Дізнайтеся, як діяти у різних ситуаціях та як підтримати дитину, коли вона цього потребує.

Ситуація 1. Дитина безпорадна 

Дитина дошкільного віку знає, що не може захистити себе. У стресогенній ситуації вона почувається ще більш безпорадною. Дитині потрібно знати, що батьки подбають про її безпеку. Для того щоб сигналізувати батькам про свою потребу, дитина може стати незвично тихою або, навпаки, збудженою. 

Завдання батьків

• Створіть для дитини комфортні умови, можливість поїсти та попити, відпочити, погратися чи помалювати. 

• Допоможіть перейти від спонтанної гри про травмівну подію чи малювання до заняття, що дасть дитині змогу почуватися ліпше та в безпеці. Наприклад, намалювати для бабусі листівку. 

• Запевніть, що ви та інші близькі дитині дорослі подбаєте про її безпеку.

 Приклади дій батьків 

• Частіше обіймайте дитину, тримайте її за руки, колисайте, гойдайте на колінах.

•  Знайдіть спеціальне місце, де дитина зможе безпечно гратися й перебуватиме під вашим наглядом. 

• Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці. Якщо дитина, приміром, увесь час будує будинки з кубиків і збиває їх «бомбами», «градами», запитайте: «Як ти можеш захистити будинки від бомб?». Найімовірніше, дитина побудує подвійні стіни з кубиків і скаже: «Тепер бомби нас не дістануть». Відтак запевніть дитину та поясніть: «Так, це дуже міцна стіна. Ми робимо багато, щоб залишатися в безпеці». 

• Повертайте уяву дитину туди, де вона була в безпеці та почувалася комфортно: «Намалюй бабусі листівку, а згодом ми їй подаруємо».

Ситуація 2. Дитина усього боїться 

Дитина дошкільного віку може почати боятися залишатися на самоті, ходити в туалет, засинати чи бути далеко від батьків у інших ситуаціях. Дитині потрібно вірити, що батьки зможуть захистити її в усіх ситуаціях, а інші дорослі, наприклад, родичі чи близькі знайомі, завжди їм допоможуть. 

Завдання батьків 

• Намагайтеся бути спокійними в присутності дитини, не говоріть їй про свої страхи. 

• Запевніть дитину, що не залиште її та зможете захистити. 

• Нагадайте дитині, що є люди, які допомагають сім'ям залишатися в безпеці. Отже, якщо вам знадобиться допомога, ви зможете її отримати. 

• Переконайте дитину, що повернетеся, якщо вам потрібно кудись піти. Уточніть, коли саме будете вдома й поверніться вчасно. 

• Навчіть дитину ділитися з вами страхами, переживаннями. 

Приклади дій батьків 

• Стежте за собою, коли говорите по телефону або з іншими людьми, щоб дитина не чула, як ви обговорюєте свої страхи. 

• Запевніть, що перебуваєте в безпеці: «Обстріли нам більше не загрожують і багато людей намагається зробити так, щоб з нами все було гаразд». 

• Спонукайте не тримати негативні переживання в собі: «Якщо ти злякаєшся, підійди та візьми мене за руку. Тоді я знатиму, що ти хочеш мені щось сказати». 

Ситуація 3. Дитина невпевнена, що небезпека минула 

Дитина дошкільного віку може почути розмови дорослих або старших дітей, побачити щось по телевізору чи просто уявити, що стресогенна ситуація почалася знову. Дитина вірить, що небезпека близько, навіть якщо воєнні події, про які вона почула, відбуваються далеко. 

Завдання батьків 

• Поясніть ситуацію багато разів простими словами. Якщо потрібно, робіть це щодня. 

• Переконайтеся, що дитина розуміє слова, які ви використовуєте. 

• Дізнайтеся, які ще пояснення чи слова дитина чула. Виправте неточності. 

• Скажіть дитині, що небезпека не поряд із вами, якщо перебуваєте далеко від місця воєнних подій. 

Приклади дій батьків 

• Продовжуйте пояснювати дитині, що небезпека минула. 

• Намалюйте або покажіть на карті, наскільки далеко ви перебуваєте від місця, де відбуваються воєнні події: «Поглянь: небезпечно ось тут, а ми з тобою зараз тут - у безпечному місці». 

 За матеріалами американського національного центру по роботі з ПТСР

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/news/7439-u-serpn-zavershitsya-perevrka-shkl-na-nayavnst-ukrittv

Як стабілізувати свій психологічний стан відчуття суму за домом. ? UNICEF дає декілька порад.

