Освіта – вища 

ВНЗ – Рівненський державний гуманітарний університет 

Дата  закінчення – 2016 рік

Факультет – Фізико-технологічний

Спеціальність – Трудове навчання/інформатика

Кваліфікація – вчитель технології,профільного навчання (деревообробка) креслення, інформатики.

Проблемне питання : Застосування інноваційних технологій на уроках інформатики 

Застосування інноваційних технологій на уроках інформатики 

ВСТУП

 «Безумство - діяти по-старому і чекати на нові результати» А. Енштейн 

Особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність вимогам суспільства, визначається не стільки тим, що дитина знає чого вона навчилася в школі, скільки здібностями і вміннями здобувати нові знання та використовувати їх у нових умовах. Пріоритетним напрямком освітньої системи України є доступ до якісної освіти, що підтверджено державними законами та нормативними документами. Як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, одним з пріоритетів розвитку освіти є впровадження сучасних технологій, які розширюють можливості учнів щодо якісного формування системи знань, умінь і навичок, їх застосування у практичній діяльності, сприяють розвитку інтелектуальних здібностей до самонавчання, створюють сприятливі умови для навчальної діяльності учнів і вчителя. Сучасні вимоги суспільства до освіти примушують фахівців переглянути якість і рівень шкільної освіти, що зумовило необхідність її реформування. Змінюються цілі та завдання, що постали перед сучасною освітою. На зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтована, традиційні методи змінюються інноваційними, що передбачають спрямування навчальної діяльності на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення долі репродуктивної діяльності. Навчальний процес сьогодні повинен бути орієнтований на особистість учня і враховувати його індивідуальні особливості та здібності. А для цього система освіти повинна забезпечити учням якісну освіту з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей. З цією метою необхідно впроваджувати в навчально-виховний процес новітні технології, орієнтовані на особистість учня. Саме тому тема мого проблемного питання звучить: «Застосування інноваційних технологій на уроках математики та інформатики». Впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес Впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес є одним із найважливіших питань, які сьогодні розглядаються в освіті. Ще Ян Амос Коменський намагався знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людської природи і вимагало б тільки «вмілого розподілу часу, предметів і методів» Одним із пріоритетних векторів розвитку освіти, згідно національної доктрини розвитку освіти, є впровадження інновацій, інформаційних технологій до навчально-виховного процесу новітніх технологій навчання. Інновація – вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності (Положення про порядок здійснення інноваційної діяльності//Директор школи. – 2001.–№4. – с.7) Інноваційна освітня технологія – сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об'єднаних єдиною метою; добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. На даний момент відомо ряд педагогічних технологій, які дозволяють вчителям виконувати завдання сучасної освіти. Всі педагогічні технології класифікують за інстументально значущими та різноманітними системними ознаками.

Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти: навчання, працевлаштування, планування кар’єри, безперервна освіта. Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Отже, педагогічні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом інновацій є: нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи навчання, нестандартні підходи в управлінні. На сучасному етапі пріоритетними напрямами вдосконалення навчально-виховного процесу є розвиток індивідуальних форм навчання, впровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального процесу, оптимальне насичення автоматизованими системами, дослідження на основі комп’ютерної техніки. Державна програма передбачає необхідність створення й упровадження нових навчальних технологій, основним завдання якої є використання інформаційних технологій навчання.

Новітні технології навчання дають широкі можливості щодо виявлення здібностей учнів, використовуючи різнорівневі завдання для контрольних робіт, практичних та лабораторних, творчих завдань та завдань із логічним навантаженням тощо. Вони підвищують інтелектуальну активність учнів в отриманні нових знань та творчого застосування їх в різних життєвих ситуаціях. На сьогоднішній день у системі освіти особливо актуальним є впровадження інноваційних методів навчання, яке здійснюється за такими напрямками: 

демократизація навчального процесу; 

суттєва зміна ролі вчителя у навчальному процесі; 

індивідуалізація навчального процесу; 

інформатизації навчального процесу; 

використання проблемного підходу до навчання; 

удосконалення системи контролю (в тому числі тестового контролю) знань, навичок та вмінь. 

