Глосарій

ГЛОСАРІЙ

Абсолютні економічні потреби визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг за найкращих умов, які могли б буз і спожиті суспільством.

Абстрактна праця є суспільною формою витрат фізичних та розумових сил людини.

Адміністративні економічні системи — це системи де розподіл ресурсів здійснюється виключно державними методами.

Акціонерна власність - асоційована приватна власність, що характеризується належністю реального капіталу акціонерного това­риства всім його суб’єктам (акціонерам) загалом, а фіктивного капі­талу кожному акціонеру окремо в тій частці (долі), яка відповідає його вкладу в капітал акціонерного товариства.

Альтернативні витрати — це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найбільш дохідній із всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Амортизація - це процес перенесення основного капіталу на готовий товар у міру фізичного та морального зношування.

Антимонопольна діяльність держави - це комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Антициклічне регулювання економіки - свідомі і цілеспря­мовані дії держави, а частково могутніх корпорацій, спрямовані на промисловий цикл з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації і темпів економічного зростання.

Багатогалузевий концерн — об’єднання десятків і сотень підприємств, різних галузей промисловості транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а голова фірми здійснює фінансовий контроль за іншими учасниками об’єднання.

Банківський кредит - кредит, який надається банками у грошовій формі на умовах платності, строковості, повернення.

Банкнота - банківський білет (грошовий знак), що випускається в обіг центральним банком, забезпечується активами банку і масою товарів країни та векселями, виписаними банком під наявні у нього комерційні векселі.

Бартер - безпосередній обмін одного товару на інший.

Безготівкові гроші - це засоби на рахунках у банках.

Безробіття - різниця між кількістю осіб, що на певний момент є робочою силою, і кількістю осіб, задіяних у виробництві.

Бізнес-план - загальноприйнятий засіб, що використовується підприємницькими структурами різних організаційно-правових форм для визначення цілей виробництва та шляхів їх досягнення.

Біметалева грошова система — це система, за якої за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквівалента.

Біржа робочої сили виражає відносини економічної власності у процесі збору та надання інформації про наявність вакансій, надання допомоги безробітним, фінансування додаткових робочих місць та надання інших послуг, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, регулювання зайнятості, продаж робочої сили тощо.

Блага - матеріальні речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини.

Бланковий (незабезпечений) кредит - кредит, наданий комер­ційним банком у межах власних коштів надійним позичальникам, що мають стабільні джерела погашення кредиту та високий авторитет у банківських колах.

Бухгалтерський (рахунковий) прибуток - частина загального доходу фірми, яка залишається в її розпорядженні після відшкоду­вання витрат усіх факторів виробництва, крім неявних (не врахованих у бухгалтерських витратах) витрат.

Бюджетне стримування - обмеження, що визначається рівніс­тю доходів споживача його загальним витратам.

Валовий внутрішній продукт - вартість усіх товарів та послуг, створених на території країни протягом певного періоду, за винятком вартості їх проміжного споживання.

Валовий національний продукт (ВНП) - вартість усіх товарів, створених у сферах національної економіки, незалежно від розташу­вання національних підприємств.

Валові - (загальні) витрати (ТС) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.

Валові інвестиції включають всю суму витрат, що йдуть на заміщення зношених виробничих фондів і приріст капіталовкладень у поточному році (зокрема товарно-матеріальні запаси, житлові будови).

Валюта - грошова одиниця для вимірювання вартості товарів.

Валюта резервна - національні чи регіональні колективні ва­люти, які використовуються в міжнародних розрахунках, або як резерв для стабілізації національних грошових одиниць інших держав.

Валюта біржа — це установа, в якій у процесі торгівлі іно­земними валютами, підтримки центральним банком ринкового курсу національної валюти між учасниками виникають відносини еконо­мічної власності з приводу привласнення доходів, що виникають вна­слідок коливання валютних курсів, курсової різниці, спекулятивних операцій на цьому ринку.

Валютний демпінг - вивіз товарів за цінами нижче світових з країн, де валюта знецінена, у країни з менш знеціненою або більш стабільною (твердою) валютою.

Валютний паритет - співвідношення між двома валютами, встановлене законодавчим шляхом, яке слугує основою встановлення валютного курсу.

Валютний ринок виражає певну сукупність відносин економіч­ної власності між суб’єктами цього ринку у процесі купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів шляхом здійснення основних видів валютних операцій (складання відповідних угод, визначення рин­кового курсу) та привласнення доходів великими банками і кампаніями, валютними біржами і спеціалізованими брокерськими фірмами.

Вартість — суспільні відносини товаровиробників з приводу по­рівняння витрат суспільно необхідної абстрактної праці, втіленої в товарах.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - це готова продукція або сукупність вартостей усіх товарів і послуг створених всіма виробниками-резидентами.

Вексель - цінний папір у вигляді боргового зобов’язання, який дає право його власнику вимагати сплати зазначеної у векселі суми грошей з того, хто його підписав; універсальний платіжний розрахун­ковий кредитний засіб.

Вивезення капіталу — процес вивезення за кордон трансна­ціональними корпораціями, державами та міжнародними фінансово- кредитними організаціями вартості у грошовій або товарній формах з метою виробництва і привласнення монопольно високих прибутків.

Вивезення підприємницького капіталу означає інвестиції у промисловість, транспорт і сільське господарство, банки через будів­ництво або купівлю вже існуючих підприємств, через механізм прид­бання їх акцій. Це призводить до утворення власності за кордоном.

Вид власності — якісно особливий зміст відносин належності, володіння, розпоряджання та використання об’єктів власності, який зу­мовлюється якісно особливим способом поєднання особового та речо­вого факторів виробництва в межах того самого типу власності.

Використаний (спожитий) національний дохід - вироблений національний дохід за вирахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторговельного сальдо тощо.

Використання (користування) - відносини між людьми, які виникають у процесі видобування корисних властивостей (споживчої вартості) з об’єктів належності, володіння і розпоряджання під час їх виробничого та особистого використання, а також одержання доходів від об’єктів власності внаслідок їх продажу, надання в оренду тощо.

Вироблений національний дохід - заново створена нацією вартість усіх товарів та послуг за рік.

Виробництво (матеріальне) — процес взаємодії суспільства та природи, який мас своїм наслідком створення економічного продукту.

Виробничий (підприємницький) капітал - капітал, вкладений його власником у різні підприємства з метою одержання прав на уп­равління ними і прибутками.

Виробничі відносини - система відносин між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ; суттєві, стійкі причинно-наслідкові зв’язки як у середині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними.

Витрати виробництва - витрати різних видів економічних ре­сурсів, безпосередньо пов’язані з виробництвом економічних благ (сировина, праця, основні засоби, послуги, фінансові ресурси).

Відкрита інфляція - очевидна інфляція, яка супроводжується ростом цін, деформує психологію споживача і виробника, які купують усе в запас.

Відтворення - постійно відтворюваний процес виробництва. Це відтворення продуктивних сил і виробничих відносин.

Відтворювальні ресурси - це ті, що створюються і відтворю­ються природою (грунт , водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація).

Війна цін - цикли послідовного зниження цін фірмами-суперниками.

Вільна конкуренція (досконала) - це конкуренція, для якої ха­рактерні велика кількість конкурентів - виробників і конкурентів - покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

Вільне ринкове господарство - ринкова система, що будується на свободі підприємництва і майже не передбачає втручання держави в економіку.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) - обмежений район державної території, де діють пільгові умови для іноземних і вітчизняних виробників - пільговий митний, податковий, валютний, візовий та інші режими.

Власність - суспільні відносини між людьми щодо привласне­ння умов їхньої життєдіяльності: засобів виробництва, благ особистого споживання, інших економічних та соціальних благ.

