Психологічну допомогу можна отримати за номером цілодобової гарячої лінії — 0 800 210 160.
Також є цілодобова гаряча лінія для учасників війни та їхніх родичів — 0 800 501 212.
+38(097) 326-09-79 – Ольга Сергіївна - лікар-психотерапевт спеціалізується на работі з тривогою і страхом – краще дзвінки у Вайбер (враховуйте різницю в часі 7 годин)
+38(066) 983-62-80 - Юлія Володимирівна - психіатрія і дитяча психіатрія, психолог, психотерапевт (писати у Вайбер)
+38(095) 613-33-59 – Наталя Миколаївна – практичний психолог Першотравенського ліцею №1
Ліцей в умовах війни.
1 Вересня 2022 року
Прийдешній навчальний рік відрізнятиметься від попередніх. Повномасштабна війна вимагає кардинальних рішень. На цей раз батькам доводиться самим визначатися із формою навчання, ретельно зважуючи всі ризики. Дітям, які на власні очі бачили бойові дії або ж стикнулись із втратою близьких, сідати за парти із таким бекграундом дуже складно. Вчителям доведеться виконувати роль не лише педагогів, а й психологів. Відтепер школа, як ніколи раніше, відповідальна за дитячу безпеку.
Як з усім цим упоратися?
Як розмовляти з дітьми про війну
Уникнути розмов про війну батькам та вчителям не вдасться. Діти самі «розкручуватимуть» їх на такі розмови. Дуже важливо дотримуватися кількох правил:
1. Ми не маємо обговорювати якісь деталі. Це має бути розмова (загально) інформативна: ми повинні пояснити, що сталася певна подія (приміром, обстріл потягу), можемо сказати про своє ставлення до неї і послухати ставлення дітей до неї.
2. Ми не маємо дуже заглиблюватися у почуття щодо цієї події, оскільки дитина може глибоко переживати і не зможе навчатися.
3. Нехтувати такими розмовами не можна – це може посилити тривогу дітей.
Для дітей, які перебувають за кордоном
Є опція дистанційного навчання для дітей, які перебувають за кордоном, в українських школах. Існують країни – наприклад, Німеччина, де діти повинні відвідувати школу: немає значення, чи є вони громадянами країни, чи тимчасово переміщеними особами. Часто буває, що діти навчаються у такій школі, а потім ще дистанційно в українській школі, бо, наприклад, хочуть вивчати українську мову чи історію. Як правило, у таких випадках «дистанційка» переноситься а другу половину дня. Результатом може стати перенавантаження дитини. Якщо вона дуже втомлюється, навчання треба відрегулювати. «Тягнути» дві школи дуже важко, якщо не розвантажити трохи такого учня, може настати певне вигорання. Інколи діти абсолютно нормально це переносять.
Крім того, з дитиною потрібно розмовляти про важливість вивчення історії країни, де вона перебуває, її мови. Це і цікаво, і загалом сприятиме асиміляції, а отже, полегшенню перебування у цій країні. Адже невідомо, коли війна закінчиться і з’явиться можливість повернутися додому. Тим більше це важливо, якщо родина ухвалила рішення лишитися жити там. До слова, часто трапляється, у тих родинах, які вирішили не повертатися в Україну, патріотично налаштовані підлітки, які хочуть додому, на знак протесту ігнорують якісь речі. Слід просто доносити, що знання культури іншої країни не буде зайвим.
Дистанційне навчання
Загальні рекомендації
1. Найголовніші критерії під час вибору форми навчання – психологічний стан дитини та її безпека.
2. Для того, аби полегшити процес онлайн-навчання, батькам слід запровадити чіткі правила.
3. Забезпечення фізичної активності. Нині діти і так безкінечно сидять у гаджетах, а тут ще й навчання відбувається перед монітором.
4. Під час повітряної тривоги дитина повинна перейти в визначене родиною укиття.
«Маячки» для вчителя і батьків
Учитель та батьки мають звернути увагу на певні маркери поведінки дитини, які свідчать про те, що варто звернутися до спеціаліста. Зокрема:
1. Завмирання. Коли дитина ніби «відключається» і не функціонує. Вчитель ставить їй якесь просте питання, а дитина ніби відсутня. Це може означати, що вона охоплена якимись думками, переживаннями.
2. Дитина робить якісь незвичні речі. Скажімо, виявляє сильну агресію чи постійно бігає до туалету (вчитель не має це забороняти, але повідомити батьків зобов’язаний), якісь тікові розлади – коли дитина скубає волосся, гризе нігті, мигає очима (вдома це може не проявлятися).
Наталія Сокирчук, «Главком»
Говоріть із дитиною, залишайтеся спокійним під час розмови
Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині. Як дорослим заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки.
Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається, та зрозуміти ситуацію, оскільки багатьох з них поглинають емоції.
Демонструйте надійність
Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, і що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.
Обговорюйте з дитиною правила «цивільної оборони»
Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – учителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.
Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.
Грайте в ігри, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи
Під час стресу ігри дітей можуть бути трохи «регресивними», тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати в настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, у яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).
Виконуйте вправи при панічній атаці
· покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;
· потерти кінчик носу;
· надавити не сильно на очні яблука з двох боків;
· якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді;
· сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота;
· змащувати губи, полоскати рот водою;
· витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини;
· подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;
· розтерти тіло;
· розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки;
· покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються;
· розтерти руки, прикласти до нирок.
«Займіть» чимось аудіальний канал дитини
під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось «зайняти». Для цього можна співати хором, слухати в навушниках аудіоказки та музику
Ще кілька речей, як можна відвернути увагу дитини
Обіймайте дитину, жартуйте з нею.
Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.
Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.
Пояснюйте дитині про важливість бути зібраними та допомагати одне одному.
Необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.
Довірте дитині посильне для неї відповідальне завдання
Психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.
Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.
Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість
Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.
Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.
Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.