Протидія булінгу

* Занижена самооцінка.

Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

* Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

 * Атмосфера в класі. Бувають колективи в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

 Діти, які булять, не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань завдають. Булери вважають смішними знущання над слабшими, а зустрічаючи схвалення зі сторони друзів-спостерігачів, відчувають себе сильними та дуже "крутими”.

Деякі діти булять, тому що самі постраждали від насильства.У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через агресію: знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось, вони захищають від цькування самих себе. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить до фізичного насильства.

Як батькам реагувати на ознаки булінгу: • з дитиною необхідно обговорювати цю проблему якомога спокійніше; • необхідно створити відчуття захищеності та спокою; • уникайте звинувачень та не перетворюйте розмову на допит; • спробуйте знайти чи розробити спільне рішення, яке дасть можливість дитині почуватись більш захищеною; • необхідно негайно повідомити про факти булінгу адміністрацію закладу освіти; • з метою притягнення винуватців необхідно повідомити про факти цькування до поліції; • доречним буде отримати консультацію у психолога. Як допомогти дітям упоратися з булінгом  Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.  Якщо ви підозрюєте, що над дитиною знущаються, але вона не хоче зізнаватись у цьому, знайдіть можливість підняти це питання обхідними шляхами. Наприклад, ви можете побачити певну ситуацію на ТВ-шоу і використовувати її як початок розмови, спитавши дитину: «Що ти про це думаєш?» або «Як ти думаєш, що треба було зробити цій людині?». Це може допомогти вам у розмові перейти до таких питань, як: «А ти коли-небудь зіштовхувався з подібним?» або «Ти коли-небудь відчував таке?». Ви можете поговорити про свої схожі переживання в дитячому віці.  Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не важливо, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.  Іноді діти думають, ніби це їхня власна вина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться  Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент.  Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно зробити в цій ситуації, разом урахуєте всі тонкощі.  Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій доньці може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.  Сприйміть серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гірше, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них.  Іноді корисно звернутися до батьків бешкетника. В інших випадках варто в першу чергу зв’язатися з педагогом або адміністрацією закладу освіти.  Простягніть руку допомоги: Удома ви можете знизити негативний вплив знущань.  Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їхню впевненість у собі.  Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це буде спортивна секція або тренажерний зал. Памятка для батьків «Як допомогти дитині пережити булінг та припинити його!» Правила для батьків Важливо, щоб ці профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами буллінгу. Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного буллінгу, поєднання якого із кібер-буллінгом є особливо небезпечним. Як допомогти дитині, яка стала жертвою булінгу Незалежно від того, стала жертвою булінгу ваша дитина чи інша, дізнавшись про це, ви маєте докласти зусиль, аби допомогти їй вийти із цієї ситуації:  Почніть розмову з дитиною, вам необхідно тримати себе в спокої, аби вона відчувала себе достатньо комфортно.  Дайте відчути, що ви поруч, готові вислухати, зрозуміти, підтримати та допомогти.  Діти не винні в тому, що стають жертвами булінгу, тому не ставте питань, що можуть сприйматися нею як звинувачення («сама винна»).  Ведіть розмову делікатно, не ставте одні й ті самі запитання по кілька разів, не пришвидшуйте, пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити про це.  Спробуйте крок за кроком з’ясувати все, що зможете.  Поясніть дитині, що немає нічого поганого в тому, щоб повідомити про поведінку булера вчителю чи іншим дорослим, оскільки від цього залежить безпека дитини (або товарища або подруги, якщо дитина є не жертвою, а свідком).  Перш ніж пропонувати власне рішення проблеми, запитайте в дитини, як саме ваша допомога буде їй корисною, після цього можете запропонувати і свій варіант. Спробуйте розробити спільну стратегію змін.  Поки питання не вирішено повністю, спробуйте спільно знайти й домовитися про способи реагування на ситуації булінгу.  Складіть перелік тих дорослих, до кого дитина може одразу звернутися по допомогу: педагог. психолог, батьки інших вихованців, учнів, адміністрація закладу тощо.  Якщо булінг мав фізичний характер, ви повинні негайно звернутися до адміністрації закладу.  Спільно з дитиною сплануйте її перебування в закладі освіти так, щоб це забезпечило їй максимальний рівень безпеки (наприклад: не залишатися наодинці, триматися ближче до дорослих).  Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.  Допоможіть дитині налагодити дружні стосунки з іншими дітьми, це допоможе їй сформувати навколо себе безпечне середовище. Можливо, необхідною стане допомога психолога, який допоможе позбутися наслідків цькування та як не ставати жертвою знову. Як допомогти дитині-агресору? Спробуте побудувати розмову з дитиною-агресором так: Запитайте дитину, як вона ставиться до своїх дій, як на її дії реагують інші?  Попри те, що вам захочеться дати власну оцінку її словам, спробуйте зосередитися на фактах. Вашою метою є розуміння причин, а не оцінювання, тому уважно слухайте дитину, не перебиваючи.  Поясніть, чому ви вважаєте такі дії неприпустимими.  Будьте готові до того, що дитина буде заперечувати факт булінгу, не тисніть на неї, дотримуйтесь спокійної розмови.  Поясніть, що агресивна поведінка неприйнятна й дитина повинна негайно припинити насильство.  Не карайте дитину й не погрожуйте їй покаранням — це може змінити ситуацію на якийсь час, але в подальшому буде мати ще гірші наслідки, наприклад, підсилити агресію стосовно того, хто став його «причиною».  Агресивна поведінка може свідчити про емоційні або психологічні проблеми, тому варто проконсультуватися з психологом. 

