Поради батькам на кожний день

Негайне втручання при агресивних проявах

В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

• Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;

• Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);

• Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);

• Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

1. Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

• Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);

• Констатуюче питання («Ти злишся?»);

• Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);

• Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);

• Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

• Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;

• Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;

• Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

4. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

5. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

• Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;

• Навіювання спокою невербальними засобами;

• Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;

• Використання гумору;

• Визнання почуттів дитини.

Рекомендації для батьків: «Забезпечення психічного здоров’я дитини»

Як потурбуватися про психічне здоров’я своєї дитини

1. Активно слухайте і тільки потім радьте.

2. Будьте терплячими.

3. Розповідайте про свої почуття, визнаючи почуття дитини.

4. Кажіть правду.

5. Будьте прикладом здорової поведінки.

6. Будьте передбачливими у своїх вчинках.

7. Довіряйте дитині і вірте у неї.

8. Задавайте відкриті питання.

9. Приділіть у графіку час для сім’ї.

10. Обіймайте дитину.

11. Разом робіть вправи для розслаблення.

12. Хваліть дитину за правильні рішення.

13. Встановлюйте та дотримуйтесь кордонів дозволеного.

14. Не ухиляйтесь від ігор та вправ.

15. Живіть тут і зараз.

16. Коли у дитини надлишок емоцій говоріть з нею спокійно.

17. Пам’ятайте, що поведінка дитини – ключ до розуміння почуттів і

потреб.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ,

ЯК ПЕРЕЖИТИ ДНІ ВИМУШЕНОГО КАРАНТИНУ З РОДИНОЮ

Беззаперечно, коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя. Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями.

Під час карантину загострюються всі ті сімейні непорозуміння та труднощі, від яких раніше можна було втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки всі перебувають у чотирьох стінах. Але це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

• Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

• Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Особливо, коли дитина нудьгує Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

• Діти можуть зайняти себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками. Саме мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Тим більше, що при передозуванні комп’ютерними іграми мозок дитини гальмує і її розвиток страждає.

• Брак прогулянок компенсувати найважче. Але такі умови диктує реальність. Для найменьших можна відгородити частину кімнати (або використовувати балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки. Зі стпршими дітьми можна виходити на короткі прогулянки в безлюдні місця.

ЯКЩО У ВАС АГРЕСИВНА ДИТИНА

Агресивна поведінка дітей – це своєрідний сигнал SОS, крик про допомогу, про увагу до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося надто багато руйнівних емоцій, з якими дитина самостійно впоратися не може.

Причини агресивної поведінки дитини:

Ø Постійні конфлікти в сім’ї, сварки і скандали між матір’ю і батьком;

Ø Нерозуміння і байдужість з боку батьків;

Ø Агресивна поведінка членів сім’ї по відношенню один до одного;

Ø Занадто високі вимоги, які пред’являють мама і тато по відношенню до свого чада;

Ø Немотивовані вимоги та заборони до дітей з боку дорослих;

Ø Занижена самооцінка дитини;

Ø Надмірно висока ступінь збудливості, пов’язана з неправильною роботою нервової системи.

Конфліктна поведінка дитини – це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Ознаки агресивності:

ü впертість, прагнення все заперечувати, відмовлятись.

ü забіякуватість, дратівливість;

ü напади гніву, вибухи злості;

ü намагання образити, принизити;

ü егоцентризм, невміння розуміти інтереси іншого;

ü самовпевненість, завищена самооцінка.

Знання правил, установлених у доброзичливій формі з боку батьків, робить життя дитини більш усвідомленим, організованим, а також створює відчуття безпеки й внутрішнього комфорту.

Що робити з агресивною дитиною:

v Замисліться над причинами такої поведінки.

v Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

v Не карайте малюка фізично, не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.

v Спробуйте заспокоїти дитину, відвернути її увагу.

v Поговоріть з дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Встановіть межі дозволеності.

2. Чіткі рамки допустимої поведінки дитини повинні базуватися на фундаменті сердечної близькості.

3. Встановлені межі повинні відповідати віку й не повинні вступати в протиріччя з потребами дитини.

4. Встановлюйте межі, які дають можливість маленьких перемог.

5. Всі правила, вимоги, обмеження й заборони повинні бути погоджені між батьками й тими, хто бере участь у вихованні дитини.

6. «Наслідки (санкції) повинні випливати безпосередньо з поганої поведінки»