Embedded Files
Distribution
Groupe bleu :
Timtim, Svyat, Andrii M / abri, jardin, écuries, bibliothèque
Groupe rose :
Kira, Dariia, Stefaniia / jardin, écuries, bibliothèque, abri
Groupe vert :
Shennon, Lukian, Daniil P / écuries, bibliothèque, abri, jardin
Groupe jaune :
Andrii I, Lev, Tim S / bibliothèque, abri, jardin, écuries
Costume
Besoins pour les costumes de moine :
Baskets sombre ou sandalettes
Short et t-shirt sombre et sans inscription
Le texte
Introduction
Scène 1
Carte 1 : Banquet d’arrivée / Service à table
Des moines, visages découverts, accueillent le public. Ils les invitent à se diriger vers les tables du banquet.
En groupe chacun leur tour (tous les CM1) : “Bonjour. Bienvenue. Venez, venez… par ici… Approchez”
D’autres moines, visages découverts, sont autour des tables et invitent le public à prendre un verre. Du jus de fruits.
Tous les CM1 : “Un verre de bienvenue vous est offert ! Tenez, prenez. Un jus de fruits de notre verger. Santé !”
Quand tout le monde est arrivé, les moines se réunissent pour un discours de bienvenue.
Tous les CM1 : “Mesdames et Messieurs ! Ce jour est spécial ! Nous sommes ici réunis pour célébrer l’inauguration du ……”
Carte 2 (Scène 1 dans le texte de Volodymyr) :
Le discours est interrompu par un énorme fracas de fenêtre brisée, puis du choc d’un objet qui claque très bruyamment au sol. Un livre a été lancé depuis un étage.
Une musique étrange se fait entendre. Le livre est illuminé de l’intérieur par une lumière merveilleuse. Le livre parle.
Le livre dit : Svyat : “Les voilà”
Les moines, comme abasourdis, disent : un par un, tous les CM1 : “Un livre ne peut pas parler.”
Quelques CPs courent ramasser le livre (qui réapparaîtra dans la bibliothèque plus tard).
Carte 2.1
Des ombres passent derrière une fenêtre (les CP).
Carte 3 : Dialogue déclencheur
Les moines se couvrent la tête de leur capuche et se scindent en 4 groupes qui déambulent autour et entre le public. Chaque groupe se place autour du public.
Groupe bleu : C’est la meilleure occasion.
Les 4 groupes, bleu, rose, vert et jaune : Oui.
Groupe rose Et les enfants restent des enfants. Nous les transporterons eux aussi, avec le livre.
Groupe vert : Les enfants emporteront avec eux l’expérience du passé qu’ils auront vécu.
Groupe jaune : Ces recherches demanderont beaucoup d’efforts et de temps.
Les 4 groupes, bleu, rose, vert et jaune : Prenons le risque, prenons le risque, prenons le risque.
Carte 4
Le livre parle. Il dit :
Svyat : Écoutez-moi. J’ai besoin de vous pour m’aider à être terminé. Vous allez visiter quatre lieux. Dans chacun d’entre eux se trouve un objet sacré. J’ai besoin que vous me le rapportiez. Suivez votre couleur.
Carte 5 : éléments qui détournent l’attention
Un bruit venu du bâtiment de la bibliothèque.
Des ombres passent derrière une fenêtre (les CP).
Scène 2
Carte 6 : CP - hôpital sous le auvent
Les lits sont dessinés à la craie au sol. Mouvements apparents de la part des CPs et les moines, capuches sur le visage, ferment le rideau, énigmatiquement.
Carte 7 : un moine (CM1/ Tim D) dialogue avec deux groupes d’enfants (CP) à propos du monastère de Mejyhiria.
Deux groupes de CP sortent de l’hôpital, se rapprochent d’un moine et discutent avec eux.
LE GARÇON (regardant autour de lui) :
1er groupe de CP : On est où, au juste ?
