Світлина для батьків

Як заохочувати дитину в сім’ї

Пам’ятка для батьків

1. Якомога частіше схвально усміхайтесь своїй дитині і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли грає.

2. Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло і затишно, якщо мама торкнеться її голови під час приготування уроків, а тато схвально обійме й потисне руку.

3. Словесно висловлюйте схвалення що найменшим успіхам своєї дитини, її поведінки.

4. Використовуйте частіше вираз: «ти прав», «ми згодні з твоєю думкою» – це формує в дитині самоповагу, розвиває здатність до самоаналізу і критичність мислення.

5. Даруйте своїй дитині подарунки та при цьому учіть її їх приймати.

6. Формуйте в своїй сім’ї традиції і ритуали заохочення дитини: день народження, Новий рік, кінець навчального року, 1 вересня, успішний виступ, сюрпризи, поздоровлення і т. д.

7. Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які знаки у ваги, виявлені до неї, незалежно від суми грошей, витрачених на подарунок.

8. Даруйте подарунки своїй дитині не лише з урахуванням її бажань, але й з урахуванням можливостей своєї сім’ї.

9. Для заохочення своєї дитини використовуйте не лише подарунки матеріального плану, але й моральні заохочення, вигадані вами, які згодом стануть реліквією в архіві сім’ї вашої дитини (грамоти власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо).

10. Якщо хочете використовувати як заохочення гроші, використовуйте цю можливість для того, щоб дитина вчилася ними розпоряджатися розумно.

11. Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася й обговорити це із нею.

12. Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, та не залишайте їх витрачання без аналізу самою дитиною з вами

.

Діагностика темпераменту

Темперамент — одна із основних якостей людини, індивідуальні властивість психіки, що визначає динаміку психічної діяльності людини яка залишається постійно у різному віці.

Властивості темпераменту

Сенситивність — швидкість психічної реакції людини на міцні зо внішні впливи.

Активність — ступінь наполегливості, енергійності людини у досмг пенні певної мети.

Реактивність — ступінь мимовільної психологічної реакції людині на внутрішні та зовнішні впливи однакової сили (погрози, образи).

Співвідношення реактивності та активності — співвідношення впливів навколишнього середовища на психіку й залежність від внутрішнього світогляду людини від мети та поглядів.

Емоційна збудженість — виникнення емоційної реакції від слабкок впливу будь-якого чинника на психіку людини.

Психічний темп — швидкість протікання різних психічних процесії (темп мовлення, руху, запам’ятовування, винахідливість, швидкість ро зуму тощо).

Тривожність — здатність людини відчувати тривогу у різних життєвій ситуаціях, дуже часто без причин.

Екстраверсія — залежність психічної реакції, дій, поведінки людини від зовнішніх впливів на людину.

Інтроверсія — залежність психічної реакції та поведінки від думок, пов’язаних,з минулим або майбутнім.

Товариськість — ступінь інтенсивності спілкування, комунікабельност і людини, широти контактів з оточенням.

Ригідність або пластичність — дві взаємопротилежні якості, які по казують ступінь пристосування людини до зовнішніх впливів або ступіні конструктивності поглядів, звичок, поведінки.

Резистентність — ступінь опору втомі, стресам, настрою, іншим впливам.

