Embedded Files
Що таке торгівля людьми?
Торгівля людьми — це незаконна угода, у якій об’єктом стає людина. Це може бути вербування, перевезення, передача, переховування або отримання людини з метою її експлуатації — через обман, шантаж чи використання уразливого стану.
Це — форма сучасного рабства та грубе порушення прав людини. Метою торговців є отримання прибутку за рахунок експлуатації чоловіків, жінок і дітей.
Найчастіше українці стають жертвами трудової експлуатації або їх змушують до злочинної діяльності, через що багато постраждалих нині відбувають покарання за кордоном.
Торгівля людьми не має кордонів, віку чи статусу. Потрапити в рабство може будь-хто — незалежно від освіти, соціального становища чи місця проживання.
Це — прибутковий кримінальний бізнес, який щороку приносить торговцям понад 150 мільярдів доларів США.
Особи, які займаються цим злочином, називаються трафікерами — вони вербують, продають і експлуатують людей з метою наживи.
Основні форми торгівлі людьми
сексуальна експлуатація;
використання у порнобізнесі;
втягнення у злочинну діяльність;
боргова кабала;
усиновлення (удочеріння) з метою наживи;
використання у збройних конфліктах;
трудова експлуатація;
примусова праця;
примусова вагітність;
вилучення органів;
проведення дослідів над людиною без її згоди.
Що означають ці форми
Примусова праця — будь-яка робота чи послуга, яку змушують виконувати під загрозою покарання або насильства.
Сексуальна експлуатація — використання людини для отримання прибутку чи задоволення третіх осіб у сексуальній сфері.
Порнобізнес — залучення людини до виготовлення чи поширення порнографічних матеріалів.
Втягнення у злочинну діяльність — примушування до злочину через обман, залякування, підкуп чи психологічний тиск.
Боргова кабала — коли людину змушують «відпрацьовувати борг», але вона ніколи не може його погасити.
Усиновлення з метою наживи — оформлення усиновлення для отримання матеріальної вигоди.
Примусова вагітність — використання репродуктивних функцій жінки без її згоди.
Вилучення органів — насильницьке видалення органів чи тканин для продажу.
Досліди без згоди — проведення експериментів над людиною без її добровільної згоди.
Ознаки торгівлі людьми
Злочин має кваліфікуючі ознаки, якщо він:
вчинений щодо дітей чи неповнолітніх;
скоєний щодо кількох осіб або повторно;
здійснений групою осіб за змовою;
вчинений службовою особою або батьками/опікунами;
супроводжується насильством, погрозами чи психологічним тиском;
спричинив тяжкі наслідки для потерпілих.
Як уберегти себе від торгівлі людьми
Перевіряй усі пропозиції роботи, навчання чи подорожей за кордон.
Дізнайся про фірму, перевір її ліцензію, уважно читай договір.
Не віддавай свої документи нікому.
Зберігай копії паспорта, візи та інших документів окремо від оригіналів.
Завжди повідомляй рідних, куди їдеш і з ким.
Надішли їм адресу, номер телефону, копію контракту чи квитків.
Не підписуй незрозумілі документи.
Якщо сумніваєшся — проконсультуйся з юристом або на гарячій лінії.
Не погоджуйся на “легкі гроші” чи “роботу без договору”.
Це найчастіший спосіб вербування.
Знай свої права.
Людина не може бути товаром. Примусова праця, утримання документів і обман — це злочин.
Зберігай номери екстрених служб.
Якщо відчуваєш небезпеку — дзвони одразу, навіть з-за кордону.
Куди звертатися за допомогою
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми
0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні)
527 (безкоштовно з мобільних усіх операторів)
E-mail: info@la-strada.org.ua
Сайт: https://www.la-strada.org.ua
Урядова гаряча лінія: 15-47
Поліція: 102
Гаряча лінія Міжнародної організації з міграції (МОМ): 0 800 505 501
Якщо ви перебуваєте за кордоном, звертайтеся до посольства або консульства України — вони зобов’язані допомогти вам повернутися додому.
Пам’ятай!
Торгівля людьми — це не міф і не сюжет фільму.
Це — реальна небезпека, що може торкнутися будь-кого. Будь уважним, пильним і інформованим!
Свобода — це не привілей, а право кожної людини. Захисти себе і допоможи іншим зберегти це право!
Матеріали групи "Психологічна скарбничка"
Поширення лише через репост, або вказуйте активне посилання на групу!
Без позначки групи, мої матеріали заборонено виставляти в інших групах!
10 жовтня - ДЕНЬ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВʼЯ
10 жовтня - ДЕНЬ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВʼЯ
STOP Булінг
STOP Булінг
Нормативна база:
16 днів проти насильства
16 днів проти насильства
Поради психолога: дистанційне навчання на карантині
Поради психолога: дистанційне навчання на карантині
Поради психолога під час пандемії
Поради психолога під час пандемії
ПОРАДИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ НЕРВОВОГО НАПРУЖЕННЯ ПЕРЕД ІСПИТОМ
1.Перед екзаменом пройдіться швидким кроком (знімає м`язове непруження).
