Історія Семаківської школи

Село моє - краплиночка на карті,

У світі вже відоме, бо воно

Із Божої, звичайно, благодаті

Святого Миколая нам дало.

Серед великих просторів урожайної землі, 4 км на південь від швидкого Дністра, 11 км на північ від районного центру м. Городенки, на границі Тернопільської та Івано – Франківської областей розляглося мльовниче село Семаківці. На півночі і північному сході воно межує з с. Михальче ( 3 км ) і с. Білка ( 1 км ). На сході наше село межує із с. Устечко Тернопільської області на відстані 7 км, а на південному сході із с. Поточище на відстані 4 км.

У далекій минувшині село було набагато більшим і лежало на шляху торговельних зв’язків Покуття. Перші записи про с. Семаківці відносяться до 1785 року в “Географічному словнику Польського королівства” (том 10, 1899р.) За легендами місцевих селян в кінці XVІ – на початкуXVІІ століть виникають перші поселення закріпачених селян. Є чотири версії походження назви села:

До нашого села добрався поміщик Семен. Від його імені і походить назва села.

У поміщика служив молодий пастух Семен, що гарно грав на сопілці. Він був улюбленцем селян, його іменем і названо село.

На території села було 6 річок-потічків. Щоб висушити землю від болота, селяни об’єднали їх в єдиний потічок Сьомий (Семий), а село назвали Семаківці.

Від нашого села в різні сторони розходиться сім доріг (сім кінців), тому село назвали Семаківцями.

В кінці ХІХ століття на території подвір’я в одному із найстаріших корпусів, де знаходиться сучасна школа існувало церковне проборство. Там жила родина отця Йосифа Каратницького, яка взяла до себе на виховання матір, вихідця із нашого села святого Миколая Чернецького.

Мати майбутнього Владики Миколая Чернецького осиротіла ще дитиною. Батьки її повмирали у 60-х роках XIX ст.. під час страшної епідемії холери, що вирувала у Галичині. Параску, трирічну дівчинку, знайшла при дорозі дружина місцевого отця-пароха Марія Каратницька, жінка людяна, добросердна. Вона і стала другою мамою сироті Парасці. В цьому було світле Боже Провидіння. Там же, на приходстві, Параска вийшла заміж за Леся – Олексу Чарнецького, який довгі роки сумлінно працював на господарстві Каратницьких. Їхнє весілля відсвяткували на приходстві дуже врочисто.

Бог поблагословив Чарнецьких численною родиною: вони мали дев’ятеро дітей. Отець Йосиф Каратницький допоміг Чарнецьким збудувати хату і розпочати господарку. Каратницькі щиро опікувалися подружжям Чарнецьких, були прихильниками до всіх їхніх дітей, а найбільше – до Миколи. Молодий  Миколай був цікавим хлопчиком. Так як тоді в Семаківцях школа була закрита, пані Каратницька, дружина о. Каратницького, віддала малого Миколая до школи в Товмач. Після закінчення школи в Товмачі Миколай вступив до гімназії у Станіславові, де й навчався протягом 1896-1904 рр.

Пізніше на території села діяла початкова школа по хатах.

Спочатку школа знаходилася в хаті Олексюка Семена, а потім у Равлюка Івана, пізніше ззаду за майстернею, де в даний час площадка, згодом там де майстерня. Будівництво нового центрального корпусу розпочалося в 1938 році. Адже школа є центром освітнього, духовного, культурного розвитку. Громада села Семаківці на той час була досить зорганізованою та освіченою, що почала будівництво школи. А вже в 1939 році проходило навчання. Таких шкіл не було, це була одна із перших двоповерхових будівель в нашому районі на той час.

Директори Семаківської школи

Першим директором школи був Гейц Михайло Іванович

Паливода у1939р.  Директор української школи

Конторський у 1939р.  Директор польської школи

Триш М.П. з 1939 -1946 року. Історик за фахом.

Соколовський. Викладав алгебру.

Іванов  Михайло Кіндратович. Викладав німецьку мову.

Федюк Зіна Максимівна з 1946 – 1949рік. Вона вийшла заміж за одного із тутешніх парубків.

Скрипка 1950р.

Сеник Петро Дмитрович з 1950 – 1952 рік. Виходець із сусіднього села Колінки.