Як допомогти дитині навчатися

Пошук витоків шкільних проблем у дітей, потрібно починати з аналізу того, наскільки готовим до школи пішов дитина в перший клас. Якщо дитина фізично і психологічно здорова, то він легко впорається з труднощами. Треба дуже добре розуміти, що готовність до школи не міряється лише вмінням читати, рахувати і трохи говорити по-англійськи, а має на увазі під собою набагато більш складний комплекс умінь і навичок, що дозволяють дитині відносно спокійно пристосуватися до шкільного життя. Давайте зупинимося на такому важливому моменті, як спілкування. Якщо школяр вміє будувати своє спілкування з однокласниками, з учителем, він завжди готовий перепитати, якщо йому щось незрозуміло, він уміє попросити про допомогу, він легко спілкується з людьми, багато проблем у нього в навчанні просто не виникнуть. Пригадується такий випадок. Звернулися до мене з приводу порушеної стану одного першокласника. Він відволікався на уроках, постійно був у якихось бурхливих емоціях, не міг зосередиться на навчальніому завданні. Вчитель і батьки ніяк не могли зрозуміти, що з ним відбувається. У ході бесіди з ним ми зуміли з’ясувати причину, яку сам хлопчик і сформулював: «Ви знаєте, Лариса Миколаївна, я зараз тільки зрозумів, що зі мною відбувається: до мене ставляться як до лідера, а я не вмію ним бути, і взагалі я мрію вчитися десь в звичайній школі, краще у бабусі в селі, де немає таких вимог, і є багато друзів ». Після того, як проблема була виявлена, цій дитині вдалося допомогти, і все у нього налагодилося. Звичайно, коли дитина знаходить своє місце в класі, багато страхів і тривог просто не виникають. Адже уявіть, яке навантаження на психіку школяра виникає у відкинутої дитини при відповідях біля дошки, під час піддражнювання на перервах. Якщо дитині вчасно не допомогти, стан емоційної напруги, висока тривожність можуть тривати роками, що неминуче позначиться на результатах не тільки усних відповідей, але і контрольних робіт, іспитів. Дуже часто не вміють спілкуватися діти, яких цьому не навчили в сім’ї, зайняті батьки не дають дитині тепла і любові в достатній кількості, і вона звикає бути як би у відчуженні від інших, завжди трохи в стороні. Дослідження психологів показали, що наприклад, в лікарнях частіше підходять до тих дітей, хто частіше посміхається, більш відкритих й веселіих. Такі і в педагогів будуть в улюбленцях, а значить, вони будуть відчувати себе більш впевнено і будуть більш зосереджені на поясненні нового матеріалу. Навчитися спілкування дитина може і в рольових іграх, в які з захватом грають діти старшого дошкільного віку. А якщо дитина просиділа цей час біля комп’ютера або не ходив у садок, значить йому доведеться цього вчитися в школі, паралельно з розумінням азів наук. Крім того, бувають вроджені особливості, за яких діти поводяться соромливо, або схильні до всіляких страхів або настроєні дуже агресивно. Психологічна готовність – це також моральна і емоційно-вольова готовність. Якщо дитина привчена до порядку, кожна річ у неї знає своє місце, вона організована, відповідальна, самостійна, любить вчитися, значить ще одне коло проблем не виникне в її шкільному житті. Можу навести такий приклад. У дівчинки, починаючи з п’ятого класу стали наростати проблеми, вона досить ліниво ставилася до навчання, могла не вивчити урок, все, що їй подобалося, це тільки вбиратися. Мама розповіла, що вдома постіль вона не прибирає, обідає в ліжку, дивлячись телевізор, в кімнаті безлад, ніяких обов’язків по будинку дочка не виконує. Спочатку мама думала, що балуючи дочку, вона проявляє свою любов. І тільки коли вже сформувалися стійкі риси характеру, що заважають вчитися і працювати, вона почала бити на сполох. Ну, а хто ж прийде вдруге з чарівною паличкою і перетворить доньку в працелюбну, акуратну і люблячу читати книжки дівчинку? А вона від природи була зовсім не дурна. Ось так батьки самі, не замислюючись про наслідки, формують у своєї дитини характер, не дозволяє йому домагатися гарних результатів у навчанні.