2.Перед виступом не сидіть схрестивши ноги ви можете їх відсидіти-доки говорить попередній учасник, поставте обидві ступні на підлогу і подайтеся тілом вперед. Поворушіть пальцями ніг, Ви переконаєтеся, що обидві ноги у Вас у повному порядку і готові діяти.
3.В очікуванні виступу тримайте руки вільно опущеними з боків, ви відчуєте як напруження покидає їх і йде в підлогу.
4.Тримаючи руки опущеними, потрясіть кистями, поворушіть пальцями, це посилить кровообіг, допоможе зняти напруження.
5.Випробуйте старий добрий спосіб-глибоке дихання.
6.Перед самим початком виступу скажіть собі:"Спокійно".Ви говорите своєму мозку, своїм м`язам, своїм нрвам, своїй кровоносній системі, що потрібно заспокоїтись і розслабитись.
ПЕРША ДОПОМОГА ПІСЛЯ ВПЛИВУ СТРЕСОВИХ ЧИННИКІВ
Існує система прийомів емоційної саморегуляції, яку необхідно використовувати відразу після впливу на організм людини стресових чинників. Наведемо деякі з цих прийомів. Прийоми емоційної регуляції
Використовувати будь-який шанс, щоб змочити лоб, скроні й артерії на руках холодною водою.
Поволі роздивитися навкруги, навіть якщо приміщення знайоме. Переводячи погляд з одного предмета на іншій, подумки описувати їх зовнішній вигляд. Подумки говорити собі: ”Коричневий письмовий стіл, біле вікно.” Зосередженість на кожному окремому предметі допоможе абстрагуватися від внутрішнього стресового напруження, переключити увагу на раціональне сприйняття обстановки.
Подивитися у вікно на небо. Зосередитися на тому, що бачите.
Набравши води в склянку, поволі, немовби зосереджено випити її. Сконцентрувати увагу на відчуттях.
Уявити себе в приємній обстановці ― у саду, на пляжі, на гойдалці, під душем.
Застосувати формули заспокоєння: «Сьогодні я не звертаю уваги на дурниці».
Існує безліч фізіологічних механізмів розрядки, які впливають на людину відновлюючим чином.
Зовні вони проявляються у вигляді плачу, сміху, бажання ударити, виговоритися тощо. Не слід блокувати (стримувати) їх. Ось кілька таких проявів:
відчуття роздратування, агресії, яке виникає, можна зняти за допомогою фізичної розрядки: кілька разів ударити ногою по уявному предмету, побити подушку ― «випустити пару»;
розрядити емоції ― виговоритися до кінця кому-небудь. Коли людина виговориться, її збудження знижується, вона може усвідомити свої помилки і прийняти правильне рішення;
щоб швидше нормалізувати стан після неприємностей, необхідно дати собі посильне фізичне навантаження (20-30 присідань, біг на місці, пішки видертися на 3-5-й поверх);
знайти місце, де можна вголос промовити, прокричати те, що обурює, кривдить, виплакатися. Хай це буде порожня кімната. У міру того як ці дії виконуватимуться, роздратування, гнів, образа підуть;
інший спосіб ― «порожній стілець». Слід уявити, що на ньому сидить людина, яка образила вас. Зараз їй можна сказати все, що хочеться, вилити почуття.
Можна також переключитися на цікаву діяльність, улюблене заняття ― створити нову домінанту. Підчас перезбудження в корі головного мозку утворюється домінантне вогнище збудження, яке здатне гальмувати всю решту вогнищ, підпорядковує собі всю діяльність організму, усі вчинки і думки людини. Отже, для заспокоєння потрібно ліквідувати, розрядити цю домінанту або створити нову, конкуруючу. Чим більше захоплює справа, тим легше створити конкуруючу домінанту. Пригадати приємні події з власного життя. Уявити, що ця ситуація повторилася і ви перебуваєте в цьому стані радості. Зробити таке саме обличчя, таку саму посмішку, відчути цей стан усім тілом:: позою поставою, жестами, ходою.
Використовувати прийоми логіки. Включення розумової діяльності в сприйняття і процес реагування на зовнішній стимул значно змінює поведінку людини і коригує емоційні реакції.
Необхідно пам'ятати, що під час сильного емоційного збудження людина неадекватно оцінює ситуацію. У гострій емоціогенній ситуації не слід приймати рішення. Спочатку необхідно заспокоїтися, а потім ― усе обдумати за принципом: «Подумаю про це завтра».
Провести загальну переоцінку значущості ситуації (на зразок: «Не дуже й хотілося») або зуміти знайти щось позитивне навіть у невдачі, використовуючи прийом «проте».
Застосувати спосіб заспокоєння за принципом «зелений виноград». Сказати собі: «Те, до чого я щойно безуспішно прагнув, не таке вже й добре, яким здавалося».