LE MOINE :
Tim D : Vous semblez désorientés.
LA FILLE (surprise) :
2ème groupe de CP : Oh ! C’est si beau ici, avec toutes ces collines…
LE MOINE :
Tim D : Des collines ? Exactement. Vous vous trouvez entre les montagnes, c’est pourquoi cet endroit s’appelle Mejyhiria. Devant vous, c’est le monastère de Mejyhiria.
LE GARÇON :
1er groupe de CP : Un monastère ? Mais pourquoi vous portez des moustaches ?
LE MOINE :
Tim D : Tu as l’œil vif ! C’est le sanctuaire principal de l’Armée zaporogue, un refuge spirituel pour les cosaques.
LA FILLE :
2ème groupe de CP : Donc ce sont des guerriers qui prient ici ?
LE MOINE :
Tim D : Oui, c’est leur temple principal. Quand un cavalier des steppes en ressent le besoin, il vient ici pour se reposer et parfois se soigner.
LA FILLE :
2ème groupe de CP : Donc ce n’est pas seulement une église, mais aussi… un hôpital ?
LE MOINE :
Tim D : Le monastère est à la fois un hospice et un refuge.
LE GARÇON :
1er groupe de CP : C’est génial.
LA FILLE (doucement) :
2ème groupe de CP : Je comprends maintenant pourquoi tout est si calme ici. On y soigne non seulement le corps, mais aussi l’âme.
LE MOINE :
Tim D : C’est exactement cela.
Scène 3
Carte 8 : Les moines sont répartis en quatre groupes aux quatres coins de la cour et présentent les quatre lieux.
UN GROUPE DE MOINE (ensemble):
Les quatre groupes de moine dans la cour : Mesdames et Messieurs ! Ce jour est spécial !”Nous sommes au Moyen Âge…
Groupe bleu : Tout souverain a le droit d’emprisonner ses “ennemis" dans les souterrains de la tour de son château.
Groupe rose : Nous avons dans ce monastère un jardin avec de quoi soigner les cosaques et les habitants du village.
Groupe jaune : Notre savoir séculaire est gardé dans notre scriptorium.
Groupe vert : Notre force vient de nos entraînements et de notre relation à nos fidèles chevaux.
Carte 9 : voix du livre
Svyat : J’ai besoin que vous vous sépariez en quatre groupes. Suivez les moines qui accompagneront chaque groupe. Allez dans ces lieux pour y trouver les objets sacrés…
Carte 10 :
Introduction en quatres groupes, dans la cour : Nord-Est ; Nord-Ouest ; Sud-Est ; Sud-Ouest
Tournée des 4 lieux
Carte 11 : éveil sensoriel en chaque lieu
Jardin -> frottage de menthe
Abri -> tuyau dans les oreilles
Bibliothèque -> toucher du parchemin
Ecuries -> odeur, crottin, paille
Carte 12 : prévoir un sablier de 5 minutes par lieu. Un moine par scène tourne le sablier.
Bibliothèque
Copistes (qui murmurent des trucs)
Moines
Enfants
Parents
Encre
Fiole d’encre
Scène 4 : La bibliothèque
Une vaste salle fraîche, éclairée uniquement par de hautes fenêtres étroites et des bougies.
L’air est chargé des odeurs de parchemin, de cire et d’encre.
Plusieurs moines copistes sont penchés sur leurs tables, recopiant soigneusement des textes.
Sur la table centrale, posé sur un support de cuir souple, repose le livre.
Il ne brille plus, mais on ressent encore sa présence puissante et ancienne.
MOINE-MENTOR (se tient au-dessus des enfants affectés à la bibliothèque).
MOINE-MENTOR (Ivan) :
Voici le scriptorium. Ici bat le cœur du savoir.
Ce livre est une ancienne copie. Notre tâche : le recopier.
Les copistes (Il les désigne) aident à préparer l’encre et le parchemin.
