Кривий Ріг переживає потрясіння від хвилі фейкових повідомлень про замінування. Це – не жарти! Шановні керівники закладів освіти, проведіть оперативну роботу з дітьми та батьківською громадськістю щодо відповідальності за такі дії.

Криворізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги нагадує, яка відповідальність настає за розповсюдження завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності. Так, Кримінальним кодексом України, а саме статтею 259 визначено, що завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, – карається позбавленням волі на строк від 2 до 6 років. Важливо, якщо у ролі таких жартівників виступають діти, то адміністративну відповідальність нестимуть їх батьки. Відповідно до ст. 183 «Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб» та ст. 184 «Невиконання батьками або особами, що їх заміняють, обов’язків щодо виховання дітей» КУпАП дорослим доведеться сплатити штраф від 1700 до 5100 грн. Якщо неповнолітнім вже виповнилося 16 років, на них чекає кримінальна відповідальність. У випадку, коли об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури, будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, заклади охорони здоров’я, заклади освіти, або якщо це повідомлення спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно, – карається позбавленням волі на строк від 4 до 8 років. У цьому випадку слід розуміти, що відповідно до Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», до критично важливих об’єктів інфраструктури відносяться підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей.

Варто зазначити, що у випадках надходження повідомлень про можливі замінювання у правоохоронних органів вироблений алгоритм дій для швидкого встановлення особи, яка причетна до вчинення цього кримінального правопорушення. Перш за все, це проведення огляду місця події із залученням фахівців вибухо-технічних служб, вилучення запису розмови (повідомлення), у випадку його надходження на лінію 102, подальше проведення фоноскопічної експертизи та порівняння зразків голосу. Один із важливих заходів – звернення до операторів та провайдерів телекомунікацій для отримання інформації від них, а саме, деталізованих даних про цей зв’язок (дату, час, тривалість, зміст, маршрути передавання), абонента, формату надання йому телекомунікаційних послуг, тощо. Зауважимо, що всі повідомлення такого характеру сприймаються працівниками органів правопорядку як правдиві, незалежно від форми їх надходження, оскільки це є запорукою безпеки громадян. І доки ця інформація не спростована, то вважається такою, що відповідає дійсності, а відтак правоохоронні органи проводять всі необхідні дії для недопущення вчинення серії таких повідомлень від однієї особи, отже, і порушники встановлюються досить оперативно.

Рада з профілактики правопорушень серед учнів створена за наказом директора школи із числа педагогічних працівників, представників батьківського комітету та органів місцевого самоврядування. Рада покликана об'єднати зусилля педагогічного, учнівського колективів, батьківської громадськості, соціально-психологічної служби в створенні єдиної системи роботи з профілактики бездоглядності та правопорушень у школі, працює з дітьми, підлітками та їх батьками.

I. Загальні положення.

1.1.Рада профілактики створена в школі для роботи з попередження правопорушень, злочинів, зміцненню дисципліни серед учнів.

1.2. Склад ради профілактики затверджується педагогічною радою школи і складається з голови, його заступника і членів ради (7 осіб).

Членами ради є найбільш досвідчені працівники школи, представники громадських організацій.

Керує радою профілактики заступник директора з навчально-виховної роботи.

1.3 Рада профілактики здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, Конвенції ООН "Про права дитини"; статуту школи, нормативним документам та наказам директора школи.

ІІ. Мета діяльності Ради профілактики правопорушень:

Гуманізація і демократизація навчально-виховного процесу, створення максимально сприятливих умов для співпраці педагогів, учнів та їхніх батьків як головної умови запобігання і подолання відхилень у поведінці учнів.

Формування і розвиток єдиного шкільного колективу із здоровим моральним кліматом.

Забезпечення координації діяльності усіх шкільних ланок, які забезпечують життєдіяльність учнівського колективу.

Підвищення ефективності виховної роботи з учнями, розвиток учнівського колективу, громадської активності, самостійності, відповідальності учнів за свої вчинки, профілактика негативних проявів серед учнів.

Подолання в свідомості окремих учнів помилкових поглядів, які сформувалися внаслідок неправильного виховання.

Формування в учнів правових понять, які б регулювали їхню поведінку.

Вироблення в них навичок і звичок правомірної поведінки.