І нарешті, готовність до школи передбачає і власне інтелектуальну готовність. Добре, якщо дитина прийшла до школи з сформованими найпростішими розумовими операціями – аналіз, узагальнення, міркування, з мовною готовністю – великий запас слів, уміння розповідати, відповідати на запитання. А далі треба стежити за тим, як він засвоює програму. Наведу приклади з практики. Дівчинка в першому класі насилу засвоювала програму з математики, до кінця року вона просто впала в депресію і відмовлялася займатися і танцями, і музикою. Або хлопчик-другокласник, який не вміє виконувати завдання, почав замислюватися про самогубство. Інший при аналогічних проблемах часто плакав і вирішив, що він закінчений дурень. Ще один хлопчик, який має проблеми зі здоров’ям, дуже сильно втомлювався і не міг встигати в навчанні нарівні з усіма. Батьки цих дітей вчасно звернулися за допомогою і всі ці історії закінчилися благополучно. Батьки повинні знати одну особливість дітей цього віку. За теорією Е. Еріксона у віці 6-10 років дитина обов’язково повинна відчути, що вона успішний, що у неї все виходить, що вона розуміє і навчається цілком на рівні інших. Якщо таке почуття не сформується в початковій школі, зростаючий людина буде мати потім проблеми з упевненістю в собі і самооцінкою.

Буває так, що в початковій школі проблеми не спливають, якщо рівень програми дитині під силу, але в середній школі при ускладненні вимог можуть початися проблеми, якщо школяр не навчився розуміти текст, не навчився його структурувати, через це не може його зв’язно переказати. До кінця навчання в початковій школі дитина повинна вміти планувати свою діяльність, оцінювати її результат, у нього має бути сформовано логічне, понятійний, теоретичне мислення, зачатки абстрактно-логічного.

Сучасне навчання вже не будується тільки на пам’яті, зубріння і роботі за зразком і шаблоном. Потрібно вміти аналізувати, співставляти, прогнозувати, міркувати, доводити, творчо мислити. Крім того, працювати з великими обсягами інформації, справлятися з інформаційним стресом, вміти шукати інформацію. Сучасне життя вимагає від людини швидкого переключення уваги, швидкої і точної реакції на стимули зовнішнього світу. Сучасна дитина може сидіти в декількох чатах одночасно, отстуківая скорочені огризки слів, при цьому слухаючи музику і дивлячись телевізор, можливо, при цьому буде шукати в інтернеті матеріал для доповіді або перевіряти правильність виконання домашнього вправи в ворді. І багато вчених вже б’ють тривогу, що від такого способу життя у дитини формується поверховість. Мало, хто вдумливо читає або розмірковує над отриманими відомостями. Велике значення має оволодіння мовою як інструментом пізнання і мислення. Навіть грамотність, багато в чому визначається мисленням дитини. Часом заняття з репетитором не дають помітних поліпшень, а наприклад, розвиваючі заняття російською мовою спільно з учителем-словесником і психологом, як показує досвід, призводять до значного прогресу не тільки в мові, але і з інших предметів. Одним словом, у школяра повинен бути добре розвинений розумовий апарат і повинна бути міцна нервова система.

