У другій половині ХIХ ст. на Полтавщині почали відкриватися різні типи початкових шкіл: земські, церковно-приходські , школи грамоти. Перші відомості про школи нашого краю значаться за 1842 рік. Із цього року почалося створення парафіяльних шкіл у державних селах коштом сільських громад та Міністерства державних маєтностей.
Важливу роль у встановленні і розвитку шкільництва на Решетилівщині відіграли повітові земства. У 1872 році земство відкрило школу у с.Плоске. В школі навчалися діти обох статей разом , в той час в школі було 18 учнів. Нагляд за земськими школами здійснювали члени земських рад та попечителі. Попечителем Левенцівської школи був селянин Є. Я. Арендар .
З 1884 року поряд з земськими школами повсюдно почали створюватись церковно-парафіяльні. Вони створювалися священиками або з їх дозволу іншими особами за кошти церковного приходу. Така школа в с. Плоскому була відкрита в 1889 році. З вуст старожилів відомо , що вчителем в цій школі працювала Ганна Костянтинівна Черемхович. У церковно-приходських школах викладались такі предмети: Закон Божий, російське читання і письмо, церковно-слов'янська мова, обчислення , церковні співи. Земська школа разом з церковно-приходською не змогла охопити всіх дітей шкільного віку початковою освітою. На 1.01.1914 року у Площанській школі не навчалися 36,4% дітей.
Відомо деякі прізвища та імена перших учнів Площанської церковно-приходської школи. Це були Андрієнко Ю.К., Корнилич О.К. Тоді ж закінчив школу майбутній письменник-гуморист О.І. Ковінька. В школі існувала палична система, за будь-яку провину дитину карали різками.
В 1918 році в с. Плоске встановилася Радянська влада. Почали створюватись партійна та комсомольська організації. Секретарем парторганізації та директором школи була Неутрієвська М. З. В школі навчалось багато дітей. Учні виховувалися в дусі героїзму , відданості Радянській владі , побудови нового комуністичного суспільства. З метою виховання підростаючого покоління в 1922 році була створена Всесоюзна піонерська організація. Першими піонерами Площанської школи стали Корнилич І.Ф., Чепурна М. К. , Гладкий Г.Г., Чередник К.О.
З розповідей старожилів відомо, що директором школи працювала в 1931-1933 роках Неутрієвська Марія Захарівна, вчитель історії і географії. В ці роки працювала початкова школа і в селі Сліпки. Це був тяжкий час, держава переживала страшні роки голоду. Найважче було на селі. Незважаючи на відсутність продуктів, діти в школах харчувалися один раз на день, отримуючи суп. Так школа намагалася врятувати дітей від голодної смерті.
1937 по 1939 рік директором школи працював Убийвовк В.І – учитель історії та географії.
З 1939 по 1941 директором школи був Крамаренко Федосій Степанович.
В школі була створена комсомольська та піонерська організації. Учні брали участь у змаганні за кращий піонерський та комсомольський клас. Заняття проводились у дві зміни при гасових лампах. В селі не було ні радіо, ні світла, зате працювала хата-читальня. Вся навчально-виховна робота проводилась в основному на уроках, а на перервах всі учні були на подвір’ї: займалися спортом, співали, грались. З великим натхненням діти готувалися до проведення державних свят, річниць знаменних подій, ювілеїв партійних діячів. Переможці нагороджувалися перехідними червоними прапорами, портретами керівників партії, грамотами та дипломами.
17 вересня 1941 року село Плоске було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. 1 вересня 1942 року розпочався навчальний рік, вчилися учні 1-4 класів. Вчителями працювали Пальчик Іван Васильович, Ставицький Дмитро Панасович, Кривенко О.С. школа продовжувала працювати до березня 1943 року. Школа розміщувалась в декількох приміщеннях, відступаючи, фашисти спалили одну з найбільших та найкращих будівель. Після звільнення Полтавщини від гітлерівців, семирічна школа почала працювати знову з 10 жовтня 1943 року. Директором школи була Братина Євдокія Іванівна, завучем – Корнилич Марія Павлівна. Вчителем математики – Василенко Т.П., Чередник А.Ф., Юрин О.Г. – 1-4 класи. Вчитися було дуже важко, адже не було підручників, зошитів, класи не опалювалися, більшості учнів не вистачало одягу, взуття, скрізь була бідність , але діти мали бажання вчитися. Школярі були різного віку в одному класі. Серед них – навіть учасники війни, такі як Зубченко Д.М., поранений на фронті, Самійленко А.С. та інші. Працювали початкові школи у Левенцівці та Сліпках.
В 1949-1950 н.р. була відкрита Площанська середня школа. В цьому році навчалося 402 учні . Директором школи була Ярченко А.Г., пізніше за добросовісну працю вона була нагороджена медаллю « За трудову доблесть».
