Рекомендації

щодо організації харчування дитини

Раціональне харчування - одна з основних умов здоров'я людини, її довголіття, плодотворної праці.

Харчування повинно не лише покривати енергію, що витрачається дитиною, але й забезпечувати матеріал, необхідний для росту й розвитку всіх органів і систем організму. Досліджено, що процеси обміну речовин у дітей протікають значно інтенсивніше, ніж у дорослих. Адже вони більше рухаються і гуляють, що теж викликає значні енергетичні витрати.

В їжі повинні обов'язково поєднуватися у правильному співвідношенні речовини, що входять до складу тварин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, вода.

У дитячому харчуванні мають враховуватися якісні показники білків. Найцінніший і найкорисніший для росту дитини тваринний білок. Достатня його кількість є в м'ясі, рибі, молоці, яйцях та ін. Основними джерелами рослинного білка є хліб, крупа, макарони.

Важливу роль відіграють жири. Вони є пластичним матеріалом, слугують розчинниками вітамінів А і Д. Але надмір жирів шкідливий, бо сприяє порушенню обміну речовин, погіршенню засвоєння білка, іноді викликає розлади органів травлення. Жири, як і вуглеводи, є джерелом поповнення енергії.

Вуглеводи - основний матеріал для енергії м'язової діяльності. Велика їх кількість є в овочах, фруктах, ягодах та їх соках, молоці, у вмісті яких є багато глюкози і фруктози.

У щоденному раціоні дитини обов'язково мають бути вітаміни. Недостатня їхня кількість різко погіршує стан здоров'я, ріст і розвиток організму. Адже вони беруть участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, регулюють окремі біохімічні й фізіологічні процеси, забезпечують життєві функції організму.

Добрий апетит і улюблені страви

Рецепт 1

Навчіться не помічати поганого апетиту дитини

Не реагуйте хворобливо на те, що дитина мало їсть і демонстративно відсуває тарілку.

Не хоче їсти - спокійно і по-дружньому відпустіть її з-за столу, хай терпить до вечері. Врешті здоровий інстинкт візьме своє і їсти захочеться.

Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, якщо вона попросить їсти.

Лагідно поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. Вечерю у такому разі зробіть дещо раніше.

На апетит впливає і зміна обстановки. Підіть на прогулянку й ви побачите, з яким апетитом після цього їстиме ваша дитина.

Сміливо довіряйте здоровому інстинктові, закладеному самою природою.

Рецепт 2

Давайте тільки ту кількість їжі, що її з'їдає дитина із задоволенням. Здорова дитина здебільшого споживає стільки, скільки потрібно для її організму.

Утримуйтеся від розмов про те, що «дитина мало або майже нічого не їсть», бо вони шкідливі.

Своєчасно включайте в раціон дитини різноманітні, рекомендовані для її віку, страви та, проявляючи такт і наполегливість, привчайте їсти все, що корисне для неї.

Дотримуйтесь режиму харчування.

Пам'ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися ложкою, виделкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.

Їжа для розуму

Для кращого розвитку мислення дитині необхідно забезпечувати сніданок, багатий на білки. Досліди, проведені в Англії, довели: білки, що якнайкраще сприяють інтелектуальному розвитку, містяться у квасолі. Речовини, що знаходяться в яйцях і м’ясі, стимулюють передачу електричних імпульсів по звивинах мозку, які контролюють обробку інформації. А листя салату багате на антиоксиданти, що продовжують життя нейронів.

Риба – незамінне джерело вітаміну D, який є вкрай необхідним елементом для засвоєння кальцію та фосфору.

Не забувайте збагачувати раціон дитини помірною кількістю свіжих овочів і фруктів. Крім вітамінів, у фруктах містяться необхідні для дитячого організму фруктовий цукор (джерело розумової енергії) та мінеральні солі. Щодня можна пропонувати дитині погризти морквинку: по – перше, вітамін А корисний для очей, по – друге, це гарний спосіб зміцнити зуби.

Для успішного інтелектуального розвитку дитині необхідно поновлювати витрачену енергію. В Цьому важливу роль відіграє принцип збалансованого харчування. Тобто до складу їжі повинні входити не тільки білки, жири та вуглеводи, а й інші незамінні фактори повноцінного життя.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: здоров'я вашої дитини у ваших руках, а ваша дитина особлива!

Гіперактивність дітей і штучні фарбники

Дослідники з університету Саут-Гемптона (Велика Британія) виявили, що малюки, які споживають штучні харчові фарбники і бензоат натрію (типовий консервант у багатьох газованих напоях), часто страждають від гіперактивності.

