Японські фізики Макото Кобаясі і Тосихіде Масакава продовжили деякі дослідження Кабіббо. Роботи Макото Кобаясі і Тосіхіде Масукави привели до створення так званої CKM-матриці, або матриці Кабіббо-Кобаясі-Масакави, які містять інформацію про слабкі розпади, що змінюють аромат кварків. Оскільки робота Кобаясі і Маскави, відзначена в 2008 році Нобелівською премією з фізики, заснована на дослідженнях Кабіббо, то, на думку деяких експертів, відсутність Кабіббо серед науковців, які отримали премію, є серйозною помилкою Нобелівського комітету[9][10].

Биографія

Кабіббо народився в Римі в 1935 році, в 1958 закінчив Римський університет Ла Сапієнца, захистивши під керівництвом Бруно Тушека дисертацію з теорії слабких взаємодій. Потім працював у Національній лабораторії Фраскаті; у 1965 році отримав посаду професора університету Л'Акуїла, а наступного року — у Ла Сапієнці, де працював до 1981 року та з 1993 року до кінця життя; у 1981-1993 роках був професором Римського університету Тор Вергата. Працював також у різних інститутах США, Франції, Швейцарії. У 1982-1993 роках очолював італійський Національний інститут ядерної фізики, 1993-1998 роках - Національний комітет з нових технологій, енергетики та навколишнього середовища Італії. Будучи з 1993 року президентом Папської академії наук, неодноразово виступав на захист концепції еволюції від атак креаціонізму. Займався адміністративною роботою: був членом Комітету наукової політики ЦЕРНу, Наукового комітету Інституту охорони здоров'я Італії, Наукового комітету Інституту вищої освіти Парижа, Комітету з Європейського розвитку науки і технології (CODEST), Асамблеї Європейської науки та технології (ESTA) та інших.