5 вересня

Дзвенить струмочком рідна мова

Сценарій свята

Учень 1. Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

і народу без мови нема.

Ведуча1: - Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я бабусі чи дідуся, до яких ви їздите у гості. У нас сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, про її рідну мову.

Учень 2. Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому крила,

Та як же не любить мені тебе.

Учень 3. Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися змогла.

Учень 4. Люблю твої ліси, струмки, джерельця,

І все - усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

Ведуча2: - Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Що це?

Всі: - Мова!

Ведуча1: - Кожному у дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.

Ведуча2: - Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

Ведуча1: - Давайте пригадаємо перші уроки рідної мови від матусі. Звичайно -це колискові пісні.

У цей світ ми увійшли ще малюками

У світ багатий, загадковий і казковий

Стежину колисковими піснями

Матуся нам стелила у світ мови.

(Звучить колискова).

Ведуча2: Тож завітаймо, друзі, в край цікавий!

У сні, в дорогу поспішаймо!

Наш корабель прямує величавий

в країну «Рідна Мова» вирушаймо.

Ведуча1: А слів у Мові - не порахувати,

Яскраві, наче зорі вечорові, .

Дзвінкі, немов трембіти у Карпатах,

Могутні, наче хвилі ті Дніпрові.

Ведуча2: Розпочнемо ми знайомство, любі друзі,

Нам Мова двері відчиня гостинно,

І не лякайтесь, бо в усій окрузі

Вас не приймуть так тепло і родинно.

Ведуча1: Україна - золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народилися і живуть.

Ведуча2: - Дуже гарні українські свята, звичаї та обряди, які завжди супроводжуються чудовими мелодійними піснями. Адже, якби не було такої милозвучної мови, то не було б таких мелодійних пісень. А чи знаєте в звідки пісня взялась в Україні?

(Інсценізація про пісню)

Легенда про пісню.

Автор. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики...

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дитину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

Бог. —Хто ти? Чого плачеш?

Дівчина-Україна. —Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Бог. —Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Автор. Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

Бог. - Є у мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Автор. Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Вклонилась низенько Всевишньому, і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

Дівчинка: Народе мій! Нас Бог благословив. Дарунок дав нам – скарб неоціненний. Прийміть його – це пісня голосна.(Дівчинка повільно виходить).

Звучить пісня .

Ведуча1: Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в ХV-ХVІІ ст. судове й державне листування велося українською мовою. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу). Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США.

Ведуча2: - Злі люди глумилися з нашої мови, принижували її, забороняли, але вона вистояла і сьогодні звучить гордо і крилато.

Учень 5 Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

Учень 6. Обіцяєм: Рідну Мову –

І співучу, й барвінкову

Будем завжди шанувати

Щоб почули - пам'ятати.

Ти - як зірка світанкова

Українська наша мово.

Учень 7 Боже, Отче милостивий.

Ти нам дав цю мову красну.

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

Учень 8 Тою мовою співала

Нам маленьким наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Учень 9 Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова, -

Мов троянда поміж світом.

Учень 1Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй Волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно в хаті, в церкві, в школі.

Учень 2 Дай діждатися пошани

Рідного, святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Всі: Наша українська мова.

Ведуча1: - Ось і підійшло до кінця наше свято рідної мови, пам'ятайте, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це - наша рідна мова.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає —

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

(Максим Рильський)