Учитель української мови та літератури має постати перед своїми учнями не вузьким спеціалістом, носієм певного кола знань і вмінь, а неповторною індивідуальністю, носієм національної духовності; особою широких інтересів, глибоких знань, людиною мудрою, що захоплює й веде за собою.
Постійний пошук, педагогічна майстерність, взаємоповага і взаємозбагачення, любов до свого фаху - це ті прикмети шляху, якими прямують сьогодні вчителі-філологи, пам'ятаючи давно відому істину: долю навчального предмета в школі вирішує особистість вчителя. Педагогічна майстерність шліфується роками. її результати - у досягненнях учнів, котрі стали справжніми громадянами України, палкими вболівальниками за долю української мови, української культури. котрі перейнялися словами : "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”.