Ce n’est pas une simple copie, c’est une restauration du Temps.
ÉLÈVE (Macha) :
Et quand est-ce qu’on jouera ?
MOINE-MENTOR (Ivan) :
Tiens voici ta tâche.
(Il lui donne une petite meule et un sachet de pigments.)
Seule une encre pure peut transmettre la véritable sagesse.
LIVRE s’ouvre
UN COPISTE (Vira) :
Il y a des manques.
Il y a… des lacunes.
Des mots sont effacés.
MOINE-MENTOR (Ivan) :
Ils ne sont pas effacés.
Ils ne sont pas encore écrits.
L’élève qui prépare le pigment se lève, s’avance vers le mentor lentement pour le lui donner. Le mentor dit :
MOINE-MENTOR (Ivan) :
Pour que les écrits restent…
Et il en verse quelques grammes dans un petit sachet en tissu et le tend à une personne du public.
Scène 5
Abri : dans l’espace CPs de l’abri
Briques se cassent
Tuyaux apparaissent : sons d’enfants (CP) à travers les tuyaux apparaissent (poèmes, chansons)
Photo d’enfants, visages effacés par le temps (photo sépia?)
Des enfants, depuis une salle de l’étage vers l’abri, émettent des sons : “au secours” “vous êtes là” (pas crié, comme “normal”)
Des moines dégagent des éboulis dans des caves profondes et humides, sous la direction d’un vieux moine-archéologue.
LE VIEUX MOINE (Mira) :
Voyez. Ici, ce sont des murs du XVe siècle.
Et là, des vestiges du XIIe.
L’époque des princes.
Nous cherchons des traces…
La bibliothèque de Iaroslav le Sage… Elle est ici, quelque part sous nos pieds.
ÉLÈVE (Mariia) :
Et qu’est-ce qu’on cherche exactement ?
LE VIEUX MOINE (Mira) :
Nous ne cherchons ni trésors, ni objets étranges.
Nous cherchons le silence — l’endroit où l’on a pu cacher la Parole écrite pour la protéger de la destruction.
Un élève gratte machinalement une vieille brique.
Une partie du mur s’effondre, révélant une petite niche.
À l’intérieur : une photo
ÉLÈVE (Mariia) :
Regardez ! On dirait une photo !
Elle a l’air vieille.
Le moine vient regarder, leur prend la photo des mains, choisit une personne dans le public, la regarde droit dans les yeux en lui tendant la photo et lui dit :
LE VIEUX MOINE (Mira) :
Prenez-en grand soin, cette photo vaut le silence.
Scène 6
Jardin
Prendre un temps d’observation
Dialogue entre moines (et autres enfants)
Ecoute
Frottage de sauge
Pied de sauge
Des enfants travaillent dans les plates-bandes de plantes médicinales sous la surveillance d’un moine guérisseur.
LE MOINE GUÉRISSEUR (Igor) (montrant les plantes) :
Ici pousse le thym officinal. On l’applique sur les blessures.
Voici la lavande. Elle chasse les pensées sombres.
Et ceci…c’est l’herbe du cosaque.
Distribution de sauge au public, le moine guérisseur invite le public à frotter une feuille entre ses mains et à sentir.
LE MOINE GUÉRISSEUR (Igor) (montrant les plantes) :
Un seul cosaque connaissait ses propriétés.
Elle ne pousse qu’ici, près de Kyiv.
Elle arrête le temps pour un instant chez celui ou celle qui la respire.
Mais elle vole la mémoire si l’on en abuse.
ÉLÈVE (Michael) :
Et ça sert à quoi ?
LE MOINE GUÉRISSEUR (Igor) :
Parfois, l’ennemi s’approche si près que tu dois, pour lui, devenir un fantôme — disparaître de son regard.
Un élève (Michael), fouillant la terre, découvre un pied de sauge.
ÉLÈVE (Michael) :
Regardez ! Regardez ! (il respire la plante) Mmmm ça sent bon !