Протистояння негативним явищам та впливам.

ІІІ. Завдання діяльності Ради профілактики правопорушень:

1. Проводить моніторинг стану роботи в закладі щодо профілактики злочинності, правопорушень та інших девіантних проявів серед учнівської молоді, узагальнює і аналізує його результати.

2. Розглядає персональні справи учнів-порушників порядку.

3. Здійснює контроль за поведінкою підлітків, які перебувають на внутрішкільному обліку та обліку ВКМСД.

4. Виявляє важковиховуваних учнів та батьків, які не виконують своїх обов'язків по вихованню дітей, повідомляє про них до комісії у справах неповнолітніх.

5. Залучає підлітків схильних до правопорушень та бродяжництва в гурткову роботу.

6. Проводить індивідуально-виховну роботу з підлітками девіантної поведінки.

7. Корегують педагогічні позиції батьків або осіб які їх замінюють, ухиляються від виховання дітей або негативно впливають на них. У необхідних випадках ставить питання про притягнення таких батьків до встановленої Законом відповідальності перед відповідними державними організаціями.

8. Виносить проблемні питання на обговорення педради і для прийняття рішення керівництвом школи.

9. Заслуховує класних керівників про стан роботи щодо зміцнення дисципліни та профілактики правопорушень.

10. Організовує індивідуальне шефство над важкими підлітками.

11. Розглядає питання про стан роботи з профілактики правопорушень у класах школи.

ІV. Порядок діяльності Ради профілактики правопорушень

1.Чисельний і поіменний склад Ради з профілактики затверджується на педагогічній раді і оформляється наказом директора школи на кожен рік (обирається у складі 13 осіб); головою Ради обирається директор школи або його заступник.

2.Періодичність засідань Ради визначається загальним станом профілактичної роботи в школі, моральним кліматом у районі школи, але не менше одного разу на семестр (чверть), крім екстрених випадків.

3. Хід засідання Ради з профілактики і прийняті рішення протоколюються одним із членів ради.

4. Рішення Ради приймається шляхом голосування (більшістю голосів).

5. Робота Ради з профілактики планується на навчальний рік. План роботи обговорюється на засіданні ради і затверджується директором школи.

6. Рада не підпорядкована комісії у справах неповнолітніх, але свою роботу проводить у тісному контакті з нею та іншими правоохоронними органами, громадськими організаціями, які проводять виховну роботу з дітьми.

7. При розборі персональних справ разом з учнями запрошуються класний керівник та батьки учня.

8. Розглядає подання класних керівників та психолога про постановку та зняття з внутрішкільного обліку.

9. Надає консультативну, методичну допомогу батькам у вихованні дітей.

10. Розглядає конфліктні ситуації, пов'язані з проблемами міжособистісного спілкування учасників освітнього процесу в межах своєї компетенції.

11. Залучає фахівців-лікарів, працівників правоохоронних органів та інших - до спільного вирішення питань, що відносяться до компетенції Ради.

12. Обговорює питання перебування дітей у неблагонадійних сім'ях, готує відповідні клопотання до органів опіки та піклування.

Види діяльності:

1.Педагогічна профілактика:

Діагностика інтересів.

Діагностика нахилів, здібностей.

Діагностика та корекція особистісного самовизначення учнів.

Розробка і проведення заходів щодо створення сприятливих умов для саморозвитку особистості в колективі.

2. Консультаційна діяльність.

Практичні поради щодо виходу з проблемної ситуації.

Допомога у встановленні причин, які призводять до виникнення проблем та вирішення їх.

3. Просвітницька діяльність.

Поширення знань з права, психології, соціології, медицини, які сприяють ефективному вирішенню завдань профілактики правопорушень та бездоглядності.

Ознайомлення вчителів, батьків з основами вікової психології.

Практичне використання набутих знань у вирішенні конкретних питань навчання й виховання.

V. Функції Ради профілактики правопорушень.

Рада є суто профілактичним органом, що і визначає її основне завдання.

