Головні характеристики

Безбарвний газ з різким запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді (700 об'ємів газу віл води). Температура кипін­ня - 33 °С (скраплюється). Горючий, горить за наявності постій­ного джерела вогню. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Суміш, що містить від 14,5 до 26,8% амоніаку, у повітрі може вибухнути. Ємності можуть вибухати внаслідок нагрівання. У порожніх ємностях утворюються вибухонебезпечні суміші. Під час виходу в атмосферу димить. Транспортується в зрідженому стані.

Уражає органи дихання людини інгаляційним шляхом. Непри­пустима концентрація становить 0,1 мг/л, смертельна — 7 мг/л за експозиції 30 хв.

Перші ознаки отруєння: почастішання серцебиття, порушення частоти пульсу, різь в очах, сльозотеча, нежить, кашель, утрудне­ний подих. У разі потрапляння на шкіру спричиняє обмороження, сверблячку, печіння і почервоніння.

Засоби захисту: протигаз з фільтром (за концентрації 0,02 мг/л упродовж 1 год), протигаз-ізолятор, респіратор РПГ-67КД; засоби захисту шкіри — ОЗК, КЗП.

Вивести сторонніх, триматися з навітряного боку. У зону аварії входити лише в захисному костюмі й протигазі.

Сповістити про небезпеку місцеві органи цивільної оборони.

Дотримуватися заходів протипожежної безпеки. Евакуювати людей із зони, що зазнала небезпеки зараження отруйним газом. Зона евакуації — 5 км.

У разі пожежі ізолювати небезпечну зону. Якщо це не стано­вить небезпеки, дати їй можливість догоріти. Не наближатися до ємностей, що палають. Охолоджувати ємності водою з максималь­ної відстані.

Гасити дрібно розпиленою водою, механічною піною з макси­мальної відстані.

У разі інтенсивного витоку дати газу випаруватися. Для оса­дження газу використати дрібно розпилену воду, для нейтраліза­ції — 1-20 %-ві розчини сульфатної, нітратної, хлоридної кислот, а також воду. Норма витрат — 6-20 л на 1 л амоніаку.

Для надання першої допомоги винести ураженого на свіже по­вітря, дати зволожений кисень, забезпечити спокій, тепло. Шкіру і слизові оболонки промити водою (2 % -м розчином борної кисло­ти). В очі закапати альбуцид. На шкіру — примочки з 2 % -м розчи­ном оцтової кислоти, а потім — дерматолову або фурацилову мазь. Ураженого госпіталізувати!

Головні властивості

За нормальних умов — газ жовто-зеленого кольору з різким по­дразливим специфічним запахом. За нормального тиску твердне за температури -101 °С і скраплюється за температури -34 °С. Важ­чий за повітря приблизно у 2,5 рази, тому скупчується в низинах, підвалах, тунелях і колодязях. Не горючий, горить за наявності постійного джерела вогню. Ємності можуть вибухати внаслідок на­грівання. Під час виходу в атмосферу димить. Заражає водойми.

Уражає органи дихання людини інгаляційним шляхом. Непри­пустима концентрація — 0,01 мг/л, смертельна — 0,1 мг/л за екс­позиції 1 год. Подразнює шкіру і слизові оболонки.

Перші ознаки отруєння: різкий загрудинний біль, розлади ко­ординації рухів, задишка, різь в очах, сльозотеча, сухий кашель, блювота. Зіткнення з хлором спричиняє опіки слизової оболонки дихальних шляхів, шкіри, очей.

Засоби захисту: протигаз з фільтром (за концентрації 0,001 мг/л упродовж 30 хв); протигаз-ізолятор; засоби захисту шкіри — ОЗК, КЗП.

Вивести сторонніх, триматися з навітряного боку. У зону аварії входити лише в захисному костюмі й протигазі. Сповістити про не­безпеку місцеві органи цивільної оборони. Уникати низьких місць. Евакуювати людей із зони, що зазнала небезпеки зараження отруй­ним газом. Зона евакуації — 10 км.

У разі пожежі надягти повний комплект захисного одягу. Не наближатися до ємностей що горять. Охолоджувати ємності водою з максимальної відстані. Гасити всіма підручними засобами.

У разі інтенсивного витоку для осадження газу використати роз­пилену воду. Для нейтралізації використати воду, вапняне молоко, розчини соди або каустику (60-80 % і більше). Витрати — 2 л на 1 кг хлору. Не можна використовувати водні розчини амоніаку.

Заходи першої допомоги: винести ураженого на свіже повітря, дати зволожений кисень. За необхідності зробити штучне дихання. Шкіру, слизові оболонки промити 2 % -м содовим розчином.

Швидко випрати білизну, вивести плями, позбутися небажа­них комах удома й на дачі. У цих повсякденних турботах завжди незамінними є різні порошки, розчини й розчинники, емульсії, таблетки та інші засоби. Але крім видимої користі, їх застосування приховує й небезпеку. Щоб уникнути неприємностей, нагадаємо кілька правил.

Зберігати отрутохімікати слід лише у стандартній тарі, у герме­тичних, щільно закоркованих флаконах з етикетками.

Для роботи з пестицидами слід виділити окремий посуд.

Працювати з побутовими інсектицидами рекомендується в оку­лярах і пов'язці, що надійно закриває рот і ніс.

Після обробки приміщення інсектицидами його слід ретельно впродовж кількох годин провітрити.

Завершивши роботу з дезінсектицидами, потрібно ретельно ви­митися з милом, змінити спіднє.

Якщо у квартирі живуть люди, які страждають на бронхіальну астму, серцево-судинні й нервово-психічні захворювання, не мож­на користуватися фосфорорганічними пестицидами (хлорофосом, карбофосом).

Викликати лікаря, а до його приходу спробувати точно встано­вити причину погіршення стану ураженого.

ª Забезпечити потерпілому надходження свіжого повітря.

ª Зняти з нього заражений одяг.

ª Промити йому очі, рота й носа розчином питної соди.

ª Покласти в ліжко без подушки, краще на живіт, повернувши голову вбік.

Якщо причину точно відомо, то:

ª у разі отруєння хлорофосом або карбофосом можна дати потер­пілому випити чотири-шість склянок 2 % -го розчину питної соди;

ª у випадку отруєння засобами, що містять препарати Меркурію й Арсену, дати молока, два-три яєчні білки.