Шлях від аспіранта до професора є тривалим і потребує значних зусиль та наполегливості. Яких типових помилок варто уникати, щоб успішно здобути вчене звання?
З цього відео ви дізнаєтесь:
Якими є головні завдання аспіранта?
Що робити після захисту дисертації?
Які кроки потрібно зробити, коли ви стали доцентом?
Що передбачає посада професора?
Якою є роль професора у розвитку науки?
Крім того, у відео ви знайдете ряд корисних порад, які допоможуть вам досягти бажаних цілей.
Молоді вчені, особливо аспіранти, мають важливе значення для розвитку науки та проведення науково-дослідної діяльності в Україні. Законодавство України чітко регламентує їхні права та обов’язки, створюючи умови для ефективної роботи над науковими проєктами та підготовкою дисертацій. Ми детально розглянемо ці права та обов’язки.
Обов’язки аспірантів
1. Академічна доброчесність
Для належного проведення та гарантування високої якості наукових досліджень аспіранти повинні дотримуватись принципів академічної доброчесності, етичних норм та стандартів поведінки, що визначені закладом вищої освіти та відповідають вимогам відповідної наукової галузі.
2. Індивідуальний план наукової роботи
Для належного проведення наукових досліджень аспіранти зобов’язані виконувати індивідуальний план наукової роботи та регулярно звітувати про його виконання на засіданнях кафедри, відділу, лабораторії або іншого підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), уповноваженого вченою радою для контролю за ходом досліджень.
3. Дисертація
Для успішного завершення наукових досліджень аспіранти повинні подати свої наукові здобутки у вигляді дисертації до спеціалізованої вченої ради.
До дисертації обов'язково додається перелік публікацій автора за темою роботи, а також інформація про апробацію результатів (із зазначенням назв конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів або шкіл, місця і дати їх проведення, а також форми участі). Детальніше про наукові публікації в аспірантурі можете дізнатись із нашої статті.
Важливо зазначити, що заклад вищої освіти (наукова установа) не має права покладати на аспіранта або докторанта обов’язки, які не пов’язані з виконанням відповідної освітньо-наукової (наукової) програми та підготовкою дисертації, монографії чи статей.
Права аспірантів
1. Доступ до наукової інформації
Аспіранти мають право на вільний доступ до всіх видів відкритої наукової інформації, що доступна в закладах вищої освіти, наукових установах, бібліотеках та державних архівах України, щоб забезпечити належне проведення наукових досліджень.
2. Наукове консультування
Для забезпечення належного проведення наукових досліджень аспіранти мають право на отримання методичного та змістовного наукового консультування від свого наукового керівника (консультанта). Вони також мають право на чіткий розподіл обов’язків між науковими керівниками, якщо вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) призначила двох керівників.
3. Умови для проведення наукових досліджень
Аспіранти мають право на безпечні та нешкідливі умови для проведення своїх наукових досліджень, а також на забезпечення відповідно обладнаного місця для наукової роботи, що сприятиме успішному проведенню наукових досліджень.
4. Академічна мобільність
Аспіранти мають право на академічну мобільність, що здійснюється згідно з Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 579.
Що таке академічна мобільність?
Академічна мобільність – це можливість учасників освітнього процесу (студентів, викладачів та ін.) навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому закладі вищої освіти або науковій установі на території України чи поза її межами, відповідно до Закону України «Про вищу освіту».
Академічна мобільність поділяється на внутрішню, коли студент тимчасово переходить на навчання, стажування або наукову роботу в інший український заклад вищої освіти (наукову установу), та зовнішню, коли обраний студентом університет або наукова установа розташовані за кордоном.
Академічна мобільність також може бути ступеневою, коли студент навчається в іншому закладі вищої освіти для отримання освітнього ступеня (наприклад, бакалавра або магістра) та диплома про вищу освіту. Крім того, вона може бути кредитною, якщо студент, проходячи навчання, не здобуває освітній ступінь, а вивчає певні дисципліни (оцінені в кредитах ЄКТС) та/або набуває компетенцій чи інших результатів, які не оцінюються в кредитах ЄКТС, але можуть бути визнані закладом вищої освіти, де він навчається постійно.
5. Відпустка та трудова діяльність
Для забезпечення належного проведення наукових досліджень аспіранти мають право на академічну та соціальну відпустку відповідно до законодавства. Крім того, аспіранти можуть здійснювати трудову діяльність у позанавчальний час відповідно до чинного законодавства.
Аспіранти можуть брати участь у конкурсах на здобуття грантової підтримки для наукових досліджень та стипендій, які засновані на честь видатних діячів науки, освіти, культури, громадських діячів, а також ті, що створені Президентом України, Кабінетом Міністрів України, державними й недержавними органами, підприємствами, установами чи організаціями.
