Історія 

  В кожного з нас є своя маленька батьківщина – своє рідне село, рідна домівка, школа, рідна стежина, яка веде у далекий незвіданий світ.

              Якщо  повернутись у далеке минуле, то перша згадка про село Дубки припадає в літописі на  1438 рік. 

На території нашого села Дубки вперше була відкрита школа австро-угорським урядом в 1902 році. Школа була побудована на місці нашої сучасної школи. Це був старий великий будинок з солом’яним покриттям. На той час школу відвідувало близько 80 учнів, які навчалися в 1-4 класах. В першому і в другому класах  вчилися учні один рік, а в третьому і четвертому – по два роки. До школи зганяли всіх, але не всі її відвідували. Навчання в школі було двохзмінним: до обіду займалися учні 3-4 класів, а після обіду навчання було у 1-2 класах. Кожного ранку на уроки скликав дітей дзвін біля церкви, що дзвенів на все село.

В будинку, де вчилися діти, одна велика кімната. В кімнаті стояла довга лавка, на якій сиділи учні, і дошка посередині, на якій писали. Під дошкою була полиця, куди складали учні свої сумки. В полотняній сумці учня була одна книжка і дерев’яна  табличка, на якій писали ризіком (куском графіту).

В школі вивчали п’ять предметів: польська мова, українська мова, географія, історія і арифметика. Діти в школі вчилися писати, рахувати, вивчали тільки географію і історію свого краю. На стіні, в класній кімнаті, висіла велика карта світу, але про інші країни світу дітей не вчили нічого. Навчившись писати на дерев’яній табличці, учні починали писати пером на папері.

Невстигаючих учнів залишали в одному і тому ж класі і по три роки. Два рази в тиждень дітей вчили релігії. Релігію вчив дітей польський священик  Фукс і український Дорик. У школі навчалися як українці, так і  євреї. Вчителями в основному були поляки. Довгим  часом  директором школи працювала Ванда Іжевська, родом з міста Познань. Крім неї було в школі ще три професорки (так тоді називали вчителів).

Поступово число учнів збільшувалось, потрібно було розширювати школу. Держава наймала в людей хати і за це їм платила.  Почалася австрійська війна. Навчання в школі припинилося  на 4 роки. Стара школа в роки війни розвалилася.

Незважаючи на страшні політичні та економічні труднощі, село жило, розвивало свою культуру, народні традиції. У кінці 20-х років ХХ століття в селі було створено товариство “Просвіта”, а першими просвітянами були  вчителі: Петро Лютак, Василь Прокіпчук, селяни Дмитро Чернелицький, Михайло Дичук, Дмитро Загарук, Василь Шевчук.

            Наприкінці 30-х років був завезений камінь на будівництво нової школи, але розпочалася війна і роботи по будівництву були припинені. Але в період німецької окупації в Дубках школа існувала. Директором школи в той час працював Дмитро Городецький, уродженець села Серафинці,  активний член ОУН.

Всі діти села не були охоплені навчанням, та ні вчителі,  ні сільська влада не приймали ніяких мір до тих батьків, що не пускали своїх дітей у школу.  На той час  вчителем працював випускник Заліщицької вчительської семінарії Семен Триш, уродженець села Устечко, який багато уваги приділяв  школі. Навіть допомагав бідним селянським дітям у придбанні  шкільного приладдя.

У 1939 році, коли німецькі фашисти захопили Польщу, школа була закрита.

Для того, щоб діти поглибили свої  знання більше як за курс чотирьох класів, заможні селяни найняли у селі приватну школу, де діти проходили курс неповної середньої школи. Дана приватна школа знаходилась у будинку інваліда першої світової війни Хорта  Івана. Вчителем у приватній школі працював Петро Лютак, уродженець села Копаченці.

Окремі учні навчалися у Городенківській гімназії. Це Ярослав Кравчук , Дмитро Хорт.  Але через велику плату за навчання їм не довелося закінчити гімназії. Лише один учень, Тимчук Степан, закінчив дану гімназію.

У  жовтні 1939 року була відкрита радянська школа. Школа називалася семирічною. У ній навчалися діти  сіл  Дубки, Репуженці та Далешево.  На той час директором був Скорик Іван Іванович. У 1941 році відбувся перший випуск із школи семикласників. Випускниками були: Дмитро Корчинський, Василь Хом’як, Степанія Корчинська,  Параска Шеремета, Петро Хорт. Всього 14 учнів.