Проблеми педагогічної інноватики постійно привертають увагу сучасних дослідників таких як О. Арламов, К. Ангеловські, І. Бех, М. Бургін, Ю. Гільбух, І. Дичківська, В. Журавльов, С. Поляков, М. Поташник, Г. Селевко, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін. Ними визначено та обґрунтовано основні методологічні й теоретичні положення інноваційної педагогічної діяльності (Державний стандарт базової і повної середньої освіти). Поняття «технології» навчання Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія». Інновація (лат. innovatio — оновлення, зміна) — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях. Поняття «інновація» вперше було вжито понад століття тому в культурології та лінгвістиці для позначення процесу трансфера (лат. transfero — переношу, переміщую) — проникнення елементів однієї культури в іншу і набуття при цьому нових, не властивих раніше якостей. Інновації в педагогіці – це процес створення та впровадження нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язували по іншому; відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці і масовій практиці; творча реалізація нових теоретичних концепцій, ідей, систем навчання та виховання. Отже, у педагогіці поняття «інновація» вживають у таких значеннях: 

форма організації інноваційної діяльності; 

сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти; 

зміни в освітній практиці; 

комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень; 

результат інноваційного процесу. 

Поняття «технологія» у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах: 

а) педагогічна технологія, яка містить у собі всі засоби педагогічної взаємодії; 

б) технології навчання – система методів, прийомів і дій вчителя й учнів у процесі навчання; 

в) технології виховання – система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у зміст якої включене освоєння норм, цінностей, відносин;

г) навчальні технології – інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання. 

Ретельне планування діяльності вчителя та учнів робить прогнозування результатів навчання більш обґрунтованим. Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов’язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга – з його організацією. Педагогічна технологія ( освітня технологія) – системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). 

Педагогічні технології відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістову спрямованість, організаційні структури і форму, відображені державних нормативних документах, зокрема – в освітніх стандартах. Сама по собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій. Педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регуляторів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г.К.Селевко). 

Інноваційний процес розгортається за такою логікою: 1) виникнення – відбувається теоретична розробка нововведення та організується інформаційно-роз'яснювальна робота; 2) засвоєння – здійснюється апробація нововведення у одному або декількох навчальних закладах та діагностика результатів; 3) насичення – якщо результат інноваційного проекту позитивний, відбувається широке упровадження інновації в масову педагогічну практику; 4) рутинізація – інновація перетворюється у звичайну норму, традицію; 5) криза – нововведення повністю вичерпує свої можливості, а його результати можуть погіршуватися; 6) фініш – інновація завершує своє існування, на її зміну приходять інші нововведення. Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність. 

Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності): 

Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети. 

Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність. 

Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів. 

Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти. 

Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами. 

Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників. Інноваційні технології навчання 

Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоров’язберігаючі технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, театральну педагогіку, технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, трансформацію педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті. Крім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл. Нижче дамо характеристику окремим технологіям з вище перерахованих груп. Інновації у формах, методах і технологіях навчання та виховання 

Дистанційна форма навчання; 

Інтерактивні методи навчання; 

Діалогові, діагностичні методи навчання; 

Альтернативні навчальні технології: 

Найбільш відомі технології навчання та їх автори: 

Розвивальне навчання (Д Єльконін, В Давидов) 

Особистісно зоорієнтоване навчання (І. Якіманська, О. Савченко, С. Подмазін) 

Модульно-розвивальне навчання (А. Фурман)

Диференційоване навчання (Н. Бібік, Н. Софій) 

Гуманістичне навчання (Т. Пушкарьова) 

Комп'ютеризоване навчання (Н. Морзе) 

Інтегративне навчання (В. Ільченко)

Навчання як дослідження 

Проектна технологія (Дж. Дьюї, В.Кілпатрик) 

Життєтворчості 

Інтеграційна природнича освіта 

Колективне навчання 

Ігрові та інтерактивні технології

1. Технологія “прямого викладання” 

Пряме викладання – це структурований, послідовний, зрозумілий виклад основних понять, законів і принципів предмета. Новий матеріал пропонується невеликими «порціями», періодично перевіряється його засвоєння, повторно пояснюються складні моменти. Матеріал супроводжується статистичними даними, наочними посібниками. Може скластися думка, що роль учнів у навчанні за даною моделлю полягає в пасивному слуханні. Це так, якщо модель використовується непрофесійно. Коли ж учитель постійно активізує клас, планує практичні вправи, під час виконання яких формуються практичні вміння й навички, ефективність уроку може бути досить високою Формами прямого навчання є: лекція, дискусія, ролева гра. 