Вона виконує такі функції:

діагностичну, яка реалізується через систему заходів, спрямованих на виявлення характеру і рівнів відхилень у поведінці учнів, з’ясування реального стану навчально-виховного процесу;

координуючу, яка зумовлює ефективність взаємозв’язків Ради та суб’єктів зовнішнього впливу на характер поведінки учнів (школа, сім’я, ровесники, заклади культури, ЗМІ, регіон та ін.);

творчу, яка дає право на вибір доцільних психолого-педагогачних впливів на школярів із урахуванням конкретних умов і особистостей;

проективну, яка полягає у виробленні нових ефективних форм і методів реагування на очікувану і реальну ситуацію з відхиленнями у поведінці або з порушеннями морально-правових норм;

Оцінювально-узагальнюючу, яка забезпечує вибір адекватної системи роботи Ради на основі аналізу і оцінки наявного стану;

Просвітницьку, яка реалізується за рахунок створення певної системи поширення знань з права, психології, соціології, які сприятимуть ефективному вирішенню завдань профілактики правопорушень;

Прогностичну, яка полягає у прогнозуванні результатів впливу педагогічних заходів на учнів із відхиленнями у поведінці, на профілактику порушень морально-правових норм.

У діяльності Ради використовуються різноманітні форми колективної, групової, індивідуальної роботи, звернення за допомогою до батьків, правоохоронних органів, медичних закладів, соціологічних служб, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів діяльності з учнями.

VІ. Права та обов’язки Ради профілактики правопорушень.

1. Рада профілактики зобов'язана:

розробляти і впроваджувати систему взаємодії адміністрації та вчителів школи з громадськістю, покликаної здійснювати профілактику правопорушень неповнолітніх.

сприяти підвищенню ефективності роботи школи з профілактики правопорушень учнів.

вивчати стан профілактичної роботи в школі по класах, особливості розвитку особистості учнів, які відносяться до "групи ризику" та їх позаурочну зайнятість.

запрошувати на засідання Ради профілактики з розгляду персональних справ учнів батьків цих учнів або осіб які їх замінюють.

здійснювати консультаційно-інформаційну діяльність для колективу вчителів і батьків.

контролювати виконання прийнятих рішень.

2. Рада профілактики має право:

давати індивідуальні та колективні рекомендації вчителям, батькам з питань корекції поведінки підлітків та проведення профілактичної роботи з ними.

виносити на обговорення на батьківські збори і збори класів інформацію про стан проблеми правопорушень неповнолітніх.

VІ. Документація Ради профілактики правопорушень:

1. Наказ про створення шкільної Ради з профілактики правопорушень.

2. План роботи ради з профілактики правопорушень.

3. Протоколи засідань.

4. Карти учнів, які перебувають на обліку в школі.

5. Списки дітей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях.

6. Списки дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування.

·Облік учнів, схильних до порушень дисципліни та порядку, режимних правил поведінки; до агресивної, нетолерантної поведінки у школі, поза школою, у позаурочний час, у спілкуванні з оточенням.

·Розробка та здійснення програми діяльності з профілактики та попередження правопорушень серед неповнолітніх, особливо серед тих, хто перебуває на внутрішньошкільному обліку та на обліку у правоохоронних органах.

·Розповсюдження та пропаганда правових знань серед неповнолітніх із метою виховання правової культури та свідомості, законослухняності, дисциплінованості.

·Утворення у шкільному закладі атмосфери неприпустимості до будь-яких проявів антигромадської, протиправної поведінки.

1.Гуманізація і демократизація навчально-виховного процесу.

2.Створення максимально сприятливих умов для співробітництва педагогічного колективу, учнів та їх батьків як необхідної умови запобігання і подолання відхилень у поведінці дітей і підлітків.

3.Формування і розвиток єдиного шкільного виховного колективу зі здоровим моральним мікрокліматом.

4.Забезпечення координації усіх шкільних ланок, які організовують життєдіяльність учнівського колективу.

5.Підвищення ефективності виховної роботи з учнями.

6.Здійснення адекватної до сьогоднішніх умов соціалізації дітей і підлітків.

7.Розвиток самоврядування учнівського колективу, громадської активності, самостійності, відповідальності учнів, профілактика негативних проявів серед них

· Стан здоров’я і розвиток учня.

1.1.Загальна оцінка стану здоров’я учня.