Власність інтелектуальна — відносини належності, володіння, розпоряджання та використання (в їх юридичному та економічному змісті) щодо продуктів інтелектуальної діяльності: творів науки, літе­ратури та мистецтва, записів на носіях інформації, прав на копіювання та розповсюдження патентів, ліцензій, знаків на товари та послуги, прав на винаходи, промислових чи наукових зразків, креслень, моде­лей, схем програмних засобів та ін.; прав на інформацію щодо промис­лового комерційного або наукового досвіду (“ноу-хау”).

Власність на засоби виробництва - відносини між людьми щодо належності, володіння, розпоряджання та використання речових факторів виробництва.

Власність на засоби виробництва - це привласнення різними економічними суб’єктами (індивідом, групою капіталістів, державою) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення.

Власність на робочу силу - це певна сукупність відносин еко­номічної власності між найманими працівниками, підприємцем і дер­жавою з приводу привласнення робочої сили в усіх сферах суспільного відтворення.

Внутрігалузева конкуренція - суперництво між виробниками однієї галузі, які виробляють однорідну продукцію, за найвигідніші умови її збуту та отримання надприбутку.

Внутрішньогалузева конкуренція - боротьба між товарови­робниками, які діють в одній галузі народного господарства.

Володіння - реальні, фактичні дії людей щодо речей як об’єктів власності.

Вторинне привласнення (присвоєння) - сукупність соціально- економічних відносин, через які здійснюється присвоєння продуктів виробництва, тобто їх перехід у належність власників факторів вироб­ництва.

Господарська практика - виробнича діяльність людей, спря­мована на опанування і перетворення об’єктивної економічної дійс­ності; всезагальна матеріальна основа розвитку людського суспільства.

Господарювання - цілісна (системна) організаційна форма реалізації певного типу, виду та форми власності.

Гранична корисність - корисність останньої частини блага чи послуги, які є в розпорядженні споживача.

Граничний дохід — величина, на яку змінюється загальний дохід фірми за реалізації однієї одиниці продукції.

Гроші - загальний еквівалент, на який обмінюються всі товари, результат об'єктивного історичного процесу розвитку обміну; засіб ви­раження вартості будь-яких товарів, тобто все те, що приймається в оплату за товари та послуги.

Гроті — це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента при обміні товарів.

Грошова маса — сукупність готівкових та безготівкових купі­вельних і платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг у державі.

Грошова система - форма організації грошового обігу, яка сформувалася в країні історично та закріплена законодавчо (масштаб цін, порядок карбування монет, емісія, порядок обігу та вилучення гро­шових знаків), регламентація безготівкового обігу та інститутів грошо­вого обігу (центральний банк, міністерство фінансів та скарбниця).

Гротові знаки - паперові та інші символи вартості, що заміню­ють повноцінні золоті монети і вводяться в обіг державою (з примусо­вим курсом) як обов’язкові для всіх установ, організацій і осіб.

Грошово-кредитне регулювання - це сукупність форм, мето­дів державного впливу на грошово-кредитну сферу.

Групова власність - форма організації власності, що характеризується належністю умов виробництва групі осіб (фізичних, юридичних) на принципах сумісного (колективного) або пайового (дольового) володіння майном та відповідної участі у прибутках.

Девальвація — зменшення металевого (золотого) вмісту грошо­вої одиниці чи підвищення курсу паперових знаків відносно вмісту металу (золота) іноземних валют, або зменшення встановленої вартості валют, що здійснюється внаслідок законодавчого регулювання.

Деномінація — збільшення номінальної вартості грошових зна­ків з одночасним перерахунком цін, зарплат, тарифів.

Депресія - застій у розвитку народного господарства.

Державна власність - привласнення державою (як суб’єктом власності) засобів виробництва, інтелектуальної власності частини НД та інших об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення; форма організації відносин власності, за якої її об’єкти належать усьому народу країни - суспільству, а суб’єктом їх управління (володіння, розпоряджання та використання) виступає держава як представницький орган суспільства.

Державний бюджет - система грошових відносин, які виника­ють між державою та підприємствами у процесі формування та вико­ристання централізованого фонду грошових ресурсів з метою успіш­ного здійснення її функцій.

Державні підприємства - засновані на державній формі власності.

Дефляція - зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу зайвих паперових грошей та стримування загального (середнього) рівня цін.

Диверсифікація - міжгалузеве проникнення капіталу, яке надає змогу корпораціям використовувати техніко-економічні зв’язки виробничого, комерційного, науково-технічного або маркетингового характеру між різними галузями з метою зниження втрат і одержання більш високих доходів.

Директивне планування здійснювалось в СРСР і означало централізоване доведення обов’язкових завдань до підприємців (що і скільки виробляти, за якою ціною продавати та ін.), що сковувало їх ініціативу, призводило до зростання затратного характеру економіки, зниження ефективності виробництва тощо.

Дійсні економічні потреби — це потреби, що задовольняються за оптимальних розмірів виробництва (наприклад, недовантаження ви­робничих потужностей та армії безробітних) для відтворення робочої сили нормальної якості, тобто для підтримки її працездатності (на за­доволення потреб в їжі, одязі, житті, послугах, освіті та охороні здо­ров’я, культурних потреб тощо), включаючи підготовку нового поко­ління працівників, які прийдуть на зміну тим, що пішли на пенсію.

Довгостроковий період - період, протягом якого підприємство може змінити кількість виробничих потужностей.

Додана вартість означає новостворену вартість, до якої до­дається амортизація і визначається як різниця між виручкою від реалі­зації товарів і витратами на засоби виробництва (речові фактори ви­робництва).

Додаткова вартість - частина новоствореної вартості, яка є ре­зультатом додаткової праці найманих працівників і втілена у вартості додаткового продукту.

Додаткова праця - це праця, яка створює додатковий продукт, тобто продукт, що перевищує усталені потреби безпосередніх вироб­ників.

Додатковий продукт є частиною суспільного продукту, створеного працівниками різних сфер суспільного виробництва понад необхідний продукт.

Додаткові виграти стосуються зберігання, трансформування, сортування, розфасовки тощо. Такі витрати збільшують вартість товару.

Досконала конкуренція - ринкова структура, якій властива ве­лика кількість незалежних продавців та покупців, вільне входження в ринок та вихід з нього.

Дохід (на рівні фірми) означає загальну виручку підприємства від усіх видів господарської діяльності та господарських операцій до виплати платежів, які входять у ціну продукції, акцизних, митних зборів.

Духовні потреби - це потреби людини у відвідуванні кіно, театру, картинних галерей, читанні художньої літератури, розвитку особистості.

Економіка як наука - сфера людської діяльності, функцією якої є розробка і теоретична систематизація об’єктивних знань про явища й процеси економічного життя суспільства, що є основою наукового економічного світогляду.

Економічна категорія - теоретичне, абстрактне поняття, яке відображає в узагальненому вигляді економічні відносини, процеси та явища (“товар”, “вартість”, “прибуток” тощо).

Економічна модель (лат. Modulus - зразок) - відтворення еко­номічних об’єктів у обмежених, експериментальних формах, у штучно створених умовах; спрощений опис певних аспектів чи властивостей економічної системи.

Економічна політика - діяльність держави у головній сфері суспільного життя - економіці, спрямована на досягнення певних цілей через здійснення відповідних заходів.

Економічна політика - концентрована, науково обгрунтована діяльність держави у головній сфері суспільного життя - економіці.

Економічна рівновага — стан економіки, за якого досягається стале зрівноважування та взаємне збалансування структур, що про­тистоять одна одній - виробництво і споживання, попит і пропозиція, ресурси і потреби.

Економічна система - це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі виробництва, обміну, розподілу, спожи­вання товарів і послуг.

Економічне благо — матеріальні речі й послуги, що викорис­товуються для задоволення людських потреб, які можна отримати в кількості, обмеженій ресурсами і потенціалом виробництва.

