Erased Faces 

colored pencils on paper. 40 × 32. 2018/2019

A graphic series of portraits of soldiers disfigured by the war, the reference point for which was the chronicle of facial surgery during the First World War. It was this war that was marked by the use of a new type of weapon, in particular kerosene, as well as a wide variety of injuries, including the almost complete loss of a person’s face. At the same time, the first attempts at plastic surgery appeared, the purpose of which was to restore a person’s face as much as possible and adapt it to a new life. 

Human personality, individuality, its entire essence, and image is embodied in the face given to man by nature, or God, if you will. The loss of a person’s face is terrifying. The aim of this series was to translate dry documentary photographs into the format of a work of art in order to shift the emphasis from the laboratory fixation of trauma to a psychological portrait. A portrait of a person without a face and, nevertheless, a portrait. This is the problem of the “Me” of a person, which has its natural physiological expression in individual traits and is subject to collapse. 

It was with great pleasure that I worked on these portraits, it is the transformation of documentary into “artistic” that is important here, a touch of something “higher” that a person contains. Faces deprived of their natural architecture and relief do not lose their beauty and dignity. Like nature itself, mountains, trees and paths, they change their pattern, grow new ones or lose it, keeping strength in the middle. 

The “Erased Faces” project was first implemented in 2019 in the “Asortymentna Kimnata” (Ivano-Frankivsk) under the curatorship of Anna Potomkina, Alona Karavai, in 2021, the cycle was expanded and exhibited in the “Borders of Reality” project at the annual NordArt international exhibition (Büdelsdorf, Germany).

Графічна серія портретів понівечених війною солдат, орієнтиром для яких була хроніка лицевої хірургії часів Першої Світової війни. Саме ця війна ознаменувалася застосуванням зброї нового типу, зокрема гасу, а також найрізноманітнішого травматизму, в тому числі і практично повної втрати людиною обличчя. Тоді ж з'явилися і перші спроби пластичних операцій, метою яких було, наскільки це можливо, повернути людині її обличчя і адаптувати до нового життя.

Людська особистість, індивідуальність, все її єство, образ втілюється в обличчі, подарованому людині природою, Богом якщо завгодно. Надзвичайно страшним є втрата обличчя, лику людини. Метою цієї серії було перевести сухі документальні фотографії в формат художнього твору, щоб перенести акцент з лабораторної фіксації травматизму на психологічний портрет. Портрет людини без обличчя і, тим не менше саме портрет. Це проблема «Я» людини, що має своє природнє фізіологічне вираження у індивідуальних рисах та піддається краху. 

Із великим задоволенням я працював над цими портретами, тут важливе саме перетворення документального на «художнє», дотик до чогось «вищого», що вміщує у собі людина. Обличчя, позбавлені своєї природної архітектури і рельєфу, не позбавляються при цьому своєї краси і гідності. Як сама природа, гори, дерева і стежки, вони змінюють свій рисунок, обростають новим чи втрачають, зберігаючи в середині силу.

Проект «Стерті обличчя» було реалізовано спочатку у 2019 році у «Асортиментній кімнаті» (Івано-Франківськ) під кураторством Анни Потьомкіної та Альони Каравай, у 2021 році цикл був розширений і експонувався у проекті «Кордони Реальності» на щорічній міжнародній виставці NordArt (Бюдельсдорф, Німеччина) під кураторством Євгена Карася та Даріни Момот.