Через війну багато людей в Україні залишили свій дім. Хтось їхав подумки сподіваючись повернутися за декілька днів чи тиждень. Але минув вже місяць війни і чимало людей відчувають сум за домом

Не звинувачуйте себе ні в чому (не поїхали раніше, поїхали не туди, чому поїхали, а не залишилися тощо). Запам'ятайте: під час війни будь-які прийняті вами рішення про безпеку вашої сім'ї, є правильними.

Відслідковуйте негативні думки та виділіть собі час на них, переключайте себе на позитивні думки/спогади. Фокусуйтесь на позитивних спогадах, які є для вас підтримкою.

Якщо відслідковуєте, що ви застрягли на якійсь думці, переключіть себе на просту дію, наприклад, помийте посуд.

За можливості, підтримуйте спілкування з іншими людьми, не тільки смс-повідомленнями, а й за допомогою відеозв'язку.

Відслідковуйте власне дихання: там де ви завмираєте - якщо ви затамували дихання або воно поверхневе - покладіть одну руку на живіт, іншу на плече та почніть дихати животом.

Дайте собі можливість прожити емоції - спогади про дім, роботу, близьких, які залишись, можуть викликати сум, тривогу, страх - дозволяйте собі ці почуття, сльози.

Реагуйте на свої потреби та намагайтеся їх задовольняти.

Спогади про дім та бажання повернутись, побачити близьких людей, можуть викликати наступні тілесні реакції: тремор, труднощі із засинанням, прискорене серцебиття, спазми тощо. При цьому можна, якщо тремор - підсилити тремтіння (пострибати, потрусити руками тощо), якщо морозить - накритися ковдрою, якщо труднощі із засинанням - за дві години вимкнути перегляд новин, відслідковувати дихання, обійняти близьких, які поруч, зробити очима 8-ку тощо.

Відслідковуйте негативні поведінкові реакції, наприклад, бажання дистанціюватися від усіх та ізолюватися; напади агресії, що спрямована на себе; вживання алкоголю, думки на кшталт "Нічого не має більше сенсу, я все втратила/втратив", "Мене більше нічого не цікавить, я нічого не хочу робити", "Я не зможу знайти роботу" тощо. Якщо вони є - формуйте нові ритуали та нові сенси. Долучайтеся до волонтерства, якщо немає змоги працювати, гуртуйтеся з однодумцями тощо.

Обмежте перегляд новин, безперервне читання соціальних мереж. Виділіть час для новин та споживайте новини тільки з перевірених джерел.

Виконуйте фізичні вправи, які допоможуть впоратися з напруженням та стресом.

Якщо ви відчуваєте, що ваш стан не змінюється і вам важко з ним впоратись самостійно, вкрай важливо звернутись за професійною психологічною допомогою.

Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Вони можуть спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами, помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомоги.

Універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги 

1. Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки. 

2. Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити травмуючу подію. 

3. Поважайте почуття інших. Поставтеся без упередження до того, що вам кажуть. 

4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, в першу чергу корисною буде практична допомога: звʼязатися з кимось, хто може побути з постраждалим тощо. 

Реакціями під час кризової ситуації можуть бути: страх, ступор, плач, «істерика», панічна атака, нервове тремтіння, агресія. Далі - прийоми, як допомогти людині в таких станах. 

Страх. Як допомогти? 

1. Покладіть руку постраждалого на запʼястя, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один. 

2. Дихайте глибоко і рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному з вами ритмі. 

3. Якщо потерпілий говорить, то слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття. 

4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених мʼязів тіла.

Ступор. Як допомогти? 

Ознаки ступору: різке зниження або відсутність довільних рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик); застигання у певній позі, стан повної нерухомості. 

1. Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть іти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо. 

2. Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. 

3. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами добитися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння. 

Плач. Як допомогти? 

1. Не залишайте постраждалого одного. 

2. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові). Дайте відчути, що ви поряд. 

3. Застосовуйте прийоми активного слухання: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, повторюйте за людиною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого. 

4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися. 

Істерика. Як допомогти? 

Ознаки: надмірне збудження, безліч рухів; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання. 

1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є безпечним для вас. 

2. Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати (дати ляпас, облити водою, різко крикнути на людину). 

3. Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Умийся»). 

4. Після істерики настає занепад сил. Укладіть постраждалого спати. 

Панічна атака. Як допомогти? 

1. Попросіть людину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу. 

2. Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно. 

3. Переключіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить і чує. 

Нервове тремтіння. Як допомогти? 

Після екстремальної ситуації зʼявляється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). 

1. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд. 

2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад. 

3. Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його себе; укривати постраждалого чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки. 

Агресія. Як допомогти? 

1. Зведіть до мінімуму кількість людей навколо. 

2. Дайте людині можливість випустити емоції. 

3. Доручіть роботу, повʼязану з високим фізичним навантаженням. 

4. Демонструйте доброзичливість. 

5. Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats