Антропогеографічний підхід

Розділ ІІІ. Україна як цілісність: територіальний та геополітичний виміри // Українознавство: Навчальний посібник (у співавт.) / За заг. ред. М.І. Обушного. – К., 2008. – С. 93–182.

Українська етнічна територія та її зміна протягом історичного часу // Збірник наук. праць НДІУ. Т. ХV. – К., 2007. – С. 249–256.

Вплив пограничного положення України на формування соціальних поведінкових стереотипів // Українознавство. Календар-щорічник. 2008. – К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. – С. 71–81.

Соборність України та відмінності історико-політичних доль регіонів // Українознавство. Календар-щорічник. 2009. – К., 2008. – С. 174–180.

Політико-географічний аналіз кордонів, на підставі якого проведено історико-політичне районування

Фрагмент, який не увійшов до опублікованої статті

На історичну долю регіонів суттєво вплинула тривалість перебування їх у межах тих чи інших держав. Політична приналежність зумовила не тільки особливості місцевого права, стиль соціального життя та організацію місцевих громад, але і політичну та правову культуру, характер соціальної активності населення регіону. Це також вплинуло на появу тих чи інших народних рухів та спалахи повстань, на регіональну свідомість загалом.

Кордони держав завжди відігравали роль чинників відносної ізоляції регіонів, обмежували комунікацію та впливали на поширення норм права та політичної культури. Так, у ХІV–ХVІ ст. на Середній Наддніпрянщині тривалий час побутувало руське право, у Підкарпатській Русі – волоське, у Галичині – німецьке, у Поліських регіонах майже до ХІХ ст. правові відносини регулювалися Литовським статутом 1529 р. Це сприяло закріпленню тут європейської політичної культури та правових традицій. Правові ж системи півдня України формувалися за двома системами: спочатку у контексті політико-правових відносин Кримського ханства та Османської імперії; а з кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст. – у ході колонізації цього регіону українцями та росіянами під юрисдикцією Російської імперії. Обидві системи не сприяли закріпленню тут головних європейських політико-правових традицій.

На карті нанесено вік та сумарну стійкість політичних кордонів між незалежними та автономними державними утвореннями, що проходили крізь терени України [Складено за: Harms Geshіchts- und Kulturatlas. Karten und Dokumente zur Welgeshіchte / Mіt eіnem Geleіwort von F. Schnabel. – München, 1965; Magocsі P. R. Ukraіne A Hіstorіcal Atlas. – Toronto; Buffalo; London, 1985; Атлас з історії України. 7 клас / упоряд. Д. Ісаєв та ін. – К., 2002; Атлас з історії України. 8 клас / упоряд. Д. Ісаєв та ін. – К., 2002; Атлас з історії України. 9 клас / упоряд. Д. Ісаєв та ін. – К., 2000; Атлас з історії України. 10 клас / упоряд. Д. Ісаєв та ін. – К., 2000; Атлас з історії України. 11 клас / упоряд. Д. Ісаєв та ін. – К., 2005; Україна. Історичний атлас. 8 клас / Ю. Лоза. – К., 1998; Україна. Історичний атлас. 9 клас / Ю. Лоза... – К., 1999; Україна. Історичний атлас. 10–11 класи / Ю. Лоза. – К., 2004; Комплексний атлас України. – К., 2005]. Ідею створення також карти запозичено з монографії [Колосов В. А. Политическая география: Проблемы и методы. – Л., 1988. – С. 54], де подібний метод був застосований щодо державних кордонів європейських країн.

Хронологічною точкою відліку для побудови цієї карти є формування територій князівств, що прийшли на зміну ранньодержавній імперії Київська Русь. Їхні кордони набули відносної сталості після 1132 р., хоча у Галицько-Волинському та ряді інших князівств із смертю кожного володаря кордони на певний час втрачали стійкість.

У той же час порубіжне положення українських земель, політична нестійкість і навіть ефемерність деяких кордонів вимагає генералізації – ігнорування тих з них, що існували менше п’яти років, зокрема – кордону між Росією та Річчю Посполитою у 1793–95 рр., а також кордонів УНР та Гетьманської держави, які, попри юридичну визначеність, не стали стійкими через відомі події у 1918–20 рр.

Підґрунтям для проведення історико-політичного районування є, по-перше, сумарно найбільш стійкі кордони; по-друге – найбільш важливими з кордонів є ті, що існували ближче до нашого часу.

Ключові геополітичні образи України // Українознавчий альманах. Випуск 1. Український образ світу: особливість у світовому контексті. – К., 2009. – С. 136–142.

Фактори геополітичного розвитку України // Українознавчий альманах. – 2010. – Вип. 2. – С. 39–44.

Український геополітичний словник / Автор концепції, упоряд. і ред. В. С. Крисаченко; за заг. ред. О. С. Власюка, П. П. Кононенка. – К.: «МП Леся», 2010.

Особистий доробок: 63 статті (частина у спіавторстві).

Міграції в геополітичному процесі в історії України // Українознавчий альманах. – 2011. – Вип. 7. – С. 23–30.

Обушний М. І., Мостяєв О. І. Геополітичний напрям в українській політичній думці // Історія української політичної думки: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / [за ред. М.І. Обушного]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013.

Україна як геоісторична країна і геополітична реальність // Українознавство. – 2015. – № 2 (52). – С. 102–113.