Спокійно проаналізувати ситуацію, намагатися чітко усвідомити можливі негативні наслідки і примиритися з найгіршими з них. Усвідомивши найгірший результат і примирившись із ним, спокійно обдумати розв'язання ситуації.
ПРОФІЛАКТИКА НЕСПРИЯТЛИВИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ
Способи профілактики несприятливих емоційних станів
1.Економно витрачайте свої емоційно-енергетичні ресурси.
2.Сила розуму здатна нейтралізувати негативний вплив багатьох подій і фактів.
3.Будьте оптимістом.
4.Ігноруйте похмурі боки життя, позитивно оцінюйте події та ситуації. Для цього намагайтеся:
- жити під девізом: «У цілому все добре, а те, що відбувається,― відбувається на краще»;
сприймати незадовільні обставини життя як тимчасові та змінювати їх на краще;
помічати свої досягнення, успіхи і хвалити себе за них, радіти досягнутій меті;
- не «пережовувати» подумки конфлікти, що сталися, і припущені помилки ― усвідомте їх причину, зробіть висновки і знайдіть вихід;
якщо виникла проблема, конфлікт, розв'язувати їх своєчасно і помірковано;
- узяти за правило: довше і частіше спілкуватися з приємними людьми. З тими , хто неприємний, м'яко і непомітно обмежувати спілкування. Якщо взаємодія з малоприємною людиною неминуча, переконайте себе, що те, що відбувається, не варто того, щоб реагувати емоційно;
- визнавати за будь-якою людиною право на вільний прояв її індивідуальності. Кожна людина проявляє свою індивідуальність так, як їй зручно, а не так, як це робите ви або як би вам цього хотілося. Необхідно бути гнучкішим в оцінках інших людей, не намагатися переробити партнера, підігнати його під себе;
- виконувати вправу «Це я». Цей спосіб демонструє духовну спорідненість з іншими людьми, допомагає розвинути в собі людяність. Спостерігаючи за іншою людиною, зверніть особливу увагу на ті риси її вдачі, у яких ви з нею схожі. Коли хтось зробить щось таке, що вам не подобається, нагадайте собі, що і ви іноді робите подібні речі. Постійно нагадуючи собі, що чужі помилки не є нічим особливим, можна швидко й ефективно звільнитися від напруження;
- розвивати динамічність настанов. Людина з багатим набором гнучких настанов і достатньо великою кількістю різних цілей, яка володіє здатністю їх замінювати в разі невдачі, захищена від негативних стресів краще, ніж та, що орієнтована на досягнення єдиного, головного конкретного результату.
Як готувати домашні завдання
(рекомендації учням)
1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
6. Між уроками роби перерви.
7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.
8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).
9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.
10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.
11. Складай план усної відповіді.
12. Перевіряй себе
Як надовго запам`ятати навчальний матеріал
(поради для учнів)
Виділяй, співвіднось і групуй матеріал – хто добре усвідомлює, той добре запам”ятовує і довго пам”ятає.
Якщо отримав завдання у вівторок, а відповідати потрібно в п”ятницю, не чекай четверга – вивчи одразу, а напередодні тільки повтори.
Завчай і повторюй невеличкі шматки ще доти, як матеріал почав забуватися.
Коли вчиш, записуй, малюй схеми, діаграми, таблиці - наочність краще запам”ятовується.
Якомога швидше, не чекаючи повного заучування, намагайся відтворити матеріал, закривши книгу.
Після метематики – вчи історію, після фізики – літературу: память любить різноманітність
Шляхи послаблення стресу
1.З’ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає заживе. Розкажіть, про те,що вас турбує, близькій людині.
2.Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані.
3.Усміхайтеся, навіть як вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватимебажані гормони радості.
4.Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Напишіть «обурливого листа» і з усією люттю, на яку ви здатні, розірвіть його на шматочки.
5.Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу.
6.Є багато систем аутотренінгу. Ми можемо засвоїти кілька формул самозаспокоєння:
Відкинь цю думку
Усе буде добре
Проблема вирішиться
Не варто хвилюватися
Я абсолютно спокійна
Думки розважливі, спокійно обмірковуюсвої подальші дії
8. Фізична активність. Прогулянка, танці, теніс,плавання, вправи з аеробіки послаблюють стрес
9. Гумор. Намагайтесь подивитися на ситуацію зіншого боку, покепкуйте з неї.
10.Література. Поезія та художні твори, журнальністатті - ефективний засіб розрядки негативних
емоцій. Перегляд улюблених фільмів.
11.Релаксація. Найефективнішими методами релаксації є медитація, прогресивна м’язова релаксація, глибоке дихання, аутогенне тренування
12.Універсальним заспокійливим засобом є відпочинок біля води, що рухається (річки, водоспаду, акваріума) або у вогню (багаття, свічка).