Економічне зростання - це процес кількісно-якісних зрушень у межах технологічного способу виробництва, виражається у збільшені обсягів суспільного виробництва.

Економічний базис - сукупність виробничих відносин суспіль­ства.

Економічний зміст власності - сукупність, система реальних відносин володіння, розпоряджання та використання об’єктів влас­ності в усіх сферах суспільного відтворення.

Економічний і валютно-економічний союз - економічний союз доповнюється створенням єдиного емісійного центру-банку.

Економічний союз — ліквідується бар’єр між країнами не тільки у взаємній торгівлі, але й для переміщення робочої сили і капіталу, до­даються проведення єдиної економічної політики, єдиної валюти та ін.

Економічний цикл — це період від часу припинення збіль­шення обсягів капіталістичної власності і навіть часткового її руйну­вання, наступного зростання цієї власності і до періоду нового припи­нення такого зростання; це рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи.

Економічні закони - суттєві, стійкі причинно-наслідкові зв’яз­ки як у середині виробничих відносин, економічних процесів і ЯВИЩ, так і між ними.

Економічні потреби можна визначити як ідеальний внутріш­ній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності для забез­печення власного добробуту та добробуту своєї родини.

Економічні ресурси - це сукупність речових та особистих факторів виробництва, що використовують для виробництва товарів і послуг.

Економічною кризою називається явище, яке спричиняє невідповідність між економічним устроєм держави та існуючими по­требами розвитку суспільства, під час якої проходить процес руйнува­ння національної економічної системи, що відзначається різким зниже­нням промислової продукції, інтелектуальної, інвестиційної та інших видів економічної діяльності, глибоким спадом обсягів національного виробництва, посиленням інфляційних процесів, високим рівнем без­робіття.

Екстенсивний тип - економічне зростання досягається, внас­лідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насам­перед, факторів виробництва.

Екстенсивний тип відтворення - розширення масштабів ви­робництва на незмінній технічній основі за рахунок додаткового залу­чення матеріальних і трудових ресурсів.

Електронні гроші у формі кредитних карток із мікропроцесо­ром, із вчасною пам’яттю, які є своєрідною електронною чековою книжкою.

Ефект доходу - зміни щодо споживання товарів і послуг, зу­мовлені зміною реального доходу внаслідок динаміки цін.

Ефект заміщення - зміна в споживанні товару як результат змі­ни ціни цього товару стосовно цін на інші товари.

Загальний закон грошового обігу - закон, згідно з яким кіль­кість грошей, необхідна державі для нормального обігу, прямо пропор­ційна кількості товарів та рівню їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Закон вартості - особливий економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між суспільно необхідною працею (витраченою на виробництво товару) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції.

Закон відносної рідкісності ресурсів виражає внутрішньо- необхідні, сталі та суттєві зв’язки між зростаючими потребами людини та відносною обмеженістю ресурсів і їх нерівномірним і несправед­ливим розподілом.

Закон зростання потреб - це закон, що виражає сталі і суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил, відносин економічної влас­ності, з одного боку, і досягнутим рівнем задоволення потреб (або осо­бистим споживанням), а також зростанням потреб суспільства з другого.

Закон концентрації виробництва виражає внутрішньо необ­хідні і сталі суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і проце­сом конкуренції, під дією яких відбувається зосередження факторів виробництва (речових і особистих) на великих підприємствах.

Закон попиту - закон, згідно з яким зниження або підвищення ціни зумовлює відповідну зміну попиту.

Закони грошового обігу — це загальні і специфічні закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях і передусім за умов капіталістичного способу виробництва, що виражають сталі зв’язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реакції та вартістю грошей.

Запас - кількісне визначення на певну дату економічних ресурсів.

Засоби виробництва - це сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва.

Засоби праці — річ або комплекс речей. Якими людина діє на предмети праці.

Змінний капітал — частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили й у процесі виробництва змінює величину своєї вартості.

Змінний капітал (“V”) - це інша частина витрат капіталіста, яку він авансує на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробництва.

Змінні витрати (“VС”) - це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва.

Змішана економіка - економічна система, заснована на різних типах, видах і формах власності, функціонування і розвиток якої під­порядковані дії економічних законів та централізованому державному регулюванню.

Змішана економічна система є проміжною між чистою ринковою економічною системою і командною економічною системою, це система де спостерігається значний вплив держави.

Зона вільної торгівлі: країни-учасниці відміняють митні

бар’єри в торгівлі між собою.

Ієрархія — тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, який характеризується упорядкованістю, організованістю взаємодій між окремими рівнями по вертикалі та суворою підлеглістю нижчих рівнів вищим.

Ізокванга - крива, на яку нанесені всі поєднання факторів виробництва, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Ізокоста - пряма, що охоплює всі можливі поєднання факторів виробництва, які мають одну й ту ж сумарну вартість, тобто всі по­єднання речового і особистого чинників виробництва з рівними вало­вими витратами.

Інвестиції — це вкладення у розвиток продуктивних сил суспільства (на макрорівні ) чи вкладення у розвиток продуктивних сил підприємства.

Інвестиції у розвиток економічної власності — це витрати на управління власністю, на випуск акцій, виплати дивідендів, на перехід від однієї форми власності (наприклад, приватної) до іншої (наприк­лад, акціонерного товариства) та ін.

Індекс цін - критерій рівня інфляції, який визначається співвід­ношенням сукупної ціни певного набору товарів (“споживчий кошик”) певного періоду до сукупної ціни базового періоду.

Індивідуальний ринок — це ринок, на якому реалізується певна продукція певним продавцем.

Індивідуальні (приватні) підприємства засновані на приватній трудовій власності фізичної особи та її особистій праці.

Індикативне планування (тобто рекомендаційне) передбачає встановлення державою основних макроекономічних показників, сис­теми економічних стимулів та прямих і опосередкованих важелів, які орієнтують суб'єктів господарювання на виконання планів, а також забезпечення їх необхідною інформацією (Франція, Нідерланди у 60 роки).

Інтенсивний тип відтворення — зростання масштабів вироб­ництва шляхом якісного вдосконалення факторів виробництва: засто­сування прогресивних засобів праці, підвищення кваліфікації робітни­ків, удосконалення використання наявних ресурсів.

Інтенсивний тип - економічне зростання, збільшення масшта­бів випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед, речових і особистих факторів виробництва.

Інтернаціоналізація виробництва - об’єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробни­чих зв’язків між різними країнами, внаслідок чого той чи інший вироб­ничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбу­вається в інтернаціональному або світовому масштабах, обумовлений розвитком міжнародного поділу праці, виробничою і науково-техніч­ною спеціалізацією та кооперацією.

Інтернаціональна вартість - витрати праці, пов’язані з вироб­ництвом товарів (наданням послуг) за середньосвітових суспільно нормальних умов виробництва і середньосвітового рівня продуктив­ності й інтенсивності праці.

Інфляція - знецінення паперових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари і послуги.

Інфляція витрат - інфляція, зумовлена ростом витрат на ви­робничі ресурси, яка скорочує реальне виробництво і зайнятість.

Інфляція попиту - інфляція, викликана збільшенням сукупного попиту, який спонукає до зростання цін; стимулюється зростанням державних витрат чи грошової маси.

Інфляція прихована (пригнічена) - породжується державним контролем за цінами, який спричиняє дефіцит товарів, деформацію торгівлі, вимивання асортименту товарів.

Іпотечний кредит - економічні відносини з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Капітал - 1) самозростаюча вартість, або вартість, що прино­сить додаткову вартість; 2) виробничі відносини між найманим працівником і власником засобів виробництва в межах основного ви­робничого відношення “наймана праця - капітал”; 3) рух вартості; це не просто засоби виробництва, блага, гроші, а виробниче відношення, за якого знаряддя праці, певні матеріальні блага, є знаряддям привласнення частини чужої неоплаченої праці.

