Консульства

Я вже тут розповідав про сімейство Зигомала і консульство Греції в Миколаєві раніше.Але хочу докладніше зупинитися на деталях дореволюційного та післяреволюційного періоду.Продовжувало активно діяти Консульство Греції, яке у Миколаєві було відкрито в 1876 р. та діяло до березня 1919 р.У 1902 р. на посаду віце-консула було призначено Івана Пантелеймоновича Зігомалу (Зігомалас), який захищав інтереси Королівства Греції  та  її громадян до  1919  р.  І.П.  Зігомала(1850 – після 1919 р.), народився в Одесі у родині зерноторговця грецького походження (батько оселився у Миколаєві у1864 р.). Отримавши освіту за кордоном, у 1873 р. повернувся до Миколаєва. Разом з братом Георгієм (1847-1902), який протягом 1877-1902 рр. був грецьким віце-консулом у Миколаєві,займався комерційними справами започаткованими батьком.Протягом 1917 –липень 1918 рр. консульство розташовувалося за місцем мешкання консула адресою вул. Фалеєвська,21 (сьогодні –Фалеєвська, 31).Початок 1917 р. виявився  досить важким для грецького дипломатичного корпусу. У зв’язку з внутрішнім конфліктом у Греції  (т. зв. «національний  розкол»  країни у 1916 р.  міжприхильниками  короля  Костянтина  I  і  прем’єр-міністра Елевфтеріоса  Венізелоса)  і  переорієнтацією короля  на Четверний союз, незгодні із зовнішньополітичним  курсом дипломати, до яких належав і Іван Зігомала, у кінці січня 1917 р. оголосив про «складання з себе повноважень».  Після  подолання національної кризи у червні 1917 р. віце-консул повернувся до своїх обов’язків .

Жовтневий переворот 1917 р. і подальший перший прихідреволюціонерів до влади в кінці січня 1918 р. привели до початку анархістського  розгулу  в найбільших  містах, у  тому числі у Миколаєві та Херсоні. Спільні зусилля грецької громади та віце-консула І. Зігомали увінчалися успіхом і місцевим  грекам  вдалося  зберегти  своє  майно  та  статки  відвипадкових  експропріацій  і  стихійної  націоналізації.З початком німецько-австрійської окупації грецьке віце-

консульство опинилося під загрозою закриття, а І. Зігомала 8 липня 1918  р. отримав розпорядження німецького командування залишити територію Української Держави [12, с. 4], що й було здійснено 19 липня.На початку листопада  1918 р. Міністерством Закордонних  Справ Української Держави всім консулам держав  Антанти  було  проголошено,  що  «вони  можуть  зараз безперешкодно повернутися на Україну і продовжувати свою консульську  діяльність,  а  з  боку  українського  уряду  буде зроблено все, що необхідно для того, щоб у подальшому діяльність консулів здійснювалася нормально у сприятливихобставинах» .У результаті Іван Зігомала у грудні 1918 р. повернувся до Миколаєва, але він змушений був  змінити  адресу  консульства, яке переїхало на вулицю Католицьку, 56/2 (сьогодні –Адмірала Макарова, 62, Дитячий садочок № 128 «Сонечко»),де родина Зігомаласів мешкала до початку Першої світової війни. Це житловий будинок у стилі неоросійського історизму побудований у кінці ХІХ ст. Будівля належала купцю Дмитру Олексійовичу  Чигринцеву,  торговцю  мануфактурою,  гласному Миколаївської міської думи, заступнику директора Миколаївського міського Громадського банку.Консульство  відразу поринуло у вирій  поточних подій,пов’язаних з інтервенцією  військ Антанти та «Українським походом» грецької армії  1919 р.  5 грудня 1918  р. у Миколаївський  морський  порт  прибули  англійські  та  французькі судна,  які  зустрічали  представники  місцевих  громадських установ і місцевої влади, а також грецький та італійський консули.9 березня 1919 р. у Миколаєві урочисто відзначили чергову річницю створення 7-го Афінського піхотного  полку, у

Грецькій церкві відслужили  молебень, на який були  запрошені всі члени миколаївської  грецької  колонії, а потім  відбувся парад грецьких військ. Всі урочистості, як повідомляла миколаївська газета «Южное слово», проводилися при активній підтримці грецького консульства на чолі з віце-консулом

І. Зігомалою .Роботи грецькому віце-консулу додавало й те, що у кінці 1918  р. йому було доручено захист  норвезьких,  датських та італійських підданих.

Особливо напруженою стала діяльність консульства під час евакуації військ  Антанти. Значна  частина грецьких громад  Миколаєва  та Херсона  вирішила  повернутися на історичну  батьківщину і, відповідно, зверталися  до консульства за допомогою. Панічні настрої були пов’язані з поширенням серед містян чуток про те, що у Херсоні більшовики вирізали до 200 грецьких сімей (із запису в щоденнику Івана Буніна).До того ж заможні греки боялися «більшовицької помсти» за участь Греції в інтервенції. 14 березня 1919 р. (за новим стилем) назавжди залишив Миколаїв й віце-консул Іван Зігомала,передавши свої повноваження щодо захисту еллінських підданих у Миколаєві й Херсоні датському віце-консулу Віктору Генриховичу Ієнсену .Звісно,  що увесь цей  час –1917-1919 рр. грецьке консульство  займалося  і  звичнимисправами подібної дипломатичної установи: видача віз, оформлення паспортів, захист майна,допомога  біженцям  грецького походження  тощо,  що  було  якніколи актуально у вихорі революційних  подій  і  громадянського протистояння.