Історія ліцею

Нестримно летить час ... 

    Скільки ж вона, рідна школа, пережила? Чого вона тільки не побачила на своєму шляху? скільки було за цей час радості, творчих злетів, суму, невдач?

     Не одне покоління біляївців школа вивчила, виховала, вивела у світ, в люди. Її добра слава та традиції живуть у багатьох родинах.

     Змінюється час, прізвища, а школа стоїть, як багато років тому, і чекає кожного року своїх вихованців.

Наче вулик - наша школа,

Вся вона гуде, як рій.

І здається, що довкола

Розквітають квіти мрій.

      Бігають, сміються діти,

     Та лиш дзвоник задзвенить -  

     Стане тихо, ніби в квіти 

     Поховались бджоли вмить.

     Школа заснована в 1897 році як церковно-приходська. Збудовано декілька кімнат поряд з церквою Святого Миколая. Працювало два вчителі. Спочатку школа мала трикласний строк навчання, а в перших десятиліттях ХХ століття стала чотирирічною.

     Перші згадки старожилів Біляївки про школу відносяться до 20-х років ХХ століття.
    В часи громадянської війни окупаційними військами заборонялося в школах викладати предмети українською мовою. За роки війни будівля школи була розгромлена, не було підручників, одягу та взуття дітям.
    Восени 1920 року почали працювати школи в надзвичайно важких умовах. Церковноприходська школа та земські були реорганізовані в народні. Введений новий правопис, навчання проводилося українською мовою.
    Хто ж був першим завідуючим школою?
    Люди похилого віку називають школу - школою Глєзова, тому що одним з перших вчителів було подружжя Глезових - Степан Кузьмич та Галина Іларіонівна. Жили вони в квартирі при школі. Це були люди віддані своїй справі, справжні сіячі розумного, доброго, вічного. Все своє життя Степан Кузьмич присвятив вихованню дітей; був завідуючим школою до 1941 року. Після війни працював вчителем.
    Приміщення школи складалося всього з двох класних кімнат, де в дві зміни навчались учні 1-4 класів.
      Після звільнення Біляївки від румунських військ в 1944 році почалося відродження і шкіл.
    Завідуючою школи призначається Дімброва Марія Петрівна (1944-1945рр). Вчителями - сподвижниками були молоді дівчата, які сами тільки-но закінчили школу.
    Це Тьосса Марія Василівна, Кушнір Марія Василівна, Клименко Любов Дмитрівна, Ройченко Паша Андріївна, Чорна Софія Іванівна.

 Тяжкі були післявоєнні роки. Не було парт, зошитів; в класах налічувалось по 45 учнів які сиділи на підлозі та за звичайними столами на лавах. Писали на клаптиках паперу, на полях газет, шпалерах. Але було головне - бажання вчитися!
    Йшли роки, налагоджувалося життя, школа ставала на ноги, збільшувалась кількість учнів.

  Відбудовувалися приміщення, надходили підручники і зошити, з'являлися навчальні парти та дошки. Була проведена реєстрація учнів, поповнювався штат вчителів. Хоч узимку і не опалювалося приміщення та було налагоджено харчування учнів молодших класів та дітей, батьки яких загинули на фронті.
    Тяжкі воєнні та післявоєнні роки породили таке явище як безпризорність. З метою надати допомогу безпритульним дітям, сиротам, було вирішено переформувати один корпус навчальної школи в дитячий будинок, керівником якого призначається Чорний Юхим Семенович, який повернувся з фронту.

     З усього району в дитячий будинок було зараховано більше 100 дітей різного віку. А наймолодших дітей - сиріт розмістили по будинках жителів Біляївки. Вихователі Чорна Софія Іванівна та Клименко Любов Дмитрівна добросовісно виконують свої обов'язки.

    В 1947 році дитячий будинок реорганізовують і переводять в с. Троїцьке; продовжує працювати початкова школа, завідуючою якої призначається Чорна Софія Іванівна (1947р.)

Мікрорайон школи розростається, з'являється багато молодих сімей, збільшується кількість учнів - виникає потреба у відкритті семирічної школи. Початкова стає семирічною (1953р), а директором призначається Котляренко Володимир Єфимович.