(за даними медичної картки)

1.2.Ознаки підвищеної нервозності (відсутні; підвищена втомлюваність, понижена працездатність; подавлений настрій; підвищена збудливість; спалахи гніву; агресивне ставлення до однолітків, учителів; уникнення контактів, спільних справ, схильність до руйнівних дій, садизм, інші вияви).

1.3.Шкідливі звички (палить, вживає спиртні напої, вживає токсико - наркотичні речовини; вказати епізодично чи систематично).

1.4.Перебуває на диспансерному обліку і з приводу чого.

· Психологічна атмосфера сім’ї (сприятлива, несприятлива, вкрай несприятлива).

2.1.Дані про батьків (освіта, професія, місце роботи).

2.2.Інші члени сім’ї .

2.3.Тип сім’ї (благонадійна, неблагонадійна: педагогічно-некомпетентна/ морально неблагонадійна / конфліктна).

2.4.Характеристика взаємин батьків з дитиною (сімейний диктат, гіперопіка, потурання, інше ).

2.5.Організація режиму праці та відпочинку (які обов’язки виконує в сім’ї, чи дотримується режиму дня, хто і якою мірою контролює виконання домашніх завдань, як організовано дозвілля дитини).

· Особливості навчальної діяльності

3.1.Успішність учня.

3.2.Ставлення до навчання (позитивне, нейтральне, байдуже, негативне).

3.3.Інтелектуальні можливості учня (високі, середні, низькі).

3.4.Мотиви навчання (пізнавальний інтерес до предметів; усвідомлення необхідності навчальної діяльності; прагнення одержати оцінку, схвалення дорослих; уникнення покарань, намагання утвердитися серед однокласників тощо).

· Ставлення до колективу класу.

4.1.Позиція учня в класі

(лідер, прийнятий, відторгнений, ізольований).

4.2.Характер стосунків з однокласниками

(з ким частіше спілкується, дружить).

4.3.Взаємини з іншими однокласниками

(ділові, виважені, рівноправні, дружні, теплі, конфліктні, агресивні, байдужі, відчужені, ні з ким не спілкується).

4.4.Манера, стиль спілкування з оточуючими

(домінантний стиль: упевнений у собі, прагне нав'язати свою думку, безапеляційно перебиває співрозмовника, але не дозволяє робити цього із собою, майже ніколи не визнає своєї неправоти; недомінантний стиль: сором'язливий, поступливий, легко визнає власні помилки, потребує постійної підтримки в розмові; екстравертований стиль: постійно націлений на спілкування, легко контактує, допитливий, відкритий, уважний до оточуючих; інтровертований стиль: замкнутий, уникає контактів, надає перевагу діяльності, в розмові небагатослівний).

4.5.Ставлення до громадської думки

(активно-позитивне: намагається виправити недоліки, врахувати зауваження; пасивно-позитивне: з розумінням сприймає критику, погоджується з висловленими зауваженнями, але недоліки не виправляє; байдуже: не реагує на критику, не змінює поведінку; негативне: сперечається, не погоджується із зауваженнями).

· Ставлення до фізичної праці

(позитивне: працелюбний, надає перевагу фізичній праці, а не розумовій, має «золоті руки»; байдуже: не розглядає фізичну працю як цікавий вид діяльності, не відмовляється від трудових справ, але виконує абияк; негативне: лінивий, до трудових доручень ставиться зневажливо).

5.1.Ставлення до громадського майна (бережливе, господарське, байдуже, демонстративно зневажливе, навмисно псує).

· Спрямованість інтересів.

6.1.Проявляє інтерес до діяльності (фізичної, розумової, трудової, технічної, громадської, суспільно-політичної, організаторської, художньої, спортивної).

6.2.В яких гуртках, секціях, клубах працює.

6.3.Культурно-естетичний світогляд (як часто відвідує театри, виставки, музеї; які має читацькі інтереси: книг не читає, читає епізодично, читає систематично, перевагу надає художньо оформленим молодіжним журналам; скільки часу проводить біля телевізора: які передачі дивиться систематично, з ким обговорює зміст телепередач).

· Особливості нерегламентованого спілкування (скільки часу проводить у дворі, коли ввечері повертається додому; з ким дружить, який вплив вони мають; місце спілкування поза домом, постійне чи випадкове: кафе, дискотеки, під'їзд; зміст спілкування поза домом: робота з технікою, відвідування відеосалонів, гра на гітарі, прослуховування музичних творів, розмови на різні теми, комп'ютерні ігри, безцільне проведення часу, випивки, паління, азартні ігри).

