Гідрологічна пам'ятка "Верхів'я річки Інгул"

Гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення

«Верхів’я річки Інгул» у Кропивницькому районі Кіровоградської області

 Гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Верхів’я річки Інгул» - ділянка заплави у верхів’ях річки Інгул, являє собою збережений природний комплекс, який має гідрологічне, екологічне та наукове значення. Територія знаходиться у Кропивницькому районі поблизу с.Петрове на північ від с.Оситняжка Великосеверинівської сільської ради.

Гідрологічна пам’ятка являє собою збережену у природному стані частину заплави річки Інгул у його верхів’ях /≈ 10 км до витоків/. Загальна площа 14 га. Привертає увагу ділянка ще і тим, що тут знаходиться декілька природних джерел, які не замерзають взимку.

За фізико-географічним районуванням України, територія даного об’єкту належить до південної лісостепової області Придніпровської височини, яка охоплює північну та північно-західну частину Кіровоградської області. Саме в цій фізико-географічній області беруть початок Інгул та Інгулець. Річка Інгул є однією з важливих водних артерій області, але в багатьох місцях заплава її порушена, що має негативний вплив на сучасний стан річки. В околицях о.Оситняжки збереглись деякі ділянки природного характеру. Тут заплава неширока, як і сама річка. В залежності від геоморфологічної будови заплави та зволоженості розміщується рослинний покрив цієї ділянки.

Найбільш зволожені ділянки центральної та прируслової частини заплави зарають гідрофільні лучно-болотні та болотні угруповання. На більш сухих ділянках розміщуються лучні ценози. Вузькими смугами вздовж русла виявлена прибережно-водна рослинність та в руслі відмічені фрагменти водної рослинності.

Основні площі займають тут угруповання лучно-болотного характеру, які представлені осоковими, очеретово-осоковими та очеретово-різнотравними ценозами. Невеликими плямами в цих екологічних умовах розміщуються чорновільшняки з добре розвиненим деревним ярусом, підліском та типовим набором трав’янистих видів, характерних для заплавних боліт Лісостепу. Саме в цих ценозах зростають типові гідрофільні ліани – паслін солодко-гіркий, плетуха звичайна, хміль звичайний, а також гідрофільна папороть – щитник болотний. В трав’яних ценозах заплави флористичне ядро утворюють лучно-болотні види, такі як гадючник в’язолистий, осот болотний, живокіст лікарський, хвощ польовий, осока лисяча, ближче до русла – вех широколистий, сідач конопляний. Велику наукову цінність являє виявлена тут неподалік джерел ділянка із співдомінуванням цінної лікарської рослини – оману високого. Слід зауважити, що ця рослина найбільш поширена в Україні в лісостеповій зоні, де вона зростає в умовах значної зволоженості – заплавах, вологих луках,окраїнах боліт, але останнім часом в зв’язку із порушенням таких екотопів, скорочує своє поширення. В області цей вид є рідкісним і підлягає охороні.  В подібних екологічних умовах зростає тут іще одна цінна лікарська рослина - валеріана висока, яка поодиноко зустрічається в більш зволоженій частині заплавні.

Фауна ділянки досить багата і представлена переважно видами водно-болотного та дендрофільного комплексів. Із перших траплялись бугайчик, очеретянка болотяна, вівсянка очеретяна. Другі були представлені шпаком, зябликом, соловейком, синьошийкою, синицею великою, вівсянкою звичайною /домінанти/. В менший кількості траплялись горлиця звичайна, припутень, дятел великий строкатий, одуд, славки – строката та чорноголова, жулан та сорока. Ділянка є кормовою станцією лелеки білого та численних ластівок міських.

Із інших тварин тут трапляється лисиця звичайна, заєць сірий. Мешкають різні земноводні.