У дослідженні, яке було профінансовано агентством з харчових стандартів Великої Британії, брало участь 153 трирічних і 144 вось­мирічних звичайних дітей. У жодного з дітей до дослідження не було проблем з поведінкою і будь-яких реакцій на певну їжу. У дослідженні перевіряли такі фарбники і консервант: жовтий «сонячний захід» (Е110), хіноліновий жовтий (Е104), кармуазин (Е122), «червоний чарівний» (Е129), тартразин (Е102), понсо 4R (Е124) і бензоат натрію (Е211).

Батьків дітей, які перевірялися, попросили протягом 6 тижнів не давати дітям ті харчові добавки, які використовувалися у тестуванні. Потім щодня дитині пропонували випити напій, який містив або натуральний сік, або сік, в який була додана одна з двох сумішей фарбників і бензоата натрію. При цьому всі напої і на смак, і на колір — нічим не відрізнялися.

Результати показали, що в деяких випадках, коли діти отримували суміш того або іншого фарбника і бензоата, їх поведінка змінювалася до невпізнання (збільшувалася рухливість, знижувалися увага і зосередженість, а також проявлялися інші симптоми гіперактивності).

Варто наголосити, що не тільки діти, а й ніхто з дорослих спостерігачів не знав, кому з дітей дають пити звичайний сік, а кому «спеціальний».

«Тепер ми точно знаємо, що суміш деяких фарбників з консервантами на основі бензоата може спричинити симптоми гіперактивності у дітей, — каже професор психології Джим Стівенсон, який очолює дослідження, — Проте це не означає, що батьки позбавлять своїх дітей гіперактивності, просто посадивши їх на «дієту».

Адже цей психічний розлад може бути викликаний найрізноманітнішими чинниками, починаючи з екологічної обстановки і перебігу вагітності і закінчуючи надмірним споживанням солодкого і генетичною мутацією.

Режим дня першокласника

Велике значення для психічного та фізичного здоров'я вашої дитини має неправильний режим дня.

Декілька порад щодо режиму дня:

• 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 год.) для поновлення сил.

• Після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

• Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідні 10-15 хв. «перерви».

• Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна.

Якщо ви будете дотримуватись вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

ПРАВИЛА БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше Ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо Ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв'язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв'язання. Але не подавайте саме розв'язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв'язання.

3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.

5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати П критикою («Дев'ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло б бути дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.

7.Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

8.Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ?

• формуйте позитивне ставлення до школи;

• виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

• формуйте адекватну самооцінку;

• не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;

• навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;

• привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;

• частіше хваліть, а не докоряйте;

• пам'ятайте, що кожна людина має право на помилку;

• частіше згадуйте себе у дошкільному віці;

• любіть дитину безумовною любов'ю, приймайте її такою, якою вона є.

ВАРІАНТИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

1. Дезадаптація як невстигання

Причина - педагогічна занедбаність. Тут величезна провина дорослих, бо вони неуважні чи байдужі до того, як у дитини формуються навички і вміння.

2. Дезадаптація як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги

Такі учні виконують завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли їх сварять, змушують). Подібне виявляється в емоційних дітей, які відзначаються високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій. Вони зосереджуються на своїх внутрішніх переживаннях, а отже, виконуючи завдання, припускаються безлічі помилок, неуважні, загальмовані. Це, як правило, є наслідком сімейного виховання - «вседозволеності», тобто діти прийшли до школи з дуже низьким рівнем вольової готовності.

3. Дезадаптація як невміння дітей увійти у темп шкільного життя

Учні, які соматично ослаблені, часто втомлюються, нестримані. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості.

Поради батькам

- дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок;

- щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури; виходьте на прогулянки;

- залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;

- разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

- грайте в рухливі, спортивні ігри;

- облаштуйте в квартирі спортивний куточок;

- катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах; велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; з м'ячем; плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;

- беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних установах.