13.Побийте подушку або постіль – це чудовий спосіб розрядити свої емоції без глядачів інадзвичайно заспокійливий засіб.
14.Музика теж заспокоює. Якщо ви увімкнете свою улюблену мелодію, стрес відступить.
15.Відпочинок. Сон. На деякий час корисно припинити будь-яку діяльність.
Думки великих на щодень
Пізнай себе – упізнаєш увесь світ. Сократ
Краще годину чесно жити, чим поганить цілий день. Г.Сковорода
Поведінка – дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя. В. Гете
Як вдало проведений день приносить щасливий сон, так плідно прожите життя вдало дарує втіху.
Леонардо да Вінчі
Якщо можеш бути орлом, не намагайся статипершим серед галок. Піфагор
Людина тільки там чогось досягає, де вона сама вірить у свої сили. Л. Фейєрбах
Геній – це один відсоток натхнення і дев’яносто дев’ять відсотків поту. Т. Едісон
Ти оригінальний від народження. Не дай собі вмерти блідою копією. Д. Мейсон
Людина подібна до математичного дробу: її чисельник є те, ким вона є насправді, а знаменник –
те, що вона про себе думає. Чим більший знаменник, тим менший дріб. Л. Толстой
12 порад для підвищення самооцінки
Рівень самооцінки впливає на всі вчинки людини. Найчастіше самооцінка особистості буває занижена, тобто реальні можливості людини вище, ніж уявлення людини про свої можливості. Зазвичай це пов’язано з тим, що формування самооцінки відбувається, в основному, в дитинстві, коли можливості людини розвинені слабо. Крім того, серйозний вплив справляє негативне оточення. Звичайно, зустрічаються випадки, коли у людини завищена самооцінка, але це характерно тільки для дуже молодих людей. А для дорослих людей характерна зворотна ситуація.
Підвищити самооцінку цілком реально, хоча це часто досить повільний процес. Проте свідомі спроби у формуванні самооцінки можуть бути корисні практично кожному.
1. Припиніть порівнювати себе з іншими людьми. Завжди будуть люди, у яких чогось більше, ніж у вас і є люди, у яких цього менше, ніж у вас. Якщо ви будете займатися порівняннями, то завжди будете мати перед собою занадто багато опонентів або супротивників, яких ви не можете перевершити.
2. Припиніть лаяти і гудити себе. Ви не зможете розвинути високий рівень самооцінки, якщо повторюєте негативні висловлювання щодо себе і своїх здібностей. Чи розмовляєте ви про свій зовнішній вигляд, свою кар’єру, відносини, фінансове положення або будь-які інші аспекти вашого життя, уникайте самоунічіжітельних коментарів. Корекція самооцінки прямо пов’язана з вашими висловлюваннями про себе.
3. Приймайте всі компліменти і поздоровлення, відповідаючи “дякую”. Коли ви відповідаєте на комплімент чимось на кшталт: “та нічого особливого”, ви відхиляєте цей комплімент і одночасно посилаєте собі повідомлення про те, що не гідні похвали, формуючи занижену самооцінку. Тому приймайте похвалу, не принижуючи свої достоїнства.
4. Використовуйте афірмації (затвердження) для того, щоб підвищити самооцінку. Помістіть на якому-небудь часто використовуваному предметі, наприклад, пластиковій картці або гаманці затвердження на кшталт: “я люблю і приймаю себе” або “я приваблива жінка і заслуговую в житті самого кращого”. Нехай це твердження завжди буде з вами. Повторюйте твердження кілька разів протягом дня, особливо перед тим, як лягти спати і після того, як прокинетеся. Всякий раз, коли ви повторюєте афірмації, відчуйте позитивні емоції щодо афірмації. Таким чином ефект впливу буде значно посилений.
5. Використовуйте семінари, книги, аудіо та відеозаписи, присвячені підвищенню самооцінки. Будь-яка інформація, що допускається вами в свій розум, пускає коріння там і впливає на вашу поведінку. Домінуюча інформація впливає на ваші вчинки домінуючим чином. Якщо ви дивитеся негативні телевізійні програми або читаєте в газетах кримінальну хроніку, швидше за все ваш настрій буде схилятися в цинічний і песимістичний бік. Точно так само, якщо ви будете читати книги або слухати програми, позитивні по своїй природі і здатні підвищити самооцінку, ви будете купувати якості від них.
6. Намагайтеся спілкуватися з позитивними і впевненими в собі людьми, готовими вас підтримати. Коли ви оточені негативними людьми, які постійно пригнічують вас і ваші ідеї, ваша самооцінка знижується. З іншого боку, коли вас беруть і заохочують, ви відчуваєте себе краще і ваша самооцінка особистості зростає.
7. Зробіть список ваших минулих досягнень. Це не повинно обов’язково складатися з чогось монументального. Список може включати невеличкі перемоги, наприклад: навчилися кататися на сноуборді, отримали водійські права, почали регулярно відвідувати спортзал і т.д. Регулярно переглядайте цей список. Читаючи свої досягнення, спробуйте закрити очі і знову відчути задоволення і радість, яку ви відчували в ті моменти.
