Запобігання отруєнням хімічними речовинами

Мова йтиме не лише про пральні порошки та мийні засоби. А почнемо ми... з харчових продуктів.

Зазирнемо в кухню. Майже в кожної господарки в кухонній шафці зберігається оцет або оцтова есенція. Користуються оцтом не щодня, тому трапляється, що етикетка відклеюється від пляш­ки. Мама про це пам'ятає, вона точно знає, що ось у цій пляшеч­ці — оцет, а білі дрібочки от у цій баночці без етикетки — лимонна кислота. Який з цього слід зробити висновок? Дуже простий: не пийте й навіть не куштуйте нічого з пляшок і банок, у вмісті яких ви не впевнені, як кажуть, на всі сто.

Ще на кожній кухні можна знайти засіб для миття посуду, по­рошок або гель для чищення мийки та плити. Можливо, десь там же стоїть рідина для миття скла. Усі ці засоби допомагають підтри­мувати чистоту в домі, але користуватися ними потрібно дуже аку­ратно. По-перше, використовувати їх слід чітко за призначенням. По-друге, слід обов'язково дотримуватися інструкцій на етикетці. І якщо там написано: «Уникати контакту зі шкірою», отже, цим засобом можна користуватися, лише вдягну впій гумові рукавички. Повірте на слово, хімічний опік — це дуже боляче!

Тепер вирушимо до ванної кімнати, оскільки порошки та інші засоби для прання — відбілювачі, кондиціонери для білизни — зазвичай зберігаються саме там. А також засоби для чи­щення сантехніки — дуже їдкі та шкідливі для шкіри. Усе? А от і ні! Ще у ванній знаходяться різні мамині шампуні, лаки для во­лосся, дезодоранти, татові одеколони, засоби для гоління. Гарні баночки, пляшечки, тюбики. їх узагалі не слід торкатися. Не тому, що батьки лаятимуть, просто всі ці засоби призначені для дорос­лих, розраховані на шкіру дорослої людини.

У кожному домі можна знайти банки та пляшки з фарбами й розчинниками, клей та інші незамінні під час ремонту, але ток­сичні, речовини. Тохікоп грецькою — «отрута». Токсичні речови­ни небезпечно навіть нюхати — можна отруїтися! Урешті-решт, потрібно пам'ятати, що багато які з цих речовин і навіть їх пари легко загоряються, тому всі ємності необхідно тримати щільно за­коркованими. І в жодному разі не користуватися поруч із ними сір­никами або запальничкою.

Бурхливий розвиток хімічної промисловості в нашій країні призвів до значного поширення різноманітних хімічних речовин на виробництвах, у сільському господарстві й побуті. У зв'язку з цим населення стикається з величезною кількістю різноманітних хімічних речовин, багато з яких реально або потенційно токсичні для людей та тварин.

Однією з важливих умов виробництва й застосування нового препарату є нешкідливість або незначна токсичність його для лю­дини.

У наглій країні кожен новий хімічний препарат ретельно пере­віряють і випробовують для визначення ступеня небезпеки для лю­дини й природи. Ця робота контролюється санітарно-епідеміологіч­ною службою Міністерства охорони здоров'я України. Так, питан­нями побутової хімії опікується спеціальне управління з побутової хімії, питаннями застосування отрутохімікатів (пестицидів у сіль­ському господарстві) — спеціальний комітет з вивчення й регла­ментації отрутохімікатів Міністерства охорони здоров'я України, питаннями виробництва і застосування нових лікарських препара­тів — Державний фармакопейний комітет і т. д.

Отже, спеціальний і суворий контроль над хімізацією запобігає виготовленню й застосуванню тих хімічних речовин, що можуть вплинути на людину й навколишнє середовище.

Упровадження у виробництво й використання за призначен­ням будь-якої хімічної речовини супроводжуються обов'язковими санітарно-гігієнічними правилами, а також правилами техніки безпеки, що викладаються у спеціальних інструкціях. Вони мають виконуватися всіма людьми, зайнятими на виробництві, у тран­спортуванні й застосуванні тих чи інших хімічних речовин.

Виконання вимог, передбачених правилами, суворо контролю­ється санітарним наглядом і відповідальними за охорону праці й техніку безпеки. Хімічні речовини, уживані в побутових цілях, забезпечуються короткою інструкцією, дотримання якої гарантує безпеку препарату. Недотримання правил використання хімічних препаратів, порушення санітарно-гігієнічних вимог, особиста нео­бережність, недбалість або недбалість під час транспортування чи використання цих препаратів можуть спричинити шкідливі на­слідки для здоров'я або смерть у результаті отруєння. В одних ви­падках це стосується тих, хто має безпосередній контакт з хіміч­ними речовинами під час роботи, в інших — тих, хто випадково стикається з тим чи іншим хімічним препаратом.