Il en donne à une personne du public.
Scène 7
Ecuries
2 cosaques à l’entraînement et chevaux
Paille + Crottin
Bâton sacré (coloré)
Dialogue
Des enfants dorment sur le foin. Des voix les réveillent. De l’autre côté du mur, sur la paille, deux officiers cosaques robustes sont assis. Ils se lèvent, font un entraînement puis, au repos :
Cosaque 1 (Micha) : Cet entraînement au bâton est vraiment extraordinaire. Il nous prépare à être des guerriers. Et des guerrières.
Cosaque 2 (Andrii S) : Tu as entendu, le livre parle, mais pas à nous. Ce livre contient une légende que nous devons trouver. Elle est notre clé. Si nous ne la trouvons pas, le savoir sera perdu.
Cosaque 1 (Micha) : Nous perdrons tous nos souvenirs. Et les enfants aussi.
Cosaque 2 (Andrii S) : On a beau s’entraîner, si le livre ne se termine pas, l’avenir gardera ses portes fermées.
Cosaque 1 (Micha) : Ce livre deviendra une légende. Ses secrets seront révélés des siècles plus tard. Si nous ne le terminons pas, il n’y aura aucune harmonie de l’Univers.
L’un d’eux s’adresse au public, tendant son bâton à une personne :
Cosaque 2 (Andrii S) : Tenez, prenez ce bâton, il pourrait vous être utile pour vos futures aventures…
Sortie de la tournée des 4 lieux
Les enfants sortent de leur personnage, sauf les moines, qui restent sérieux.
Les enfants ramènent les parents dans la cour.
Dépôt des objets dans un panier.
Dénouement :
Scène 8
Kamishibai (CP) pendant que les CM1 sont dans le public avec un bâton à la main et la tête recouverte de leur capuche.
Nous approchons de l'achèvement, Messieurs, Dames.
Le livre est presque complet.
Parlons sans détour.
Tout se décidera ici et maintenant.
Soit le livre est achevé, soit …
Cette photo vient des souterrains.
Ce bâton, des écuries.
Cette menthe, des jardins.
Cette encre, des écrits.
Seuls les écrits savent transposer nos joies en mots.
Ainsi, nos souvenirs vivent.
Nos ancêtres nous enseignent et nos idées fleurissent !
Jouons !
Scène 9
Danse des bâtons - en grand cercle autour des parents, tout autour de la cour
Chanson
Вступ
Сцена 1
Картина 1: Привітальний банкет / Обслуговування за столом
Ченці з відкритими обличчями вітають глядачів. Вони запрошують їх підійти до столів банкету.
Група по черзі (усі учні 4 класу): «Доброго дня. Ласкаво просимо. Проходьте, проходьте… сюди… Підходьте».
Інші ченці з відкритими обличчями стоять біля столів і запрошують гостей випити склянку соку.
Усі учні 4 класу: «Вам пропонують склянку на знак привітання! Ось, візьміть. Фруктовий сік з нашого саду. На здоров’я!»
Коли всі зібралися, ченці збираються для вітальної промови.
Усі учні 4 класу: «Пані та панове! Сьогодні особливий день! Ми зібралися тут, щоб відсвяткувати відкриття…»
Картка 2 (Сцена 1 у тексті Володимира):
Промову перериває гучний тріск розбитого вікна, а потім удар предмета, що дуже гучно б’ється об підлогу. З верхнього поверху кинули книгу.
Лунає дивна музика. Книга світиться зсередини чудовим світлом. Книга говорить.
Книга каже: Свят: «Ось вони»
Монахи, наче приголомшені, кажуть: один за одним, усі учні 4 класу: «Книга не може говорити».
Кілька учнів 1 класу біжать підбирати книгу (яка пізніше з’явиться в бібліотеці).
Картка 2.1
За вікном пробігають тіні (учні 1 класу).