Капітал (за Марксом) - це не річ, а суспільне виробниче відно­шення, яке втілене і в речі і надає їй специфічного суспільного характеру.

Капіталістична власність - вид приватного типу власності на засоби виробництва, основними рисами якої є: засоби виробництва в формі капіталу належать капіталісту (працедавцю); безпосередні ро­бітники є найманими працівниками, котрим належить робоча сила, якою вони можуть розпоряджатися на свій розсуд; поєднання робітни­ка з засобами виробництва має економічний характер і виступає в фор­мі продажу робітником своєї робочої сили капіталісту (працедавцю).

Капіталістичне товарне виробництво - велике виробництво, засноване на кооперації найманої праці та розвинутої техніки, за якого товаром є всі створювані продукти, робоча сила; це процес вироб­ництва продукції на малих, середніх і крупних капіталістичних підп­риємствах для обміну з метою отримання прибутку та його викорис­тання для розширення виробництва і для споживання.

Капіталовкладення - це вкладення в основний капітал або у виробничі фонди (в якийсь окремий елемент).

Картель - об’єднання кількох підприємств однієї галузі вироб­ництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домов­ляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціну, ринку збуту.

Кейнсіанство - метод стабілізації економіки за допомогою по­силення державного фінансово-кредитного регулювання, зокрема фіс­кальної політики.

Кінцевий продукт - товари та послуги, продані або підго­товлені до продажу для кінцевого використання, державних закупі­вель, інвестицій та експорту.

Колективна власність - форма організації групової власності, сутнісною рисою якої є належність умов виробництва (капіталу) усім її суб’єктам як їх спільної (загальної), тобто не дольової власності; це процес привласнення різних об’єктів власності колективом фізичних або юридичних осіб, у всіх сферах суспільного відтворення.

Колективні (або акціонерні) капіталістичні підприємства -

засновані на власності декількох власників капіталу, які наймають ро­бочу силу.

Колективні трудові підприємства - засновані на власності трудового колективу.

Командна економіка - економічна система, заснована на одержавленні економічних відносин та на централізованих директивних методах управління.

Комерційний товарний кредит — відносини щодо купівлі-продажу товарів (товарної форми капіталу) між кредитором і позичальни­ком з відстрочкою платежу, оформлені відповідною угодою (век­селем).

Комуністична власність - вид спільного типу власності, основною рисою якої в її теоретично-абстрактній формі є належність засобів та умов виробництва всім індивідам суспільства загалом, тобто кожному з членів суспільства як суспільно-об’єднаним; основні засоби виробництва є об’єктами підпорядкування (володіння, розпоряджання та використання) кожному індивіду, а власність на них належить усім індивідам.

Конвертованість валюти - здатність валюти однієї країни обмінюватися на валюти інших країн у певній пропорції, яка визна­чається масштабом цін та купівельною спроможністю національної ва­люти.

Конгломерат — монополістичне об’єднання, утворене внаслідок поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали виробничої і технічної спільності.

Конкретна праця - це суспільна праця, що витрачається з ви­користанням певних засобів і предметів праці, характеризується метою і створює специфічну споживчу вартість.

Конкуренція - антагоністична форма економічного змагання, суперництва, боротьби між відокремленими виробниками за свої ін­тереси та ринки збуту з метою одержання вищих доходів; це суперництво і боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг за привласнення найбільших прибутків.

Консорціум - об’єднання, що створюється на базі тимчасових угод між кількома банками або виробничими корпораціями для спіль­ного розміщення позик або реалізації єдиного проекту.

Консорпіумний кредит - акумуляція кредитних ресурсів у національній та іноземній валютах тимчасовими чи постійними об’єд­наннями банків для кредитування великих лізингових, факторингових та інших угод або масштабних економічних програм на комерційних засадах.

Контроль - перевірка і забезпечення досягнення фірмою по­ставленої мети.

Концентрація виробництва - зосередження засобів вироб­ництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.

Концентрація капіталу — збільшення розмірів капіталу за рахунок нагромадження додаткової вартості; зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу (капіталістичної власності).

Концепція граничних витрат (МС), тобто додаткових витрат, пов’язаних із виробництвом додаткової одиниці продукції найдешевшим способом.

Кооперативна власність - форма організації спільної часткової (дольової) власності, об’єкт якої (засоби виробництва, капітал) фор­мується за рахунок вступних та пайових внесків її суб’єктів і належить, з одного боку, їм загалом як спільна власність, а з іншого — є дольовою належністю кожного кооператора пропорційно його внеску.

Короткостроковий період — період фіксованих потужностей, протягом якого підприємство не може змінити жоден із своїх вироб­ничих факторів, але може змінити інтенсивність їх використання.

Корпорація (акціонерне товариство) - економіко-правова форма підприємства, що заснована і функціонує на засадах акціонерної власності.

Кредит - економічні відносини між суб’єктами ринкового гос­подарства, суттю яких є надання кредитором позичальнику товару або грошей на засадах відстрочки платежу та платності за користування об’єктом кредиту.

Кредитні гроші - гроші у вигляді векселів, банкнот і чеків для обслуговування кредитних операцій, що виникли з функції грошей як засобу платежу; до них відносяться і безготівкові гроші у вигляді банківських кредитів.

Кредитні картки - платіжно-розрахункові документи, що видає банк своїм вкладникам для оплати товарів придбаних у кредит.

Крива байдужості - крива, що показує різні комбінації двох продуктів, які мають однакові споживчі властивості для споживача.

Криза - це головна фаза економічного циклу, що супрово­джується різким скороченням обсягів виробництва, зростанням безро­біття, накопиченням товарів у сфері торгівлі та ін.

Кругообіг капіталу — це рух капіталу у сфері виробництва та обігу, у процесі якого він послідовно набуває грошової, продуктивної і товарної форм і повертається до свого вихідного пункту; рух самозростаючої вартості, в процесі якого капітал послідовно набуває і позбувається трьох форм - грошової, продуктивної, товарної й проходить три стадії - обігу, виробництва і знову обігу, та відбувається самозростання вартості — виробництво і реалізація додаткової вартості.

Лізинг — різновид оренди, змістом якого є надання лізин годавцем у виключне користування на певний термін лізингоодержувачу майна, яке є власністю лізингодавця, або куплене ним у влас­ність за дорученням та за згодою з лізингоодержувачем.

Лізинговий кредит - відносини між юридичними особами, що виникають під час оренди майна і супроводжуються укладанням лі­зингової угоди.

Ліквідність грошей — швидкість перетворення різних форм грошей у потрібні споживачеві блага.

Макроекономіка - галузь економіки, що вивчає національне господарство загалом як єдину систему, яка різнобічно впливає на поведінку ринкового об’єкта.

Маркетинг — діяльність, спрямована на задоволення потреб споживачів через з’ясування споживчих потреб, виробництво відпо­відних товарів, встановлення цін, налагодження систем розподілу, ефективне стимулювання попиту.

Матеріальне виробництво — це промисловість і сільське госпо­дарство.

Матеріально-речовим змістом монополій є найбільші під­приємства, на яких зосереджуються такі елементи технологічного спо­собу виробництва, як високий рівень розвитку техніки і технології, наукові лабораторії, найбільша кількість інтелектуальної власності (па­тенти, ноу-хау тощо), передові фірми та методи організації вироб­ництва, найкваліфікованшіі кадри, джерела сировини, інформаційні ресурси тощо.

Менеджмент - процес забезпечення прийняття рішень із засто­суванням досягнень науки управління, що передбачає комплексний аналіз чинників, які впливають на ефективність виробництва; ціле­спрямований вплив на підлеглих працівників в інтересах успішного вирішення завдань, що постають у процесі роботи фірми, підприємст­ва, організації.