Положеннями статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративна відповідальність встановлюється за булінг (цькування) учасника освітнього процесу, який являє собою діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які види покарань за булінг передбачено вказаною статтею:

·       штрафи від 850 до 3400 грн.;

·       громадські роботи від 20 до 60 год.;

·       виправні роботи до 1 місяця.

Доросла людина та дитина, віком від 16 до 18 років, відповідатиме за булінг самостійно.

Так, за булінг стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю будуть штрафувати розміром від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (850-1700 грн.) або кривдник отримає громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

За булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, потягне за собою покарання у вигляді:

·       штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.) або

·       громадські роботи на строк від 60 до 60 годин.

За малолітніх дітей – кривдників (до 14 років) та неповнолітніх (віком від 14 до 16 років) відповідатимуть їх батьки або особи, що їх замінюють: цькування їх дітьми інших учасників освітнього процесу їм «виллються» у:

·       штраф, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн.) або

·       громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо ж їх діти вчинять булінг групою осіб або повторно (тобто протягом року після накладення адміністративного стягнення), їх батьки  чи законні представники можуть отримати вдвічі більші покарання, ніж вказано вище.

ПЕРШІ КРОКИ

Крок 1. Необхідно повідомити директору школи про випадок булінгу або підозру щодо нього. Це можуть зробити всі учасники освітнього процесу: учні, батьки та педагоги.

Повідомлення мають прийматись усно або письмово, особисто або засобами електронної комунікації.

Всі ці повідомлення від батьків і учнів вважаються саме заявою про булінг. Краще звертатися, звичайно, письмово.

У такому випадку є чітка заява – задокументована, з датою, з реєстраційним номером. У випадку, якщо щось буде зроблено неправильно або дій не буде вжито, письмова заява буде доказом для звернення в інші інстанції”.

Крок 2. Директор впродовж першої доби від отримання повідомлення має обов’язково повідомити про випадок:

·       поліції;

·       батькам учнів-учасників булінгу;

·       службі у справах дітей для того, щоби з’ясувати причини випадку булінгу та усунути їх, а також для соціального захисту дітей, які стали сторонами булінгу;

·       додатково – центру соціальної служби для сім’ї та молоді. Цей центр має оцінити потреби сторін булінгу, визначити методи соціальної роботи, визначити та потім надати соціальні послуги, забезпечити психологічну підтримку.

Важливо: Якщо трапився випадок, через який дитина потребує медичної допомоги, то директор обов’язково має викликати швидку.

Крок 3. Директор має скликати засідання комісії з розгляду випадку булінгу впродовж 3-х робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення.

Комісія може розглядати заяву не більше 10-ти робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти.

• дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

• гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000

• гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335

• Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20

• Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75

• Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103

• Національна поліція України 102

• правова допомога - звернення до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103

• гаряча лінію ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефона, 116 111 – для мобільного)

• Центр соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді вашого міста, або району.