8. Сформуйте список ваших позитивних якостей. Ви чесні? Безкорисливі? Корисні для інших? Креативні? Будьте до себе прихильні і запишіть по меншій мірі 20 своїх позитивних якостей. Як і з попереднім списком важливо переглядати цей список частіше. Багато людей фокусуються на своїх недоліках, підкріплюючи там самим занижену самооцінку, і потім дивуються, чому в їхньому житті все не так добре, як хотілося б. Почніть концентруватися на своїх перевагах, і у вас стане набагато більше шансів для досягнення того, чого ви хочете.
9. Почніть більше давати іншим. Я говорю не про гроші. Тут мається на увазі віддача самого себе у вигляді вчинків, якими ви можете допомогти іншим або позитивного заохочення інших. Коли ви робите щось для інших, ви починаєте відчувати себе більш цінним індивідуумом, а ваші самооцінка і настрій підвищуються.
10. Намагайтеся займатися тим, що вам подобається. Важко відчувати щодо себе позитивні почуття якщо ваші дні проходять на роботі, яку ви зневажаєте. Самооцінка процвітає, коли ви зайняті роботою або якою-небудь іншою активною діяльністю, яка приносить вам задоволення і дає можливість відчути себе більш цінними. Навіть якщо ваша робота не цілком влаштовує вас, ви можете присвятити вільний час якимось своїм захопленням, які приносять вам радість.
11. Будьте вірні собі. Живіть своїм власним життям. Ви ніколи не будете себе поважати, якщо не будете проводити своє життя так, як ви хочете його проводити. Якщо ви приймаєте рішення, засновані на схваленні ваших друзів і родичів, ви не вірні собі і у вас буде низька самооцінка.
12. Дійте! Ви не зможете розвинути в собі високий рівень самооцінки, якщо будете сидіти на місці і не приймати виникаючі перед вами виклики. Коли ви дієте, незалежно від одержуваного результату, зростає ваше почуття самоповаги, ви відчуваєте більш приємні відчуття у відношенні до самого себе. Коли ж ви зволікайте з діями через страх або якогось іншого занепокоєння, ви будете відчувати тільки розлад і сумнівні відчуття, що, звичайно, призведе до зниження самооцінки.
Ви унікальна особистість, з величезними можливостями, з величезним потенціалом. У міру того, як ваша самооцінка буде рости, ваші справжні здібності будуть розкриватися. Ви почнете приймати на себе більший ризик і не боятися відмови; ви не будете орієнтуватися на схвалення інших людей; ваші взаємини будуть набагато корисніші як для вас, так і для інших, а ви будете робити те, що приносить вам радість і задоволення. Що найбільш важливо, висока самооцінка принесе вам душевний спокій, і ви дійсно по справжньому оціните самого себе.
Пам’ятка «Як змінити життя на краще»
1.Посміхайтеся, це надасть вам упевненості.
2.Відмовтеся від бажання скаржитись або звинувачувати обставини чи інших людей.
3Позбавтесь негативних думок. Життя-це бумеранг.
4. Сприймайте життя як безперервний навчальний процес, навіть у негативному досвіді знаходьте корисне для себе.
5. Уникайте спілкування з песимістами. Вони негативно впливають на вас, знищують віру в себе.
6. Розвивайте в собі позитивну сторону душі-прагнення до віри.
7. Перетворіть несприятливі обставини на ситуацію, де ви ще раз зможете проявити свої здібності.
8. Не заздріть чужому успіхові. Позитивно оцініть свої сили, виявіть власні цілі.
9. Ніколи не здавайтесь. Вірте у себе. Спокійно ставтеся до успіху та невдач.
10. Нехай вашим внутрішнім наставлянням буде «У мене все вийде!».
11. Частіше спілкуйтесь з людьми активними, успішними, оптимістами.
12. Обмежте контакти з тими, хто скаржиться.
13.Спостерігайте, як діють успішні люди, наслідуйте зразки успішної поведінки.
14.Не звертайте уваги на дрібні непорозуміння, не перетворюйте їх на конфлікт.
15. Ніколи не уникайте персональної відповідальності.
16. Свою думку не лише формуйте, а й висловлюйте.
17. Прагніть самостійно вирішувати всі питання, що стосуються вашого життя.
18. Не бійтесь помилок-просто своєчасно їх виправляйте.
19. Чесно говоріть про свої помилки. Пам’ятайте, що впертість-самозахист слабкої людини.
20. Не виходить задумане-неодмінно розберіться, чому. Починайте робити все спочатку і так-аж поки вийде
Умій володіти собою
Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.
Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.
Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням. Пам'ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.
Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і позування.
Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово».
Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.
Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.
Виховуємо обдарованих дітей(поради батькам,які прагнуть розвивати
здібності своїх дітей)
1.Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки .
2.Уникати однобокості в навчанні та вихованні.
3.Непозбавляйте дитини ігор,забав,казок,створювати умови для виходу дитячої енергії,рухливості,емоційності.
4.Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки,кохання,повага до себе та оточуючих),оскільки людина,енергія якої пригнічена загальними проблемами,найменше спроможна досягти висот самовираження.
5.Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра,навчіть її обходитися без вас».
6.Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7.Будьте терплячими до ідей,поважайте допитливість,запитання дитини. Відповідайте на всі питання,навіть,якщо вони,на ваш погляд,виходять за рамки дозволеного .
8.Навчати слід не того,що може сама дитина,а того,що вона опановує за допомогою дорослого,показу,підказки.
Поради, тим кого ображають
Як часто діти скаржаться та ображаються на тих, хто дає їм прізвиська!
Прикро. Набридло! Немає сили терпіти! Але як цього позбутися?
Насамперед, потрібно заспокоїтися, а потім поміркувати: наші прізвища - це теж прізвиська, які давали нашим предкам за якісь дії, вчинки, якості характеру, особливості зовнішності тощо. Отже, процес вигадування прізвиськ - властивий людям і є природнім.
Звичайно, це небагатьох заспокоїть. Але ж коли наші найрідніші люди: мама, бабуся - називають нас «зайчиком»,
«сонечком», «квіточкою», «лисичкою», «горобчиком», - ми не ображаємося і навіть отримуємо задоволення, заспокоєння від того, що нас люблять і пестять такими словами. Хоча відмінність і невелика, та ми не вважаємо це за образу. Отже, різниця виявляється в тому, як ми це сприймаємо. Будь-яка подія (і добра, і погана) стає такою, якою ми її відчуваємо.
Як же навчитися не ображатися?
Є декілька способів:
1. Не реагувати на прізвисько, тобто не відповідати ні позитивно, ні негативно. Якщо ви не вважаєте себе тим, як вас обзивають, для чого відгукуватися на це прізвисько? Той, хто обзиває, отримує задоволення від вашої реакції. До того ж зазвичай прізвисько виголошується так, щоб обов`язково ще хтось чув, щоб вам дошкульніше було.
Якщо ж не реагувати на обзивання, то кривднику буде не цікаво, і він із часом перестане до вас чіплятися.
2. Відповісти жартом на образливе прізвисько, щоб разом посміятися. Цей прийом зазвичай дуже гарно працює, бо дає змогу кривднику побачити, що у вас є почуття гумору. І це теж призводить до того, що кривдник втрачає інтерес до обзивання. Тобто це теж своєрідне нереагування.
3. Придивитися уважніше до цієї людини. Може, вона таким чином привертає до себе увагу? Ви їй цікаві, навіть симпатичні, просто вона не вміє спілкуватися, не знає, як до вас підійти. Так часто буває між хлопчиками й дівчатками. Тоді подаруйте цій людині свою увагу. Але «подарунки» робіть лише тоді, коли вона буде спілкуєтися з вами так, як вам подобається (спокійно та серйозно скажіть, що вам не подобається, коли ви чуєте цю фразу і просите більше її не говорити), в інших випадках - ігноруйте її і все. Дуже скоро ваше спілкування стане приємним.
4. Псевдонім. Ви знаєте, що багато письменників, митців, співаків, інших відомих людей беруть собі псевдонім і навіть гордяться ним, відгукуються на нього, вважаючи його своїм другим ім`ям. Ви також можете взяти собі якийсь псевдонім, якщо у вашому середовищі прийнято мати скорочені імена або якось інакше називатися.
Але у будь-якому випадку необхідно замислитися, чому це сталося . Можливо, ви ще маєте чогось навчитися: прощати, забувати, не боятися сказати, що думаєте і відчуваєте, відповідати впевнено, жартувати, сміятися над самим собою, пам`ятати, що ми всі - недосконалі. І ця проблема виникла не просто так. Вона - це урок життя, це можливість пізнавати і вдосконалювати себе.
Особливості адаптації в школі першокласника
Аби навчання в школі було успішним, треба враховувати особливості адаптації дитини до шкільного життя. Взагалі, перший рік навчання особливо важкий для малюків і адаптація може проходити по-різному. Значна частина дітей пристосовується протягом двох-трьох місяців навчання. Це виявляється в тому, що дитина звикає до колективу, ближче пізнає своїх однокласників, знаходить друзів. У дітей, які успішно пройшли адаптацію, переважають гарний настрій, бажання відвідувати школу, виконувати вимоги вчителя. Іншим дітям потрібно більше часу для звикання до шкільного життя. Вони можуть до кінця жовтня-листопада надавати перевагу ігровій діяльності, не одразу виконувати вимоги вчителя, з'ясовувати стосунки з однокласниками неадекватними методами, може з'явитися небажання вчитися. Це означає, що дитині особливо потрібна допомога.