Метод економічної теорії — система теоретичних підходів, способів, засобів, прийомів і операцій, за допомогою яких пізнають виробничі відносини, економічні закони.

Методи конкурентної боротьби — це поліпшення якості това­рів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, нада­ння гарантій, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо.

Механізм використання економічних законів - система дій суспільства, спрямована на найповніше використання об'єктивних еко­номічних форм і зв’язків, які утворюють механізм дії економічних за­конів, та на досягнення високої ефективності суспільного виробництва.

Механізм дії економічних законів - сукупність об’єктивних зв’язків і залежностей між явищами, формами економічного життя у саморозвитку й саморусі, які визначають соціальні закономірності роз­витку всієї економічної системи.

Механізм реалізації власності — послідовний процес переходу юридичного змісту власності в її економічний зміст - виробничі від­носини - з їх наступним формоутворенням, тобто переходом вироб­ничих відносин у їх конкретні економічні форми, з подальшим пере­ходом конкретних економічних форм і методів господарювання в господарський механізм суспільства.

Митний союз: характеризується вільним переміщенням товарів і послуг.

Міжгалузева конкуренція - конкуренція між виробниками різ­них галузей за найприбутковіше використання капіталу.

Міжнародна валютна система — грошова система країн світу, в межах якої перебувають і використовуються валютні ресурси та здій­снюються міжнародні платіжні операції; є важливою складовою міжнародних економічних відносин, а тому є сукупністю валютно- грошових та кредитних відносин між суб'єктами різних країн, що діють на міжнародних золотовалютних ринках з приводу обміну ва­лют, купівлі-продажу золота, проведення міжнародних розрахунків і кредитних операцій.

Міжнародна економічна інтеграція - процес зрощення, об’єд­нання економік різних країн на основі розвитку і поглиблення стійких взаємозв’язків у виробництві та розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях національних господарств; це процес поступового зближення і взаємодії національних господарств двох і більше країн, спрямованих на створення єдиної національної економічної системи.

Міжнародна кооперація виробництва і праці своєю метою має випуск узгодженої продукції, що здійснюється на основі міжуря­дових угод за участю компаній, організацій тощо.

Міжнародна торгівля - сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни; це торгівля між країнами, яка складається із ввезення (імпорту) та вивезення (експорту) товарів і послуг, з одного боку, та міжнародних економічних відносин з другого боку.

Міжнародний поділ праці — вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації національних економік з вироб­ництва товарів і послуг відповідно до особливостей природних, со­ціально-економічних та інших умов виробництва в різних країнах, тоб­то міжнародний розподіл виробництва, що зумовлює і передбачає необхідність обміну результатами діяльності.

Міжнародні валютні відносини — це відносини між суб'єктами різних країн і міжнародними фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.

Мікроекономіка - наука, що вивчає економічну поведінку окремого економічного агента (домогосподарство, фірма, підприємство) і фактори, які її визначають.

Мікроекономічний ринок — це ринок, на якому реалізується певна продукція всіма продавцями.

Мінлива вартість — властивість товару обмінюватися, це пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.

Монетарнім - метод стабілізації економіки шляхом грошового регулювання без втручання держави в економіку, відмови від дотацій на соціальні та інші потреби суспільства (альтернативний кейнсіанству).

Монополізм — наявність монопольних утворень, використання ними монопольної влади.

Монополістична конкуренція - ринкова ситуація, коли в існують багато фірм, що виробляють диференційовану продукцію, внаслідок чого володіють певною монопольною владою.

Монополія - окремі великі підприємства, або об’єднання кіль­кох підприємств, які виробляють абсолютну кількість продукції певно­го виду і тому впливають на процес ціноутворення, привласнюють мо­нопольні прибутки.

Моральне зношення основного капіталу - це втрата основним капіталом частини своєї вартості незалежно від ступеня втрати ним своєї споживчої вартості.

Мотивація - створення дійових стимулів для діяльності співро­бітників відповідно до делегованих їм прав та обов'язків і плану робіт.

Муніципальна (комунальна) власність - форма організації відносин власності, за якої її об’єкти належать населенню територіаль­них громад сіл, селищ і міст країни, а суб’єктом їх володіння, розпоря­джання та використання виступають державні органи адміністративно- територіальних одиниць країни.

Нагромадження капіталу — це процес перетворення додаткової вартості на капітан (зокрема, на різні типи та форми капіталу капіталістичної власності).

Наймана праця - праця, що включається в процес виробництва через продаж робочої сили найманим працівником власнику засобів виробництва.

Накопичення капіталу - процес зворотного перетворення до­даткової вартості на капітал наслідком створення економічного про­дукту (благ).

Натуральне господарство - форма господарства, за якої про­дукти праці виробляються для задоволення власних потреб виробника.

Національна макроекономічна система - це певна сукупність механізмів та інститутів функціонування і розвитку національної еко­номіки в цілому.

Національна мікроекономічна система ототожнюється з на­ціональною виробничою системою, до складу якої входять: ринок про­дуктів, ринок ресурсів, ринок грошей і валют.

Національне багатство - сукупність споживчих вартостей, на­громаджених суспільством за весь період виробничої діяльності.

Національний дохід - сукупний дохід, який отримали власники факторів виробництва: праці, капіталу та землі.

Національно-мікроекономічна система визначається як певна сукупність механізмів та інститутів функціонування і розвитку окремих ланок господарського комплексу: підприємств, фірм, корпорацій тощо.

Наявні гроші - це банкнота, білети державної скарбниці й монети.

Невідтворювальні ресурси - корисні копалини, що використо­вуються як сировина.

Недосконала конкуренція - ринкова структура, якій притаман­на обмежена кількість продавців, утруднено або відсутнє вільне вход­ження в ринок.

Недосконала конкуренція (монополістична) - це конкуренція між великими компаніями (всередині монополізованого сектору) і ма­лими та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів.

Нематеріальне виробництво — це процес виробництва, що здійснюється за межами матеріального виробництва.

Необхідна праця - праця, що створює необхідний продукт, тоб­то сукупність життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої си­ли безпосередніх виробників на рівні їх потреб, що сформувалися у суспільстві.

Необхідний робочий час - частина робочого часу, протягом якого здійснюється необхідна праця і створюється необхідний продукт.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

Нечесна конкуренція, що ведеться переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж).

Нормальний прибуток - винагорода за виконання підприєм­ницьких функцій.

Нормою амортизації є частка річних амортизаційних відраху­вань підприємства щодо величини початкової вартості об’єкта.

“Ноу-хау” - це сукупність технічних знань виробничого, комер­ційного та іншого досвіду, необхідного для виготовлення певного ви­робу, відтворення виробничого процесу тощо.

Об’єкти власності - все те, з приводу чого між людьми фор­муються відносини належності, володіння, розпоряджання та викорис­тання в їх економічному та юридичному змісті.

Обмін - стадія руху благ, яка пов’язує виробництво та зумов­лені ним розподіл і споживання.

Оборот капіталу — безперервно повторюваний кругообіг капі­талу від моменту авансування капіталу до моменту його повернення капіталісту в тій самій формі; це елементи продуктивного капіталу (сировина, паливо, електроенергія, допоміжні матеріали тощо), що повністю споживаються в одному циклі виробництва і вартість яких повністю переноситься на продукт у межах одного кругообігу капіталу.

Оборотні засоби капіталу - це оборотний капітал та капітал обігу.

Одноосібна власність - форма організації відносин приватної власності, що характеризується належністю умов виробництва окре­мому індивіду, який здійснює процес виробництва - тобто володіння, розпоряджання та використання засобів виробництва на основі своєї або із залученням чужої (найманої) праці.

Олігополія - хазяйнування на ринку невеликої кількості фірм чи компаній в умовах, коли поява нових ускладнена або неможлива.