Навчання в аспірантурі вимагає багато роботи та зусиль від майбутніх докторів філософії. Наприкінці настає вирішальний момент – захист дисертації. Для того, щоб отримати допуск на захист, необхідно опублікувати отримані результати у дисертаційному дослідженні у вигляді наукових статей в українських журналах, а також виданнях, що індексуються у базах даних Scopus і Web of Science. Скільки необхідно наукових публікацій, щоб отримати допуск і успішно захистити дисертацію?
Доктор філософії (PhD, Doctor of Philosophy) – це перший науковий ступінь, який здобувається на третьому рівні вищої освіти після отримання ступеня магістра. Він є загальноприйнятим у більшості країн світу, зокрема й в Україні. В Україні діє двоступенева система наукових ступенів: доктор філософії (раніше – кандидат наук) та доктор наук. Водночас у деяких країнах, таких як США, Італія, Франція, Канада, Фінляндія та інших, PhD є найвищим науковим ступенем.
Дисертація доктора філософії – це кваліфікаційна наукова робота, виконана здобувачем самостійно, що містить наукові результати його досліджень і подається для присудження ступеня доктора філософії. Дисертація може бути виконана або державною або англійською мовою, і подається у вигляді спеціально підготовленого рукопису.
Захист дисертації доктора філософії
Усі вимоги до здобуття наукового ступеня визначені постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 12 січня 2022 року.
Результати дисертаційної роботи повинні бути висвітлені щонайменше у 3-х наукових публікаціях. До таких публікацій належать:
Статті у наукових виданнях України, включених на дату публікації до переліку фахових, з зазначенням внеску кожного автора. Якщо співавторів більше двох, така стаття прирівнюється до 0,5 публікації.
Статті в періодичних наукових виданнях, проіндексованих у Web of Science та/або Scopus.
Один патент на винахід, що пройшов експертизу і стосується наукових результатів дисертації, прирівнюється до однієї публікації.
Одноосібні монографії, рекомендовані до друку вченими радами та рецензовані, крім монографій з країни-агресора. До таких прирівнюються одноосібні розділи у колективних монографіях.
Стаття у журналі Q1-Q3 за класифікацією SJR, чи одноосібна монографія, що відповідає цим вимогам, прирівнюється до двох наукових публікацій.
Вимоги до наукових публікацій в аспірантурі
Публікації здобувача, що видаються в Україні, мають бути державною мовою, англійською та/або іншими офіційними мовами ЄС. Публікація англійською мовою та/або іншими офіційними мовами ЄС повинна супроводжуватись анотацією та ключовими словами державною мовою. Для статей, опублікованих у міжнародних виданнях іншими мовами, може бути наданий переклад або коротка анотація державною мовою за рішенням разової ради.
Статті можуть бути зараховані до теми дисертації, якщо в них обґрунтовано наукові результати, що відповідають меті статті та її висновкам, а також якщо в одному випуску наукового видання опубліковано не більше однієї статті. Опубліковані статті зараховуються тільки за умови наявності активного DOI, за винятком тих, що містять державну таємницю або інформацію для службового користування. Не вважається самоплагіатом, коли здобувач використовує власні наукові роботи в тексті дисертації без посилання на них, якщо ці роботи були раніше опубліковані для відображення основних наукових результатів та зазначені у анотації дисертації.
Статті, опубліковані у виданнях, а також одноосібні монографії, видані в державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором, не зараховуються для захисту дисертації.
Захист дисертації є ключовим моментом в процесі навчання в аспірантурі. Саме на цьому етапі молоді вчені систематизують результати своєї науково-дослідної діяльності. Втім, до моменту захисту дисертації та отримання довгоочікуваного наукового ступеня доктор філософії (кандидат наук), аспірант має зробити декілька важливих кроків. Які саме? Далі ми детальніше розглянемо кожен з них.
Захист дисертації в аспірантурі: ключові етапи
Підготовка до захисту дисертації – доволі тривалий процес, який вимагає максимум уваги до кожного етапу.
1. Завершення написання
Перед початком узгодження всіх організаційних процесів, необхідно закінчити наукове дослідження та грамотно систематизувати його результати. Перевірте наявність усіх розділів та підрозділів роботи відповідно до затвердженого плану.
Також слід звернути увагу на формування списку джерел, використаних при підготовці дисертації. Якщо під час написання наукової роботи ви використовуєте інформацію з праць інших вчених без належних посилань у списку використаних джерел, це вважається плагіатом і порушенням академічної доброчесності. Щоб уникнути цієї проблеми, варто відразу додавати нові джерела та зазначати, до якої частини тексту вони належать.