У червні 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна  війна.  Директор школи Скорик  Іван Іванович пішов з перших днів на фронт, інші вчителі виїхали на свою батьківщину.В час німецької окупації у Дубках була відкрита початкова школа. Навчалося в ній біля 60 дітей. Велося навчання  німецькою і українською мовою. Вели навчання подружжя  Зелінських. Вчитель Зелінський відзначався  жорстокістю у поводженні до учнів. Учні школи крім  навчання мусіли працювати ще на просапці буряків, які використовували  як сировину для Городенківського цукрового заводу.

У березні 1944 року село Дубки було визволено від фашистських загарбників. Усередині квітня цього року відновлено навчання у радянській  школі. Першою вчителькою у 1944 році була випускниця  з педучилища  пані Оселедець. У 1946 році  директором школи був  Тарас Микола Михайлович, який разом з головою Дубківської сільської ради Іваном Григоровичем Маликом багато зробили у покращенні умов для навчання. У 1949 школа була перетворена у семирічну. Директорами школи в 1949-1953 роках були  Михайлов, Світличний, Молібоженко, Каляущенко. Вчителями працювали з 1949  по 1953 роки і пізніше – Лавута Любов Степанівна, Будник Галина  Семенівна, Воробець Михайло Сафронович, Артиш Іван Якович (викладач Івано – Франківського педінституту). У 1953 році директором школи був призначений Кузик Михайло Васильович, з 1914 року народження, випускник Заліщицької  вчительської гімназії, родом з села Колінки,  а заступником директора – Лавута Любов Степанівна. З 1953 по 1957 роки Дубківська семирічна школа була правофланговою в Чернелицькому районі. У школі навчалися діти з сіл Дубки, Репуженці, Далешево та деякі з Колінок. Навчання велося у дві зміни через обмаль  шкільного приміщення.  У 1957 році у селі Далешево звільнилося приміщення від Чернелицького рай тубдиспансеру і семерічна школа була  переведена у с. Далешкво, а в Дубках з 1957 по 1961 рік працювала початкова школа, де навчалося в 1-4 класах біля 100 учнів. Вчителями школи на той час працювали М.С. Воробець, М. І. Мотрук, К.П. Мицкан та ряд інших.

У 1961 році з 1 вересня у Дубках знову запрацювала восьмирічна школа, яку очолив Олексій Дмитрович Лабач, який до того часу працював класоводом Вікнянської восьмирічної школи. З 1961 року по жовтень Дубківська восьмирічна школа містилася в колишній конторі колгоспу на фермі (5-8 класи), а учні 1-4 класів навчалися в колишньому будинку сільської управи в центрі села. У  1964 році розпочалося будівництво типової  двоповерхової восьмирічної школи.

        Теперішня школа була відкрита  1 жовтня 1967 року.  Ініціатором спорудження школи був тодішній голова колгоспу  Ватаженко  Григорій Констянтинович. Директором, під керівництвом якого будувалась  і була відкрита школа – Лабач Олексій Дмитрович.  За час свого існування школа в селі стала вогнищем освіти. Якщо на перших порах вчителями були вихідці східних областей України, то на даний час  -  майже всі, жителі рідного села.

 З 1970 по 1973 рік педагогічний  колектив школи очолював Василь Юрійович Бойцан, а з 1973 по 1976 рік – Папірник Богдан Дмитрович.  В 1976-1977 роках директором школи був Гевко Василь  Олексійович.  З 1977 року директором школи став Гринів Петро Семенович.

Пройшли роки. Змінилися покоління. Славні традиції дідусів і батьків продовжують їхні діти. Першими здобули вищу освіту уродженці села М.Шевчук, Р.Пасенюк, П.Міськів (Гринів), М.Дичук, Т.Міськів, Б.Дичук.

Гордістю села є полковник у відставці М.Пасічник, працівник СБУ Б.Пасічник, покійний заступник директора школи М.Дичук, поет Б.Дичук, лікарі М.Шевчук, Т.Міськів, поет, художник від Бога  -  Стецюк Г . 

Колишня  учениця школи Ольга Белінкевич, яка сьогодні проживає  в Америці , написала  слова, а  Стецюк Михайло Степанович, вчитель музичного мистецтва  поклав на музику  гімн школи:

Імена деяких дубківчан  відомі далеко за межами нашої держави. Це головний архітектор заповідника в Тель-Авіві єврей Мойше Екран, генерал Війська Польського Тадеуш Белза та інші.

З 2003 року   директором школи  працює  Лозовський Дмитро Михайлович,  уродженець села Колінки, а заступником директора школи з навчально-виховної роботи – Баран Марія Ігнатівна уродженка села Дубки.  У школі працює 28 педагогів, з них  вищу категорію має  8 педагогів, першу – 6, другу – 3, спеціаліста – 9.  Два педагоги  мають звання «старший вчитель». 2022 Дубківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів стала Дубківською гімназією.