Психофізичні особливості дитини шестирічки
Діти сьомого року життя здатні усвідомлювати своє становище в товаристві ровесників і дорослих, проявляють інтерес до інших людей, вміють спілкуватися. Вони здатні співпереживати, співчувати, допомагати; знають і виконують основні правила етичної поведінки і взаємодії в грі і побуті. Першокласники здатні керувати своєю поведінкою, знають межі дозволеного, виконують вимоги дорослого. Вони з інтересом беруть участь в різних видах діяльності (навчальній, ігровій, трудовій). Добре орієнтуються не тільки в знайомій, але й в незнайомій обстановці. Діти цього віку досить обізнані з предметами навколишнього світу, проявляють значний інтерес до нових знань, позитивно ставляться до нової інформації. Рівень розвитку мисленнєвої діяльності забезпечує можливість шкільного навчання.
Найбільш характерні для дітей цього віку наочно-образне і дієво-образне мислення створюють передумови для формування логічної форми мислення. Розумовий розвиток дітей сьомого року життя передбачає наявність певного словникового запасу (3,5 - 7 тис. слів), уміння правильно вимовляти всі звуки рідної мови і вміти робити найпростіший звуковий аналіз слів. Достатньо розвинене в більшості дітей зорово-просторове сприйняття. Вони здатні характеризувати просторові відношення предметів (праворуч — ліворуч, над — під, зверху — знизу тощо), розрізняти просторове розташування фігур, деталей на площині. Діти цього віку розрізняють геометричні фігури, виділяють їх у предметах навколишнього світу; здатні класифікувати фігури за формою, розміром, кольором; розрізняють і виділяють букви і цифри, написані різним шрифтом, можуть подумки знаходити частини цілого, добудовувати фігури за схемою, конструювати їх із деталей.Розвиток зорово-моторних координацій дозволяє дітям 6 років координувати свої рухи. Вони можуть змальовувати прості геометричні фігури, предмети, пересічні лінії, букви, цифри з дотриманням розмірів, пропорцій, співвідношення штрихів.
Водночас для цього віку характерний слабкий розвиток моторики дрібних м'язів рук. Розвиток слухомоторних координацій дозволяє розрізняти і відтворювати нескладний ритмічний малюнок, виконувати під музику ритмічні рухи тощо. Діти цього віку здатні до довільної уваги, проте її стійкість ще невелика і багато в чому залежить від умов організації навчання та індивідуальних властивостей. Варто зазначити, що це стосується й однотипної діяльності. Наприклад, дитина може активно займатися лише читанням, письмом, бесідою тощо не більше 10—12 хв. Враховуючи це, вчитель має урізноманітнити діяльність протягом одного уроку. Крім цього, важливо мати на увазі, що діти не здатні швидко і надто часто переключати увагу з одного об'єкта на інший (за урок — не більше трьох разів). Особливості пам' яті такі: дитина не може одночасно сприймати більше двох об’єктів. У неї переважає мимовільне запам'ятовування, водночас вона здатна і до довільних дій пам' яті. Використання наочних засобів навчання сприяє розвитку довільного запам'ятовування. Обсяг пам'яті різко зростає при активному й усвідомленому сприйманні і запам'ятовуванні. Шестирічні діти здатні зосереджено, без відволікання займатися однотипною діяльністю 10—12 хв, що визначає вимоги до організації і структури уроку в першому класі. Вікові особливості дітей сьомого року життя (складність довільної регуляції діяльності, швидка стомлюваність тощо) передбачають, що для них дуже складні статичні навантаження, обмеження рухового режиму, швидке переключення з одного виду діяльності на інший тощо. Першокласники здатні точно виконувати інструкцію вчителя, якщо вона дана чітко й коротко, а також подано послідовність (алгоритм) дій. їм ще важко оцінити результат і якість своєї роботи, порівняти її з еталоном, самостійно виправити помилки і внести корективи під час діяльності. Однак у них поки переважає підвищена самооцінка, тому завдання вчителя — поступово і коректно формувати об'єктивну самооцінку школяра. Варто пам'ятати, що діти цього віку емоційно ставляться до нейтральних результатів і невдач у своїй діяльності, вразливі до стилю поведінки дорослого щодо себе, емоційно (інколи неадекватно) реагують на його зауваження і критику своєї діяльності, вимагають постійної підтримки і схвалення.
Допомога з боку батьків
Звичайно, всі батьки хочуть, щоб їхня дитина добре навчалася. Тому треба допомогти їй організувати свій час вдома. Найперша допомога — раціональне чергування занять, активного відпочинку, їжі та сну. Однакові дії, повторюючись щодня у певній послідовності, сприяють формуванню у дитини необхідних побутових, трудових і культурогігієнічних звичок, полегшують пристосування організму до нових умов.