Переваги методу прямого навчання полягають у наступному: 

1) послідовно і зрозуміло викладається основний зміст предмета, упорядковуються і пояснюються складні поняття; 

2) високий ступінь управління процесом навчання з боку вчителя дозволяє ефективно використовувати час; 

3) аналізуються зв’язки між різними ідеями, ставляться під сумнів існуючі переконання. 

В якості недоліків методу прямого навчання слід відзначити такі:  

1) учні є пасивними учасниками навчального процесу; 

2) високий рівень контролю слабо стимулює творчість учнів. 

2. Технологія особистісно зорієнтованого навчання 

Дитина для педагога – початкова точка відліку в різних життєвих ситуаціях. Однією з інноваційних технологій загально-педагогічного характеру, які впроваджуються в сучасних школах є технологія особистісно орієнотованого навчання. Особистісно орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєвотворчості тощо. 

Головні завдання:  

розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини; 

максимально виявити, ініціювати, використати, «окультурити» індивідуальний (суб’єктивний) досвід дитини; 

допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості; 

сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати лінії життя. 

Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою особистісно орієнтованих систем та технологій. Технологія особистісно орієнтованого освітнього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком учня в ході навчально-пізнавальної діяльності. 

3. Технологія інтенсивного навчання (укрупнення частин) 

Інтенсифікація навчання – це передача більшого обсягу навчальної інформації учнів при незмінній тривалості навчання без зниження вимог до якості знань. Для успішної інтенсифікації навчального процесу слід розробляти і впроваджувати науково обгрунтовані методи керівництва пізнавальним процесом, що мобілізують творчий потенціал особистості. Підвищення темпів навчання може бути досягнуто шляхом вдосконалення змісту навчального матеріалу і методів навчання. 

Удосконалення методів навчання забезпечується шляхом: 

Широкого використання колективних форм пізнавальної діяльності (парна і групова робота, рольові та ділові ігри та ін); 

Вироблення у викладача відповідних навичок організації управління колективною навчальною діяльністю студентів; 

Застосування різних форм та елементів проблемного навчання; 

Вдосконалення навичок педагогічного спілкування, мобілізуючих творче мислення учнів; 

Індивідуалізації навчання при роботі в студентській групі та облік особистісних характеристик при розробці індивідуальних завдань і виборі форм спілкування; 

Прагнення до результативності навчання і рівномірному просуванню всіх учнів в процесі пізнання незалежно від вихідного рівня їх знань та індивідуальних здібностей; 

Використання новітніх наукових даних в області соціальної та педагогічної психології;

Застосування сучасних аудіовізуальних засобів, ТСО, а також інформаційних засобів навчання 

До поняття «інтенсифікація навчання» примикає поняття «активізація навчання». Під активізацією навчальної діяльності розуміється цілеспрямована діяльність викладача, спрямована на розробку і використання таких форм, змісту, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню інтересу, самостійності, творчої активності учня у засвоєнні знань, формуванні умінь, навичок у їх практичному застосуванні, а також формуванні здібностей прогнозувати виробничу ситуацію і приймати самостійні рішення. 

Якісна своєрідність інтенсивного методу полягає в тому, що в ньому комунікативна мета навчання перетворилася в реальність; в результаті виникла цільова та результативна технологія навчання, в рамках якої розроблені адекватні механізми спілкування. Особливості таких технологій полягають: 

у використанні прийомів, які активізують свідомі та підсвідомі процеси психіки для створення різноманітної та міцної мовної бази;

у розробці завдань, які мотивують спілкування; 

в оптимальній організації колективної взаємодії учнів між собою та вчителем. 

Для того, щоб повністю зрозуміти стратегію інтенсивного навчання, потрібно виділити певні методичні принципи, на основі яких це навчання базується. До них належать принцип особистісного спілкування, принцип особистісно-рольової організації навчального матеріалу, принцип поетапно-концентричної організації матеріалу та процесу навчання, принцип колективної взаємодії. 