Пізнавальний розвиток

- збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що сприяє накопиченню уявлень про себе та світ. Залучайте до перегляду та прослуховування радіо- та телепередач пізнавального напрямку, заохочуйте до активного розв'язання завдань, листування тощо, за допомогою членів родини;

- пізнавайте, досліджуйте світ разом з малюком: обговорюйте, читайте, експериментуйте та ін. Заохочуйте прагнення здобувати і збагачуватись корисною інформацією завжди і всюди. Наприклад, оформіть передплату дитячого журналу;

- створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси дитини, забезпечуючи розвиток природних здібностей та нахилів дитини;

- виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і шани до батьків та родичів, пам'яті про покоління роду, вдячності до праці рідних, шани до старших, турботи про молодших;

- залучайте дітей до активної участі у підготовці та святкуванні днів народження, ювілеїв, днів пам'яті, календарно-обрядових свят; здійсненні подорожей; разом з дітьми або спонукуючи їх до виготовлення подарунків, привітань, виступів та ін.

- за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому помістяться «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій, рукотворні вироби тощо.

- вчіть малюків усвідомлювати себе як частку сім'ї, дитячої спільноти у навчальному закладі, відповідальну особистість у світі природи, людину серед інших - у суспільстві на прикладі власної активної життєвої позиції; разом з дитиною подорожуйте, здійснюйте екскурсії, колекціонуйте, майструйте тощо;

- формуйте основи логічного мислення, вчить дитину висловлювати власну думку на основі розумових висновків;

- частіше бувайте з дітьми на природі (парк, ліс, річка), відвідуйте зоопарк, ботанічний сад, музеї, вистави дитячих театрів, дійства громадських свят, виставки квітів, тварин;

- залучайте дітей до догляду за рослинами (квітник, сад, город) та тваринами (птахами, рибками, земноводними та іншими домашніми улюбленцями); за бажанням, обладнайте акваріум, влаштуйте квітник, город на підвіконні; разом з дітлахами доглядайте за рослинами, піклуйтесь про тварин;

- не соромтеся виказувати патріотичні почуття, громадянську позицію; гордість за свою родину, батьків, рідне місто, село, Україну; на власному прикладі втілюйте поняття «порядок», «безпека», «природоохоронна робота» у практичне життя дитини та родини;

- створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяло використанню набутих знань, вмінь та навичок з логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;

- формуйте соціально-економічну компетентність дитини за допомогою залучення дітей до планування сімейного бюджету (планування витрат, обговорення вартості речей);

- виховуйте почуття вдячності до праці інших людей, бережливого ставлення до природи, речей.

Мовленнєвий розвиток

Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об'єктах і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.

Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім'ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні. Попросити малюків описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна - із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев'яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну , чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».

У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких пропонуються зразки неправильного зв'язку слів у висловлюваннях і які слід виправити («я мчу з гора без лижах» - «я мчу з гори на лижах»).

Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи інакше», «Дружні слова», «Скажи навпаки», «Слова-близнюки».

Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. - На березі стоїть хата. - На березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».

Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова - корівник, свиня - свинарник, курка - курник, вівця - вівчарня та ін.).

Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки.

Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав'язливий аналіз поточного діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло? », «Які у тебе є питання до мене?» та ін.

Використовувати можливості сім'ї для залучення дітей до складання зв'язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку, літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

Читати дітям твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях.

Обережніше з критикою !

• Якщо ваша донька вдягнула куртку "догори ногами» й каптурик звисає аж до підлоги, не картайте її: "Гляне дурненька, як ти вдягнула!", а скажіть: "Дивись, яка дур ненька курточка - перекинулася догори ногами! Давай допоможемо їй..."

• Якщо синок шкандибає у черевиках не на ту ногу, н кажіть, що він усе переплутав. Зверніть його увагу на те що черевички посварилися й не дивляться один на одного. Запропонуйте замирити їх.

• Якщо слон, який має бути на светрику спереду, опинився на спині, то, може, ця дрібна пригода взагалі н заслуговує на увагу. У кожному разі вона блідне пере величчю хвилини: адже ваша дитина сама, без сторонньої допомоги вдягнула цей светр! Відсвяткуйте подію. А коли вам треба кудись іти з нею, знайдіть спосіб нене роком поміняти місцями светриковий перед і спинку або ж просто вдягніть інший.

• Якщо донька не може з'єднати половинки роз'ємної "блискавки", не хапайтеся: "Дай я зроблю", а скажіть: "Знаю, це найважча справа. Давай я почну, а далі ти сам застібатимеш".

ВИХОВАННЯ ЛЮБОВ'Ю

Виховання дитини - складний процес, у багатьох батьків виникають труднощі, коли вони не знають, як владнати велику кількість виховних проблем.

