Екологія

Екологія — це наука, яка вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів і т.п.) між собою та з навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосис­тем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот (включаючи людину). 

Екологія як наука сформувалася в середині ХІХ століття, коли виникло розуміння, що не тільки будова та розвиток організмів, але і їх взаємовідносини із середовищем існування підпорядковані певним закономірностям.

Поняття «екологія» вперше вжив у 1866 році німецький вчений Е. Геккель. Воно походить від грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування та logos — наука.

Формування екології як науки відбувалося на початку ХХ сто­ліття, і довгий час вона розвивалася серед біологічних наук. Важливу роль у диференціації екологічної науки відіграв ІІІ Ботанічний конгрес, який відбувся 1910 року в Брюсселі. На ньому було вирішено поділити екологію рослин на екологію особин (аутекологію) та екологію угрупувань (синекологію). Цей поділ поширився також на екологію тварин та загальну екологію. [URL: https://buklib.net/books/22275/].

Екологія значно розширила предмет свого вивчення.  Екологічна наука – велика галузь людського знання, що має певні розділи і підрозділи у залежності від того, який саме з об’єкт і з якої точки зору вона вивчає. У теоретичній екології розрізняють такі розділи, як: 

● Аутекологія – екологія видів. Вона вивчає умови існування, онтогенез життєві функції організму певного виду в умовах природного або штучного середовища. Наприклад, є тварини, що розмножуються у зоопарку, а є такі, отримати від яких потомство у неволі не вдається. Знання з аутекології дозволяють зрозуміти, які саме чинники штучного середовища перешкоджають виконанню цієї життєвої функції. 

● Демекологія – екологія популяцій. Досліджує властивості, динаміку, структуру популяцій у конкретних умовах їх існування, внутрішньовидові та міжвидові зв’язки. Наприклад, демекологія може дати відповідь на запитання: чому для збереження певного виду або підвиду тварин (приміром, пантера плямиста амурська) значно краще організувати один великий заповідник, ніж декілька маленьких, навіть більших за загальною площею. 

● Синекологія – екологія біоценозів, біоценологія – вивчає угруповання організмів, трофічні зв’язки між ними, форми співіснування. Наприклад, синекологія дає змогу пояснити: чому знищення вовків у Єллоустонському національному парку призвело до руйнування всієї екосистеми через зміну трофічних зв’язків між організмами, що у цьому парку мешкають. 

● Екосистемологія – екологія екосистем. Вивчає особливості, розвиток, еволюцію та динаміку екосистем будь-якого ступеня складності – від екосистеми калюжі до біосфери. Саме вона вивчає, наприклад, як на глобальну біосферу вплинула поява фотосинтезу і накопичення кисню в атмосфері, що призвело до глобальної екологічної катастрофи приблизно 2-2,4 млрд років тому, і якими можуть бути наслідки сучасного глобального потепління. 

Крім теоретичних, є прикладні галузі екології: 

● Медична екологія 

● Агроекологія 

● Гідроекологія 

● Екологія міст 

● Екологія транспорту 

● Ландшафтна екологія 

● Космічна екологія тощо. 

Звісно, неможливо вивчати взаємні зв’язки біосистеми та її оточення без урахування законів різних наук: 

● фізики (наприклад, закону збереження енергії); 

● хімії (наприклад, закономірностей перебігу хімічних реакцій); 

● математики (наприклад, статистичних закономірностей); 

● біології (наприклад, еволюційних законів). [URL:  http://surl.li/dlwnq]