Інтерактивні методи

Дата публікації допису: Dec 26, 2015 7:19:20 AM

Учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуації. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду вчителя.

Інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

При колективному способі навчання досягається спільна діяльність заради досягнення загальних цілей. У дітей з'являється впевненість у собі, вони пишаються навчальними успіхами один одного.

Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил. 

• Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажи чітко, ясно, красиво; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль. 

• У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті та слабкі. Проте слід постійно заохочувати їх до роботи, створювати ситуації успіху. Треба постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі переглядати стратегію й тактику роботи, шукати та виправляти недоліки. До засобів, які володіють високим розвиваючим потенціалом, я відношу проблемні ситуації, задачі з життєво практичним матеріалом, експерименти, дидактичні (рольові ігри), активні та інтерактивні технології. 

Інтерактивні методи включають велику кількість новітніх ідей у проведенні занять. Ці заняття можуть включати в себе кілька особистісно зорієнтованих підходів для фронтального та групового втілення.

Інтерактивні уроки вирізняються тим, що під час їх проведення поєднуються два типи уроків: узагальнення та систематизація, контроль та коригування знань і вмінь учнів. Поєднання таких двох типів уроків посилює їхню навчальну функцію, сприяє освоєнню учнями всіх рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка), розвитку культури мовлення, ініціативи та впевненості учнів у собі та у своїх знаннях.

Проведення таких уроків — це засіб для створення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дозволяє дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Починати підготовку уроку слід з оголошення теми, повідомлення мети; потрібно акцентувати на проблемах, що будуть розв’язуватися на уроці; пояснити зміст діяльності учнів, чого від них очікує вчитель; з’ясувати їхні очікування, а також продумати систему мотивації.

Досвід засвідчує, що використання інтерактивних технологій навчання надає можливості для пошуку нових форм і методів роботи, для зміни себе, для навчання разом з учнями.

Особисто для мене результатом такого уроку є зростання інтересу учнів, зацікавлення їх; відчуття зміни ставлення учнів до вчителя, зміни атмосфери в класі.

І це слугує додатковим стимулом до роботи за інтерактивними технологіями.

На уроках інформатики можна використовувати такі інтерактивні методи

Робота в парах

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. ЇЇ можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісні за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час обдумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Організація роботи:

1. Пропонуються учням завдання, ставлю запитання для невеликої дискусії чи аналізу ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дається їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально. 

2. Об'єднуючи учнів у пари, визначається, хто з них буде висловлюватись першим, і даються завдання обговорити свої ідеї один з одним. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення. 

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюються своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності. 

Робота в парах – це усне, письмове або практичне виконання навчальних завдань двома учнями в умовах синхронної роботи всіх пар.

Робота в малих групах

Робота в групах – це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. За такої діяльності учні прагнуть отримати результат, що буде найкращим для кожного і для всіх членів групи.

Робота в малих групах використовується для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму.

Робота в групах передбачає розподіл класу на мікроколективи з 3-5 учнів. Під час виконання завдань „стихійно” виділяється лідер, який бере на себе інтелектуальне керівництво групою. Групові форми роботи сприяють формуванню в учневі демократичного самоусвідомлення та почуття власної гідності. Він відчуває себе вільною діючою особистістю, яка має право на вибір і ініціативу, а разом з тим готова толерантно ставитися до свого оточення, погоджувати свої дії з діями та інтересами інших членів групи.

Така організація спрямована на те, щоб не давати готових відповідей, а націлювати учнів на творчий пошук, на формування власної думки.

Навчання в групах – це створення різних груп, де учні допомагають один одному й навчають один одного. Це вміння ефективно працювати в команді допомагає їм у подальшому житті.

Організація роботи:

1. Об'єднуються учні у групи (по 3-5 чоловік) (Див. «Прийоми об’єднання у групи») 

2. Пропонується усім розміститися по групам. Учні мають сидіти по колу – «пліч-о-пліч, один напроти одного», і повинні добре бачити один одного. 

3. Ставляться кожній групі конкретні завдання і даються чіткі інструкції щодо організації групової роботи. 

«Мікрофон»

Такий вид діяльності надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Організація роботи:

1. Ставляться запитання класу. 

2. Пропонується учням якийсь предмет (мікрофон, ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один за одним, по черзі беручи слово. 

3. Слово надається тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон. Коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця. 

4. Пропонується учням говорити лаконічно й швидко (не більше, ніж 0,5 – 1 хвилину). 

«Незакінчені речення»

Цей прийом дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись, формулюється незакінчене речення і пропонується учням закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями.

«Ажурна пилка»

Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку, заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Організація роботи:

1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підбирається матеріал, необхідний для уроку, і готується індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня. 

2. Заздалегідь готуються таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи – «домашню» та «експертну». Спочатку учні об'єднуються у «домашні» групи, а потім створюються «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки. 

3. Об’єднуються учні у «домашні» групи. Даються цим групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі – свою. Завдання груп – опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими. 

4. Після завершення роботи «домашніх» груп учні розходяться в групи, де вони стануть експертами з окремої теми. 

5. Кожна експертна група вислуховує всіх представників «домашніх» груп і аналізує матеріал в цілому, проводить експертну оцінку за певний час. 

6. Після завершення роботи учням пропонується повернутися у «домашню» групу. Кожен учень ділиться інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї групи. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експертних груп. 

