Шановні колеги!

Конференція, яка безпосередньо стосується проблеми інклюзії – явище знакове для нашої української освіти. Поняття інклюзивної освіти, за яким створюється великий світ дитини, де вона відчуває всебічну захищеність, незважаючи на власну своєрідність – то справа надзвичайно благородна у всіх відношеннях. І саме цією ідеєю прониклися і наші науковці, й наші практичні педагоги, професія яких стимулює до постійної самоосвіти, до самовдосконалення, я сказав би – набуття наукового універсалізму. Адже без володіння цілим комплексом психолого-педагогічних і медико-корекційних знань Вам неможливо обійтися.

У Концепції Нової української школи, яку Ви, безумовно, сприйняли і наполегливо реалізуєте, закладена велика світоглядна ідея – перейти від техноекономічної культури до культури гідності, за якої усі знання дитини будуть одухотвореними вищими цінностями, тим стрижнем, на основі якого формується справжня особистість.

Вашими зусиллями, шановні колеги, нині створюється сучасна інклюзивна дидактика. Саме так, адже кожна наука – це не лише погляд ззовні, а й зсередини. Лише у цьому синтезі можна отримати продуктивні теоретичні знання і (що надзвичайно важливо) інноваційні технології. У цьому контексті нам слід створити пролонговану концепцію індивідуальної проекції розвитку дитини в освітньо-виховному процесі.

Зазначу, що нині ми вже маємо наукові і практичні уявлення про розумове, соціально-моральне, комунікативне, фізичне становлення дитини, яка включена в систему інклюзивної освіти. Це справжнє наше вітчизняне досягнення.

На часі пошук шляхів організації освітнього інклюзивного середовища дітей дошкільного віку. Ми маємо сказати своє вагоме слово і стосовно інклюзивної профтехосвіти.

Шановні колеги! Наш час вимагає суспільно значущої дії. Тож бажаю Вам всіляких успіхів у цій справі!

Академік Іван Дмитрович Бех.