· Самооцінка особистості.

8.1.Рівень самооцінювання

(адекватний: реально оцінює свої позитивні та негативні риси, можливості і досягнення;

завищений: некритичний до себе, перебільшує досягнення;

занижений: занадто самокритичний, недооцінює свої можливості та якості).

8.2.Яких рис характеру хотів би набути?

· Особливості поведінки

9.1.Позитивні вчинки (як часто учень їх здійснює, можливі мотиви їх здійснення)

9.2.Негативні вчинки

(їх прояв: епізодично, систематично;

їх характер: грубість, бійки, пропуски уроків, запізнення на уроки, порушення дисципліни в класі, відмова виконувати вимоги, не працює на уроках).

9.3.Правопорушення учня (крадіжки, побиття молодших і слабших, вимагання грошей, жорстоке поводження з тваринами, прояв садистських нахилів, хуліганство).

9.4.Ставлення до своїх вчинків (байдуже, стурбоване, з наміром виправдати, засуджує).

9.5.Як сприймає педагогічний вплив (байдуже, з вираженою протидією, намагається виконувати вимоги).

9.6.Чи перебуває на обліку в правоохоронних органах.

Підставою для постановки на внутрішньошкільний облік може вважатися:

·невідвідування або систематичні пропуски навчальних занять без поважних причин;

·неодноразове порушення Статуту школи, систематичне невиконання домашніх завдань, відмова від роботи та порушення дисципліни на уроках;

·жорстока поведінка, рукоприкладство по відношенню до інших неповнолітніх, в тому числі бійки, що привели до тілесних ушкоджень;

·знущання над учнями іншої національності, віросповідання, расової приналежності (порушення Конвенції ООН про права дитини);

·вчинення злочину, яке несе за собою притягнення неповнолітнього до відповідальність;

·вживання алкоголю, паління.

·заяви класного керівника або соціального педагога;

·характеристик на неповнолітнього, підготовлених класним керівником , психологом, соціальним педагогом школи;

·акта обстеження умов проживання неповнолітнього;

·довідок класного керівника, психолога, соціального педагога про профілактичну роботу з неповнолітнім з відповідними датами, бесідами, протоколами зустрічей з батьками або особами, що їх замінюють;

·виписка оцінок за останній семестр (у разі постановки на внутрішньошкільний облік (посилене психолого-педагогічне супроводження) з приводу ухилення від навчальних занять);

·доповідні вчителів-предметників з приводу успішності засвоєння знань, відвідування та поведінки на уроках, інші матеріали, які підтверджують необхідність постановки на внутрішньошкільний облік неповнолітнього .

·покращення ситуації, яка була причиною постановки на внутрішньошкільний облік :

·ліквідація неуспішності;

·відсутність пропусків навчальних занять;

·закінчення загальноосвітнього навчального закладу;

·зміна місця навчального закладу.

·Рішення про зняття з внутрішньошкільного обліку учнів приймається Радою профілактики правопорушень на підставі спільного клопотання заступника директора з виховної роботи, соціального педагога, психолога, класного керівника або представника служби у справах дітей за наявності відповідних документів.

·Збір і узагальнення матеріалів щодо роботи з учнем, який знаходиться на внутрішньошкільному обліку , покладається на особу, яка персонально в межах своїх службових обов’язків відповідає за організацію роботи по профілактиці правопорушень в загальноосвітньому навчальному закладі.

Девіантна поведінка - що це таке?

Поведінка, що не вкладається в рамки розуміння більшості людей, називається девіантною. До такої поведінки не відносяться звичайні дії середньостатистичного громадянина, адже вони не викликають нерозуміння, шок, подив, страх, ворожість з боку звичайних громадян. Девіантна поведінка поділяється на два типи, так, розрізняють позитивну і негативну девіантну поведінку. До позитивної відносяться гіперактивність, талант, що межує з геніальністю, помірність - дії, що не суперечать букві закону.

Негативні типи девіантної поведінки це:

1.Існування без певного місця проживання, жебрацтво на вулицях, безпритульність, якщо мова йде про неповнолітніх дітей і підлітків.