2. Перевірка оформлення
Варто зазначити, що правильне оформлення дисертації має значний вплив на оцінювання роботи та її фінальний бал. Оскільки всі вимоги до наукової роботи аспірант отримує ще до початку її написання, слід одразу їх дотримуватись. Це не лише полегшить процес підготовки дисертації, але й дозволить уникнути зайвих виправлень на фінальних етапах. Саме тому, не можна нехтувати перевіркою форматування документа, оформленням графічного матеріалу, списку використаних джерел і додатків.
3. Рецензування
Після того, як ви провели самостійну перевірку роботи, науковий керівник займається її рецензуванням. Його задача полягає у перевірці цілісності дисертації та, за потреби, внести правки та надати рекомендації. На цьому етапі варто уважно дослухатись до побажань та зауважень наукового керівника і виправити всі недоліки одразу, адже його мета – допомогти вам.
4. Затвердження дисертації
На цьому етапі здобувач має направити свою роботу на розгляд до Спеціалізованої вченої ради. Члени СВР ознайомлюються зі змістом дисертації та займаються її рецензуванням. Після цього відбувається засідання ради, де обговорюється якість написання роботи та її відповідність усім вимогам.
5. Підготовка супровідних матеріалів для виступу
Для кращого сприйняття інформації авдиторією, необхідно подбати про візуалізацію. Простими словами, це – створення презентації, яка структурує необхідні матеріали та розставить ключові акценти. Також вона допоможе структурувати виступ та уникнути конфузів під час захисту.
Втім, потрібно враховувати, що презентація повинна бути читабельною. Є кілька рекомендацій, яких варто дотримуватись. По-перше, не перенавантажуйте слайди текстом. Виокремлювати треба виключно найважливішу інформацію, яка узагальнює сказане. По-друге, наповнення презентації не має дублювати вашу доповідь. По-третє, не забувайте про візуальну складову. Під час створення слайдів важливо правильно поєднувати кольори. Не використовуйте занадто яскраві відтінки, які ускладнюють сприйняття тексту. Також для урізноманітнення наповнення варто додати графічні елементи (графіки, таблиці, діаграми, ілюстрації тощо).
6. Репетиція
Дієвим способом закріпити матеріал доповіді та довести структуру виступу до ідеалу є репетиція. Проаналізуйте своє дослідження та сформулюйте запитання, які можуть виникнути у комісії та опонентів. Після цього — підготуйте відповіді на них. Цей нехитрий крок допоможе вам почуватися більш впевнено на захисті та бути готовими до уточнювальних запитань.
Підготуйте план доповіді та проведіть репетицію перед дзеркалом, друзями або родиною. Це допоможе зменшити стрес від публічних виступів. Репетиція дозволить вкластися у відведений час доповіді (15-20 хвилин) та за потреби скоротити або розширити її зміст.
7. Попередній захист
Передзахист вважається так-званою репетицією основного захисту. Однак не варто нівелювати його важливість. Це – чудова можливість для здобувачів перевірити свій рівень підготовки та попрактикуватись у комунікації з членами комісії. Окрім цього, під час попереднього захисту вони можуть отримати зауваги та рекомендації щодо покращення змісту роботи.
За структурою він максимально наближений до справжнього. Умовно можна виділити кілька основних етапів: доповідь дисертанта, відповідь на запитання від комісії стосовно змісту роботи, коментарі рецензентів, відповідь на їхні запитання та затвердження висновків.
8. Відповідь опонентам
Опонент – це науковець, який призначається для оцінки дисертації здобувача. Його завдання – провести детальний аналіз, виявити сильні та слабкі сторони роботи. Під час захисту він ставить запитання, озвучує зауваги та пропозиції. Знайти їх можна у відгуках до роботи, та заздалегідь підготувати на них відповіді.
9. Захист
Останній і найвідповідальніший етап – захист дисертації. Важливо заздалегідь узгодити всі організаційні моменти, аби максимально сконцентруватись на матеріалі доповіді. Також вище ми вже писали про важливість підготовки орієнтовних запитань комісії та відповідей на них. Про це варто пам’ятати, аби почувати себе більш впевнено перед комісією.
Приділіть увагу зовнішньому вигляду. Важливо, щоб ваш одяг відповідав офіційному стилю. Віддавайте перевагу класичним костюмам або сукням неяскравих кольорів, та уникайте надмірної кількості аксесуарів.
Крім вищезгаданих етапів, які потрібно пройти перед безпосереднім захистом дисертації, є аспекти, на які варто звернути увагу заздалегідь. Мова йде про наявність публікацій в наукових журналах. Їх має бути щонайменше три, аби здобувач успішно захистив дисертацію на звання доктора філософії (кандидата наук). Дізнатись детальніше про те, де потрібно публікувати свої доробки для здобуття звання доктора філософії (кандидата наук), ви можете в нашій статті про роль наукових публікацій в аспірантурі.