Свого часу Франц Кафка став справжнім новатором у царині художньої прози, запровадивши багатозначні символічні й метафоричні образи, які підкреслювали трагізм людської долі, безкінечне відчуження окремої особистості, її самотність й безсилля перед абсурдністю буття. Його твори викликають незмінну читацьку цікавість, змушують замислитися над «вічними питаннями», які ставить людині життя. І нині, коли проблема відчуження особистості стала однією з головних проблем людського суспільства, твори Кафки особливо актуальні.

У творчій свідомості письменника настільки органічно переплітаються фантастика і реальність, що створена картина світу (ворожого, байдужого, холодного, підступного) стає абсолютно природною. Ключове слово для інтерпретації творчості Кафки часто зустрічається у його щоденниках, це слово — самотність. Герої Кафки — самотні люди, що болісно сприймають світ. Трагічне безсилля, приреченість «маленької людини» та разом з тим небажання змиритись з цим, пошуки хоч якогось виходу втілені в образах Кафки.

Франц Кафка був тонким стилістом, ясність слова й інтонації разюче контрастують у його творах із зображеним страхітливим світом.

В оповіданні «Перевтілення» автор вдається до гротеску з метою відтворення абсурдного світу та зображення духовних трансформацій людини й людства. Гротеск означає поєднання непоєднуваних ознак в одному образі, наділення образів не властивими їм рисами або поєднання жахливого та смішного у фантастичній формі. У європейській літературі XIX ст. досить потужними були традиції гротеску, що виявилися у творчості М. Гоголя та Е. Т. А. Гофмана. З їхніми персонажами, як і з героєм «Перевтілення», відбувалися дивні трансформації, що були засобом сатиричного викриття дійсності. Ф. Кафка використав гротеск у межах модернізму з метою розкриття абсурдності світу й проблеми відчуження, що стала актуальною для XX ст.

Оповідання «Перевтілення» деякі дослідники називають новелою. Це різновид оповідання про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Дія в новелі є яскравою й виразною, сконцентрованою біля невеликого кола персонажів, які виявляють незвичайні якості. Перевтілення головного героя є своєрідним духовним випробуванням не лише для Грегора Замзи, а й для його рідних, і для світу загалом. І вони не витримують випробування. Герой зазнав фізичної смерті, так і не відчувши любові й людяності, а члени його родини та світ повільно вмирають духовно. «Перевтілення відбуваються довкола й у середині нас», — писав Ф. Кафка.

Художній стиль Кафки розвивався під значним впливом як романтичного, так і реалістичного гротеску різних європейських письменників: Миколи Гоголя, Чарлза Діккенса, Федора Достоєвського. Деякі дослідники його творчості вважають Кафку ірраціоналістом та містиком.

У «Шинелі» Миколи Гоголя та в «Перевтіленні» Франца Кафки чутливий герой оточений гротескними безсердечними персонажами, смішними або моторошними постатями. Як у Гоголя, так і в Кафки абсурдний герой існує в абсурдному світі, але зворушливо й трагічно б’ється, намагаючись вибратися з нього до світу людських істот, — і помирає у відчаї.

Вплив творчого методу Кафки відчули письменники різних країн: Томас Манн, деякі німецькі та австрійські митці, швейцарці Макс Фріш та Фрідріх Дюрренматт, французи Жан Поль Сартр, Альбер Камю і Семюель Беккет, а також деякі письменники США та інших країн Америки та Ірану.

Слово kafkaesk, kafkianisch, кафкіанський у різних європейських мовах давно перетворилося на штамп. Його вживання в наш час вийшло за межі власне літератури. Звичайно, пояснення цьому криється в сучасному житті, проте лише геній Кафки надав йому вражаючої художньої форми.