4. Технологія розвивального навчання 

Технологія розвивального навчання – це активно-діяльнісний спосіб навчання, під час якого враховуються та використовуються природні закономірності індивідуального розвитку дитини, що зумовлюють розвиток знань, умінь, навичок і способів розумових дій, скерованих механізмів особистості, емоційно-ціннісної та діяльнісно-практичної сфер. Ця технологія ставить на меті загальний розвиток учня, його інтелектуальних можливостей, почуттів, уміння вчитися та спілкуватися, формування творчої особистості. В основі технології розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини як суб’єкта особистої діяльності. Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості, а в подальшому – креативної особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами. 

Для того щоб навчання було розвивальним, необхідно звернути увагу на побудову уроку. Організація навчання (етапи уроку): 

1. формування в учнів мотивів навчання, позитивного ставлення до нього; 

2. оволодіння новою інформацією, що являє собою пізнавальну діяльність школярів, спрямовану на опанування нових знань та способів навчальних дій; 

3. відтворення учнями засвоєного матеріалу; 

4. формування вмінь та навичок у стандартних і нових умовах; 

5. узагальнення знань, умінь та навичок школярів; 

6. продуктивна пізнавальна діяльність учнів для формування знань, умінь та навичок на творчому рівні. 

Розвивальне навчання – такий процес діяльності учнів, у ході якого кожна дитина повинна самостійно або за допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам’ятати для дальшого навчання. При цьому відбувається самовдосконалення та самовираження дитини. Модель розвивального навчання розрахована на вдосконалення розумових процесів з урахуванням можливостей кожної дитини. Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. Завдання розвивального навчання: формування особистості з : - гнучким розумом; - розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій; - певними навичками та творчими здібностями. 

5. Технологія інтерактивного навчання 

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу. 

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Залежно від мети та форми організації навчальної діяльності учнів, інтерактивні технології можна розподілити на чотири групи: 

1. інтерактивні технології кооперативного навчання ; 

2. інтерактивні технології колективно-групового навчання; 

3. технології ситуативного моделювання; 

4. технології опрацювання дискусійних питань. 

Інтерактивні технології кооперативнго (колективного) навчання: 

Робота в парах; 

Карусель; 

Робота в малих групах; 

Акваріум. 

Незакінчені рішення; 

Мозковий штурм; 

Навчаючи учусь; 

Ажурна пилка; 

Аналіз ситуацій. 

Технології колективно-групового навчання: 

Мікрофон; 

Незакінчені рішення; 

Мозковий штурм; 

Навчаючи учусь; 

Ажурна пилка; 

Аналіз ситуацій. 

Технології ситуативного моделювання: 

Громадські слухання; 

Розігрування ситуації за ролями. 

Технології опрацювання дискусійних питань: 

Метод ПРЕС; 

Займи позицію; 

Зміни позицію; 

Дискусія; 

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу; 

Дебати. 

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. Робота в парах (Один проти одного, один – вдвох – всі разом, «Думати, працювати в парі, обмінятися думками») Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах, її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. 

Два – чотири – всі разом Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2–3 хвилини), обов'язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення. 

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок). Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї. 

Карусель Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. 

Ця технологія застосовується: 

для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій; 

для збирання інформації з якої-небудь теми; 

для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань; 

для розвитку вмінь аргументувати власну позицію. 

Робота в малих групах Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовуйте малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи. 

Акваріум Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи. 

Інтерактивні технології колективно-групового навчання До цієї групи ми помістили інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу. Обговорення проблеми в загальному колі Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчитель має заохочувати всіх до рівної участі та дискусії. 

Мікрофон Різновидом загальногрупового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Незакінчені речення Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. 

Мозковий штурм Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовуєть¬ся для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. Навчаючи – учусь («Кожен учить кожного», «Броунівський рух») 

Метод «Навчаючи – учусь» використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання. Ажурна пилка («Мозаїка», «Джиг-со») Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. 

Аналіз ситуації (Сазе-метод) При вивченні гуманітарних дисциплін зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації, випадки з життя: правові, історичні, моральні тощо, у яких стикаються інтереси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись аналізу в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення. 

Вирішення проблем Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення. Дерево рішень 

МЕТОД ПРЕС (PRES,МППО) З цієї невеличкої технології варто почати роботу над навчанням учнів дискутувати. Вона використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших. Як організувати роботу 

1. Роздайте матеріали, у яких зазаначено чотири етапи методу ПРЕС. 

2. Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів…я вважаю, що…) 

3. Поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починайте зі слів…тому, що…) 

4. Наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, факти, які демонструють ваші докази (…наприклад…) 

5. Узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи словами: отже,…таким чином…) 

6. Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів. 

7. Запропонуйте бажаючим спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми на їхній вибір. 

8. Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу. Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів. 

9. Коли формула буде зрозуміла всім учням, запропонуйте їм спробуавти самим. Застосуйте метод “ПРЕС” на всіх уроках, де потрібна аргументація учнями своєї думки. 

6. Технологія проектного навчання 

Проект – цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини. Проектна технологія – це інноваційна форма роботи організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем. Це сукупність певних дій, документів, текстів, призначених для створення реального об'єкта, предмета, різного роду теоретичного чи практичного продукту. У основі методу проектів лежить розвиток учнівських пізнавальних навичок, уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення, формування навичок мислення високого рівня. Метод проектів завжди орієнтований на самостійність учнів – індивідуальну, парну, групову, – яку вони здійснюють упродовж певного часу; допускає можливість розв'язування певної проблеми; у ньому передбачається, з одного боку, необхідність використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь із різних галузей науки та мистецтва. Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то має бути запропоноване конкретне її розв'язування, а якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження. Створення прооекту передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв'язати ту чи іншу проблему шляхом самостійних дій учнів з обов'язковою презентацією (викладенням) отриманих результатів. З іншого боку, ця технологія складається із сукупності дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. У основу методу проектів покладена ідея про спрямованість навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який одержують під час вирішення тієї чи іншої проблеми. Зовнішній результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Внутрішній результат (досвід діяльності) стає безцінним надбанням учня, сполучаючи в собі знання та уміння, компетенції та цінності. Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним практичним результатом (проектом). Проектом може бути відеофільм, стинівка, альбом, доповідь, комп’ютерна презентація тощо. 

Метод проектів передбачає використання індивідуальної, парної, групової роботи. Проекти: 

дослідницькі; 

творчі; 

рольові; 

інформаційні; 

прикладні. 

Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції: 

допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом; 

сам є джерелом інформації; 

координує весь процес роботи над проектом; 

підтримує і заохочує учнів; 

підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. 

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня. Завдання: 

1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань. 

2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі ( лідера, виконавця, посередника тощо ). 

3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему. 

4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки. Робота над кожним проектом починається з конференції (зборів всієї групи (класу), на якій учні самі пропонували проекти. Цьому передують вступне слово вчителя. Він у загальних рисах ознайомлює учнів із темою, яка вивчалась, та слухає пропозиції. їх висувають окремі учні або групи. Якщо виникає кілька пропозицій, то вони обговорюються й обирається найцікавіша. Після чого проект поділяється на кілька міні-проектів. Учні розпочинають роботу щодо збирання необхідної інформації та визначення основних напрямів його аналізу. Наступним етапом є обробка інформації у великій групі й обговорення змісту й форми звіту. Останньою ланкою в проектній системі є підсумкова конференція, на якій заслуховується й обговорюється звіт. 

7. Технологія модульного навчання

 Модульне навчання – це технологія навчання, сутність якої полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань. Модульне навчанння – система навчання, яка є одним із видів особистісно-орієнтованого навчання та відрізняється від традиційної системи навчання цілями й завданнями, програмно-методичним забезпеченням, організаційними формами та ін. Технологія модульного навчання в Україні застосовується як у середній школі, так і в у ВНЗ. Теоретичні засади модульного навчання розроблялися цілим рядом учених – Є. Сковіним, А. Фурманом, П. Третьяковим, І. Сенновським, М. Чошановим, М. Лазарєвим, А. Алексюком, К. Вазіною, П. Юцявичене, О. О. Огнев’юком та ін. Спочатку модульне навчання було представлене як пакет навчальних програм для індивідуального опрацювання. Сьогодні програмно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу включає граф-схеми (графіки) начальних курсів, наукові проекти навчальних модулів, сценарії модульних занять, міні-підручники та посібники, індивідуальні освітні про¬грами самореалізації особистості. Усі ці компоненти взаємопов’язані. Основні підходи до організації начального процесу у системі модульного навчання: 

навчання з випереджальним вивченням теорії; 

вивчення матеріалу за допомогою дидактично виважених, змістовно пов’язаних і закінчених блоків-модулів; 

проблемний підхід до навчання; 

індивідуально-диференційований підхід; 

організація активної науково-пошукової діяльності учнів; 

програмованість навчання; 

технологізація навчального процесу та ін. 