Картка 3: Діалог-тригер
Ченці накидають на голову каптури й розділяються на 4 групи, які блукають навколо та серед глядачів. Кожна група розміщується навколо глядачів.
Синя група: Це найкраща нагода.
4 групи — синя, рожева, зелена та жовта: Так.
Рожева група: А діти залишаються дітьми. Ми теж перенесемо їх разом із книгою.
Зелена група: Діти візьмуть із собою досвід минулого, яке вони пережили.
Жовта група: Ці пошуки вимагатимуть багато зусиль і часу.
4 групи — синя, рожева, зелена та жовта: Ризикнемо, ризикнемо, ризикнемо.
Картка 4
Книга говорить. Вона каже:
Свят: Послухайте мене. Мені потрібна ваша допомога, щоб я міг бути завершеною. Ви відвідаєте чотири місця. У кожному з них знаходиться священний предмет. Мені потрібно, щоб ви принесли його мені. Слідуйте за своїм кольором.
Картка 5: елементи, що відволікають увагу
Шум, що долинув із будівлі бібліотеки.
За вікном пробігають тіні (учні 1 класу).
Сцена 2
Картка 6: Учні 1-го класу — лікарня під навісом
Ліжка намальовані крейдою на підлозі. Учні 1-го класу рухаються, а ченці, прикривши обличчя каптурами, загадково зачиняють завісу.
Картка 7: один монах (CM1/Тім Д) розмовляє з двома групами дітей (CP) про монастир Межигірія.
Дві групи CP виходять з лікарні, підходять до монаха і розмовляють з ним.
ХЛОПЧИК (оглядаючись навколо): 1-ша група CP: А де ми, власне, знаходимося?
ЧЕНЦЬ: Тім Д: Ви здаєтеся дезорієнтованими.
ДІВЧИНА (здивовано): 2-га група першокласників: О! Тут так гарно, з усіма цими пагорбами…
ЧЕНЦЬ: Тім Д: Пагорбами? Саме так. Ви перебуваєте між горами, тому це місце називається Межигірія. Перед вами — Межигірський монастир.
ХЛОПЧИК: 1-а група першокласників: Монастир? Але чому ви носите вуса?
ЧЕНЦЬ: Тім Д: У тебе гостре око! Це головне святилище Запорізької армії, духовний притулок для козаків.
ДІВЧИНА: 2-га група 1-го класу: То тут моляться воїни?
ЧЕНЦЬ: Тім Д: Так, це їхній головний храм. Коли вершник зі степів відчуває в цьому потребу, він приїжджає сюди, щоб відпочити, а іноді й вилікуватися.
ДІВЧИНА: 2-га група 1-го класу: То це не просто церква, а ще й… лікарня?
ЧЕНЦЬ: Тім Д: Монастир — це і притулок, і лікарня.
ХЛОПЧИК: 1-а група першокласників: Це чудово.
ДІВЧИНКА (тихо): 2-а група першокласників: Тепер я розумію, чому тут так тихо. Тут лікують не тільки тіло, а й душу.
ЧЕНЕЦЬ: Тім Д: Саме так.
Сцена 3
Картка 8: Ченці розділені на чотири групи по чотирьох кутах двору і представляють чотири місця.
ГРУПА ЧЕНЦІВ (усі разом):
Чотири групи ченців у дворі: «Пані та панове! Сьогодні особливий день! Ми перебуваємо в Середньовіччі…
Синя група: Кожен правитель має право ув’язнювати своїх «ворогів» у підземеллях вежі свого замку.
Рожева група: У цьому монастирі ми маємо сад, де вирощуємо ліки для козаків та мешканців села.
Жовта група: Наші вікові знання зберігаються в нашому скрипторії.
Зелена група: Наша сила походить від наших тренувань та наших стосунків із нашими вірними кіньми.
