Цікавинки з мови

О котрій годині?

У (в) ... хвилин на ... у (ю)

У двадцять п'ять хвилин на третю

О пів на ... у (ю)

О пів на другу

за ... хвилин до ... (ої)

за чверть (за десять хвилин) до третьої

О ... ій (годині)

О п'ятій годині

Котра година?

хвилин на ... у (ю)

двадцять хвилин на першу

пів на ... у (ю)

пів на другу

за ... хвилин до ... а (я)

за чверть (за десять хвилин) п'ята

... а (я) (година)

п'ята година

Іменник

Назву іменник почали вживати з 1873 року. Її першим використав

Омелян Партицький. Правопис 1926 року іменник називав речівником.

Випередити іменник у кількості слів неспроможна жодна частина мови.

В 11-томному „Словнику української мови” нараховується близько 135

тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з

іменниками дієслів удвічі менше.

Терміни „чоловічий”, „жіночий”, „середній” рід дісталися нам у спадок

ще з часів V ст. до н. е. Філософ Протагор запропонував поділити всі

імена на 3 роди : чоловічий, жіночий та речовий. Пізніше Аристотель

запропонував

замінитиостанній термін – „середній рід”.

Граматична дисциплінованість виявляється й у відмінках. Іменник має 7 відмінків. Учені нараховують різну кількість відмінків сучасних

мовах світу. Учений Колесо, що їх близько 30. А датський

лінгвіст визначив, що теоретично у мові могло б бути 216 різних відмінків.

Походження назв деяких числівників

Числівник – чи не найменша за кількістю слів частина мови, яка

нараховує їх усього кілька десятків.

За своїм походженням числівники тісно пов`язані з іменниками і

прикметниками. Однак у процесі історичного розвитку мови вони

втратили граматичні ознаки, властиві іменникам і прикметникам,

перетворились на абстрактні найменування числових понять.

У середині ХVІІІ століття Михайло Ломоносов у своїй граматиці

вперше назвав числівники особливою частиною мови. Такими вони є і

до нашого часу. За частотою вживання серед інших частин мови

посідають восьме місце.

Базою для творення числівників є дуже давні за своїм походженням

прості числівники першого десятка.

Цікавою є історія виникнення назв деяких чисел. Учені, наприклад,

вважають, що числівник «п'ять» походить від іменника «п'ясть» (рука),

тобто трактується як «п'ять пальців п'ясті».

Чи не найбільшою популярністю користується у людей число сім: сім

днів тижня, сім чудес світу, у казках —сім господинь, семеро

козенят, сім сестер. У чому ж причина? Виявляється, що

число сім відповідає обсягу короткотривалої пам'яті людини, тобто це

та кількість предметів, ознак, яку ми спроможні запам'ятати відразу і на

більш-менш тривалий час.

У Вавилоні довершеним вважалось число дванадцять,а наступне —

тринадцять — вважалося нещасливим, «чортова дюжина», тобто

таке, що нічого доброго не віщує. У 1930 році в Англії декілька тисяч

жителів Лондона підписали петицію, у якій висловили прохання до

уряду зняти з будинків тринадцяті номери.

Числівник сорок спочатку був іменником, який мав значення «мішок».

Це й справді був мішок, у який поміщалося рівно 40 шкірок соболів чи

білок, бо саме стільки їх ішло на пошиття однієї шуби. Зшитий і запе-

чатаний сорок із зазначеною кількістю шкірок за часів Київської Русі

служив грошовою одиницею.

А ось історія виникнення числа мільйон. Коли венеційський купець XII

століття Марко Поло повернувся додому після 24-річних мандрів, він

багато розповідав про ті місця, де побував. Згадуючи про Китай,

купець намагався описати багатства, якими володів монгольський хан

Хадилай. Із цією метою він до слова «мілле», що означало «тисяча»,

додав суфікс збільшення -он-е. І вийшло «мілліоне», тобто «величезна

тисяча», а через деякий час це слово стало позначати «тисячу тисяч».