Вірші про Вінницю

Катрени про Вінницю

* * *

Насичена живицею ущерть,

крізь світло сонця ця лунка блакить.

Любов і без рух – чуйна водоверть,

блаженні в унісон граки.

* * *

Блакитний храм, як згадка про красу.

Гранітові заломи – наче рани.

Люблю я Вінницю зігріту, чарівну

в анабіозі пахощ ікебани.

* * *

Сполучене короткими зупинками

на всю добу, в якому вагота

знекриленого бісеринками

блакитного трамваю бистрота.

* * *

Малюк, прозрілий у політ життя.

Освітлений у сяйві неповторнім

літає на очах у почуттях

одразу непоборних в ілюзорнім.

* * *

Шумітимуть дощі прозрілі пізно.

Завузлене зустріну Благовіщеня.

Я мушу жити ради тебе, мій ПАРИЖЕ!

В молитві перебратись в боженя.

* * *

Безповоротний злет лаштунків.

Чи «ви», чи «ти» - без сліз одно

із сонцем вічних поцілунків

крізь трунки – озеленене вікно.

* * *

Гримиш у залізі блакитний везунчик.

Володар шістки любов не опише.

Тікай від людей лімузинчик-чавунчик

у невимовність, у вінницьку тишу.

* * *

Гіперболи вулиць виходять із міста

на цитаделі заможних адрес.

Сармата чи анта – дикість двоїста.

Я йду із сердець, як первісний митець.

* * *

Обрізані дерева, підстрижена трава.

По старій колії везуть мене у завтра.

Чи від подагри колія іржава?

А чи яскравих променів не варта?

* * *

Місто на пупі бубонами зв’язане.

Щасливі у згадках хвалитися всі.

Вінниця-Сіті - авторизоване,

тому злетіти в іпостасі посмів.

* * *

Я йду до Мурів жмуритися.

Чого стовбичити у храмі?

Вели осміяти баритися

очима в мудрій анаграмі.

* * *

Світилась Вінниця усупереч війні.

На банях сонце усміхалось.

Це літо під гарантії на мир,

бо у Донбасі власне Опухало!

* * *

Понад межею зрікся усіх слів.

Всі почуття непевні мого слова.

Кладу шедевр від вінницьких майстрів

у щедру досконалість часослова.

* * *

Той, хто пізнав невичерпальність,

як на азах, зрікається свого.

Люблю Вітчизну я за витривалість,

за досконалість подиху мого!

* * *

О, не тривожте моє божевілля.

Скажений час нестерпної війни.

Я із Донецьку, мов Рембо з похмілля,

скидаю всі бажання самоти.

* * *

Не доводьте дійсність до абсурду.

Від чужинців всякий етикет.

Почувайте гідність після бруду!

За нестерпний ницості бюджет.

* * *

Чорно-білі ластівки Вінниці.

Вулиці зачовгані, брудні.

Від бетонниць до Наддзвінниці,

дні з роками, як ніщо, руді.

* * *

Білі крила неземної Вінниці.

Вулиці, мов витязі, богемні.

Від віконниць до піддвісниці

бачу види дивні позаземні.

* * *

Чорно-білі перлини Вінниці.

Майдан на долоні з балкону.

Від блискучих ліхтарів все ж вищій

імортель старого Аскону.

Сергій Негода