Картка 9: голос книги
Свят: Мені потрібно, щоб ви розділилися на чотири групи. Слідуйте за ченцями, які супроводжуватимуть кожну групу. Ідіть у ці місця, щоб знайти там священні предмети…
Картка 10:
Розподіл на чотири групи у дворі: північний схід; північний захід; південний схід; південний захід
Огляд 4 місць
Картка 11: сенсорне пробудження в кожному місці
Сад -> потирання м’ятою
Навіс -> звук у вухах
Бібліотека -> дотик до пергаменту
Стайні -> запах, кінський гній, солома
Картка 12: передбачити пісочний годинник на 5 хвилин для кожного місця. Один чернець на сцені перевертає пісочний годинник.
Бібліотека
Переписувачі (які шепочуть щось)
Ченці
Діти
Батьки
Чорнило
Флакон з чорнилом
Сцена 4: Бібліотека
Простора прохолодна зала, освітлена лише високими вузькими вікнами та свічками. Повітря насичене запахами пергаменту, воску та чорнила. Кілька ченців-переписувачів схилилися над своїми столами, ретельно переписуючи тексти.
На центральному столі, покладена на м'яку шкіряну підставку, лежить книга. Вона вже не сяє, але її могутня й стародавня присутність все ще відчувається.
ЧЕНЦЬ-НАСТАВНИК (стоїть над дітьми, яких призначено до бібліотеки).
ЧЕНЦЬ-НАСТАВНИК (Іван): Ось це й є скрипторій. Тут б'ється серце знання.
Ця книга — старовинна копія. Наше завдання: переписати її. Переписувачі (він вказує на них) допомагають готувати чорнило та пергамент.
Це не проста копія, це відновлення Часу.
УЧЕНЬ (Маша): А коли ми будемо гратися?
ЧЕНЦ-НАСТАВНИК (Іван):
Ось твоє завдання. (Він дає їй маленький жорно і мішечок з пігментами.) Тільки чисте чорнило може передати справжню мудрість.
КНИГА відкривається
ПЕРЕПИСУВАЧ (Віра): Є пропуски. Є… прогалини.
Слова стерті.
ЧЕНЦЬ-НАСТАВНИК (Іван):
Вони не стерті. Вони ще не написані.
Учень, який готує пігмент, встає, повільно підходить до наставника, щоб передати йому його. Наставник каже:
ЧЕНЦЬ-НАСТАВНИК (Іван):
Щоб писання залишилися…
І він насипає кілька грамів у маленький тканинний мішечок і простягає його комусь із глядачів.
Сцена 5
Бомбосховище: у приміщенні для дітей молодшого шкільного віку
Лунають звуки розбиття цегли
З’являються труби: крізь них долинають голоси дітей (молодшого шкільного віку) — вірші, пісні
Фотографія дітей, обличчя яких стерла час (сепія?)
Діти з кімнати нагорі, що веде до укриття, видають звуки: «допоможіть», «ви тут» (не кричать, а говорять «нормально»)
Ченці розчищають завали в глибоких і вологих підвалах під керівництвом старого ченця-археолога.
СТАРИЙ ЧЕНЕЦЬ (Міра): Дивіться. Тут — стіни XV століття. А там — залишки XII століття. Епоха князів. Ми шукаємо сліди… Бібліотека Ярослава Мудрого… Вона тут, десь під нашими ногами.
УЧЕНЬ (Марія): А що саме ми шукаємо?
СТАРИЙ ЧЕНЕЦЬ (Міра): Ми не шукаємо ні скарбів, ні дивних предметів. Ми шукаємо тишу — місце, де можна було сховати Писане Слово, щоб уберегти його від знищення.
Учень механічно шкребе стару цеглину. Частина стіни обвалюється, відкриваючи невелику нішу. Всередині: фотографія
УЧЕНЬ (Марія): Дивіться! Схоже на фотографію!
Вона виглядає старовинною.