     В школі налічується 250 учнів і працює 13 вчителів.

     В 1955 році відбувся перший випуск семикласників, класними керівниками були Клименко Любов Дмитрівна та Цибаньова М.І. 

  В 1958 році школу очолює ініціативний, енергійний, цілеспрямований директор Дикий Василь Кирилович. 

В кінці 60-х років побудовано навчальний корпус до якого через кожних 5 років добудовувалось по декілька кабінетів. Нові приміщення стали предметними кабінетами, зміцніла матеріальна база, побудували котельню.
  Школа утопала в квітах, які разом з учнями викохувала дружина Василя Кириловича, вчитель біології Мая Василівна Дика. На подвір'ї, біля школи, були посаджені молоді деревця, закладено молодий сад.

    Зараз дерева розрослися і шумлять під вікнами, ніби шепочуть про минуле. А білостволі берізки біля входу вітають всіх дітей кожного дня: „Доброго дня, зичимо всім добра".

     В 70-80 роках ХХ століття очолювали школу директори:

           Мусієнко Катерина Бенедиктівна

           Тарасенко Михайло Юхимович

           Гапоненко Федір Олександрович

     Кожен з них зробив неоціненний внесок в розвиток та становлення школи.

     Добру пам'ять залишили про себе вчителі-ветерани педагогічної праці:

Чорна Софія Іванівна

Подоба Марія Петрівна

Коваленко Клавдія Никанорівна

Холодило Марія Іванівна

Дика Майя Василівна

Клименко Любов Дмитрівна

Кушнір Марія Василівна

Підмазко Анастасія Іванівна

Тьосса Марія Василівна

Ковальчук Лідія Харитонівна

Степаненко Ніна Олександрівна

Кобзар Любов Петрівна

Кобзар Євген Дмитрович

Рогачко Ніна Зосимівна

Шаповалова Зінаїда Степанівна

Стиркул Олександр Іванович

Панкова Валентина Петрівна

Михайлова Надія Василівна

З 1986 року школу очолює Іванченко Алла Василівна. Разом з заступниками з навчально-виховної роботи Маковецькою Н.П., Борисенко Л. В., Бондаренко Л.П. та заступником з виховної роботи Гутовською А.Г., колективом школи, досягли високих успіхів у розвитку нового направлення школи. 

 Багато любові, сил і натхнення вклали вчителі-ветерани в душі своїх вихованців. Тому і продовжують їх роботу випускники школи  Гутовська А.Г., Борисенко Л.В., Тяпкіна Л.Д., Бондаренко Л.П., Шамотій М. А., Бондарчук Л.С., Літостанська О.П., Волошина Т.А., Семчич Л.М., Савко Л. О., Темченко Л.Д., Давидов М. А., Довженко Ю.А., Еліс Ю. О., Шрамко І.В., Сенюк В.І., Данілова О.О., Копенко К.Р., Опря В.О., Шматко О.І. 

В 1999 році неповна середня школа реорганізована в середню, де навчається 543 учні.

    2001 рік  - перший випуск одинадцятикласників.

    За весь час існування школа випустила багато здібних, талановитих, працьовитих людей, які примножують славу нашого міста та країни:

- Довженко Валентина Тимофіївна, бригадир радгоспу "Батьківщина", депутат трьох скликань Верховної Ради;

- Чебан Олександр Сергійович - екс-голова районної державної адміністрації;

- Вербіцький Олександр Васильович - директор радгоспу "Мирний";

- Величко Олександр Маркович - адмірал флоту;

- Згама Петро Миколайович - Герой Радянського союзу

та багато інших випускників шкіл, які своєю працею, знаннями здобули авторитет та повагу.

     Школа завжди славилася спортивними успіхами. І в цьому заслуга вчителя фізкультури Кобзаря Євгена Дмитровича.

     Відомі прізвища видатних спортсменів:

воротаря одеської команди "Чорноморець" в 70-80 роках ХХ століття Жею Івана Григоровича та майстра спорту міжнародного класу, чемпіона світу з пожежно-прикладного спорту Бельченка Євгена. Багато юнаків приймали участь у футбольних клубах м. Біляївки та одеської команди ЦСК.