Інформація для батьків

Стіл,за яким працює дитина, має бути правильно розміщений відповідно до вікна. Світло повинно падати зліва. Паралельно до вікна стіл ставити не можна: природне світло, що б’є прямо у вічі, засліплює. Вікно не треба занавішувати, ставити на підвіконні високі квіти: і те, й інше затримує світло. Восени і взимку слід вмикати електричне світло. Необхідно мати настільну лампу. Її світло має падати зліва, абажур – давати рівномірне освітлення. Режим дня надзвичайно важливий для учнів. Якщо не налагоджене правильне чергування різних видів діяльності, якщо тривалість нічного сну недостатня, якщо мало часу відводиться для відпочинку – нервова система швидко виснажується. Правильно діють ті батьки, які з самого початку дають дитині зрозуміти, що уроки – це серйозна справа. Звичка добросовісно виконувати домашні завдання має стати другою натурою підростаючої людини.

Можна разом із дитиною скласти пам’ятку, в якій у стислій формі перерахувати все, що необхідно зробити, перш ніж відкрити підручник. Пам’ятка може містити, наприклад, такі пункти:

• Починай робити уроки завжди в той самий час.

• Провітрюй кімнату за десять хвилин до початку занять.

• Вимкни радіо, телевізор. У кімнаті, де ти працюєш, повинно бути тихо.

• Перевір, чи на своєму місці настільна лампа (дальній лівий кут).

• Уточни розклад уроків на завтра. Перевір, чи всі завдання записані в щоденнику.

• Приготуй письмове приладдя, необхідне для занять.

• Це приладдя, а також підручники, зошити, щоденник поклади на місце, яке ти завжди відводиш для них на столі.

• Прибери зі столу все зайве.

• Починай роботу.

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Найперше – потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило “Не зашкодь!” Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за навності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І. Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

1. Найперша і найголовніша – відсутність навичок самоконтролю у дитини. Ставши дорослим, він також буде не здатний на саморегуляцію своїх емоцій. Така людина не вміє себе контролювати, обмежувати, «гальмувати», він робить не думаючи, не може намітити перспективу, визначити результат своєї дії, прорахувати ситуацію.

2. Дорослі не працюють над розвитком вольового потенціалу дитини.

3. Дитина не привчений до праці, до вміння бачити роботу і виконувати її. Така людина не відчуває потреби трудитися в ім’я близьких, висловлюючи цим свою любов і турботу про них.

4. Дитину не привчені до самостійності, він не навчений радитися, а значить, слухати і найголовніше – чути поради і рекомендації. Така «глухота» починається в підлітковому віці, і дорослі раптом виявляються абсолютно безпорадними, так як бачать перед собою як ніби зовсім іншу дитину – неслухняного, немов оглухлий, що не сприймає батьків.

5. Незнання дорослими правил психогігієни взаємодії з комп’ютером, користі і шкоди від нього, невігластво дорослих.

6. Оскільки купівля дорогої іграшки – комп’ютера – пов’язана часто з небажанням батьків повноцінно виконувати свої батьківські обов’язки, то дитина, позбавлена ​​батьківської уваги, задовольняє потребу в теплі і спілкуванні, взаємодіючи з комп’ютером.

7. Дорослішаюча підліток стикається з труднощами, властивими дорослому житті. Не вміючи впоратися з ними самостійно, не знаходячи підтримки дорослих, дитина просто йде у віртуальний світ з намальованими друзями і ворогами, щоб не брати участь в дивному і страшному світі дорослих.

8. Бурхлива листування (більше 20 повідомлень в день) також сприяє виникненню залежності, так як час в листуванні летить непомітно, хоча вона і не передає емоцій і почуттів.

9. Чи замислювалися батьки, чи є у їх дитини здатність долати життєві труднощі? Чи вміє він впоратися з простою життєвою завданням? Як встановлює контакти для спілкування? Як вони навчають його вирішувати життєві завдання? Разом з ним? Або він виховується на готових рецептах?

10. Сьогодні багато говорять про щастя. Підлітки точно знають: вони хочуть бути щасливими. Але життя пропонує різне: і хвилини радості, і випробування. Людина створена для щастя, безперечно. Тільки якщо він не знаходить задоволення і радості в звичайному житті, то вигадує «свій світ», в якому на досягнення «щастя» не треба витрачати душевні сили. І ось для людей, які мають насолоду понад усе, з’явився ще один затишний куточок, де можна сховатися від зайвих проблем і клопоту, – комп’ютерні ігри.

11. Стиль виховання в сім’ї побудований на тиск, вказівках, вихованні відомою особистості, яка в результаті все одно не вміє підкорятися і слухатися.

12. Батьки в спілкуванні з дитиною не усвідомлюють його дорослішання, не змінюють стилю спілкування, не виходять на діалог, узгоджені дії.

13. Дитині в сім’ї некомфортно, так як кімната – його особистий простір – влаштована не по його смаку, не виражає його особистісних установок і світовідчуття. Будинок для нього – це готель, він завжди був тут гостем, а не господарем.

14. Мама – сильна жінка, владна, примхлива, яка засуджує тата, яка вважає себе краще (розумнішими) його, більше заробляє, професійно більш успішна, переважна всіх, в тому числі і власну дитину.

15. Не впевнений в собі дитина, з низькою самооцінкою, нецелеустремленно, залежний від думки оточуючих, легко втрачає впевненість в собі.

16. Замкнуте, малообщітельний дитина, що потрапив (в силу індивідуальних особливостей або обставин) в комунікативний вакуум, не який приймає однолітками.

17. Розлучення батьків у важкий віковий період.

18. Дефіцит емоційної підтримки з боку значущих дорослих.

19. Сильний рефлекс наслідування, догляд в нереальність слідом за «застрягли» товаришем.

20. Відсутність контролю з боку батьків, безконтрольність особистого часу, невміння самостійно організувати своє дозвілля.

1. Людина виходить в Інтернет тоді, коли у нього поганий настрій.

2. Чи відчуває себе пригніченим, якщо знаходиться в Інтернеті менше часу, ніж зазвичай.

3. Почалися неприємності в школі (пропуски, небажання вчитися, втрата сенсу, втрата перспектив, зниження успішності за показниками і думку викладачів).

4. З’явилися проблеми в спілкуванні, конфліктні ситуації, пов’язані із взаємодією з людьми, збільшилася кількість людей, які дратують, викликають почуття ворожості, здаються безглуздими, особливо якщо вони не є активними користувачами Мережі.

5. Інтернетчик приховує від друзів і близьких родичів реальна кількість часу, який він проводить в Мережі, і що там робить (якими сайтами цікавиться, з якою кількістю людей листується).

6. Спроба проводити в Інтернеті менше часу зазнає невдачі.

7. Займаючись іншими справами, часто думає про те, що зараз відбувається в Інтернеті.

8. Надає перевагу спілкуватися з людьми або шукати інформацію через Інтернет.

9. Відрив від роботи в Інтернеті сприймає агресивно, дратівливо, не відгукується на прохання.

1.Спочатку дитина розуміє, що отримує величезне задоволення без серйозних душевних витрат (які потрібні, наприклад, при перегляді серйозного фільму). Потім, замість того щоб ходити в школу, підліток йде в комп’ютерний салон, де сидить цілодобово. Це призводить до хвороби, перевтоми, зниження успішності.

2. На другому етапі підліток уникає будь-якої діяльності і будь-якого спілкування, крім комп’ютера.

3. Потім настає повна деградація. Цей етап проходить не так явно, як при алкоголізмі і наркоманії, оскільки зазвичай починають вживати активних заходів адміністрація школи, батьки та інші зацікавлені особи. Але успішність допомоги в даному випадку аналогічна лікуванню будь-якого запущеного хронічного захворювання.