Чернець підходить подивитися, бере фотографію з їхніх рук, вибирає людину з натовпу, дивиться їй прямо в очі, простягаючи фотографію, і каже:
СТАРИЙ ЧЕРНЕЦЬ (Міра):
Бережіть її, ця фотографія варта тиші.
Сцена 6
Сад Приділити час спостереженню
Діалог між ченцями (та іншими дітьми)
Слухання
Натирання шавлією
Кущ шавлії
Діти працюють на грядках з лікарськими рослинами під наглядом ченця-цілителя.
ЧЕНЦЬ-ЦІЛИТЕЛЬ (Ігор) (показуючи рослини): Тут росте чебрець лікарський. Його накладають на рани. Ось лаванда. Вона проганяє похмурі думки. А це… це козацька трава.
Роздаючи шавлію глядачам, чернець-цілитель запрошує їх потерти листок у долонях і понюхати.
ЧЕНЦЬ-ЦІЛИТЕЛЬ (Ігор) (показуючи рослини):
Лише один козак знав про її властивості.
Вона росте тільки тут, поблизу Києва.
Вона на мить зупиняє час у того, хто її вдихає.
Але вона краде пам’ять, якщо нею зловживати.
УЧЕНЬ (Майкл): А навіщо вона потрібна?
ЧЕНЦЬ-ЦІЛИТЕЛЬ (Ігор): Іноді ворог наближається так близько, що ти мусиш для нього стати привидом — зникнути з його поля зору.
Один з учнів (Майкл), риючи землю, знаходить кущ шавлії.
УЧЕНЬ (Майкл): Дивіться! Дивіться! (вдихає аромат рослини) Мммм, як пахне!
Він дає її комусь із глядачів.
Сцена 7
Стайні 2 козаки на тренуванні та коні
Солома + кінський гній
Священний посох (кольоровий)
Діалог
Діти сплять на сіні. Їх будять голоси. По той бік стіни, на соломі, сидять двоє кремезних козацьких офіцерів. Вони встають, проводять тренування, а потім відпочивають:
Козак 1 (Міха): Це тренування з палицею справді надзвичайне. Воно готує нас до того, щоб стати воїнами. І воїнками.
Козак 2 (Андрій С): Ти чув, книга говорить, але не до нас. Ця книга містить легенду, яку ми маємо знайти. Вона є нашим ключем. Якщо ми її не знайдемо, знання буде втрачено.
Козак 1 (Міха): Ми втратимо всі наші спогади. І діти теж.
Козак 2 (Андрій С): Ми можемо тренуватися скільки завгодно, але якщо книга не закінчиться, майбутнє залишиться закритим.
Козак 1 (Міха): Ця книга стане легендою. Її таємниці будуть розкриті через століття. Якщо ми її не закінчимо, у Всесвіті не буде гармонії.
Один із них звертається до публіки, простягаючи свою палицю людині:
Козак 2 (Андрій С): Ось, візьміть цю палицю, вона може стати вам у нагоді у ваших майбутніх пригодах…
Завершення туру по 4 локаціях
Діти виходять із ролей, за винятком ченців, які залишаються серйозними.
Діти приводять батьків у двір.
Покладання предметів у кошик.
Розв'язка:
Сцена 8
Камішібаї (1-й клас), поки учні 4-го класу сидять у залі з палицею в руці та з головою, прикритою капюшоном.
Ми наближаємося до завершення, панове та пані.
Книга майже готова.
Говоримо відверто.
Все вирішиться тут і зараз.
Або книга завершена, або…
Ця фотографія з підземелля.
Ця палиця — зі стайні.
Ця м'ята — з садів.
Ця чорнила — з писань.
Лише писання вміють перекласти наші радості на слова.
Так живуть наші спогади.
Наші предки навчають нас, і наші ідеї розквітають!
Граємо!
Сцена 9
Танець палиць — великим колом навколо батьків, по всьому двору
Пісня
Page updated
Report abuse