Питома вага смертельних наслідків і захворювань через різно­манітні отруєння все ще досить велика. Нерідко причиною отру­єння є недостатні знання про шкідливість тих чи інших хімічних речовин.

Хімічні засоби, використовувані для боротьби зі шкідниками та збудниками хвороб культурних рослин; а також для знищення бур'янів, отримали назву отрутохімікатів, або пестицидів.

Отрутохімікати використовуються не лише у великих колек­тивних господарствах. Вони широко застосовуються на присадиб­них ділянках і в побуті. Мабуть, немає жодної родини в місті й селі, яка не користувалася б певними отрутохімікатами, придбаними для побутових цілей. З цих причин стикання людей з отрутохімі­катами надзвичайно поширене.

Отрутохімікати (пестициди) виготовляють і застосовуються в газоподібному, рідкому або твердому стані для обприскування по­лів, садів, городів, виробничих і побутових приміщень. У більшос­ті випадків отрутохімікати застосовуються не в чистому вигляді, а в суміші з наповнювачами (тальком, крейдою, вапном) у водних розчинах або масляних емульсіях.

Причинами отруєння отрутохімікатами є недбалість, недо­тримання санітарно-гігієнічних правил під час зберігання, тран­спортування й використовування хімічних препаратів або роботи з ними. Такі отруєння найчастіше спостерігаються в людей, які перевозять, розфасовують, вантажать отрутохімікати або безпосе­редньо працюють з ними, протруюючи насіння, обприскуючи рос­лини, дезінфікуючи або дератизуючи приміщення тощо. Запобі­гання цим отруєнням передбачається спеціальними правилами та інструкціями.

Спостерігаються також випадкові отруєння людей, не пов'язані з роботою з отрутохімікатами. Ці отруєння трапляються внаслідок потрапляння до організму отрутохімікатів з їжею або водою, на­приклад, у разі вживання в їжу протруєного зерна, забруднених отрутохімікатами продуктів харчування або води тощо. Випадкові отруєння виникають унаслідок недбалого поводження з отрутохі­мікатами під час перевезення та зберігання препаратів і тари з-під них або недбалості людей, які використовують отрутохімікати для обробки присадибних ділянок чи в побуті.

Можливе також отруєння отрутохімікатами в результаті посту­пового накопичення їх у продуктах харчування. Наприклад, у разі поїдання тваринами трави, обробленої ДДТ, або згодовування їм сіна й силосу, отриманих з рослин, оброблених ДДТ, цей препа­рат переходить у молоко, а потім — у масло, де його концентрація стає вищою, оскільки ДДТ добре розчиняється в жирах. У таких випадках ДДТ можна також виявити в м'ясі та інших продуктах, отриманих після забою худоби, у яйцях і м'ясі птиці. Щоб уникну­ти переходу ДДТ у продукти тваринництва, не допускається випас молочної та забійної худоби на пасовищах, оброблених препарата­ми ДДТ, гексахлорану та іншими стійкими отрутохімікатами, а та­кож згодовування худобі бадилля картоплі й буряка, оброблених цими препаратами.

Отрутохімікати можуть залишатися на овочах, фруктах і яго­дах, тому заборонено обробляти будь-якими отрутохімікатами по­луницю і малину після цвітіння, овочі, плодово-ягідні насаджен­ня.

Санітарний нагляд суворо контролює вміст отрутохімікатів у продуктах харчування й у разі перевищення припустимих кіль­костей забороняє реалізацію таких продуктів. Керівники при­ватних і колективних господарств зобов'язані суворо стежити за дотриманням інструкцій і приписів щодо застосування отрутохімі­катів, а, відправляючи харчові продукти для реалізації, указувати в сертифікатах назву препарату, дату і способи обробки отрутохімі­катами культур, з яких ці продукти вироблено.

До організму людини отрутохімікати можуть потрапити крізь шкіру, слизові оболонки, дихальні шляхи й через шлунково-кишковий тракт.

Крізь неушкоджену шкіру до організму людини можуть про­никнути такі отрутохімікати, як гексахлоран, гранозан, метафос, хлорофос, тіофос, оксаметил, анабазин, ДДТ та ін. Це пов'язано з тим, що зазначені препарати добре розчиняються в жирі, який виділяється на поверхню шкіри сальними залозами. Крізь ушко­джену шкіру (садна, подряпини, рани, виразки) отрутохімікати проникають швидше.

