Цей розділ присвячено основним концепціям та теоріям мережевих інформаційних служб.
Для початку необхідно визначитися з поняттями, які стосуються мережевих інформаційних служб.
Комунікаційна мережа - мережа, утворена комп'ютерами та каналами передачі даних між ними, за допомогою спеціального програмного забезпечення та мережевого обладнання.
Комп'ютери використовують комунікаційні мережі для обміну даними та програмним забезпеченням, а також для централізації керування кількома пристроями з одного центру.
LAN (Local Area Network — Локальна мережа) — комунікаційна мережа, яка працює на обмеженій території. Типова локальна мережа зазвичай обмежена пристроями, які використовуються в окремому середовищі, компанії, організації або закладі освіти. Ці пристрої утворюють власну комп'ютерну мережу. Кожна локальна мережа включає локальні кабелі, мережеві карти, мережеве обладнання та необхідне програмне забезпечення.
WAN (Wide Area Network — Глобальна мережа) — комунікаційна мережа, яка не має територіальних, географічних обмежень. Її можна використовувати, щоб встановити зв'язок між комп'ютерами та іншими пристроями по всьому світі.
Подивіться коротке відео та дізнайтесь про структуру, компоненти та базове наповнення мережевих інформаційних служб.
Інтернет — велика група глобальних та локальних мереж, які під'єднані одне до одної.
MAC-адреса. МАС-адреси (Media Access Control — контроль доступу до медіа) використовують для ідентифікації та розпізнання схожих пристроїв. Ця адреса зазвичай вказана на наліпці на задньому боці пристрою, вона, адреса, видима лише для інших пристроїв, які знаходяться у тій же локальній мережі.
IP-адреса. IP-адреси (Internet Protocol — інтернет-протокол) використовують для ідентифікації окремих пристроїв в мережі Інтернет. Усі пристрої, які використовують інтернет-протокол повинні мати власну IP-адресу. IP-адреса — це унікальний цифровий номер, який складається з номера мережі та номера вузла, він же, номер хоста.
Крім IP-адреси, кожен сайт також має власну URL-адресу (URL — уніфікований локатор ресурсів або адреса ресурсу). У певному розумінні, URL-адреса — це ім'я веб-сайту. Навіть без DNS пристрої все ще можуть обмінюватися інформацією у спільній мережі за допомогою відповідних IP-адрес. URL-адреси можна перетворювати на IP-адреси та навпаки за допомогою системи доменних імен або DNS.
DNS — служба інтернет-каталогів, вона допомагає браузеру знайти необхідний сайт за його доменним ім'ям.
IP-адреси — це довгі числові рядки, які важко запам'ятати. Саме через це IP-адресам надають імена (URL-адреси), які зберігаються в службі DNS. DNS перетворює ім'я пристрою на цифрову IP-адресу, щоб встановити підключення до веб-сайту.
Як працює DNS-сервер?
Служба DNS повністю залежить від DNS-серверів. DNS-сервери розпізнають пристрої та IP-адреси в межах своєї мережі. Коли DNS отримує запит на верифікацію адреси, її сервери передають запит одне одному поки не буде знайдено правильний сервер та відповідну числову IP-адресу.
Якщо DNS розміщено на одному сервері, то будь-які збої та помилки мережі унеможливлять пошук будь-яких адрес.
Одному серверу довелося б обробляти досить великий об'єм трафіку, а це сповільнило б роботу всього Інтернету.
Один сервер був би розташований на далекій відстані від більшості пристроїв. Це б призвело до довготривалої передачі пакетів даних.
У міру того, як Інтернет змінюється та розвивається, підтримувати необхідні бази даних на одному сервері стає все важче
Хост-сервери в інтернеті ідентифікуються за ієрархічними іменами, які легко зрозуміти. З іншого боку, пристроям, машинам, важко розпізнавати імена написані буквами, тому вони використовують числові IP-адреси. В ієрархічному імені ліва частина відображає найбільшу мережу, далі йде менша мережа і наприкінці — конкретний пристрій в мережі. В результаті утворюється адреса з чотирьох частин.
■ Наприклад, сервери електронної пошти розподіляються за регіоном (Європа, Америка, Африка, ...), щоб збалансувати завантаженість та швидкість підключення.
■ Крім використання DNS для пошуку IP-адрес, ви також можете скористатися зворотнім пошуком та шукати URL-адреси за IP-адресами.