війни тощо),

- комплектуються на добровільних засадах, 

- діють у правових межах держави, як правило, утворюються силами (партіями), громадськими об’єднаннями  

_____________

Стасюк Ю.М. Українські добровольчі формування: створення та функціонування (2014–2015 рр.): дис. … канд. іст. наук. Київ, 2018. С.56. 

Одним із перших прикладів українського добровольства є Запорозька Січ – воєнізована структура, що боронила українські землі у XVI-XVIII ст.

Основною військовою одиницею Запорозької Січі був курінь, який об'єднував козаків-вихідців із певних місцевостей. Звідси й назви – Корсунський, Канівський, Черкаський, Переяславський, Уманський та інші курені. Лише на Новій Січі (1734-1775) налічувалося 38 куренів, кожен з яких об'єднував по декілька сотень чоловік.

Козаки приймали у своє товариство кожного, хто приходив до них і брав на себе певні зобов’язання. У Січі можна було зустріти вихідців чи не з цілого світу — українців, поляків, литовців, білорусів, донців, болгар, волохів та ін.

Козаками ставали «і з доброї волі і з неволі». Тут  були всі, хто натерпівся від тяглових повинностей, усі ображені й принижені за свою віру й народність; тут були й ті, кого приваблювала воля, здобич, молодецтво, слава.

У ХХ ст. на добровольчій основі було створено легіон Українських січових стрільців – перше національне збройне формування після ліквідації козацтва. Кадри легіону готувалися у військово-патріотичних організаціях на західноукраїнських землях «Січ», «Сокіл» та ін. Із початком Першої світової війни на заклик стати на боротьбу з Російською імперією зголосилося 28 тисяч юнаків, проте австро-угорська влада дозволила зарахувати до лав легіону тільки 2500 осіб. Найвідомішою перемогою січових стрільців став розгром російських військ у боях на горі Маківці 29 квітня — 3 травня 1915 рр.

Процес українізації військ колишньої Російської імперії привів до утворення у 1917 р. на добровольчих засадах п’яті українських полків і трьох корпусів. Під час Української революції 1917–1921 рр. діяла низка різноманітних добровольчих формувань: Гайдамацький Кіш Слобідської України, курінь Вільного Козацтва, Окремий Чорноморський Курінь, Залізничний Курінь та ін. Сьогодні кожному українцеві відомий жертовний подвиг добровольців зі Студентського куреня імені січових стрільців, які загинули під час бою під Крутами 29 січня 1918 року.

У 2014 році за ініціативою політичних партій і громадських об'єднань, певних обласних адміністрацій почалося створення добровольчих батальйонів по всій Україні. На Дніпропетровщині з’явилися добровольчі батальйони «Дніпро-1», «Дніпро-2» і «Кривбас» та формувалися «Донбас» і ДУК «Правий сектор». На Луганщині було створено батальйон «Айдар». У Бердянську з так званих «чорних чоловічків», яким вдалося втримати український Харків, був сформований батальйон «Азов». Оскільки за статтею 37 Конституції України та статтею 5 Закону України «Про політичні партії в України» політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань, більшість добровольчих формувань ввійшло до складу Збройних сил України та Національної гвардії України. Усього станом на вересень 2014 року на добровольчих засадах було створено 44 батальйони територіальної оборони ЗСУ, 32 добровольчі батальйони патрульної служби міліції, 3 батальйони особливого призначення Нацгвардії.

Стасюк Ю.М. Українські добровольчі формування: створення та функціонування (2014–2015 рр.): дис. … канд. іст. наук. Київ, 2018. С.185-208. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Stasiuk_Yurii/Ukrainski_dobrovolchi_formuvannia_stvorennia_ta_funktsionuvannia_2014-2015_rr/т (дата звернення: 08.03.2023).

Згідно Закону від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

Добровольчі формування територіальної громади (ДФТГ) відіграли важливу роль у звільненні багатьох населених пунктів з окупації і продовжують виконувати бойові завдання на багатьох напрямках.

ДФТГ утворюється зборами ініціативної групи жителів територіальної громади (не менш як 5 осіб) за участю командира військової частини Сил територіальної оборони ЗСУ та представників органів місцевого самоврядування.

 Членом ДФТГ може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

До складу ДФТГ не зараховується особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім реабілітованої, або має дві і більше судимостей за скоєння умисних злочинів.

Діяльність ДФТГ проводиться під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил за територіальним принципом. На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України ДФТГ повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій. На громадян України, зарахованих до складу ДФТГ, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.

На відміну від Сил територіальної оборони член ДФТГ може розірвати контракт у будь-який момент навіть під час воєнного стану. Службовці ТрО такої можливості не мають. Також для службовців ТрО встановлений вікові обмеження – 60 років (у певних випадках 65 років), а для службовців ДФТГ таких обмежень немає.

Участь у ДФТГ не звільняє від обов’язку проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Тобто, за потреби учасника ДФТГ можуть призвати до військових частин Сил ТрО та інших складових сил оборони за територіальним принципом, якщо вони за станом здоров’я придатні та мають військово-облікову спеціальність.