Інформація для батьків

Перелік дитячих сайтів на допомогу батькам:

https://sashkaua.ucoz.ua/ «Вірші», «Казки» та «Оповідання» ви маєте можливість почитати вірші, казки та оповідання для дітей різних авторів.

http://posnayko.com.ua/ Журнал “Пізнайко”: вірші, казки, творчість.

https://www.solnet.ee/ Розвиваючі, навчальні ігри для самих маленьких та ще багато цікавого і для батьків.

http://edugames.rozumniki.ua/ навчальні програми для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку з інтерактивними вправами, веселими анімованими персонажами, яскравими сюжетами та звуковим супроводом.

https://childdevelop.com.ua/ завдання на логічне мислення, підготовка руки до письма тощо.

http://detsky-mir.com/ завдання для дітей різного віку, аудио книги, підготовка до школи, творчість.

Поради батькам на кожний день

Негайне втручання при агресивних проявах

В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
Констатуюче питання («Ти злишся?»);
Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

5. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
Навіювання спокою невербальними засобами;
Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
Використання гумору;
Визнання почуттів дитини.

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – перший час виконуйте завдання разом із дитиною.

Прагніть зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясуйте, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини і допоможіть їй!

Як допомогти дитині підготуватися до іспитів / ЗНО

Слово «іспит» переводитися з латинської як «випробування». Безумовно, іспити – справа суто індивідуальна, випускник виявляється один на один з комісією. І батькам залишається тільки хвилюватися за свою дитину. Чудово, якщо у батьків є можливість оплачувати заняття з репетиторами, але їх допомога тільки цим ні в якому разі не повинна обмежуватися. Саме батьки можуть допомогти своєму одиннадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО. Допомога дорослих дуже важлива, оскільки людині, крім усього іншого, необхідна ще й психологічна готовність до ситуації здачі серйозних екзаменів. Погодьтеся, що кожен, хто, здає іспити, незалежно від їх результату, осягає найважливішу в житті науку – вміння не здаватися у важкій ситуації, а провалившись – вдихнути на повні груди і йти далі. Задовго до іспитів обговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються їй найбільш складними, чому? Ця інформація допоможе спільно створити план підготовки – на які предмети доведеться витратити більше часу, а що вимагає тільки повторення.

Прочитайте список питань до іспиту. Не соромтеся зізнатися дитині, що вже не дуже добре пам’ятаєте більшість розділів біології, хімії або будь-якого іншого предмета. Нехай вона просвітить вас з тих чи інших тем, а ви ставте питання. Чим більше він встигне вам розповісти, тим краще.

Обговоріть питання про користь і шкоду шпаргалок. У будь-якому випадку допомогти людині може лише та шпаргалка, що написана його власною рукою. У вихідний, коли ви нікуди не поспішаєте, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту (ЗНО).

Психологічна підтримка випускників, які беруть участь у ЗНО

Чому вони так хвилюються?

Сумніваються у повноті та міцності знань
Стрес незнайомої ситуації
Стрес відповідальності перед батьками і школою
Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги
Психофізичні і особистісні особливості: тривожність, стомлюваність, невпевненість у собі

Чим Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО?

Володінням інформації про процес проведення іспиту
Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили
Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.
Якщо школяр хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.

Участь у підготовці у ЗНО

Обговоріть, який навчальний матеріал потрібно повторити. Разом складіть план підготовки.
Разом визначте, «жайворонок» випускник або «сова». Якщо «жайворонок» – основна підготовка проводиться вдень, якщо «сова» – ввечері.
Проведіть репетицію письмового іспиту (ЗНО). Встановіть тривалість пробного іспиту (3 або 4 години), організуйте умови для роботи, при яких випускник не буде відволікатися. Допоможіть виправити помилки і обговоріть, чому вони виникли.
Організацією режиму (саме батьки можуть допомогти своєму одиннадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО)
Під час підготовки дитина регулярно повинна робити короткі перерви.
Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні екзамену вона раніше припинить підготовку, сходить на прогулянку і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не придбання знань.