Також за трудову діяльність отримала нагороду Корнилич М.П. При школі була організована виробнича бригада на базі колгоспу «Шлях до комунізму». В ній працювали учні 8-10 класів, вони вирощували кукурудзу. Досягали високих врожаїв, з 1га збирали по 62 цнт зерна. Керівником виробничої бригади була учителька біології Корнилич М. П., бригадиром Тригуб М. Юні кукурудзоводи були учасниками сільськогосподарської виставки у Москві. Шість учнів нагороджені медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки: Кива В. , Корнилич В., Ковтун Л., Грицюта Н., Кулак В., Соломатіна Л. Учні школи отримували міцні знання з усіх предметів. Підтвердженням цього є те , що за період з 1954 по 1958 рр нагороджено золотими та срібними медалями таких випускників: Грицюту Н., Миску О., Давиденка М., Панасюка А., Михайло В., Ярченка В., Тригуб Г., Чередник Є. Їхніми наставниками були вчителі Грицюта П.Я. , Грицюта Н.І., Кива І.А., Панасюк І.М., Кирилова О.І., Чередник Г.Л.
З 1962 р . школа переведена на 11річне навчання. Перший випуск припадає на 1964р. 12 учнів, 1965р- 17 учнів. Випускники на згадку школі посадили яблуневий сад. Останній випуск учнів середньої школи був у 1970 р. Через малу кількість дітей школа стала восьмирічкою. Із 1970 до 1980 директором працювала Чередник Г.Л.
Шкільне приміщення не відповідало санітарно-гігієнічним вимогам. Не було їдальні , води, туалету біля школи. З 80-х років почалася соціальна перебудова сіл Решетилівського району. Будувалися дороги, прокладався газ, споруджувалися житлові будинки, школи , ФАП. Згідно цієї програми у 1980р. розпочалось будівництво нової школи в нашому селі. І вже у 1981 р учні зайшлі в просторі світлі класи . В старому приміщенні школи провели опалення, відремонтували класи, підвели воду і там залишилися навчатися учні молодших класів.
З 1983 р. школа знову стала середньою . Директором працював Перчик П.П. В цей час запроваджено вивчення автосправи. Учні мали змогу отримати посвідчення водія. Велика увага приділяється поповненню матеріальної бази школі . Був створений автоклас. Оснащення для нього завозили з Полтави , Києва, Тирасполя. З великим задоволенням працювали учні в шкільній майстерні , керівником якої був Галушко В.І. Приваблювали дітей різноманітні верстати та устаткування , на них діти виготовляли безліч виробів з деревини.
984-1986рр - директор Романець А.О. В цей час проведена газифікація школи. Згідно програми відродження сіл району розпочинають свою роботу початкові школи в селах Твердо хліби та Левенцівка.
1986-1995 рр – директор Панасюк К.С. У 1986 році відбувся перехід на одинадцятирічне навчання .
За ці роки шкільна виробнича бригада зарекомендувала себе, як одну з найкращих в області. Тривалий час діти вирощували городину, пізніше – цукровий буряк на площі 23га. Старанна, наполеглива праця увінчалася успіхом : кожен гектар дав по 470 цнт. солодких коренів. Бригадир Перчик Ігор та Ісичко Ольга з керівником Галушко В.І. були учасниками обласного зльоту виробничих бригад , отримали диплом за успіхи в роботі. Члени бригади за сумлінну працю неодноразово нагороджувалися поїздками до різних міст СРСР . Діти побували в Прибалтиці, Білорусії, Москві , Ленінграді, Києві. За перемогу в районному конкурсі учні отримали в подарунок трактор.
З 1995 року директором школи працює Строкова Н.М.Значних змін застала школа за цей час. У 1996-1997рр у старому приміщенні був зроблений хороший ремонт, устаткований комп’ютерний клас. Сільське господарство «Полузір’є» допомагало та підтримувало школу в фінансових питаннях. Школярі безкоштовно харчувалися, здійснювався підвіз учнів, із віддалених сіл, в школу в с. Плоске, взимку приміщення школи централізовано опалювалось, випускники мали змогу навчатися за кошти колгоспу у вузах. З розпадом цього господарства перед директором школи постало безліч проблем , які потребували швидких рішень. Це і харчування учнів, підвіз до школи, опалення, матеріальна допомога у проведенні ремонту школи. В цей скрутний час був закритий дитячий садок ,в якому навчались початкові класи. Тепер треба було знайти місце в школі, а отже, обладнати нових чотири класи. Зусиллями вчителів цю проблему владнали. Вирішилось питання і з опаленням , незабаром збудували топкову.
Школа готувалася до відзначення річниці з дня народження О. Ковіньки, нашого земляка. До цього ювілею готувалося все село.
В 2000 р. відкрили музей гумориста. На це свято прибуло багато гостей з різних куточків України .Традиційним стало проведення в школі свята сміху « До Ковіньки на хвилину , на веселу гуморину», щороку до нас з’їжджаються учні з усіх шкіл району.
Кабінет Міністрів України приймає постанову за№ 1717 « Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-ти річний термін навчання» Перед закладами освіти постали нові завдання та вимоги. Школи отримали значну матеріальну допомогу від держави. Це дало можливість поповнити матеріальну базу, створити комп’ютерні класи, збудувати топкові, відремонтувати спортивні зали та стадіони. Ми також отримали відчутну підтримку. Спільними зусиллями відділу освіти, педколективу, батьків проведено капітальний ремонт двоповерхового приміщення колишнього дитсадка. Ми пишаємося, що нам вдалося врятувати цю будівлю …