Класичний приклад про дисципліну :

Дуже часто батьки вважають, що дисципліна - це головний спосіб виховання. Але дисципліна - це тільки один з аспектів спілкування з дитиною. Для деяких батьків дисципліна стає самоціллю, і вони проявляють дуже мало любові, яка могла б принести дитині втіху. Більшість дітей невпевнені, що їх люблять безумовно і незалежно від обставин. Нерідко батьки вважають, що вони природно передають свою любов дитині. Але це не так. Проблема полягає у тому, як показати дитині свою любов, привчаючи її до дисципліни. Батькам треба вчитися приймати дитину такою, яка вона є. Дитина з перших років життя знаходиться в атмосфері сімейних стосунків. Не можна забувати, що на формування дитини впливає не тільки сім'я, але й особливості темпераменту дитини. Вроджені риси характеру впливають на те, наскільки важко буде виховувати дитину. Батьківський вплив може поміняти вроджені риси характеру у гіршу або кращу сторони. Від доброзич­ливості оточуючих залежить фізичне й емоціональне здоров'я дитини, її вміння контактувати з іншими. Діти, яких поважають, вчаться поважати інших. Малюки, про яких турбуються, навчаються того, як саме виявляти турботу. Любляча дитина знаходить радість у радості іншого. В одному з опитувань для дітей було таке запитання: «Уяви, що ти розбив ненароком улюблену мамину вазу. Як би тебе покарали?». Відповіді були різні, але за ними можна визначити, наскільки гуманні міжособистісні стосунки у сім'ї. І на жаль, тільки незначна кількість дітей були впевнені, що батьки їх розуміють і не покарають. Дитина, яка не відчуває любові, своєю поведінкою намагається привернути до себе увагу, робить усе (і, як правило, частіше погане), щоб ЇЇ помітили, щоб до неї були небайдужі. Малюк демонструє перебільшений біль або заперечує його, навіть якщо дуже боляче. Таким чином інтуїтивно приходячи до висновку, що коли дорослим байдужі його почуття, то байдужий він сам. Виникає недовіра, віддалення від батьків. Для дітей надзвичайно важливе відчуття близькості, контакту. Недарма вони просять дорослих: «Обніми мене», «Поцілуй мене». На ці емоційні запити потрібно відповідати незалежно від того, виправдовує в даний момент дитина ваші сподівання чи ні.

Знання психологічних особливостей дитини допоможе у вихованні дітей.

Близько 6 років розпочинається третя вікова криза у розвитку дитини, яка характеризується втратою безпосередності і наївності, потайністю поведінки, здатністю поставити себе на місце іншого. Це треба використовувати у спілкуванні та розширенні довірливих стосунків. Стосунки на основі взаєморозуміння - це коли батьки у спілкуванні з дитиною прагнуть до діалогу (не тільки самі говорять, але й слухають дитину).

Допомагає в налагодженні співробітництва на правах партнерів організація сумісної діяльності в сім'ї.

У будь-якій спільній діяльності, у спілкуванні треба виявляти почуття дружби, готовність прийняття любові. Проявляти такі почуття треба щиро. Діти інтуїтивно відчувають нещирість.

Виховання любов'ю не означає вседозволеності, не терпить нешанобливого ставлення, але водночас є настільки мудрим, що дозволяє дітям робити помилки і вчитися на них.

Дитина повинна знати не лише свої права у сім'ї, суспільстві, але й права батьків, інших людей.

Кожна дитина має право:

- бути любимою без усяких сумнівів;

- рости у безпечному фізичному та психологічному середовищі;

- на забезпечення необхідних умов для її вчасного фізичного, інтелектуаль­ного, морального, емоційного, естетичного та соціального розвитку;

- висловлюватися і бути почутою;

- на повагу її почуттів;

- на серйозне, уважне ставлення до її особистості.

Права батьків:

• повага і розуміння дітьми;

• увага до дітей до батьківських потреб;

• на відпочинок;

• на задоволення духовних потреб і інтересів;

• на особисте життя тощо.

Розуміння необхідності поважати права один одного досягається завдяки дієвій любові.

«Стилі ви­ховання»

У кожній сім'ї свій своєрідний стиль спілку­вання. Власне, вміння взаємодіяти з дітьми - дуже важлива річ. Ви можете запитати себе, де знайти час на спілкування, адже сьогодні динаміка життя надто швидка. Усе відбувається поспіхом. Пригадайте, як починається ранок у вашому домі. Зранку ви віддаєте дітям на­кази, нагадуючи, як вони мають поводитися протягом дня.