Тарас М.  1952-1956

Симовоник Дмитро Михайлович з 1956 – 1958 рік. Вчитель історії.

Волошин Д.М. 1958

Боднарчук Юрій Миколайович  1959 – 1967 рік. Викладав історію.

Стріха Микола Олексійович з 1968 – 1973 рік. Вчитель російської мови та літератури.

Гринів Петро Семенович з 1973 – 1974 рік. Уродженець Калуського району, вчитель математики. Перейшов у сусіднє село Дубки директором школи.

Риндич Василь Михайлович з 1974 – 1975 року, випускник Семаківської школи. Вчитель історії.

Андрейко П.М. директор школи з 1976 – 1980 рік. Вчитель географії, проживав у будинку де живе зараз родина Баб`юка Богдана.

Походенко Галина Петрівна в/о 1980.

Стецюк Ганна Михайлівна з 1981 – 1987. Вчитель російської мови та літертури. Уродженка села Репуженці.

Лахман Юрій Петрович з 1987 – 2011 рік, вчитель історії. За керівництва Юрія Петровича в 2001 році була відкрита середня  школа, де навчалося 240 учнів, а також було виграно ПРООН проект по заміні вікон в 2005 році.

З 2010 року нашу школу очолює енергійна, творча, мудрий керманич  Равлюк Лариса Василівна, вчитель біології, яка разом із педколективом продовжує кращі традиції школи. Дружній вчительський та учнівський колектив прагне допомогти кожному учневі знайти свій шлях у житті стати особистістю, активним громадянином своєї держави. На сьогоднішній день в школі навчається 109  учнів в 1 – 11 класах. Навчання проходить в двох корпусах, в третьому де знаходилась майстерня проходить реконструкція. Є спортивний майданчик для гри у футбол, волейбольна площадка, пришкільна ділянка. Вчительський склад переважно випускники Семаківської  школи.

Відтоді школа зазнала якісних структурних змін. Приміщення школи старе, матеріально- технічна база невелика, але директор Равлюк Л.В. докладає багато зусиль для її оновлення та реконструкції.

На виділені кошти відділом освіти в 2011 році  було перекрито покрівлю центрального корпусу  школи. В 2013 році виграно обласний проект на кошти якого було частково замінено систему опалення. Зараз за сприяння українсько-канадського благодійного фонду під керівництвом пані Галини Микитюк  та батьків школярів, техперсоналу школи, вчителів добудовано внутрішній туалет за новими сучасними стандартами, йде реконструкція шкільної майстерні при сприянні сільського голови Цебрія Тараса Миколайовича. За його третьої каденції на посаді сільського  голови відбувся найбільший розвиток села, інфраструктура села  розвинена. Багато зусиль докладено для оновлення та реконструкції будинку культури та садка. Центральною вулицею, тобто вул.. Шевченка де й знаходиться школа, Будинок культури, пошта, церква Вознесіння зроблено асфальтову дорогу, замінено водопровід, побудовано водонапірну башту. Виграно проект  на реконструкцію корпусу де проживав о. Каратницький і Миколай Чернецький.

На досягнутому ми не зупиняємось, а впевнено крокуємо вперед.

Багато наших випускників отримало вищу освіту і працювали на керівних посадах колгоспів, фермерських господарств, в економічній галузі, науковці.

Клочаний Юрій – Герой Соціалістичної Праці.

Ковальчук Андрій Васильович – лікар- травматолог, живе і працює в Києві.

Максимчук Тарас Петрович – доцент Івано-Франківської мед академії.

Равлюк Роман Іванович – голова колгоспу.

Олексюк Микола Михайлович – освіта вища, працював головою колгоспу.

Ящук Микола Іванович – освіта вища, працює в м. Прилуки «Укрнафта».

Пахульський Володимир Михайлович -  освіта вища, очолював колгосп.

Летюк Василь Михайлович – освіта вища,працював заступником начальника обласної податкової інспекції.

Скрипка Василь Казимирович – дві вищі освіти, працював вчителем історії та музики в Семаківській школі. На даний час священник,  ініціатор побудови каплиці святого М. Чернецького в селі.

Сидорак Андрій Дмитрович – освіта вища, випускник Семаківської школи лікар-нейрохірург.