Організація - створення оптимальної внутрішньої структури фірми (цеху, відділу, конструкторського бюро, бригади тощо) для успішної діяльності.

Оренда - форма господарювання (реалізації) суспільної або приват­ної власності: відносини між власником (землі, підприємства, майна) та орендарем, засновані на договорі строкового, платного володіння, розпо­ряджання (суборенда) та використання об’єктів оренди, необхідних орен­дареві для здійснення підприємницької га іншої діяльності.

Основний капітал - елементи продуктивного капіталу (будівлі, споруди, машини, обладнання), вартість яких переноситься на товари поступово та повертається у грошовій формі частинами, в міру їх спо­живання га зношування.

Особиста власність - відносини щодо належності, володіння, розпоряджання та використання засобів невиробничого, тобто особис­того споживання.

Особистий дохід - сукупний дохід, що виплачується індивідам та сім’ям до вирахування податків, показник доходу, який фактично отримали домашні господарства.

Падаючий (негативний) ефект масштабу — ситуація в діяль­ності підприємства у довгостроковому періоді, коли за подвоєння ви­робничих чинників обсяг випуску продукції збільшиться менш ніж удвічі.

Паперові гроші — це грошові знаки або символи повноцінних грошей, наділені курсом, які випускаються для витрат держави.

Партнерство (товариство) — форма підприємства, що заснова­на на засадах угоди двох чи більше осіб (зокрема юридичних) шляхом об’єднання фінансових ресурсів і підприємницької діяльності з метою одержання та розподілу прибутків, а також розподілу ризику і збитків.

Партнерська (товариська) власність - форма організації спільної часткової (дольової) власності, що характеризується належ­ністю умов виробництва (капіталу) товариства, з одного боку, всім її членам загалом, а з іншого - кожному партнеру окремо в тій частці (долі), яку він вніс у капітал товариства.

Паушальний платіж - оплата ліцензії покупцем повністю і одноразово.

Первинне нагромадження капіталу - історичний процес фор­мування капіталістичних виробничих відносин, основу яких утворює відношення “наймана праця - капітал”.

Первинне привласнення -- сукупність трудових відносин, яки­ми опосередковується процес опанування виробниками засобів і тех­нологій виробництва та створення нових благ як своїх.

Перехідна економічна система - це така національно економічна система, яка перебуває на перехідному етапі від одного етапу в інший.

Піднесення - швидке зростання виробництва, яке супровод­жується скороченням безробіття, розширенням обсягів кредиту та ін.

Підприємець - суб’єкт, що займається підприємницькою діяль­ністю, бере на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, праці й ка­піталу в єдиний процес виробництва товару або послуги, сподіваючись на прибутковість справи; приймає основні рішення у процесі підп­риємницької діяльності; реалізує власний діловий інтерес (одержання прибутку) через новаторство, запроваджує на комерційній основі нові виробничі технології.

Підприємництво — ініціативна, творча, пов’язана з ризиком са­мостійна економічна діяльність суб’єкта господарювання, який постійно здійснює нові комбінації ресурсів з метою реалізації нових ідей, випуску нової продукції та одержання прибутку; організаційно-господарське новаторство на основі використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, реорганізації виробництва тощо.

Планування - форма управління, розробка та здійснення планів у процесі досягнення мети діяльності фірми, безперервний пошук нових шляхів і методів оптимізації цільових дій, визначення завдань співробітникам з урахуванням нових можливостей.

Повноцінні гроші — це гроші, номінальна вартість яких від­повідає вартості металу, що в них міститься, а самі вони виконують усі функції грошей.

Пожвавлення - зростання виробництва в обсягах, які були досягненні перед кризою.

Позичковий капітал - грошовий капітал, наданий у позику його власником іншій особі у формі кредиту з метою одержання при­бутку.

Позичковий капітал вивозять у формі короткотермінових або довготермінових позик та кредитів. Це дає можливість отримувати фіксований дохід у вигляді відсотка, але не призводить до утворення власності за кордоном.

Попит - платоспроможна потреба, яку споживачі можуть задо­вольнити, придбавши певні блага; сума грошей, яку покупні можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги за певною ціною.

Портфельні інвестиції - інвестиційний портфель, який є сукуп­ністю об’єднаних інвестиційних цінностей, що служать інструментом досягнення конкретної мети вкладника.

Послуга - особлива споживча вартість, що задовольняє певні потреби людини.

Постійний (незмінний) ефект масштабу - ситуація в діяльності підприємства протягом довгострокового періоду, коли зростання обсягу виробництва відбувається пропорційно зростанню виробничих чинників.

Постійний капітал - частина капіталу, яка не змінює своєї ве­личини у процесі виробництва і функціонує у формі виробничих буді­вель, машин, устаткування, сировини, електроенергії тощо.

Постійний капітал (“с”) - це витрати капіталіста на придбання засобів виробництва, які є незмінними і переносяться конкретною пра­цею на новостворений продукт.

Постійні витрати (РС) - це витрати, величина яких не змі­нюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма пови­нна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє.

Правило максимізації корисності - розподіл грошового дохо­ду споживача, за якого остання грошова одиниця, витрачена на прид­бання кожного виду продуктів, приносить однакову додану (граничну) корисність.

Праця - це процес свідомої діяльності людей, в якій вони ви­дозмінюють зовнішню природу з метою створення матеріальних благ для задоволення власних потреб; регулюють, контролюють обмін това­рами та благами між собою.

Предмет сучасної економічної теорії - суспільні відносини між людьми щодо вибору та ефективного використання обмежених ресурсів у виробництві, розподілі, обміні й споживанні благ з метою найповнішого задоволення потреб індивідів та суспільства.

Прибуток - це різниця між доходом (виручкою) від господарської діяльності та сумою витрат на цю діяльність.

Приватизаційні папери - цінні папери, які дають право кож­ному громадянину на безкоштовне одержання у власність у процесі приватизації певної частки майна державних підприємств, житлового і земельного фонду.

Приватизація - перехід на безоплатній або платній основі об’єктів державної власності (землі, підприємств, житлового фонду тощо) у належність, володіння, розпоряджання та використання трудовим колективам, групам осіб та окремим особам.

Приватизація державного житлового фонду — відчуження квартир (будинків), прилеглих до них господарських споруд і при­міщень державного житлового фонду у власність громадян України.

Приватизація земельного фонду - передача громадянам та юридичним особам України земельних ділянок у право власності, тоб­то у належність, володіння, розпоряджання та використання.

Приватна власність - це процес привласнення різних об’єктів власності окремою особою (максимум сім'єю) у різних сферах суспільного відтворення.

Приватнокапіталістичні підприємства - засновані на влас­ності окремої особи (капіталіста), яка наймає робочу силу.

Прогнозування - це наукове передбачення тенденцій розвитку економіки на перспективу таких показників, як темпи економічного зростання, тенденції розвитку науки і техніки тощо.

Продуктивні сили - засоби виробництва та люди, що, маючи певний досвід і навички праці, приводять їх у дію.

Проміжні товари - товари, які купуються для подальшого виробництва з них товарів та послуг.

Пропозиція - це сукупність на ринку товарів, послуг з певними цінами, які готові продати виробники.

Просіє відтворення означає процес функціонування даних від­носин, а з кількісного боку - відтворення економічної власності (засо­бів виробництва, предметів споживання тощо) у попередніх розмірах.

Просте товарне виробництво - це процес виробництва про­дукції для обміну відокремленими дрібними товаровиробниками (селя­нами, ремісниками), які не використовують найманої праці.