Переваги модульного навчання 

системність, логічність і комплексність підходу до побудови курсу; 

диференційованість; 

посилення мотивації; 

розвиток саморегуляції та самооцінювання учнів; 

зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно- координаційну; 

гнучкість та варіативність; 

гарантованість запланованих результатів та ін. 

Основним структурним елементом навчального процесу в системі модульного навчання є модуль. Модуль (від лат. modulus— «міра») — самостійний, функціонально-орієнтований етап процесу навчання, що має власне програмно-цільове та методичне забезпечення. Організаційною особливістю модульного навчання є те, що тривалість міні-модуля складає, на відміну від традиційного уроку, 25-30 хвилин. Тому впровадження модульної технології неможливе в межах одного шкільного предмета або паралелі. Функціональний цикл навчального модуля складається з таких по-слідовних міні-модулів. 

Чуттєво-естетичний (Ч-Е) Він не є обов’язковим. Його метою є створення психологічної, емоційної установки на вивчення нового, налаштування на співпрацю. 

Установчо-мотиваційний (У-М) Під час цього міні-модуля визначаються перспективи вивчення теми, відбувається проектування навчальної діяльності; формується внутрішня мотивація до самоосвіти та саморозвитку. 

Змістовно-пошуковий (3-П) Організується всебічне вербально-розумове та образно-графічне моде-лювання проблемно-діалогічного простору для навчального пошуку нових знань, повна мобілізація всіх можливих засобів пізнавальної діяльності. 

Контрольио-змістовий (оцінно-смисловий (О-С)) Моделюються ситуації перевірки ступеня оволодіння теоретичними знаннями та потреби їх практичного використання, проводиться проміжна рефлексія правильності та результативності навчання. 

Адаптивно-перетворювальний (А-П) Сутністю міні-модуля є переконструювання й адаптація теоретичних знань до їх практичного використання. 

Системно-узагальнюючий (С-У) Організується робота з узагальнення та систематизації особистих знань, набутих під час вивчення теми, з визначення їх місця в системі власних уявлень, шляхом тестування й складання знаково-графічних моделей (таблиць, схем, діаграм тощо). 

Контрольно-рефлексивний (К-Р) Проводиться підсумкове оцінювання рівнів оволодіння знаннями, нормами та цінностями шляхом застосування спеціальної модульно-рейтингової системи. 

Духовно-естетичний (Д-Е) (необов’язковий) Метою цього міні-модуля є гармонізація взаємовідносин особистості з навколишнім світом через переживання, творча й духовна рефлексія. 

8. Технологія проблемного навчання 

 В основі технології проблемного навчання створення вчителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв’язання навчальних проблем, у ході якої формується нове знання, уміння, навички та розвиваються здібності дитини, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості. Проблемна ситуація – це ситуація, яка виникає внаслідок такої організації вчителем взаємодії учня з об’єктом пізнання, яка допомагає виявити пізнавальне протиріччя. Проблемна ситуація характеризується інтелектуальним утрудненням і потребою розв’язувати його. Сутність пізнавального протиріччя міститься у неможливості за допомого тих знань і способів діяльності, якими володіють школярі,вирішити протиріччя, що виникли. Алгоритм дії: 

1. Постановка проблеми. 

2. Визначення шляхів її розв’язання. 

3. Вибір оптимального шляху. 

4. Розв’язання проблеми. 

Наприклад, на уроці геометрії в 7 класі під час вивчення теореми про суму кутів трикутника. - Чи можна накреслити кут градусною мірою 100о? (Так); - А три таких кути? (Так); - А чи можна накреслити трикутник, щоб кожний його кут був 100о? Учні пробують практично розв’язати цю проблему та доходять висновку, що це неможливо. Чому? А які кути можна брати, щоб дістати трикутник? Проблемну ситуацію створено. На уроці математики в 6 класі під час вивчення ознак подільності: - Як можна перевірити, чи ділиться число без остачі на 2; 3; 5; 9? (Так, діленням у стовпчик) - А чи можна відповісти на це запитання швидше, не використовуючи ділення?   