Наступного разу зустрічаємося з дітьми вже ввечері. Спільна вечеря, розмова ство­рюють сімейний комфорт. Саме такі хвилини можуть згуртувати і зміцнити сім'ю. Однак, знову спілкування обмежується коротки­ми фразами. Хіба ж можна поспілкуватися, коли ввімкнений телевізор, і якась жінка вже втретє рекламує переваги прального порошку?

Дослідники стверджують, що батьки роз­мовляють із дітьми приблизно 15-20 хвилин на день. Із них 10-12 припадає на роздавання наказів. Учені визначили, що загалом існує три моделі спілкування: демократична, авторитар­на, ліберальна.

Батьки, схильні до авторитарного стилю, мають тенденцію до карально-насильницької дисципліни; надмірно контролюють усі вчин­ки дитини, вимагають від неї покірливості, нетерплячі до дитячих недоліків. Унаслідок цього в дитини розвивається невпевненість у собі, страх, мстивість, агресивність стосовно слабших, занижена самооцінка. Авторитарний стиль виховання в сім'ї викликає у дітей від­чуження від батьків, почуття своєї небажаності в родині.

Батьки, які вибирають ліберальний стиль виховання, майже не контролюють поведін­ку дитини. Проявами ліберального стилю мо­жуть бути вседозволеність, виконання всіх за­баганок дитини, невиправдана ідеалізація її батьками. Такий стиль виховання може сфор­мувати в дитини надмірне самолюбство, за­тримку емоційного розвитку, відчай, недові­ру до дорослих, озлобленість, розчарування. Можуть проявлятися також інфантильність, егоїзм, упертість, вередливість, завищена са­мооцінка.

Батьки - прихильники демократичного стилю виховання - поважають особистість дитини, приймають її такою, якою вона є; да­ють зрозуміти дитині, що її справи важливі для них; довіряють, заохочують самостійність, за­суджують не саму дитину, а її вчинок, прислу­хаються до думок дитини, проводять разом із нею вільний час, допомагають розвивати її здібності. Діти в таких сім'ях прислухаються до порад батьків, наслідують адекватні чо­ловічі та жіночі риси поведінки, зростають упевненими в собі, добре соціально адапто­ваними.

Діти і телевізор

Чарівність екрану

Під час проглядання телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від проглядання мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...

Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя.

Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

Відчуйте різницю

Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.

Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Проглядання бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

Вік і особливості сприйняття

До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

Поради батькам від Марії Монтессорі

Додаток до книги Марії Монтессорі "Настанови батькам", додаток. Переклад з російської - МамаТато.

Ваша домашня обстановка

1. Купуйте одяг, який дитина може одягнути або зняти самостійно (штани з еластичним поясом, сорочки з великими ґудзиками, светри з широким коміром).

2. Поставте в кімнаті дитини дитячі меблі: низький стіл, дзеркало, ящики (які дитина могла б з легкістю відкривати). Меблі повинні бути міцними, легкими і відповідати зросту дитини (вішалка, на яку дитина могла б самостійно вішати свої речі і т. д.).

3. Зробіть кімнату дитини яскравою, привабливою і простою, використовуйте матеріали, які легко миються. Ретельно відбирають предмети для кімнати дитини. Нові предмети пропонуйте поступово, не більше двох одночасно. Забирайся з поля зору дитини предмети, які, на вашу думку, можуть бути зіпсовані нею.

4. Виділяйте дитині місце в інших кімнатах для її особистих речей: рушників, зубної щітки і т. д. Можете позначити кожне місце кольоровою стрічкою так, щоб дитина могла легко впізнати його.

5. Дайте дитині в особисте користування знаряддя для миття і чистки: маленьку губку, ганчірку для пилу, віник для того, щоб вона сама могла прибирати свою кімнату.

Спільна діяльність

1. Водіть свою дитину в цікаві місця, такі як: бібліотека, пошта, місцеві фабрики, зоопарк, музеї, дитячий театр, пляж, парк, ігрові майданчики. Обговорюйте побачене.

2. Нехай Ваша дитина бере участь у домашніх справах: покупка продуктів, приготування їжі, прибирання квартири, садівництво, роботи по дереву, шиття, давайте їй завдання і необхідні матеріали.

3. Діліться з дитиною своїми інтересами і захопленнями: знаннями про спорт, птахів, марки, рослини, тварини, в´язання, малювання, гру на музичних інструментах.

4. Давайте дитині журнали для вирізання картинок

і розмальовування і обговорюйте з ним малюнки. Читайте і розказуйте різні історії, і покажіть дитині, як користуватися магнітофоном.