Безпека в інтернеті

Для того щоб убезпечити свою дитину від небезпек Інтернету , дотримуйтесь наступних загальних правил його використання:

Створіть за участю дітей домашні правила користування Інтернетом і вимагайте його неухильного дотримання. Змінюйте його відповідно до віку і запитів дітей.
Попереджуйте дітей що не слід видавати особисту інформацію в Інтернеті, в тому числі прізвище, ім’я, домашня адреса, номери телефонів, номер школи, адреса електронної пошти, прізвища друзів або родичів, дату народження, фотографії. Нагадуйте, чим це може обернутися. Використовуйте нейтральне екранне ім’я, яке не видає ніяких особистих відомостей.
Наполягайте на тому, щоб підлітки ставили до відома, якщо хто-небудь в Інтернеті загрожує їм. Ніколи не дозволяйте дітям особисті зустрічі зі знайомими по Інтернету без контролю з боку дорослих.
Допоможіть захиститися від спаму. Навчіть підлітків не відповідати на небажані листи. Використовуйте фільтри електронної пошти для блокування небажаних повідомлень. Поясніть, що незаконне копіювання чужої роботи – музики, комп’ютерних ігор та інших програм – є крадіжкою.
Розкажіть дітям про правила поведінки в Інтернеті. Діти ні в якому разі не повинні використовувати Мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз іншим людям. Будьте уважні до ваших дітей!
Переконайтеся, що підлітки радяться з вами перед покупкою або продажем чого-небудь в Інтернеті.
Обговоріть з підлітками азартні мережеві ігри і пов’язаний з ними ризик. Нагадайте, що дітям не можна в них грати.
Підтримуйте рівень безпеки вашого комп’ютера на належному рівні. Якщо ваша дитина краще вас розбирається в програмному забезпеченні, то чому б не доручити йому турботу про безпеку ваших сімейних комп’ютерів?
Якщо ваші діти пишуть блоги, переконайтеся в тому, що вони не розповідають занадто багато про себе. Проведіть оцінку служби блогів і з’ясуйте, чи забезпечує вона можливість написання особистих блогів, захищених за допомогою паролів. Збережіть адресу блогу вашої дитини і регулярно перевіряйте його.
Переглядайте інші блоги, відшукуючи позитивні приклади для наслідування для ваших дітей.

Типові правила, що сприяють ефективному спілкуванню з дитиною

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

з ким приятелює ваша дитина;
де проводить вільний час;
чи не пропускає занять в школі;
в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це:

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте справи разом з нею.
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо , ні комп’ютер не замінять їй вас.
Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
і переймайте чужий.
Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

Прийоми першої первинної допомого під час кризової ситуації

Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Вони можуть спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами, помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомог

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги

1. Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.

2. . Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити травмуючу подію.

3. 3. Поважайте почуття інших. Поставтеся без упередження до того, що вам кажуть.

4. 4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, в першу чергу корисною буде практична допомога: звʼязатися з кимось, хто може побути з постраждалим тощо. Реакціями під час кризової ситуації можуть бути: страх, ступор, плач, «істерика», панічна атака, нервове тремтіння, агресія. Далі — прийоми, як допомогти людині в таких станах.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Страх. Як допомогти?

1. Покладіть руку постраждалого на запʼястя, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один.

2. Дихайте глибоко і рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному з вами ритмі.

3. Якщо потерпілий говорить, то слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.

4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених мʼязів тіла.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Ступор. Як допомогти?

Ознаки ступору: різке зниження або відсутність довільних рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик); застигання у певній позі, стан повної нерухомості.

1. Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть іти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо.

2. Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. 3. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами добитися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Плач. Як допомогти?

1. Не залишайте постраждалого одного.

2. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові). Дайте відчути, що ви поряд.

3. Застосовуйте прийоми активного слухання: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, повторюйте за людиною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого. 4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Істерика. Як допомогти?

Ознаки: надмірне збудження, безліч рухів; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання.

1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є безпечним для вас.

2. Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати (дати ляпас, облити водою, різко крикнути на людину).

3. Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Умийся»). 4. Після істерики настає занепад сил. Укладіть постраждалого спати

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Панічна атака. Як допомогти?

1. Попросіть людину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу. 2. Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно. 3. Переключіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить і чує.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Нервове тремтіння. Як допомогти?

Після екстремальної ситуації зʼявляється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію).

1. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10—15 секунд.

2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.

3. Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його себе; укривати постраждалого чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Агресія. Як допомогти?

1. Зведіть до мінімуму кількість людей навколо.

2. Дайте людині можливість випустити емоції.

3. Доручіть роботу, повʼязану з високим фізичним навантаженням.

4. Демонструйте доброзичливість.