ІСТОРІЯ ОСВІТИ
В СЕЛІ ТУЛУШКА
КОНОТОПСЬКОГО РАЙОНУ
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
На відстані одного кілометра від залізничної станції Халимонове та двадцяти п`яти кілометрів від районного центру міста Конотоп розташоване село Тулушка. У цьому населеному пункті налічується 256 дворів,561 сільських жителів, діє загальноосвітня школа 1-3 ступенів, фельдшерсько – акушерський пункт, сільська бібліотека, магазин продовольчих товарів. На території села Тулушка діє ПСП «Райлізінг».
Початок історії цього населеного пункту відносимо до 1929 року.Це був період, коли радянська влада сприяла наділенню селян землею за рахунок земель колишніх поміщиків. Переселенці села Попівки у 1929 році організували свої господарства на землях, викуплених у пана на прізвище Тулушка. Саме тому об’єднання цих садиб, з прилеглими до них землями, були осередками села Тулушки, що поступово розросталося завдяки поповненню переселенців. Першими жителями були Хаблак Прокіп, Горбик Федір, Полосьмак Василь Якович. Корінна жителька села, Горбик Олена Дмитрівна, свідчить, що в 1929 році по переселенню її батьків із села Попівки їм дали 6 га обіцяної землі. У родині було шестеро дітей.
Перед війною радянська влада у примусовому порядку організувала переселення жителів з так званого «Степу Забіякинського» на землі Тулушки. Цей «Степ» являв собою розкидані у степовій зоні неподалік один від одного хутори, які були утворені переселенцями з села Попівки в 1917 році (зараз це прилеглі до села Тулушка землі, що входять до ПСП «Райлізінг»).
Із 1928 р. до 1940 р. радянська влада жителів «Степу Забіякинського» примусово переселяла на територію села Тулушки. Це був період, коли партія активно здійснювала курс на колективізацію сільського господарства, «заганяла» в колгоспи середняка.
Як свідчить Горбик Олена Дмитрівна, їм перед війною радянська влада залишила всього 15 ар землі з 16 га.
Із перселенців- «степовців» у 1940 році вийшли Гладун Петро, Забіяка Іван, Салогуб Микола, Салогуб Іван, Гуденко Михайло, Півень Данило, Галушка Федір, Костирко Микола, Міщенко Михайло, Забіяка Григорій, Крапива Пилип, Крапива Іван, Боярчук Іван, Прасол Дмитро, Москаленко Тарас, Матвієнко Андрій, Матвієнко Михайло – всього 28 сімей.
Відомості про першу школу в селі Тулушка ми пов’язуємоз часом , коли жителі так званого «Степу» в одному з хуторів, а саме, на хуторі «Урочище пасіки»,з 1917 року організували початкову школу. Два брати:Забіяка Петро і Забіяка Андрій сприяли навчанню дітей, надавши їм для цього кімнати своїх власних будинків. Так поступово була організована в 1923 році «Забіякинська 4-х річна трудова школа». У період з 1921-1940 рр. навчалося близько 40-50 дітей щорічно.
Забіякинська школа діяла до 1940 року, аж поки всіх «степовців» не переселили на територію Тулушки. До 1940 року діти жителів села отримували початкову освіту в селі Калинівка. Директором цієї школи був Сілін М.Ф., педагогами Фесенко Катерина Тимофіївна, Сіліна Зінаїда Степанівна. У школі навчалось біля 30 учнів щорічно. У прцесі навчання учнів організовували у комплекти: 1-2 класи та 3-4 класи. По закінченню данної школи діти продовжували навчання у селі Попівка або в селі Заводи.
З 1940 року в селі Тулушка починає діяти власна 4-х річна початкова школа. Її очолював Антон Федотович Міщенко. У 1941 році його розстріляли німецько-фашистські загарбники. У період війни школа не припиняла своєї діяльності, хоча і навчалося в ній 10 учнів. Старожили села пам’ятають розумну, добру, молоду вчительку Подосєднік Нюру.