5. Беріть із собою дитину в гості до родичів і друзів. Робіть візити короткими, якщо дитина втомиться, дайте їй що-небудь, чим вона могла б зайнятися. Заохочуйте бабусю і дідуся займатися дитиною.

6. Покажіть дитині, як доглядати за рослинами і тваринами у вашому домі. Дозволяйте їй брати відповідальність за їх догляд у міру сил і можливостей.

Самостійна діяльність дитини

1. Дайте дитині пластиковий таз із водою, кілька пластикових пляшок, воронку, губку, сито і фартух. Дайте їй можливість вільно використовувати ці речі і розбиратися з властивостями води. Покажіть дитині, як слід прибирати місце, де вона займається.

2. Давайте дитині можливість для ігор з піском: або в пісочниці, або на пляжі. Беріть із собою відерця, формочки, сито, воронку, лопатку, лійку для зволоження піску. Дома дайте дитині щітку і совок, і попросіть її відчистити предмети від піску.

3. Тісто для гри і формочкі, ґудзики, кришки, скалку для тіста можуть зацікавити вашу дитину. З цими предметами вона може займатися досить довго. Тісто можна легко приготувати, перемішати: 1 склянку борошна, 1 ложку солі, кілька крапель харчового барвника і стільки води, щоб тісто було густим. Тісто необхідно зберігати в холодильнику.

4. До інших матеріалів, які можуть привернути вашу дитину, відносяться: фарби, великі дерев´яні кубики, книги, камінці. Запам´ятайте, що у кожного предмета має бути своє місце і показуйте дитині, як користуватися різними предметами.

Відносини та фактори впливу

1. Якщо батько проводить дні, працюючи далеко від дому, бажано щоб дитина бачила його за роботою в домашніх умовах. Коли дитина бачить, як батько виконує якусь роботу вдома, йому легше уявити що значать слова «тато на роботі».

2. Створюйте умови для нових вражень: похід у перукарню, до лікаря або в школу. Поясніть коротко і спокійно мету візиту та повідомте дитину про нього заздалегідь.

3. Відповідайте чесно і просто на всі запитання Вашої дитини. Ніколи не говоріть неправди їй.

4. Якщо у Вас виникають деякі труднощі у вихованні вашої дитини, звертайтеся за консультацією до вчителя або лікаря.

Гра допоможе розвитку дитини

Пізнавальний розвиток дітей дошкільного віку – це складний комплексний феномен, що передбачає розвиток пізнавальних процесів (сприйняття, мислення, пам’яті, уваги, уяви).

Потяг до знань закладено від природи у кожній дитині, але малятам складно зосередити увагу на процесі навчання. Тому у своїй роботі особливу увагу ми приділяємо ігровій діяльності, як незамінному засобу розвитку дітей.

Паралельно ця робота повинна організовуватися в сім’і, адже саме в сім’ї закладаються стартові можливості для особистісного розвитку дитини.

Як допомогти дитині?

Пропонуйте дітям:

- Ігрові вправи: («З’єднати предмети за відповідною ознакою», «Вилучити зайве», «Хто де живе?», «Допоможи знайти дитинча», «Знайди де чий пароплав?» тощо).

Ігри завдання типу ребусів, кросвордів.

Ігри-загадки («Буває-не буває?», «Знайди пару»).

Словесні та графічні диктанти.

Ігрові вправи («Продовж лічбу», «Назви пропущене число»).

Переказ художнього твору.

Завдання-вказівки типу «Що ти робитимеш спочатку?»¸ «Допоможи товаришеві».

Ігри-змагання «Придумай назву», «Домалюй».

Вправи на порівняння предметів і явищ.

Ігри зі збірно - розбірковими іграшками.

Головне в цій роботі не надавати дітям готових рішень і відповідей а намагатися підвести їх до самостійного вирішення проблеми (шляхом запитань, або розглядом аналогічного завдання).

Шановні батьки, намагайтеся:

Дотримуватися вдома режиму дня.

Щоденно разом з дітьми виконувати ранкову гімнастику, здійснювати загартовуючі процедури.

Залучати дітей до основних рухів – вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, в повзанні, лазанні, рівновазі, вправи з м’ячем.

Разом з дітьми організовувати пішохідні прогулянки, туристичні походи у природу.

Грати в рухливі ігри.

Облаштувати в квартирі спортивний куточок.

Кататися з дітьми на роликах, лижах, санчатах, велосипедах; грати в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол.

Плигайте на скакалці.

Плавайте, грайте на воді.

Бажаємо Вам міцного здоров’я і спортивних успіхів!