Надто небезпечно за наявності саден, подряпин і ран працю­вати з такими отрутохімікатами, як анабазин-сульфат, нікотин-сульфат, тіурам та деякими іншими.

Через дихальні шляхи потрапляють отрутохімікати, що засто­совуються в газоподібному, пароподібному, пилоподібному станах, наприклад, під час окурювання й обприскування приміщень і рос­лин тощо, коли забруднюється повітря, яким дихає людина.

На завершення можна сказати, що неправильне поводження з хімічними речовинами становить чималу загрозу здоров'ю людей.

(амоніакова вода, нашатирний спирт, пральний порошок, пре­парати для миття посуду, ванн, шибок тощо) 

♦ викликати лікаря й вивести потерпілого на свіже повітря, зня­ти з нього забруднений одяг, тепло вдягти в незаражений одяг;

♦ у разі потрапляння на шкіру препаратів побутової хімії змива­ти їх рясним струменем води впродовж 5-7 хв;

♦ у випадку потрапляння в очі промивати їх струменем води впро­довж 10-30 хв, закапати 30% -й розчин альбуциду або чайної заварки;

♦ у разі потрапляння препарату всередину дати випити одну-дві склянки молока або холодної води, ужити в їжу рослинну олію.

Ртуть — метал сріблясто-білого кольору, за звичайних умов — дуже рухлива рідина, що внаслідок удару розділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення — +38,9 °С. У разі підвищення температури випар ртуті збільшуєть­ся. Пари ртуті та її сполук дуже отруйні. У випадку потрапляння до організму людини через органи дихання ртуть акумулюється й залишається там на все життя.

Визначена максимальна припустима концентрація парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень — 0,0003 мг/м3; для виробничих приміщень — 0,0017 мг/м3. Кон­центрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 спричиняє гостре отруєння організму людини.

Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 год: починаються загальне нездужання і головний біль, підвищуєть­ся температура, згодом — біль у животі, розлад шлунка, біль у яс­нах. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті впродовж тривалого часу. Ознаками такого отруєння є зниження працездатності, швидка стомлюваність, ослаблення пам'яті й головний біль; в окремих випадках можливі катаральні явища у верхніх дихальних шляхах, кровотеча ясен, легке трем­тіння рук і розлад шлунка. Тривалий час жодних ознак може й не спостерігатися, але потім поступово підвищується втомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються головний біль, апатія й емо­ційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а в тяжких випадках — ноги й усе тіло. Ртуть уражає нервову сис­тему, а тривалий її вплив спричиняє навіть божевілля.

Якщо в приміщенні розбито ртутний градусник:

♦ вийдіть з приміщення та виведіть усіх людей, насамперед ді­тей, інвалідів, людей похилого віку;

♦ відчиніть навстіж усі вікна в приміщенні;

♦ максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері;

♦ захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;

♦ негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою вели­кі кульки та скидайте їх у скляну банку з розчином (2 мг калій перманганату на 1 л води), дрібніші кульки збирайте щіточ­кою на папір і також скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використання пилососа для збирання ртуті — забо­роняється;

♦ вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 г мила й 500 г кальцинованої соди на 10 л води) або розчином калій перманганату (20 г на 10 л води);

♦ ізолюйте приміщення після обробки так, щоб воно не було з'єднане з іншими приміщеннями, і провітрюйте;

♦ утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не ниж­че від +18...+20 °С для скорочення строків обробки впродовж проведення всіх робіт;

♦ почистіть і промийте міцним, майже чорним розчином марган­цівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у градуснику:

♦ зберігайте спокій, уникайте паніки;

♦ виведіть з приміщення всіх людей, надайте допомогу дітям, ін­валідам і людям похилого віку — вони підлягають першочерго­вій евакуації;

♦ захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;

♦ відчинить навстіж усі вікна;

♦ ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно за­крийте всі двері;

♦ швидко зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;

♦ вимкніть електрику й газ, загасіть вогонь у грубках перед ви­ходом з будинку;

♦ негайно викличте фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населен­ня. У крайньому випадку — зателефонуйте в міліцію.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів — складна спра­ва. Хіміки називають її демеркуризацією. Демеркуризація здій­снюється двома способами:

♦ хіміко-механічним — механічне збирання кульок ртуті з по­дальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);

♦ механічним — механічне збирання кульок ртуті з поверхні з на­ступною заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремон­том будинку (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Якщо ви виявите або побачите кульки ртуті в будь-якому ін­шому місці, будь ласка, негайно повідомте про це в місцеві органи з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення або в міліцію.