Головна сторінка



ВАС ВІТАЄ  ВІЛЬХОВАТСЬКА ШКОЛА!!!






 

ІСТОРІЯ НАШОЇ ШКОЛИ

Вперше освіту в селі Ханделеївці започаткувала місцева церква в особі диякона, потім священника в селі Лучки, Миколи Яновського. При церкві була заснована  церковноприходська  школа за 20  років до ХХ століття.Було в ній в перший навчальний рік 16 душ « мужского пола» , а «женского»  - жодної.

Школа була збудована до революції, в старому селі, поблизу річки Ворскли і  раніше постійного приміщення не було. Коли Микола Яновський  одержав сан священника  в селі Лучках, то шкільна наука потрапила до байдужих рук, лише згодом, завдяки Маркіяну Каменецькому, священнику Покровської церки, вдалось поліпшити становище, утримання школи було на особисті кошти священника. Першою вчителькою була жінка Л.М.Каменецька.

Довоєнний період в школі працювали такі вчителі: Герасименко Степан Ярмолович та його брат Герасименко Іван Ярмолович,Головко Василь Михайлович, Яценко Василь Трохимович, Бовкун Микола Степанович.

Та ось  прийшло страшне лихо – війна! Німці знищували все на своєму шляху. І добралися до школи: напхали соломи і хотіли спалити живцем вчителів і дітей. Та на щастя на порятунок прийшли червоноармійці. людей врятували, але  школа, нажаль, згоріла .

В роки війни навчались в трьох бригадніх хатах на першій бригаді . Дітей було багато, аж по два класи. В класі навчалося   30 – 40  учнів. Діти були переростки. Опалювали класи соломою, соняшниковим бадиллям , яке заготовляли школою в полі.

 Першим  директором була Пузенко Броніслава. А після неї  директорами були: Самокиш  ТаїсіяВіссаріонівна,Супруненко Петро Миколайович, Заїка Володимир Олексійович, Ольшницький Михайло Павлович, Харченко Надія Степанівна.

Вчителів, які працювали після війна, а саме:Пелих Онися Максимівна, Пелих Григорій Степанович, Самокиша Надія Никифорівна,Максименко Антоніна Явтухівна, Бутенко Олександр Васильович, Колісник Євдокія Савівна, Прокопенко Тетяна Данилівна, РогізнаВалетина Іванівна, Колісник Андрій Григорович, Деменко Віра  Григорівна, Бугрим Петро Микитович,Соловйов Василь Пантелеймонович ми пам’ятаємо і вшановуємо.

Найзворушливішим спогадом є зустріч випускників, яка була присвячена урочистому відзначенню 100- річчя школи в 1982 році. Це стало добрим приводом зібрати колишніх випускників і педагогів, згадати щирим словом тих, хто закладав підвалини школи з такою довгою, багатою біографією, славними традиціями. Адже серед її учнів були і художники, артисти,інженери – конструктори, лікарі, вчителі, працівники колгоспу та багато інших. Найбільше всім до душі припала розповідь – спогад  випускниці Завадської Ніни Терентіївни( дівоче прізвище Левченко), яка народилася,жила, навчалася в Вільховатці. Після закінчення  Київського інституту харчової промисловості одружилась з Заводським Василем Івановичем, яким був відомим енергетиком – консультантом. Одразу після одруження їх направили на роботу в Індію, на три роки, але туга за рідним селом не давала жінці спокою. І ось одного разу вона попрохала свою маму, яка жила в селі Вільховатка, прислати їй насіння чорнобривців, запакувавши їх в конверт. Будинок в якому жила сім’я Завадських був багатоквартирний і біля його  вікон був невеличкий клаптик землі на якому сіяли сусіди зелень для салатів, а наша героїня, отримавши декілька насінин чорнобривців, посіяла квіти.Квіти виросли дуже швидко, мабуть того, що були з рідної землі і наша героїня їх ростила з любов’ю. А коли розквітли чорнобривці, то через їх красу, через їх пахощі Ніна  Терентіївна душею линула в рідне село Вільховатку, в батьківську хату і в рідну школу, де на квітниках завжди було багато чорнобривців, які вона так любила.


Підсторінки (1): Події