9. Технологія ігрового навчання 

Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра: це добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку: 

ефективний засіб активізації; 

мотиваційна за своєю діяльністю; 

дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок; 

багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом; 

переважно колективна, групова форма роботи; 

має кінцевий результат (матеріальний, моральний, психологічний); 

має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат. Сучасна педагогіка вбачає цінності гри як педагогічного методу у комплексі з іншими методами. Але практика застосування ігрових технологій показує, що крім позитивних результатів дана технологія містить і ряд негативних аспектів. Тому я використовую на уроках не ігри, а ігрові ситуації, які дозволяють підвищити інтерес учнів до предмету; зробити уроки різноманітними, більш цікавими; вносить різноманітність в навчально-виховний процес та підвищує активність, навіть пасивних, учнів на уроках. 

Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливостей самовизначитися, розвиток творчих здібностей, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання тощо. Класифікація ігор за різними ознаками: 

Навчальні, тренувальні, узагальнені; 

Пізнавальні, виховні, розважальні; 

Репродуктивні, продуктивні, творчі та інш. 

Структура гри включає: 

ігрову задумку; 

правила гри; 

ігрові дії; 

дидактичні завдання; 

обладнання; 

результати гри. 

10. Технологія розвитку критичного мислення 

Технологія розвитку критичного мислення формує творче мислення, сприяє розвитку креативності. Критичне мислення необхідне під час розв’язування проблемних задач, формулювання висновків, оцінювання та прийняття рішень. Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової діяльності, у тому числі критичного мислення. Критичне мислення – складний процес, який починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється: 

у здатності людини самостійно аналізувати інформацію; 

умінні бачити помилки або логічні порушення у твердженні різних авторів; 

аргументувати свої думки (змінювати їх, якщо вони неправильні, і відстоювати, якщо вони вірні); 

прагненні до пошуку оптимальних і аргументованих рішень. Основні прийоми технології: 

використання синканів; 

мозковий штурм; 

розширена лекція; 

постановка учнями запитань; 

читання з позначками; 

дискусія. 

Розумові дії, які формуються під час використання технології; 

знання; 

розуміння; 

використання знань і вмінь; 

аналіз; 

синтез; 

оцінювання, вміння робити висновки;.   

 11. Нові інформаційні технології навчання 

Нові інформаційні технології - це сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі і подання інформації за допомогою комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій. Нові інформаційні технології навчання – це методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання й у перше чергу ЕОМ. Інформаційні технології – технології інформатики в поєднанні з іншими, пов’язаними з нею, технологіями, тобто це цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечує високу швидкість обробки даних, ефективний пошук інформації, розповсюдження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Інформаційна технологія в навчально-виховному процесі – це поєднання традиційних технологій навчання і технологій інформатики, які розширюють можливості учнів щодо якісного формування системи знань, умінь і навичок, їх застосування у практичній діяльності, сприяють розвитку інтелектуальних здібностей до самонавчання, створюють сприятливі умови для навчальної діяльності учнів і вчителя. Складові НІТ навчання:

Засоби НІТ навчання:

апаратні (класи навчальної обчислювальної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраційне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо);

програмно-методичні (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо;

навчально-методичні (навчальні і методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо).  

Методи НІТ навчання:

традиційна модель навчання (фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації;

контроль знань і тестування;

дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо);

нетрадиційна модель навчання (дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаційні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу). Основною метою НІТ навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Педагогічні завдання НІТ навчання:

інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію самоосвіти;

системна інтеграція предметних галузей знань;

розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;  формування інформаційної культури учнів;

реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів нових інформаційних технологій). Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання. Найсучаснішим комп’ютерним засобом навчання є мультимедіа, що ґрунтується на спеціальних апаратних і програмних засобах. Однією з беззаперечних переваг засобів мультимедіа є можливість розроблення на їх основі інтерактивних комп’ютерних презентацій. Презентація – це набір, послідовно змінюючих одна одну, сторінок-слайдів, на кожній з яких можна розмістити будь-який текст, малюнки, схеми, відео-, аудіо- фрагменти, анімацію, використовуючи при цьому різні елементи оформлення. Вони не вимагають особливої підготовки вчителів й учнів та активно залучають останніх до співпраці. Мною створено ряд комп’ютерних презентації за допомогою MS Power Point з використанням різноманітних ППЗ, рекомендованих Міністерством освіти і науки, та інтернет-ресурсів. Вони являють собою мультимедійні презентації, які складені відповідно до чинної програми з інформатики.

