Сторінка психолога 

Любі діти! Ще недавно, на заняттях з психологом, ваші розумні, мудрі, добрі оченята з цікавістю дивились на мене. Я бачила вашу щиру посмішку. У «Щоденнику  настрою» ви смайликами розповідали чи радієте, чи сумуєте, чи впевнені і рішучі. «Квадрат емоцій», який ви розмальовували кольорами, розповідав про ваші радості і хвилювання..

Пригадайте вправу, з закритими оченятами, «Подорож на хмаринці», коли ми подумки, уявляючи і мріючи, опинялися в місці, де нам затишно, спокійно, безпечно ..., де може відбутися щось дивовижне і прекрасне..., де поруч з нами люди, яких ми любимо і яким довіряємо...

Відкривши оченята, ви, майже всі, на моє запитання: «Що ж це за місце?», відповідали: «Дім!»...

Ви найдорожче і найцінніше, що в нас є! Бережіть себе !

Разом з дитиною сідайте за комп’ютер і допомагайте реєструватися. Не обов'язково проводити нудну і довгу лекцію на тему: що можна і що не можна робити в соціальних мережах. Спочатку послухайте дитину, що вона вже знає про це і які в неї думки щодо цього. У неї, мабуть, вже сформувалося певне уявлення. Насправді, при створенні сторінки в соціальній мережі, ви вже зможете оцінити, як ви виховали свою дитину. І над чим ще варто попрацювати.

Бажано, щоб хоча б у одного з батьків була сторінка в цій же соціальній мережі. Тоді ви будете мати уявлення про те, «чим дихає» ваш син або дочка.

Зверніть увагу на ключові моменти при заповненні анкети. Обговоріть, чому дитині, ні за яких обставин, не варто вказувати номер свого телефону. Уточніть думку дитини стосовно того, для чого свій телефон вказують деякі дорослі. Важливо, щоб дитина з вашою допомогою зробила висновок, що це варто робити тільки дорослій людині в разі, якщо це необхідно для її роботи.

Пам'ятайте, що дитина в першу чергу уважно вивчить вашу сторінку. І якщо мама, у якої завантажена тисяча фотографій, і половина з них в купальнику, буде говорити дочці, що одного фото в шкільній формі цілком достатньо. Дочка, швидше за все, не скористається її порадою.

Самі налаштуйте своїй дитині профіль так, щоб незнайомі люди не могли писати їй повідомлення і коментувати фотографії.

При завантаженні фотографій в соціальні мережі знову ж зверніть увагу на те, які знімки школяр вирішив завантажити. Якщо якісь фотографії, викладені на сторінці, вам не подобаються, прямо скажіть про свої почуття. Поясніть дитині, чому ви б на його місці, не стали цього робити. Якщо у вас хороший контакт з дитиною, вона обов'язково прислухається.

Тепер, коли сторінка створена, допоможіть дитині з офіційними групами. Нехай тепер вона буде в курсі подій свого класу, школи, спортивного клубу. Потім знайдіть групи за інтересами. Якщо дитина, наприклад, захоплюється плетінням з гумок, виберіть групу у соціальній мережі, де багато навчальних відео. Вирішуйте самі, чи варто вам вступати до всіх груп, до яких вступила ваша дитина, або тільки до деяких. Це необхідно для того, щоб «тримати руку на пульсі». Іноді так трапляється, що група, яка розповідає про цікаві туристичні маршрути, раптом «скочується» до публікації анекдотів з ненормативною лексикою.

Пам'ятайте, найпривабливішим в соціальній мережі, для дитини, на момент реєстрації, є спілкування. Запитайте, чи на її думку варто додавати вчителів в друзі? Дайте зрозуміти дитині, що тепер вчителі будуть присутній в її житті і після уроків теж. Це змусить учня задуматися. Набагато простіше не додавати вчителя в друзі. Адже видалити вчителя зі списку друзів буде вкрай незручно.

Після того як дитина «відправиться у вільне плавання по соціальній мережі», обов'язково спілкуйтеся з нею там, діліться цікавими повідомленнями. Зверніть особливу увагу на тих хто в друзях вашої дитини та тих хто відслідковує (стежить) її сторінку. Якщо це однокласники або хлопці з двору, немає пичин для хвилювань. Якщо це діти і особливо дорослі, з якими ваша дитина ніколи і ніде не зустрічалась, відправляйте їх в «чорний список».

Якщо у вас хороший контакт з дитиною, є спільні інтереси, і ви цікавитеся її життям, досить буде ненав'язливого контролю за її «віртуальним світом». 

1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливе середовище, можна підвищити розумовий розвиток дитини. В ранньому дитинстві мозок краще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка дає сміливості братися за нове, ризикувати. Необхідно розвивати в дитині такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізнили її з- поміж інших, викликали  повагу інших,  викликали б  повагу ровесників і дорослих. Діти  мають знати,  що  успіх,  майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:

-  щира любов до батьків дає відчуття захищеності;

- приязне ставлення до оточуючих;

- зовнішня привабливість;

- можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів;

- висока самооцінка;

- вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Перегляд телепередач через міру гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. "Телемани" стають нервовими, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що погано, а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки, тільки не різко. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

 Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити все тільки добре і розуміти "хочу" та "треба". Найкращий спосіб вливати свою любов - кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов'ю і повагою, добре ставиться до сім'ї.   Дитина   зрозуміє,   що сімейне   життя   -   це   насамперед,   рівноправ'я   у   стосунках. відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, ніжність та взаємнуповагу.

7. Живіть у хорошому оточенні.

У кожної дитини має бути хороший друг. Друзі, яких виберуть собі ваші діти  впливатимуть на їхні орієнтири і поведінку.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім'ях, де до інших ставлять високі вимоги: дотримуватись порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно себе поводити. Не будьте тиранами. Запам'ятайте, що відповідальними і слухняними діти   стають не відразу. На це треба витратити час.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Нехай діти вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впоратись з будь-якою справою. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони брати участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо те, що в них добре виходить.