Систематичне дотримання режиму дня виховує у дітей такі важливі риси характеру як дисциплінованість, організованість, уміння підкоряти свої бажання інтересам справи. Важливо забезпечити 3,5—4-годинне перебування дитини на свіжому повітрі, регулярний сон (нічний не менше 10 годин, вдень 1,5 години), калорійне і різноманітне харчування через 3—3,5 години. Такі норми відповідають фізіологічним потребам дитячого організму та сприяють збереженню здоров'я.
Батькам треба мати на увазі, що молодший школяр не вміє швидко переходити від однієї справи до іншої. Це залежить від типу нервової системи дитини.
Тому батьки мають пояснити дитині причини такого переходу і дати час, аби вона могла психологічно підготуватися до нової справи. Треба розуміти: для того, щоб кинути одне заняття, на яке вже налаштувалась дитина, і взялася за інше, їй доводиться подолати природне внутрішнє бажання наполягти на своєму і не виконувати прохання батьків. Будь-який необгрунтований перехід від однієї справи до іншої шкідливий тим, що дитина змушена кидати розпочате, не закінчивши його. Якщо це ввійде в систему, то у школяра з'явиться погана звичка нічого остаточно не закінчувати. Звичайно, інколи доводиться просити сина чи доньку допомогти по господарству, чи з будь-яких інших причин порушити звичайний розпорядок дня. Часто буває так: тільки-но школяр розклав книги сів за уроки, а його посилають до магазину. Почав хлопчик читати цікаву книгу — його просять полити квіти. Дівчинка малює, а її відправляють погуляти з молодшим братом У таких випадках краще сказати дитині: «Дочитаєш сторінку — треба буде сходити де магазину». Або: «Закінчуй гратися конструктором. Через 10 хвилин будемо вечеряти», Тобто, треба дати дитині час підготуватися до нової справи.
Наступна важлива умова успішного навчання — розумна допомога старших. Вона виявляється, найперше, в обізнаності батьків у справах дитини: «Які були сьогодні уроки? Про що нове ти дізнався? Як упорався із завданням?» Ще дуже важливо перевірити правильність виконання домашнього завдання. Практика навчання переконує, що добре усвідомлений той матеріал, який розповідається іншій людині. Тому бажано, щоб першокласник розповів комусь із дорослих вивчені уроки: правила з української мови, розв'язані задачі з математики, вірш або переказ оповідання. Якщо дитині важко викласти основний зміст матеріалу, то це означає, що урок не вивчений і його потрібно повторити. При перевірці письмового завдання не поспішайте вказувати дитині на помилку. Вона має привчитися до самоконтролю. Тому запропонуйте їй самостійно відшукати помилку, пригадати, як можна перевірити рішення. І тільки в крайньому випадку показати, де вона припустилася помилки. Буває, що дитина просто лінується, не хоче самостійно працювати, долати труднощі. У цьому випадку особливо необхідний суворий контроль з боку батьків.
Батьки не повинні забувати про такий негативний фактор як перевантаження учня. Часто буває так, що дорослі, крім завдань учителя, навантажують свою дитину додатковими навчальними вправами. Дитина перенавантажується і нерідко починає навчатися не краще, а гірше. В неї втрачається інтерес до навчання, яке стає для неї важкою і нецікавою працею.
Часто батьки скаржаться, що дитина дуже довго виконує домашнє завдання і звертаються із запитаннями: «Сидіти чи ні з дитиною за уроками?». Рецептів немає. Кожна дитина і кожний випадок — особливі. Один школяр може працювати самостійно, досить просто перевірити зроблене завдання. З іншим треба сидіти, не відходячи й організовувати кожен рух: розгорни підручник, візьми олівець, обговорювати написання кожної букви. Це пояснюється тим, що в деяких дітей спостерігається нестійка увага, невміння зосередитися на одному предметі. В цьому випадку дитина напише рядок і відволікається: починає розповідати про те, що було сьогодні в школі, знову повернеться до письма, згодом почне підстругувати олівець тощо.
Щоб привчити молодшого школяра до посидючості, батьки вимагають, аби він вкладався у певний час, виконуючи завдання. Для цього ставлять перед учнем годинник. Дитина ж, стежачи за часом, вчиться оперувати ним.
Нескінченне сидіння за уроками пояснюється ще й тим, що не всі діти однаково розвиваються.
Деякі з них важко засвоюють навчальний матеріал, починають відставати. Цей недолік з часом можна було б подолати, однак деякі батьки, виявляючи велике нетерпіння, годинами сидять з дитиною. Роздратовані, вони починають кричати, дитина нервується. Врешті справа погіршується, дитина починає ненавидіти школу як таку, що винна в її невдачах.
Таким чином терпіння батьків, їхній доброзичливий тон, постійна зацікавленість справами і повагою до дрібниць, з яких складається шкільне життя дитини, знання реального стану речей і сьогоднішніх труднощів дитини, спокійна впевненість у тому, що їх можна подолати, турботлива щоденна праця — важливі умови успішної допомоги дитині у навчанні.
Page updated
Google Sites
Report abuse