Висновок 

Інновації, інноваційні технології на сьогодні стали невід’ємною складовою діяльності педагога. Інноваційна освітня діяльність не підлягає формалізації, оскільки потребує врахування людського чинника, визначення особистісних підходів, усвідомлення значущості нової ідеї для удосконалення освітньої практики.

Переваги інновацій:

1. підвищують інтерес та позитивну мотивацію учнів до навчання

2. активізують пізнавальну діяльність

3. розвивають мислення і творчі здібності дитини

4. формують активну життєву позицію в сучасному інформаційному суспільстві

5. оволодіння комунікативними навичками

6. залучення до роботи всіх та зацікавленість в ній

7. розвиток уміння працювати разом

8. формування вміння висловлювати свою думку і відстоювати її

9. формування таких якостей, як самостійність, виваженість, розсудливість, прагнення до пізнання навколишнього світу й пошуку шляхів його зміни та вдосконалення

10. створення атмосфери саморозвитку та самореалізації

11. провідним стає творче переосмислення дійсності

12. розкривається зміст індивідуального досвіду учнів та узгодження його з навчальним и завданнями

13. У проектній діяльності змінюються відносини «Вчитель-учень»

14. Проектна діяльність вчить вихованців: виділяти проблеми, визначати цілі і планувати зміст діяльності, самоаналізу і рефлексії, презентації у різних формах, пошуку і відбору актуальної інформації, проводити дослідження, застосовувати набуті знання на практиці.

Недоліки та труднощі у використанні інновацій:

1. Великі затрати часу на підготовку уроку

2. В Інтернеті дитина не захищена від негативної інформації, що шкодить психіці і вихованню

3. Шкідливий вплив комп’ютерної техніки на здоров’я дитини

4. Може виникати патологічна залежність дитини від комп’ютера

5. Діти стали менше читати художньої літератури

6. Не обладнанні комп’ютерною технікою навчальні кабінети

Аркуші із відповідними записами вчителі озвучують і приклеюють на ватман або на дошку. Отже, переваг використання інноваційних технологій значно більше, ніж недоліків. Успіх впровадження педагогічних інновацій залежить від багатьох чинників, і в першу чергу від рівня обізнаності та готовності вчителів до їх використання. Ми провели експертизу рівня готовності

Список використаної літератури 

1. Авраменко О.В., Лутченко Л.І., Ретунська В.В., Ріжняк Р.Я., Шлянчак С.О. Інноваційні та сучасні педагогічні технології навчання математики

2. Ампілогова Л. Інноваційна освітня діяльність — вимога часу // Завуч. — 2003.

3. Андрєєва В.М., Григораш В.В. Настільна книга педагога.// Х.: Основа, 2006, 352ст.

4. Баханов К. Шляхи інноваційного навчання // Історія в школах України. — 1999. — № 4. — С. 19—25.

5. Використання інформаційних технологій на уроках інформатики в основній школі. //Інтернет ресурси.

6. Даниленко Л. Інноваційна освітня діяльність // Освіта. — 1998. — 5—12 серпня. — С. 4.

7. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.

8. Закон України про освіту // Збірник законів.— К.: Парламентське вид-во, 2002.

9. Інтерактивні технології на уроках математики. – X.: Вид. група «Основа», 2008. – 128 с.

10. Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка для вчителя. //Основа, Х.:, 2009, 120ст.

11. Національна доктрина розвитку освіти.

12. Пєхота О.М., Кіктенко А.З. та ін. Освітні технології.// Київ, «Видавництво А.С.К.», 2004, 255ст.

13. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності // Освіта України. — 2001 р. — № 6. — С. 17—18.

14. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посіб./О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. за ред.. О.І.Пометун. – К.:Видавництво А.С.К., 2004.

15. Проектна діяльність у школі / Упоряд. М.Голубенко. – К: Шк.. світ, 2007.

16. Садкіна В.І. 101цікава педагогічна ідея.//Основа, Х.:, 2009, 88ст.

17. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика. (Метод проектів, комп’ютерні технології, розвивальне навчання).//Х.: Основа, 2007, 176ст.

18. Шарко В.Д. Сучасний урок. //К.: 2006, 224ст.