«Мозковий штурм»

Це метод розв’язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і «йдуть на неї в атаку». Мозковий штурм застосовується, коли треба мати кілька варіантів розв’язання конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» або «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) пропонується всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою. Усі пропозиції записуються на дошці або на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

При цьому необхідно дотримуватися наступних дій:

1. Під час «висування ідей» не пропускати жодної. Якщо судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосереджують більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж спробах запропонувати нові і більш досконалі. 

2. Заохочуються всі до висування якомога більшої кількості ідей. При цьому підтримуються й фіксуються навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим як висловлять). 

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати. 

4. Спонукаються всі учні розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні. 

5. На закінчення обговорюються з учнями й оцінюються запропоновані ідеї. Для забезпечення швидкого та ефективного включення учнів в інтерактивну діяльність бажано давати їм пам’ятки, які містять опис алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають здійснювати у тій чи іншій навчальній ситуації). Такі пам’ятки можна запропонувати у вигляді роздаткового матеріалу, плакатів або будь-якої наочності, використовуваної за допомогою технічних засобів навчання. 

Дискусія

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Досвід використання дискусій у навчанні дозволяє сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні принципи, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

• проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання; 

• не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто – ні в тому чи іншому питанні; 

• у центрі уваги має бути ймовірний перебіг; 

• усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми; 

• учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме; 

• усі твердження учнів повинні супроводжуватися аргументацією, обґрунтуванням. 

При плануванні дискусії враховуються кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення учнями проблеми; матеріали необхідні для роботи учнів та наочного подання її результатів, письмові інструкції щодо способу виконання завдання; вміння учнів працювати в групі.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в дискусії є вступна частина, оскільки саме в ній створюється емоційний та інтелектуальний настрій наступної дискусії. Це своєрідне запрошення до жвавого обговорення визначеної проблеми, яке може бути здійснено у вигляді викладу проблеми, опису конкретного випадку, невеличка рольова гра, демонстрація фільму або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду.

Запорукою успішності дискусії є її чітка організація, яка досягається завдяки кільком чинникам. По-перше, це – ретельне планування дискусії. Складання плану дає змогу організувати як збирання учнями необхідної інформації, так і проведення самої дискусії. По-друге, чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов’язковим є дотримання визначеного регламенту. Краще, коли час залишиться, ніж його не вистачить на колективне обговорення і підбиття підсумків. По-четверте, добре продумане й ефективно здійснене керівництво ходом дискусії з боку вчителя: надання учням часу для обмірковування питань; утримання від невизначених запитань та запитань подвійного змісту; зміну напряму думок учнів у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; пояснення висловів дітей системою уточнюючих запитань; попередження надмірних узагальнень; збудження учнів до поглиблення думок та інші.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри взаємоповаги. Тому бажано знати правила культури ведення дискусії.

Учням можна запропонувати такі правила дискусії:

1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно. 

2. Не перебивайте того, хто говорить. 

3. Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила. 

4. Поважайте всі висловлені думки (точки зору). 

5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує. 

6. Не змінюйте тему дискусії. 

7. Намагайтесь заохочувати до участі в дискусії інших. 

У кожному класі можна доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

«Снігова куля»

("Два — чотири — вісім")

Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо. Важливим для навчання як викладення так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами. Переваги методу в тому, що навчає вести переговори і робити вибір. Проте слід пам'ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Організація роботи:

• Задається учням питання для обговорення, дискусії тощо. 

• Об'єднуються учні у пари і дається час для обговорення завдання і прийняття узгодженого рішення. Пари обов'язково мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення. 

• Об'єднуються пари в четвірки, обговоривши попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Прийняття спільного рішення є обов'язковим. 

• Об'єднуються четвірки в більші групи і дається час на обговорення питання, узгодження позицій і вироблення спільного рішення. 

«Коло ідей»

Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми.

Порядок проведення: ставиться дискусійне питання та пропонується обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

«Акваріум»

Такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того як учитель об'єднав учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

«Навчаючись учусь»

Такий вид навчальної діяльності дає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Після повідомлення теми та мети уроку роздаються учням картки із завданням. Їм треба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Згодом необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуватись до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

«Крісло автора»

Метод несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів.

Організація роботи: учитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці вчителя, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

Рольова гра, імітація

Мета розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом гри.

«Пошук інформації»

Даний метод застосовується, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тому, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану учителем лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздатковому матеріалі, документах, Інтернеті і т.д. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.

«Карусель»

Суть методу полягає в тому, що утворюється два кільця: внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє кільце – це сидячі нерухомо учні, а внутрішнє – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника.

«Займи позицію»

Зачитується яке-небудь твердження і учні повинні відповісти «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію.

Більшість з перерахованих інтерактивних методів навчання відносяться до технологій колективного навчання, коли учням потрібно скооперуватися для виконання завдань, активної роботи на уроці, засвоєння матеріалу і вироблення навичок спілкування при дискусії й аргументації своїх позицій. Величезним плюсом даного виду навчальної діяльності є залучення абсолютно всіх учнів класу у спільну роботу. Труднощі полягають в умінні організувати роботу учнів і привчити їх до такої роботи як постійної. Звичайно, це не все, що можна використовувати. На основі цих методів можна будувати інші, або придумувати щось принципово нове, у цьому і полягає перевага інтерактивного навчання.

У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика кількість учнів. Головною проблемою визначаю те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас.

Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.

За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем.

Тільки впроваджуючи інтерактивні методи навчання учні набуватимуть культури дискусії; вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення; покращать уміння спілкуватись, доповідати; якісно зміниться рівень сприйняття учнями предмету – він набуде особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам'ятати» стане основним «обдумати», «застосувати».

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію «я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)». Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання – учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів.

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок.

Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.