Протекціонізм - розроблена державою система тарифних і нетарифних обмежень імпорту, яка передбачає, високі митні збори, забо­рону на ввезення певних товарів, використання дискримінаційних якіс­них стандартів, приховані фінансові методи торгової політики, тимча­сове обмеження імпорту для вирівнювання платіжного балансу, вико­ристання субсидій і компенсацій, фітосанітарні бар’єри та інші заходи, які перешкоджають конкуренції іноземних товарів з товарами націо­нальних виробників.

Прямі інвестиції — довгостроковий вклад грошових коштів у статутний капітал підприємства.

Рабовласницька власність - вид приватного типу власності на умови виробництва, основними рисами якої є: рабу не належать засоби виробництва; раб належить рабовласник}' - індивідуальному чи колек­тивному (общині, храму, державі); раб є живим знаряддям праці власника, тому й результати праці раба належать рабовласнику; з’єднання факторів виробництва має позаекономічний, примусовий характер.

Реалізація власності - вилучення корисних властивостей і до­ходів з об’єктів власності в процесі реальних відносин володіння, роз­поряджання та використання цих об’єктів.

Реальна вартість (купівельна спроможність) грошей - кіль­кість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю.

Реальний капітал — капітал, що використовується у процесі оборогу промислового і грошового - обслуговує, насамперед, рух про­мислового капіталу.

Реальні інвестиції - це вкладення в засоби виробництва, роз­виток науки, інформації та інших елементів продуктивних сил.

Ревальвація - підвищення раніше встановленої вартості валюти.

Ринкова економічна система - це сукупність механізмів та інститутів, за допомогою яких здійснюється обіг ресурсів, продуктів, капіталів, грошей у суспільній економіці.

Ринок - економічні взаємовідносини, які виникають у процесі товарно-грошових взаємозв’язків виробництва і споживання, обслуго­вування потреб пропозиції та попиту.

Ринок досконалої конкуренції - ринок, якому властива велика кількість незалежних продавців і покупців, а також вільне входження в ринок.

Ринок засобів виробництва виражає сукупність відносин еко­номічної власності у сфері обміну між різними групами капіталістів (промислових, торговельних, банківських), суб’єктами державних підприємств, дрібними товаровиробниками (наприклад, фермерами, які не наймають робочої сили) з приводу купівлі-продажу цих товарів, формою реалізації яких є привласнення прибутку через механізм цін.

Ринок інтелектуальної власності - це різні об’єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, „ ноу-хау ”, програми, наукові прогнози тощо). Це відносини, що виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення названих об’єктів власності.

Ринок інформації - певна сукупність відносин економічної власності між виробниками, посередниками та споживачами інфор­мації у процесі купівлі-продажу різних видів інформаційних послуг та привласнення прибутків через механізм цін.

Ринок недосконалої конкуренції-ринок, в якому кількість по­купців і продавців обмежена, а також відсутнє вільне входження.

Ринок нерухомості — це ринок, який включає ринок землі та побудованого на ній житла, дачних будинків тощо.

Ринок предметів споживання — відносини економічної власності між продавцями і покупцями з приводу відчуження продав­цями товарів та привласнення грошей, з одного боку, відчуження го­тівки і привласнення товарів, з другого боку, через механізм цін з ме­тою отримання прибутків продавцями та задоволення власних потреб у товарах покупцями.

Ринок робочої сили - це сукупність відносин економічної власності між власниками даного товару (найманими працівниками), власниками капіталістичних підприємств, усіх типів та форм власності з приводу умов купівлі-продажу робочої сили, економічною формою реалі­зації яких є ціна на цей товар, її співвідношення з вартістю робочої сили

Ринок цінних паперів - це система відносин економічної влас­ності між різними суб’єктами з приводу купівлі-продажу різних ці­нних паперів на первинному і вторинному ринках.

Робоча сила - це сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує, коли виробляє споживчі вартості.

Роздержавлення - передача майна (засобів виробництва тощо) державного підприємства у володіння, розпоряджання та викорис­тання трудовому колективу роздержавлюваного підприємства за збе­реження належності цього майна суспільству, державі.

Розподіл - ланка зв'язку між виробництвом і споживанням, ста­дія руху продукту від виробника до споживача.

Розпоряджання - форми відносин між людьми щодо реальних дій з об’єктами належності й володіння, якими є продаж, обмін, дару­вання, надання в користування, заставу тощо тих чи інших об’єктів на­лежності та володіння.

Розширене відтворення - виробництво зростаючих обсягів то­варів і послуг кращої якості; процес розвитку капіталістичної влас­ності, тобто розширення меж існуючих типів і форм власності та появу нових; відтворення капіталістичної власності (засобів виробництва, грошового капіталу тощо) в розширених масштабах; збільшення кіль­кості найманих працівників; використання частини додаткового про­дукту у формі додаткової вартості на розширене відтворення.

Роялті — авторські відрахування, платежі, одержані власником як винагороди (компенсації) за право використання ліцензії.

Сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) -

перевищення експорту над імпортом.

Світове господарство - сукупність національних економік, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансових та інших організаційних об’єднань і підприємств, об’єднаних міжнарод­ним поділом праці та відповідна система міжнародних економічних відносин; система національних господарств та відносин економічної власності, що формуються в єдину цілісність завдяки наднаціональному господарському механізму на основі інтеграції технологічного способу виробництва.

Сектор економіки - сукупність економічних агентів, зайнятих одним і тим самим видом основної діяльності.

Середній дохід - характеризує рівень дохідності однієї одиниці продукції та дорівнює ціні товару.

Синдикат - об’єднання підприємців, в якому розподіл замов­лень на закупівлю сировини та реалізацію виготовленої продукції здійснюється через єдину збутову контору, а учасники зберігають ви­робничу, але втрачають комерційну самостійність.

Система національних рахунків - система взаємопов’язаних показників, які характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл і використання суспільного продукту.

Сімейні підприємства - засновані на праці однієї сім’ї.

Соціальні потреби - це потреби в освіті, медичних послугах, соціальному страхуванні, вихованні дітей тощо.

Спеціалізація - це коли деякі країни виробляють певні готові товари окремого типу (наприклад, С1І1А спеціалізується на випуску потужних гусеничних тракторів, Німеччина - колісних тракторів малої потужності).

Спільний ринок: ліквідується бар’єр між країнами не тільки у взаємній торгівлі, але й для переміщення робочої сили і капіталу.

Спільні - (або змішані) підприємства - засновані на поєд­нанні різних форм власності, зокрема із залученням іноземного капі­талу, майже 90% таких підприємств у розвинених країнах світу - підприємства з обмеженою відповідальністю.

Споживання - завершальна стадія руху продукту, стадія реалі­зації споживчої вартості, на якій відбувається задоволення особистих та виробничих потреб людини.

Споживча вартість - це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різні людські потреби.

Споживча вартість товару робоча сила - здатність робочої сили бути джерелом вартості, й до того ж більшої вартості, ніж вона сама має, тобто джерелом додаткової вартості.

Споживчий вибір - поведінка споживача на ринку, зумовлена його системою уподобань, грошовими доходами, цінами на товари і послуги з метою отримання більшої корисності.

Споживчий кредит - надається тільки в національній валюті резидентам України для придбання споживчих товарів довгостроково­го користування і послуг.

Стагфляція - стан економіки, який характеризується загально- товарним і бюджетним дефіцитом, економічною кризою та гіперінфля­цією, зростанням державного боргу, зниженням ресурсів національного доходу (інфляція у поєднанні з стагнацією - спадом виробництва).

Сталість грошей - це постійність купівельної спроможності (сили) грошей, потрібно здатність за грошову одиницю купити певну однакову кількість товарів і послуг впродовж тривалого періоду.

Стратегічне планування стосується, передусім, стратегій пове­дінки на ринку і спрямоване на виживання національної економіки за будь-яких умов шляхом управління змінами, проведення найбільш важливих заходів.

Структура економічної системи - це сукупність стійких зв’язків і відносин, об’єднуючу роль серед яких відіграють відносини економічної власності.

