Про заклад



Міністерство освіти України
                                                                                            
Національна дитяча «гаряча» лінія                                                                                                                   Національна «гаряча» лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації       http://osvita.ua/











ВІТАЄМО ВАС НА ПЕРСОНАЛЬНОМУ САЙТІ

 ШЕНГАРІЇВСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ І – ІІ СТУПЕНІВ

 

ЗІНЬКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ!


 

О школо рідна, ти для нас свята!

І любимо тебе ми неспроста.

Даєш знання і мудрості сповна,

І меж добра твого до нас нема.

 

О школо рідна, світ твій непростий,

І кожен день для нас завжди новий.

До таємниць предметів доторкнись,

Чудове все, до чого не звернись.

 

Колись закінчимо останній клас,

Та школу ми згадаємо не раз.

Як другий дім, вона завжди була,

Путівку у життя нам всім дала!


 

        Історія шкільної освіти в с.Шенгаріївці бере свій початок в далекі дореволюційні часи, коли при Архангело Михайлівській церкві, збудованій в 1795 році, діяла трикласна земська школа грамоти, де навчалося 40 учнів і працював один учитель. При церкві була організована бібліотека. Писемне населення складалося лише 2% від загальної кількості жителів села. Нове приміщення школи збудував пан Дуб'яга.

  Ще в 1925 році Шенгаріївська сільська рада провела облік дітей шкільного віку. Було введено чотирирічне навчання (початкова освіта). А з 1934 року запровадили в школі обов'язкове семирічне навчання.

   В період Великої Вітчизняної війни село було окуповане німцями з жовтня 1941 року до 28 серпня 1943 року. В приміщенні школи розташовувалася німецька комендатура. Навчання було тимчасово припинено. Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників школа відновила свою роботу. Її директоррм був Сергій Андрійович Гончаренко.

   В 1955 році було відкрито восьмирічну школу, де працювало вже 10 вчителів, з них вищу освіту мали 5 чоловік, незакінчену вищу – 1 чоловік, середню – 4 вчителі.

  Якщо на 1 січня 1965 року в школі навчалося 150 учнів, то вже на 1 січня 1970 року – 200 чоловік.

  Учні школи постійно надавали допомогу місцевому колгоспу в прополюванні кукурудзи, соняшника, цукрового буряка. Влітку учні працювали в полі і на токах. За кошти колгоспу ім.Енгельса було споруджено 3 житлові будинки для молодих вчителів. А в 1989 році навчальний рік розпочався в приміщенні нової двоповерхової школи. Школа стала дев'ятирічною, а Каленіченко Микола Михайлович її першим директором. Поблизу школи звели котельню та шкільну теплицю, яка працює і зараз. В новому шкільному приміщенні був відкритий краєзнавчий музей, засновником та керівником якого став вчитель історії Корнієнко Михайло Федосійович.

  У 1994 році школа стає середньою. Її гордістю стали золоті та срібні медалісти – випускники одинадцятих класів. Золотими медалями були нагороджені: Свириденко Лариса (1998 року випуску), Шульга Олена (2001року випуску). Срібними медалями нагороджено: Храпач Аллу (1997 року випуску) та Педько Олену (2001 року випуску). Серед випускників дев'ятих класів нагороджені похвальними листами і отримали свідоцтва з відзнакою такі учні: Циган Наталія (1990 року випуску), Шульга Олена та Педько Олена (1999 року випуску), Кагамлик Марина та Божко Елла (2004 року випуску).

   В 2001 році Шенгаріївська школа знову стає загальноосвітнім закладом І-ІІ ступенів. А в 2003 році в зв'язку із зменшенням кількості дітей шкільного віку на території Першотравневої сільської ради в процесі реорганізації шкіл     Першотравневий та Шенгаріївський навчальні заклади об'єднали в єдину Шенгаріївську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. На момент реорганізації в школі навчалося 82 учні. Організовано централізований підвіз дітей шкільним автобусом, які проживають в селах Хмарівка, Велика Пожарня, Кілочки, Кругле, Храпачів Яр, Першотравневе  до села Шенгаріївки. Директором школи став Педан Микола Миколайович. З ініціативи заступника директора школи Бутакової Т.І. та вчительського колективу покращився естетичний вигляд фойє школи, учительської, поліпшилась матеріальна база, з'явились комп'ютери, музичний центр. Класоводи та класні керівники при допомозі батьків провели ремонти класних кімнат і естетично їх оформили згідно сучасних вимог. Найкращою класною кімнатою визначено  кімнату Баламут В.В. При участі вчителя фізкультури Захарченка В.М. проведено ремонт спортзалу та його художнє оформлення.

   В 2008 році поблизу школи було збудовано теплогенераторну котельню і школа перейшла на газове опалення.

   За 22 роки існування новозбудованої школи її  керівниками були мудрі і справді талановиті педагоги: Каленіченко М.М., Циган В.Г., Карпенко О.І., Захарченко В.М., Педик Л.С., Боровик С.М., Педан М.М.

   Після раптової смерті Педана М.М. виконуючою обов'язки директора школи стала заступник директора школи Бутакова Т.І.

  Під керівництвом  Педана М.М. була складена книга пам'яті про голодомор. Ми не забуваємо тих страшних років і живих свідків історії. Учителями та учнями школи було опитано усіх жителів Першотравневої сільської ради, які пам'ятають жахливі наслідки голодомору 1932-1933 р.р.

  Учитель історії та правознавства Захарченко Л.О. стала співавтором книги «Зіньківщина. Історичні нариси.», де описала історію села Шенгаріївка.

   В 2010 році пошуковий загін Шенгаріївської з/о школи ІФ-ІІ ступенів (керівник Захарченко Л.О.) був нагороджений дипломом ІІІ ступеня і став лауреатом районного конкурсу Всеукраїнської історико-географічної експедиції учнівської молоді « Історія міст і сіл України.»

   В 2011 році учнівський та педагогічний колективи школи нагороджені дипломом ІІІ ступеня За зайняте ІІІ місце в районному огляді – конкурсі на кращу організацію правоосвітньої та правовиховної роботи.

   В 2003-2004 н.р. учитель початкових класів Баламут В.В. брала участь в районному конкурсі «Учитель року», де зайняла ІІІ місце.

   Добра і лагідна , вимоглива і терпелива, як мудра матір, школа зігріває своїм теплом  дитячі серця. Із покоління  в покоління в нашу школу приходили маленькі дітлахи, а виходили зі школи повні сили і енергії юнаки і дівчата.

         Летять роки. Старіють стіни школи.

         В житті нічого вічного нема.

        І тільки юність, що мужніє в школі,

        Завжди бадьора, вічна, молода.