Звичайно, при таких вимогах батьки не завжди можуть самостійно допомогти своїй дитині Заочно важко щось радити, але деякі речі батьки повинні знати, щоб не допускати помилок. Наприклад, батькам корисно знати, які відхилення спостерігаються у сучасних дітей. Дуже часто став зустрічатися діагноз «гіперактивність з порушенням уваги». Такі діти дуже непосидючі, не можуть зосередитися на уроці, заважають і задираються до сусідів по парті. Є проблема, що позначається терміном ММД – мінімальні мозкові дисфункції. У нормі мозок утримує увагу приблизно 20-30 хвилин, потім йде невеликий відпочинок 5-7 хвилин, після чого увагу знову включається, а у дитини з ММД активну увагу зберігається лише 5-7 хвилин, а потім йде відпочинок іноді до півгодини. Природно, матеріал уроку буде не засвоєний, якщо мозок дитини знаходиться в неактивному стані більшу частину уроку. Нейропсихологи вважають, що до 70% сучасних дітей мають ті чи інші нейропсихологічні проблеми, тобто проблеми, пов’язані з несформованістю тих чи інших мозкових структур. Такі діти відчувають труднощі у вивченні математики, в грамотному листі і осмисленому читанні. Зазвичай такі діти непосидючі, подовгу зависають над домашніми завданнями, не можуть займатися нецікавим справою. Точний діагноз може поставити тільки лікар, але тим не менше батьки повинні знати, що, можливо, вони пред’являють своїй дитині непосильні вимоги. Повільність, ліворукість, порушення емоційно-вольової сфери – все це може створювати проблеми в навчанні, але при правильно організованій допомоги фахівців багато труднощі можна нівелювати. Багато батьків активно беруть участь в процесі приготування уроків, але не завжди роблять це грамотно. Не буде результативним сидіння поруч зі своїм чадом, підказування йому у вирішенні завдань або написанні творів, а то й просто виконання уроків замість нього або підсовування розв’язник. Поставити йому свою голову або сидіти з ним на уроках ви не зможете. Для ефективної допомоги корисно знати, що люди відрізняються за способом сприйняття інформації. Є так звані ГЛЯДАЧІ. Їм краще вдається запам’ятовувати зорову інформацію, зазвичай вони досягають успіху в орфографії і в математиці, люблять порядок на столі і в портфелі, обожнюють вирішувати головоломки і чудово грають у відеоігри, їх письмові роботи відрізняються красою і акуратністю. А ось складно говорити і грати в галасливі ігри з товаришами вони не дуже люблять. Це добре виходить у СЛУХАЧІВ. А також розмовляти по телефону, повторювати слогани реклам, співати пісні, розповідати про свої почуття, бути заводієм в іграх. Їхні роботи не відрізняються акуратністю, але цілком прийнятні. Їм краще вдаються усні предмети, вони беруть участь з задоволенням у різних громадських справах. У них прекрасна слухова пам’ять, вони легко запам’ятовують нові незнайомі слова. Найважче вчитися діячів. Їх стихія – руху, відчуття. Вони обожнюють спорт, танці, рухливі ігри, але їм важко запам’ятовувати те, що бачать і чують, а адже це лежить в основі шкільного уроку. Абстрактним знанням вони воліють практичні де Глядачам необхідно користуватися картками для запам’ятовування таблиці множення, формул, правил орфографії, дат історичних подій або наукових термінів. Необхідно виділяти різними чорнилом будь-які частини записів, підкреслюючи або обводячи в гурток різні назви. При підготовці до усних предметів при читанні тексту необхідно коротко записувати важливі думки чи малювати у вигляді значків, схем …

СЛУХАЧУ необхідно частіше й уважніше, по складах промовляючи слова, перевіряти свої письмові роботи, тому що він не помічає помилок при листі. Все, що читає, необхідно проговорювати вголос, незрозумілі місця постаратися пояснити своїми словами, тут якраз може стати в нагоді допомогу батьків. Уроки можна робити під акомпанемент тихій і спокійній музики, проте телевізор і рок-музика неприпустимі – будуть занадто відволікати. Необхідно усно по кілька разів повторювати пройдений матеріал, скласти щось на зразок пісні, лічилки, вірші, слова яких будуть містити важливу інформацію, або записати навчальний матеріал на магнітофон, щоб прослуховувати його перед сном, поки збирає портфель. Час для уроків має бути суворо визначено.

ДІЯЧУ найважче вчитися, тому що він від природи схильний до неорганізованості. Він забуває записати домашнє завдання, принести зошити, підручники, пропускає повз вуха усні вказівки вчителя. Йому необхідно, щоб хтось – вчитель, друг, сусід по парті – кожен раз перевіряв, чи все він виконав з написаного. Для занять вдома місце має бути подалі від джерел шуму, від улюблених іграшок, де ніхто і ніщо не буде його відволікати. Для запам’ятовування матеріалу можна ходити, робити нахили, пересувати якісь предмети при правильних відповідях, використовувати магнітні букви і цифри або вирізані з картону при підготовці уроків з математики та російської мови. Необхідно частіше робити перерви, розділяти роботу на невеликі частини.