2.Жорстоке ставлення до тварин і людей, яке знаходиться в нормах права, але викликає занепокоєння і страх оточуючих.

3.Пристрасть до шкідливих звичок - алкоголю, наркотиків. Сюди ж можна віднести пристрасть до комп'ютерних і азартних ігор, проституції, крадіжки, та інші дії, за які передбачена відповідальність з різним ступенем тяжкості згідно законодавства.

Девіантна поведінка в соціології

На появу ознак девіантної поведінки впливає соціальне середовище людини. Девіантна поведінка в соціології показує, що не завжди вдається врегулювати все за допомогою прийнятих у суспільстві норм поведінки. Від невідповідності між цілями і можливостями люди використовують інші засоби для досягнення результату, наприклад, застосування протизаконних методів. Інший варіант - соціальна девіація, яка притаманна бунтарям, революціонерам, терористам, які протестують проти сформованих підвалин.

Ознаки девіантної поведінки

Нестандартна поведінка, що виходить за рамки правил, характеризує юнацький максималізм. Дітям складно приборкати гормональний вибух, що відбувається в організмі в період зростання. Часто вибір деяких підлітків стає цілковитою суперечністю встановлених дорослими людьми правилами. Часто це приносить проблеми як фізичного, так і психічного характеру. У складний підлітковий період типовими проявами девіантної поведінки є дії, які:

1.Викликають осуд дорослих.

2.Наносять шкоду підлітку і оточуючим його людям.

3.Стають причиною частих конфліктів з друзями і близькими.

4.Сприяють зниженню успішності в школі.

5.Можуть розвивати фобії і різноманітні страхи.

6.Знижують самооцінку і породжують комплекси.

Причини девіантної поведінки

Необхідно розібратися, що є поштовхом, що сприяє прояву девіантних дій. Проблеми у стосунках між батьками і дітьми стають причинами такої поведінки. Подібні ознаки притаманні дітям, які виховуються в неповних сім'ях. Часом турботи та контролю одного з батьків мало. Не всі сім'ї стають неповноцінними з власної волі. Смерть одного з батьків, розлучення - привід дорослим задуматися про психічне здоров'я дітей. Різні проблеми стають причинами, що викликають девіантну поведінку, приклади цього відомі батькам:

1.Різноманітні страхи і комплекси дитини, про які він соромиться розповісти дорослим.

2.Відсутність контролю з боку батьків, розуміння власної безкарності за будь-які дії.

3.Агресія, роздратованість, негативне сприйняття навколишнього світу.

4.Психічні відхилення, з якими складно впоратися самостійно.

Форми девіантної поведінки

Зрозуміти, що є відхиленою від норми поведінкою, непросто. У кожному окремому соціумі існують певні правила, норми і порядки. Те, що прийнятно, наприклад, для злочинних кварталів Мексики, здасться аморальним у культурних столицях світу. Видів такої поведінки багато, всі вони поділяються на кілька груп: адиктивна, делінквентна, аморальна, суїцидальна. На кожній формі девіантної поведінки слід зупинитися більш докладно.

Адиктивна поведінка

Піти з реальності, зануритися у власний вигаданий світ, де немає поганих людей, негативних емоцій, все просто і зрозуміло - досягти цього дозволяє девіантна адиктивна поведінка. Поняття походить від англійського слова «аddiction», що позначає «шкідлива звичка». Види девіантної поведінки, спрямовані на аддикцію можуть бути різними - від легких до важких форм. Цей тип девіації виражається в наступних негативних діях:

·пристрасть до спиртних напоїв, наркотиків, тютюну;

·потяг до азартних та комп'ютерних ігор;

·проституція.

Делінквентна поведінка

Дії, в результаті яких порушується закон, називаються делінквентною девіантною поведінкою, та контролюється вона педагогами, соціологами, криміналістами. Виділяють три типи:

1.Слабка- дрібні правопорушення, які не тягнуть суворого покарання, наприклад, хуліганство, лайка в громадських місцях, публічне розпивання спиртного.

2.Середня- дисциплінарні порушення трудового законодавства, наприклад, запізнення на роботу, поява в робочий час у нетверезому вигляді.