Структура ринку -- це комплекс внутрішніх стійких економічних зв’язків та відносин між основними видами ринків та їх елементами.

Суб’єкти власності — фізичні та юридичні особи, між якими формуються відносини щодо належності, володіння, розпоряджання та використання умов і результатів виробництва.

Сукупний дохід - результат виробничо-господарської діяльнос­ті, розрахований як різниця між вартістю реалізованої продукції та послуг і загальними виробничими витратами.

Суспільна надбудова — сукупність політичних, правових, ідео­логічних, культурних, релігійних, національних, сімейних та інших відносин.

Суспільне виробництво - це єдність і взаємодія матеріального і нематеріального виробництва.

Суспільне відтворення - безперервний процес поновлення ви­робництва економічних благ, продуктивних сил і виробничих відносин.

Суспільний продукт - це сукупність матеріальних і нема­теріальних благ, створених у межах національної економіки.

Суспільні товари - товари чи послуги, виробництво яких не є прибутковим за умов ринку, але які не можуть виключатися із суспіль­ного споживання; виробляються, насамперед, в межах державного сектора економіки за умови великої суспільної корисності.

Технологічний спосіб виробництва - діалектична єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин.

Товар - суспільна форма продукту праці, що завдяки своїм корисним властивостям задовольняє потреби людей.

Товар робоча сила - сукупність розумових і фізичних здібнос­тей людини до праці як об’єкт відносин купівлі-продажу між найма­ним працівником і власником засобів виробництва.

Товарна біржа - високоорганізована економічна форма оптової торгівлі, в межах якої виникають і розвиваються відносини привласнення між учасниками (компаніями) торгівлі у процесі купівлі- продажу товарів за умов реального і ф’ючерсного товарообігу через механізм різних цін (купівельних і продажу), спекулятивних операцій, операцій страхування тощо.

Товарне виробництво - така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виготовляють окремі виробники.

Товарний демпінг - вивіз товарів із країни за цінами значно нижчими, ніж ціни всередині країни або на світовому ринку, нижчими, ніж витрати виробництва, з метою усунення конкурентів на зовнішніх ринках.

Традиційні економічні системи для яких властивим є вико­ристання різних методів регуляції і розподілів ресурсів.

Трест - об’єднання кількох підприємств однієї або декількох галу­зей промисловості, учасники яких втрачають власність на засоби вироб­ництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкла­деного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту⁷, що дають їм право брати участь в управлінні та привласнювати відповід­ну частку прибутку.

Трудова приватна власність - визначається належністю умов виробництва окремій особі або групі осіб, які здійснюють виробництво продуктів на основі власної праці.

Управління - свідома, цілеспрямована діяльність певних суб’єктів чи структур щодо вдосконалення організації виробництва, спрямована на комбінування складу та взаємодії працівників, оптимізацію співвідношення виробничих компонентів з урахуванням їх роз­витку і зміни.

Управління державним боргом - здійснюється через купівлю або продаж державних зобов’язань з метою стабілізації їх цін, зміни ціни облігацій та умов їх продажу тощо.

Уречевлена праця - суспільно необхідна абстрактна праця, вті­лена у товарі.

Фактичні економічні потреби виявляються у формі задоволе­ння платоспроможного попиту. Вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.

Феодальна власність - вид, приватного типу власності на засоби виробництва (землю), основними рисами якої є особиста залежність селян від феодала, позаекономічний, характер з’єднання факторів виробництва.

Фізичне (або матеріальне) зношування - це поступова втрата основним капіталом своєї споживчої вартості, а водночас і вартості, яка переноситься на вартість створеного товару.

Фізіологічні потреби - це основні потреби в товарах і послу­гах, без яких неможливе існування людини. Це певний набір продо­вольчих товарів (споживання яких забезпечує певну калорійність) і товари широкого вжитку.

Фіктивний капітал акціонерного товариства - це частка реаль­ного капіталу у формі акцій, облігацій, вартість яких зростає у процесі не безпосереднього виробництва, а особливого обігу.

Фінанси — сукупність економічних відносин, що виникають у зв’язку з утворенням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Фінансова біржа — базова установа сучасної інфраструктури, в ме­жах якої проходить купівля-продаж цінних паперів акціонерних компаній, облігацій державних позик, біржових місць, діяльності посередників, а також мобілізація коштів для довготермінових інвестицій.

Фінансова політика — це форма економічної політики, що пе­редбачає сукупність важелів держави щодо мобілізації фінансових ре­сурсів для виконання покладених на неї функцій.

Фінансова система - сукупність форм, методів і цілей форму­вання, розподілу і використання фондів грошових засобів держави, суб’єктів господарської діяльності (фірм) і населення.

Фінансове управління - реалізація державою загальної фінан­сової політики.

Фінансовий ринок (грошовий) - це певна сукупність відносин економічної власності між багатьма економічними суб’єктами (домогосподарствами і передусім, найманими працівниками, різними гру­пами класу капіталістів, державою в особі центрального банку тощо) з приводу випуску, продажу вільних грошових коштів за нижчою ціною та їх перепродажу за вищою, що дозволяє певним комерційним структурам, насамперед банкам, отримувати прибутки.

Фінансові відносини - органічна складова частина економічної системи суспільства, що відображає взаємодію та взаємозв’язки його суб’єктів у грошовій формі.

Фінансові ресурси - сукупність фондів грошових коштів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємств та організацій, ха­рактеризують стан економіки і мають значний вплив на її розвиток.

Фірма (підприємництво) — це самостійний господарюючий ста­тутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює вироб­ничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Фонд амортизації - грошовий фонд підприємства (фірми), призначений для заміни фізично і морально зношених засобів праці.

Форма власності - певна організація відносин належності, во­лодіння, розпоряджання та використання об’єктів власності в межах певного типу та виду власності.

Фритредерство - зовнішньоторговельна політика, за якої митні органи виконують тільки реєстраційні функції, не стягують експортне та імпортне мито, не запроваджують ніяких обмежень на зовнішній торговий оборот.

Централізація виробництва - збільшення масштабів вироб­ництва капіталістичної власності внаслідок об’єднання декількох окре­мих підприємств у одне із загальним управлінням.

Централізація капіталу - збільшення розмірів капіталу внас­лідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

Цивілізація - історично визначений стан суспільства, який харак­теризується особливим способом праці, певною суспільно-виробничою технологією й відповідно матеріальною й духовною культурою.

Ціна - грошова форма вартості товару, що відображає його спо­живчі властивості (корисність), витрати на його виробництво та інші цінові та нецінові параметри.

Цінова дискримінація - монополістична практика встанов­лення різних цін на однаковий товар, що переважно застосовується до товару, який покупці не можуть перепродати.

Цінова конкуренція - боротьба між товаровиробниками за споживача через зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості і асортименту.

Ціновий механізм — використання та розподіл ресурсів на осно­ві цінових сигналів.

^— цінний папір певної форми з наказом власника рахунку в кредитній установі (чекодавця) виплатити пред’явникові чека суму, зазначену в ньому.

Чисті витрати -- це витрати на купівлю-продаж, заробітну пла­ту продавців і касирів, маркетинг, утримання торгових підприємств, консультації, рекламу, касові операції тощо.

Чисті інвестиції, які йдуть лише на розширення основного капіталу.

Чисті конкурентні національні мікроекономічні системи —

це системи в яких роль держави є незначною.

Юридичний зміст власності - сукупність (система) вольових, свідомих (ідеальних, уявних) відносин належності, володіння, розпо­ряджання та використання об’єктів власності, що оформляються пра­вовими нормами (законами тощо) і виступають як правочинності лю­дей стосовно того, що їм може (або не може) належати, чим і як вони можуть володіти, розпоряджатися та користуватися.