У післявоєнний період у Тулущанській початковій школі навчалося вже більше учнів. До педагогічного складу входили такі вчителі:Крапива Катерина Тимофіївна, Крапива Федір Пилипович, Тарасенко Варвара Павлівна.
Післявоєнна школа не мала постійного місця на території села. За свідченнями старожилів,навчання проводилося деякий час у приміщеннях сільских жителів. Починаючи з 1949 року, за школою було визначене спеціальне одноповерхове дерев’яне приміщення. Як на той час, школа була досить великою, із світлими класами, у яких навчалося 25-30 учнів. Приміщення опалювалося вугіллям. Їдальні та бібліотеки на той час у школі не було. Учителі та директор знаходилися в одному кабінеті. В основному свята відзначалися окремо в кожному класі. Наприклад, на Новий рік ялинки ставилися в кожному приміщенні та діти святкували у класі.
До 1971 року Тулущанська початкова школа була чотирьохрічною, а потім аж до 1988 року -трирічною. По закінченню школи для продовження навчання діти їздили до міста Конотоп. Після війни директором школи був учасник бойових дій, заслужений педагог Крапива Федір Пилипович, дружина якого – Крапива Катерина Тимофіївна, теж була вчителькою.
Директором школи в 60-70-і роки була Диняк Надія Степанівна, яка пропрацювала на цій посаді до 1975 року. Не було і нема такого випускника цієї вчительки, який би не згадував її з вдячністю за гарні знання ,доброту, людяність, якими вона щедро ділилася зі своїми учнями. Вона не тільки була талановитим педагогом, а й умілим наставником молодих педагогічних працівників. Це була настільки мудра та розуміюча людина, яка будь-кому від маленького до великого, могла дати потрібну пораду. Всі роки трудового життя Катерина Тимофіївна присвятила школі і до неї, по праву, можна віднести слова талановитого педагога Василя Сухомлинського: «Серце віддала дітям».
Із 1976 р. до 1977 р. директором школи працювала Тарасенко Варвара Павлівна.
1977-1979 рр. директором школи була Фуголь Валентина Василівна.
Із 1979 року директором початкової школи в селі Тулушка працювала Котенко (Желєзна) Тамара Василівна. Серед педагогічних працівників цього періоду можемо назвати: Крапиву Катерину Тимофіївну, Тарасенко Варвару Павлівну, Фуголь Валентину Василівну, Прокопенко Євдокію Степанівну, Мельник Світлану Миколаївну, Залукаєву Олену Олександрівну, Бойко Мирославу Володимирівну.
Шкільне життя сповнене не тільки радощами, але й труднощами. Таким був 1985-1986 навчальний рік. З ряду причин школі не вистачало палива, тому частина учнів змушена була навчатися у приміщенні дитячого садка, а частина- у місцевому гуртожитку. Учнів трьох класів навчала одна вчителька Желєзна Тамара Василівна, вона ж завідувала початковою школою. Із 1988 року Тулущанська початкова школа перейшла на чотирьохрічну програму навчання. У школі в цей період навчалося близько 35-40 дітей.
Нова сучасна школа почала працювати з 1 вересня 1990 року. Директором був призначений вчитель історії Савченко Володимир Якович, який пропрацював, на жаль, недовго, бо у 1993 році помер.
1.03.1993р. директором школи стала Желєзна Тамара Василівна, яка пропрацювала на цій посаді до 10.12.1998р. Це була досвідчена вчителька, яка тривалий час працювала в початковій школі, а після закінчення Харківського Державного педагогічного університету –вчителем історії в загальноосвітній школі 1-3 ступенів.
Із 10 грудня 1998 року до 1 вересня 2002 року на посаді директора перебував учитель фізики та математики Покрова Олександр Олексійович. У цей період до школи був підведений газ, що дало змогу покращити умови навчання дітей.
Нове приміщення середньої школи було збудовано з ініціативи колишнього директора радгоспу «Вперед» (нині ПСП «Райлізінг») Забіяки Михайла Івановича, загальними зусиллями районних служб, педагогічних працівників, а також жителів села. Проектне планування дозволяє в повній мірі реалізувати програмові вимоги через навчальні кабінети.