Для ілюстрації наведу приклад з практики. Одного разу до мене звернулися батьки п’ятикласниці, у якої стали виявлятися труднощі з основних предметів. Вчителі почали наполягати на тому, щоб вона кинула басейн, заняття гімнастикою і гурток з в’язання гачком. Після діагностики виявилося, що дівчинка яскраво виражений ДІЯЧ. І все, від чого її хотіли усунути, щоб засадити за підручники, було її улюбленою справою. Вона з жахом уявляла, що від цього доведеться відмовитися. Добре, що мама сама була педагогом і з розумінням поставилася до особливостей дочки. Адже що виходить? На догоду успіхам у навчанні, досить примарним, не факт, що тут її чекали відчутні успіхи, вона повинна була просто погубити свій розвиток як особистості. А в спорті у неї були значні досягнення. Коли мама вирішила, що психологічне благополуччя доньки важливіше гордості за хороші оцінки дочки, дівчинка була так вдячна, що з незвичайним завзяттям взялася за навчання, і з урахуванням рекомендацій зуміла підтягнути всі свої хвости, і стати ударницi. Які ще конкретні прийоми ефективного навчання можуть застосовувати батьки вдома? Фахівці відзначають, що успішність з тих чи інших предметів визначається різною активністю півкуль. Щоб їх активізувати й гармонізувати при заняттях навчальною діяльністю, корисно зробити вправу «перехресна ходьба». Дитина може трохи походити по кімнаті, високо піднімаючи коліна і при цьому торкаючись коліна протилежною рукою, тобто піднімаючи ліву ногу, стосуватися коліна правою рукою і навпаки. 3-4 хвилин такої ходьби достатньо, щоб мозок готовий був до роботи.

Для нарощування функціональної активності мозку і боротьби з перевтомою фахівці Школи швидкого читання Олега Андрєєва рекомендують протягом 5 хвилин розглядати різнокольорові квадратики розміром 5х5 см, нарізані з паперу різноманітних квітів. Споглядання різних кольорів стимулює різні зони мозку і допомагають налаштуватися на роботу. Необхідно знати, що найбільша активізація пам’яті спостерігається з 10 до 12 години ранку, в проміжок від 15 до 17 годин і після 20 годин. Щоб краще розуміти текст навчіть свою дитину правильно читати. Спочатку вона повиненна прочитати параграф, щоб зрозуміти головні думки тексту, а після їх структуризації можна починати читати вдумливіше, щоб укласти все в пам’яті і обов’язково переказати вголос. Інакше, буває так, що дитина запевняє, що вона усе вивчилав, усе знає, а приносить зі школи оцінку набагато нижче очікуваною. Чому? А тому, що вона вивчила матеріал на рівні впізнавання, а його осмисленою переробки та відтворення не сталося, ось все і вивітрилося з голови, відповідаючи. Тому так важливо текст обов’язково зрозуміти і відтворити, спробувати відповісти на різні питання по вивченої теми. Якщо якісь основні думки тексту записати у вигляді плану або представити як зручну схему, то запам’ятовування підкріпиться ще й додатковим включенням рухової пам’яті. Тоді матеріал буде засвоєний глибоко і міцно.

Інші різні прийоми активізації навчальної діяльності описані в численних книгах з розвитку дітей, так що ознайомитися з ними може будь-який зацікавлений батько. Багато розумні поради саме для вашого конкретного дитини можуть підказати і фахівці – педагоги, психологи, логопеди. Тільки треба йти до них з готовністю прислухатися до рекомендацій.

Якщо батьки зуміють грамотно допомогти дитині вчитися, то зможуть зробити навчання своїх дітей радісним і успішним процесом, а не джерелом негативних емоцій і сімейних скандалів.