Поради психологічної служби

Що робити, якщо ви дізнались, що ваша дитина стала жертвою булінгу:

– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не тисніть на дитину

– Поговоріть з дитиною. Дайте їй зрозуміти, що не звинувачуваєте її, а навпаки, готові вислухати і допомогти

– Запитайте, яка саме допомога потрібна їй, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації

– Поясніть дитині, що у разі цькування вона може звернутися за допомогою до психолога, класного керівника, педагогів

– Підтримайте дитину у налагодженні стосунків з однолітками, та підготуйте її до того, що вирішення проблеми може зайняти деякий час

У разі, якщо ситуацію з булінгом не вдається вирішити на рівні школи – повідомте поліцію!!! Захистіть свою дитину від цькування!!!

Як батьки можуть допомогти підлітку знизити його рівень тривоги під час війни

1. Нормалізуйте тривогу.

Допоможіть дитині зрозуміти, що здорова тривожність має мету: вона попереджає нас про потенційні загрози та допомагає нам рухатися до безпеки.

2. «Перемістіть прожектор»

Підлітки почувають себе краще, коли домомагають іншим.

4. Заохочуйте відволікатися.

Багато дітей не в змозі абстрагуватися від війни, враховуючи, що ця тема пронизує заголовки та соціальні мережі. Підлітки можуть стати прекрасною підтримкою одне для одного завдяки соціальним мережам — запропонуйте частіше телефонувати родичам, бабусям та дідусям, друзям, і просто питати їх про справи та самопочуття.

5. Керуйте власною тривогою.

Тривожні батьки частіше мають тривожних дітей. Цей висновок має багато логічних пояснень, але ось одне: молоді люди несвідомо шукають у дорослих поради, наскільки спокійно або нервово реагувати, стикаючись з чимось новим.

Підлітки відчувають, коли дорослі говорять одне, а відчувають інше. Промовляння заспокійливих слів не принесуть нічого хорошого, коли наше власне занепокоєння зростає. Виснаження від напруги залишає нам менше можливостей втішати підлітків і дітей, засмучених через воєнні події.

Профілактика суїцидальної поведінки

У час бурхливого розвитку засобів масової інформації, комп’ютерних ігор з поширеним у них смакуванням смерті, в тому числі і суїцидальної, тенденції до самогубств збільшились. «Гіпнотизм» засобів масової інформації стимулює суїцидальні епідемії серед молоді, оскільки спрацьовують механізми наслідування та емоційного зараження.

Що ми як батьки, педагоги можемо зробити для попередження самогубств? Щоб відповісти на ці запитання, нам насамперед потрібно знати  ознаки суїцидальної поведінки.

Отже, якщо ваша дитина:

Говорить або пише про смерть або самогубство;

Відмовляється від спілкуванням з сім‘єю чи друзями;

Відчуває безпорадність, безнадію, сильний гнів, лють;

Не бачить виходу із ситуації, в яку потрапив;

Відчуває різкі зміни настрою;

Виконує дану йому роботу імпульсивно;

Втратив інтерес до будь-якої діяльності;

Страждає від безсоння або, навпаки, постійної сонливості;

Відчуває зміну у перевагах в їжі;

Втратив інтерес до життя;

Погано виконує свої обов’язки вдома чи в училищі;

 Роздає чи дарує свої цінні речі;

Страждає від почуття провини або сорому;

Зловживає наркотиками або алкоголем;

Якщо дитина, на Ваш погляд, схильна до суїциду або мала в минулому спроби до самогубства

Батьки, класні керівники, педагоги:

Не відштовхуйте його/її, якщо він/вона вирішив розділити свої  проблеми з Вами, навіть якщо Ви шоковані ситуацією, яка склалася.

Довіряйте своїй інтуїції, якщо ви відчуєте суїцидальні схильності в дитини. Не ігноруйте застережливі знаки.

Не пропонуйте того, що не в змозі гарантувати, наприклад, «Звичайно, наша група або сім’я тобі допоможе».

Дайте знати, що хочете допомогти, але не бачите необхідності в тому, щоб держати все в тайні (якщо така інформація не нашкодить).

Зберігайте спокій і не осуджуйте, незалежно від того, що кажете.

Говоріть щиро. Спробуйте визначити серйозність загрози.

Знайте, що суїцидальні думки не завжди призводять до спроб самогубства. В дійсності він/вона, поговоривши з ким-небудь про свої проблеми, зможуть відчути полегшення від усвідомлення

проблеми.

Намагайтеся дізнатися, є в нього/неї план дій. Конкретний план – це знак дійсної небезпеки.

Переконайте його/її в тому, що є насправді така людина, до якої можна звернутися за допомогою.

Не пропонуйте полегшених рішень, наприклад «Все, що тобі зараз треба, це поспати. Вранці все буде добре».

Покажіть, що хочете поговорити про почуття, що не осуджуєте його/її за ці почуття.

Допоможіть йому/їй справитися з кризовою ситуацією і зрозуміти, що сильний стрес заважає повністю усвідомити ситуацію  (Переорієнтуйте на інші інтереси)

Допоможіть знайти людей чи місце, які б могли знизити стрес.

Зверніться разом з ним/нею до психолога.

Поради  батькам у вихованні дітей, які схильні до девіантної поведінки

  Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій доньці чи сину. Коли ваша дитина була ще маленькою, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарними батьками вам також потрібно бути гарними друзями.

 Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це часто й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда.

  Спілкування щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Виховання ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

Виявляйте до підлітка більше уваги, любові та ласки.

Завжди стежте за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

Не застосовуйте фізичні покарання.

Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджайте її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

Пояснюйте підлітку наслідки агресивної поведінки.

Враховуйте у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

Надавайте підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

Обмежуйте перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.

Спрямовуйте енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочуйте його до участі в культурних заходах.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

Агресія підлітків безпосередньо не пов’язана з порушенням усталених правил і норм та відокремлюється від девіантної поведінки.

Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність буде знижена.

Дайте підлітку можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів чи колег.

Важливо, щоб підліток повсякчас відчував, що ви любите, цінуєте і приймаєте його. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти його. Нехай бачить, що потрібний і важливий для вас.

Пам’ятайте,  діти – це наше майбутнє! Кожна дитина індивідуальна особистість. Поважайте дітей,  даруйте їм своє кохання, порозуміння і підтримку!