3.Важка - дії, які серйозно порушують законодавство, і тягнуть відповідальність, такі як проституція, продаж наркотичних засобів, злодійство, сексуальне насильство.

Аморальна поведінка

Визначити, що таке мораль, складно. Девіантна аморальна поведінка залежить від культури суспільства і традицій. Так, якщо в одних країнах зрада вважається поведінкою, яка засуджується, то в Японії, наприклад, до цього ставляться з розумінням. Інститут гейш, які розважають чоловіків, у цій країні розвинений сильно. Подібне явище у нас називається проституцією, і карається за законом. Ось чому типи девіантної поведінки потрібно розглядати в розрізі конкретної країни і національності, роблячи ставку на норми моралі.

Суїцидальна поведінка

Самогубство - не рідкість серед молодого покоління. Дії, які спрямовані на заподіяння шкоди власному здоров'ю, відносяться до суїцидальної девіантної поведінки підлітків. Деякі його типи спрямовані на демонстрацію, викликання почуття жалості, звернення уваги на свою персону. Ще такі дії деколи відбуваються в стані афекту, в результаті сильного душевного потрясіння або травми. Іноді суїцидальна поведінка носить розважливий характер і частіше за інших досягає мети.

Наслідки девіантної поведінки

Масовий характер набуває девіантна поведінка в психології, це справжній бич сучасного життя. Його наслідки можуть бути непередбачуваними, від простого засудження суспільством до позбавлення життя. Все залежить від типу девіантної поведінки, від здатності і готовності людини повернутися до нормального життя. Найчастішими наслідками такої поведінки можна назвати порушення особистості людини та проблеми зі здоров'ям. Від цього страждають рідні людини, яка обрала такий стиль життя, а також друзі та колеги.

Корекція девіантної поведінки

Тільки позитивні дії можуть допомогти змінити і попередити девіантну поведінку у підлітків. До таких форм корекції можна віднести:

1.Створення сприятливого фону для повсякденного життя.

2.Інформаційна наповненість - лекції, бесіди, уроки, які пояснюють як визначити межу між девіантною і правильною поведінкою.

3.Терапія «протилежністю» - вчинки, на які у звичайному житті людина ніколи не зважилася би, наприклад, стрибок з парашутом або вираження себе в творчості.

4.Розвиток способів самовираження, які не виходять за рамки моралі суспільства.

Профілактика девіантної поведінки

Існує пряма залежність між розвитком такої поведінки у молодого покоління і зростанням у суспільстві злочинних явищ. Бажання вчиняти протиправні дії зростає разом з розвитком девіантної поведінки дітей і підлітків. Ось чому заходи, спрямовані на профілактику, повинні вводитися повсюдно у всіх навчальних закладах. Їх метою має стати доведення до свідомості підлітків, що за кожен вчинок необхідно нести відповідальність. Існують різноманітні форми профілактичної роботи з дітьми:

1.Ігри та тренінги за участю професійних психологів, на яких завданням дорослих є формування правильного ставлення дитини до власної персони.

2.Уроки і лекції на тему девіантної поведінки, пояснюють підліткам те, чому не можна порушувати Конституцію, і чим це загрожує.

3.Програми, що включають в себе цикл з кількох занять з профілактики девіантної поведінки.

1. 
   Інформацію про шкідливість вживанння психотропних речовин не слід подавати дітям ізольовано, у вигляді лекції.
   

2. Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати частиною обов’язкового навчання у школі, розпочинаючи з молодших класів.
   

3. Превентивна освіта повинна передусім виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров’я та за свою поведінку, яка впливає на їхнє здоров’я.
   

4. Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров’я.
   

5. У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.
   

6. Заняття з превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логічних висновків.
   

1. 
   Організація протинікотинової і протиалкогольної освіти учнів на уроках та в позаурочний час.
   

2. Організація діяльності, спрямованої на підтримку змістовного дозвілля, виховання нетерпимого ставлення до шкідливих звичок.
   

3. Роз’яснювальна робота серед вчителів, батьків, громадськості про недопустимість паління і вживання наркогенних речовин у присутності дітей.
   

4. Організація режиму дня, вільного часу.
   

5. Різноманітні форми позашкільної роботи, пропаганда сангігієнічних знань на факультативах, у гуртках, на секційних заняттях.